 |
 |
 |
|
|||
| |||
| |||
| |||
|
|
|
|
|
|
Зміст: "Вражена блискавкою" Екзамен з другої Заповіді Божої був для мене чи не найважчим. Голос нагадав мені, що не менше чотирьох, а то й п'яти годин на добу я присвячувала своєму тілу, своєму зовнішньому вигляду, а на те, аби помолитися до Господа, не мала й десяти хвилин. Навіть коли обіцяла Йому відмовити вервицю, робила це поспіхом, абияк. Казала: "От і добре, помолюся, коли буде рекламна пауза під час мого улюбленого телесеріалу". А щоб не йти в неділю на Богослужіння, казала: "Мамо, адже Бог є всюди, то навіщо йти до церкви, аби там з Ним зустрітися?". Побачила також в потойбіччі, якою невдячною була стосовно Господа - ніколи навіть і гадки не мала, аби подякувати своєму Творцеві і Спасителю. 24 години щодоби Він чекав на мене намарно. Навіть Дня Господнього - святої неділі не існувало для моєї невдячності, а якщо інколи я таки вибиралася до костелу, то для моєї душі це був наче похід до їдальні, адже душа марніла без духовної поживи, голодувала. А от для тіла, для цієї минущої оболонки, часу у мене завжди було вдосталь . Я була невільницею власного тіла. Про душу не дбала. "Осиротила" її. Ніколи не годувала Словом Божим, бо була переконана, що той, хто регулярно читає Біблію, рано чи пізно з'їде з глузду. Найсвятіших Тайн для мене взагалі не існувало. Я не могла уявити, що визнаватиму свої провини перед отими "звапнілими стариганами", що, на моє переконання, були значно гіршими і гріховнішими за мене. В такий спосіб диявол тримав мене якнайдалі від Найсвятіших Тайн, а отже йому вдавалося зберігати мою душу брудною і неосвяченою. Щоразу, коли я чинила новий гріх, він витискав на моїй душі своє тавро - знак царства темряви. І мої гріхи не минулися для мене безслідно - вони відбилися на здоров'ї моєї душі. Ніколи (хіба що окрім сповіді перед Першим Причастям) я не була в сповідальні. Згодом дізналася, що серед священиків є також чимало супротивників "навушної" сповіді, яка начебто не відповідає вимогам сучасності. Тож ставалося так, що, недостойна, приймала Святе Причастя. Та ще й обурювалася: "Хіба це Найсвятіші Тайни? Як може Бог Всемогутній стати шматочком хліба, Частичкою? Замість того, аби таке вигадувати, краще би подбали про її смак. Бо вона нагадує мило". Ось до якого блюзнірства я дійшла! Поступово опускалася на дно, де ні про які стосунки з Богом, моїм Творцем, не могло бути й мови. А душа моя залишалася голодною і спраглою. Як і душі багатьох дітей, яких не охрищують після народження. Сьогодні часто можна почути: "Дитина сама повинна вирішити, коли виросте, треба їй христитися чи ні". Але ж не христити дитину - це все одно що не годувати її, кажучи: "Хай сама вирішить, коли виросте, їсти їй чи ні". Ми відповідаємо перед Богом за те, чи давали своїм дітям поживу духовну. Ми самі позбавлені духовної поживи без таїнств церковних, тож наші душі голодні.
Зміст: "Вражена блискавкою" Скачати книгу: "Вражена блискавкою" Джерело: www.gloriapolo.net English: The Testimony of Gloria Polo. Deutsch: Gloria Polo. Der Blitz hat eingeschlagen. Polski: Orędzie Glorii Polo. Slovenská: Svedectvo pani dr. Glorie Polo. Русский: Глория Поло. Свидетельство. (перевод с немецкого)
Рекомендуйте цю сторінку другові!
|
|
|
|
|
|
