Християнська бібліотека - Поучення перед відчиненням дверей монастиря Християнство. Православ'я. Католицтво. Протестантизм. Теодор Студит: Поучення
Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий!                І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, то я ніщо!                І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного!                Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається,                не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого,                не радіє з неправди, але тішиться правдою,                усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!                Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується.               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Поучення перед відчиненням дверей монастиря
   

Повернутися до змісту книги "Теодор Студит. Поучення"


Поучення 64

В середу шостого тижня. – Про закінчення посту. Поучення перед відчиненням дверей монастиря

Браття і отці! Оце з Божою поміччю ми досягли закінчення святого посту. Свята Чотиридесятниця, як бачите, закінчується. З боголюбивих розповідей ми знаємо, що в цей день наші святі отці, вернувшись з пустелі, де вони подвизалися, збиралися в Єрусалим. Як такі, що досягли високої міри чесноти, вони приносили всещедрому Богові і Владиці нашому настільки ж великі душевні дари. Зрештою, і ваша любов принесла Богові нині благі й вельмичесні дари, і я тішуся, як своїми, добрими ділами вашої гідності, бо гідність синівська переходить і на особу батька. Хтось із вас приніс першу з чеснот і царицю - любов, інший - Богосяйну смиренномудрість, третій - Христонаслідувальний послух, четвертий - мужність і терпеливість у чуванні та предстоянні на молитві й співі, а ще інший - терпеливе перебування в рукоділлях і монашому послусі. Окрім цього, я хвалю і дуже ціную стриманість у сміху, бережений очей, пристойність у ході, мудрість і смирення в словах і відповідях, ненависть до зухвальства, здержливість у їжі, відмову від зайвого сну, читання псалмів. На завершення всього назвемо основу чеснот - блаженне й мученицьке усікновення своєї волі й самочинства, чого, як апостольської та істинної жертви, чекає від нас Бог.

Кожну з цих чеснот чоловіколюбивий Господь приймає як благий дар. Я надіюся на Бога: серед вас нема нікого, хто порожнім (тобто ні з чим) явився би перед Ним. Кожен прийде з цими чесними дарами. Через мене, смиренного, на основі вашого подвижництва ви поклали золото, срібло, самоцвіти, як навпаки мають згоріти злі діла – дрова, сіно, солома(1 Кор. 3. 12) діла гріха і злоби. Але так як з Божою допомогою упродовж цих днів ми здобулися на ці похвальні і корисні для душі діла, то будьмо тепер обачними, щоб втримати їх, коли зміняться дні, щоб нічого з нашої праці не загинуло, і вона не виявилася б марною. Та нехай за Божим повелінням змінюються час і дні - ви ж, як говорить Господь апостолам, «в любові моїй перебуватимете» (Йо. 15, 10). Не будьмо мінливими, утвердімось у кращому. 3 іскри малої чесноти перетворімось у світлий і сяючий світильник, і з зорі, перетворившись, зробімось сонцем. Ніколи не зупиняймося на шляху вироблення чесноти і не захоплюймося тим, що жадане для світу, що приносить насолоду на короткий час, але обпалює і мучить безконечно. Те, що пропонується задля випробування людських нахилів, легко відкидають благоговійні й богобоязливі. А для обжерливих і плотолюбців воно виглядає великим і дивовижним. О, якщо би Бог дарував мені слово виразити побажання моєї смиренної дуті ті для вашої любові, я побажав би вам мати успіхи і з теплим сердечним старанням продовжувати розвиватися у чеснотах за Богом. А втім, ви самі мудрі й розумні і можете навчити добра і себе, й інших. Я дещо відхилився, та знову повертаюся до свого предмету і завершу його. За традицією, якої ми дотримувались раніше і дотепер тримаємося, ми влаштуємо передпразденственне торжество Ваій: відчинимо монастир і приймемо мирян, які увійдуть, виявимо до них приязнь, побесідуємо з ними, як належить і як подобається Богові. Нехай все стається на славу Божу, щоб ті, які нас побачать, сказали: «Воістину, з такими отцями перебуває Бог». Якщо ж виявиться необхідним навіть вийти з монастиря задля якоїсь потреби, будьмо також уважними й обережними. Якщо вчинимо так, то будемо боговгодно святкувати велику і священну Пасху і прилучимося до Христових страстей, і світлом воскресіння просвітимося у Христі Ісусі Господі нашому, якому належить слава і влада з Отцем і Святим Духом, нині і повсякчас і на віки віків. Амінь.

Cкачати книгу: "Теодор Студит. Поучення" ]

Купити книгу: "Теодор Студит. Поучення" ]


Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!

Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!