Про те, що ми мусимо наслідувати життя наших отців

Повернутися до змісту книги "Теодор Студит. Поучення"

Поучення 91-е

У п'яту неділю. - Про те, що ми мусимо наслідувати життя наших отців

Браття і отці! Нема нічого блаженнішого і вищого від нашого, монашого, життя. Тому відповідно до того, як ми називаємося - монахами, так неодмінно ми і мусимо жити, щоб наймення і життя не суперечили одне одному. Бо монах - це той, хто спрямовує свій погляд тільки до Бога, єдиного Бога прагне, до єдиного Бога прикутий і єдиному Богові з доброї волі вдень і вночі служить. Маючи мир з Богом, він творить серед інших мир і любов. «А хто цього не має», в кому буває протилежне: заздрість, суперечки, ворожнеча і свари, «той сліпий, короткозорий; він забув про очищення від своїх колишніх гріхів» (2 Пт. 1, 9) і цікавиться тільки чужими гріхами. Навіщо я це сказав, знають ті, що провинилися. Я говорю це не для того, щоб знову образити їх, а для того, щоб відтепер і надалі вони остерігалися впадати у ті ж самі гріхи. Наші отці не слухали осудження чи наклепів. Якщо хтось обмовляв той, хто чув, або затуляв вуха, або обертав наклеп на добро. А ми нині скоро прихиляємо наше вухо до того, хто осуджує, і дуже охоче слухаємо пересуди; до читання ж буваємо зовсім неуважні. Наші отці ніколи не розмовляли роздратовано і схвильовано, а лагідно і чинно, а ми нині - з гнівом, криком і спотвореним гримасами лицем. Що може бути гірше і мерзенніше від цього? У тих блаженних аніскільки не було ремствування. Кожний вдячно приймав служіння, яке йому доручалося, і, хоч було воно тяжке, гірке і низьке, вважав його гідним пошани. А ми нині нарікаємо і ганимо, говоримо те і тамте не тільки з самими собою, але скаржимось усім, щоб у наріканні мати багато спільників і щоб якнайбільше образити Бога. Але цього, браття мої, не повинно бути, і це не властиве монашому життю. Немалий гріх - ображати і докоряти: «злоріки, - сказано, - ...царства Божого не успадкують» (1 Кор. 6, 10). І нарікання - о не маловажний гріх, а великий, бо сказано: «не нарікайте, як деякі з них [євреїв] нарікали, то й від губителя загинули» (1 Кор. 10, 10). І пустослів'я - немалий гріх, бо апостол говорить: «Жадне погане [і пусте] слово нехай не виходить з уст ваших, а лише гарне, що може в потребі повчити, і щоб це вийшло на користь тим, які чують його. І не засмучуйте Святого Духа Божого, що ним ви назнаменовані на день [свободи і] відкуплення» (Еф. 4, 29-30). Чи ви бачите погрози і гнів Божий за те, що негідними розмовами викликаємо гнів Святого Духа? Як ми не боїмося, що навіть за пусте слово дамо відповідь у судний день, як і Христос попереджає? (Мт. 12, 36) То чого ж ми не бережемо себе? Чому не готуємося до грядущого і майбутнього, щоб явитися тоді благими і праведними? Тобі дорікнули? Перенеси докір терпеливо, подавивши в собі приниження, бо сказано: «тривожуся, і відняло мені мову» (Пс. 77, 5). Докір мине, а чеснота твоя залишиться навік. Чи запропонована на трапезі їжа тобі здалася неприємною? Але те, що для тебе неприємне і чим ти гребуєш, того інші бажають скуштувати. Якщо навіть цього ми не витримуємо, то яке ж наше відречення і чим ми похвалимося? Бо ані здержливість, ані будь-яка інша чеснота і подвиг не приносять такої користі, як відречення власної волі, завдяки чому подвиг спільнотного життя зараховується як мучеництво. «Залишивши, отже, всяку злобу й усякий підступ, лицемірство, [брехню] заздрість, [осуд] і всілякі обмови», не говорімо одне устами, а друге - умом, як і заповідає нам блаженний апостол Петро, «жадайте, неначе новонароджені дитятка, молока чистого, духовного, щоб ним рости вам па спасіння, якщо ви скуштували який Господь добрий» (1 Пт. 2, 1-3) і якщо тільки ми дійсно бажаємо вічного життя. І нехай не буде для нас тягарем, коли нас вчать, і не дорікаймо тим, які завжди відвертають нас від злого і закликають до доброго. Бо, живучи таким, добре випробуваним, життям і роблячи успіхи, ми отримаємо вічне життя, у Христі Ісусі Господі нашому, якому належить слава і влада з Отцем і Святим Духом, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

[ Cкачати книгу: "Теодор Студит. Поучення" ]

[ Купити книгу: "Теодор Студит. Поучення" ]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!