Про те, щоб любити бути останнім

Повернутися до змісту книги "Теодор Студит. Поучення"

Поучення 37-е

Про те, щоб любити бути останнім і вдячно переносити зневагу та докори

Отці, браття і чада мої! Вожді - воїнів, учителі - дітей, художники - учнів, а я - вас повинен наставляти і давати, як чадам, необхідні поради. Отож, перебувайте, діти мої, у подвигах, у вашій страдницькій покорі і вашому мученицькому послуху, вправляйтеся у чеснотах, знайдіть Царство Небесне і збирайте скарби благ, захованих в обітницях. Вузька і скорботна Божа дорога - це так, але зате в майбутньому нас зустріне широчінь, простір і спокій. Часто приходять спокуси від бісів, які силяться наче б спалити дім нашого духа, але роса духа гасить їх, і з нього б'є джерело, що тече у життя вічне. Утиски й скорбота, зневіра і лінощі, ділання і чування, бажання і неотримання, труд і подвиг, страждання і напруження, поганий одяг, томління і піт, обвинувачення і ганьба, відлучення і вигнання - ось ця скорботна путь. Та за все це на нас чекає невимовна радість і безконечна веселість.

Отож, прийдіть, діти мої, витерпімо мужньо ці малі, як п`яді дні наші - і сподобимося носити вінець правди. Скільки наші блаженні отці подвизалися в постах, бдіннях, сльозах, молитвах і в кожному подвижницькому ділі! А тепер для них - ніякої скорботи від минулих трудів, але прийнято їх в невимовну радість і присноблаженну насолоду. Так само і ми, благаю вас, не біймося нетривалих і за короткий час проминаючих, як сон і як тінь скорбот. Не лінуймося,  старанно звершуймо Божі заповіді. Не скорбіть, коли вам докоряють не соромтесь, коли осміюють, не бентежтесь прикрощами. Не дозвольте, щоб гордість перемогла вас, - звертайте ваші очі долу, а душі - горі, будьте один з одним лагідними і тихими, терпеливими і милосердними. Буває, скаже тобі хтось грубе слово, то чого ж ти бентежишся, дитино? Господь наш Ісус Христос чув таке: «Чи Ти навіжений?»

(Йо.7,20) - і мовчав, а також: «Отой не інакше виганяє бісів, як тільки Велзевулом, князем бісівським» (Мт. 12, 24) - і не бентежився. А ми, з природи нікчемні і варті зневаги, - невже будемо лютувати, як свині? Чому ми не смакуємо радше солодощів смиренно-мудрості? Чому не навчаємося ретельно мистецтва послуху? Чому не здобуваємо вправності істинних монахів? А вправність ця полягає не в чистописанні, не в мистецтві співати, ані в умиванні рук, ані в підвищенні зросту, ані в доброму одязі, ані в прикрасах і приємній зовнішності, ані в багатослів'ї, зухвальстві і суперечках або в чомусь іншому, подібному до цього. А полягає монаша вправність у тому, щоб вважати себе меншим, а всіх пошановувати як значніших від себе, не бути скорими на слово і, особливо, не бути нечемними, марнославними і гордими. Ви, монахи, навпаки, - маєте любити смирення, сповідатися, я всіх любити, не сваритися і не заздрити. Зрештою, ви, навчені Богом, знаєте, що Йому подобається. 

Отож сповнюйте це, діти мої, і до кінця мужньо витримуйте все у цьому житті, в тому числі й хвороби - багато бо хворіють - і приймайте подаване з благодаренням. Якщо в чомусь матимете потребу, то покірно просіть. В усьому будьте непорочні, правдиві, світлі лицем і сповнені радості, нехай всі будуть одно, уповаючи на одне ім'я, у Христі Ісусі Господі нашому, якому належить слава і влада з Отцем і Святим Духом, нині і повсякчас і на віки віків. Амінь.

[ Cкачати книгу: "Теодор Студит. Поучення" ]

[ Купити книгу: "Теодор Студит. Поучення" ]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!