Передмова

Що б ми зробили, якби дізналися, що нам залишилося жити лише рік чи один-однісінький день? Думаю, відповіді зійдуться в одному: кожен хотів би прожити життя ще раз, але більш свідомо. Одні вирішили б розпочати навколосвітню подорож, другі — помиритися з дорогими їм людьми, а треті — подумати про те, що сказати найближчим, або як знайти мету свого життя і усвідомити сенс своєї смерти? Инші ж почали б роздумувати: що в житті найважливіше? Знайшовши відповідь на це питання, одразу ж намагалися б втілити її у життя. У кожному з цих випадків усвідомлення смерти посилює прагнення жити. Це можуть підтвердити особливо ті, хто пережив «життя після життя» (тобто мав досвід близької смерти (ДБС)), завдяки чому усвідомив, що його буття — великий дар. Кожного дня вони дякують за те, що живуть. Вони навчилися радіти життю, кожну хвилину приймати з вдячністю, а зустріч з иншою людиною — з відкритим серцем.

У всіх розповідях людей, що пережили клінічну смерть, присутній момент зустрічі з яскравим світлом, яке сприймалося як живу істоту, як особу. «Любов і тепло, які випромінювало це світло, неможливо описати. Вмираючи, людина почувалася наче оповита цією істотою, поглинута нею, відчувала, що віднайшла внутрішній спокій» (Р. Муді). Християни ототожнюють цю світлосяйну істоту з Ісусом Христом, євреї — з ангелом, якого Бог вислав їм назустріч. Звичайно, це не є доказом того, що, помираючи, ми зустрічаємо Ісуса Христа, адже люди, які описують клінічну смерть, могли пережити лише те, що хотіли пережити. Проте найважливішим у цьому є той факт, що вони змінили своє ставлення і до життя, і до смерти, що перестали її боятися, а досвід клінічної смерти став для них викликом — вони більше не хочуть жити так, як жили раніше. Тепер вони прагнуть жити свідомо, творчо, прагнуть реалізувати той неповторний Божий задум, який стосується саме їхнього життя.

Досвід «життя після життя» вчені намагалися пояснити з точки зору медицини та психології як переживання людини, що перебуває в певному неврологічному стані, або як галюцинації та марення. З точки зору богослов'я, не можна приділяти надмірну увагу переживанням людини під час клінічної смерти. Хоч вони й не доказують, що життя і воскресіння існують, проте можуть зміцнити віру багатьох людей і зменшити страх перед смертю.

А як би ми прожили день, усвідомивши, що завтра можемо померти?

Переклад з польської Лілії Рицар За виданням: AnselmGrùm, Zyciezesmierci, Krakow1997.

Вступ

ПОТОЙБІЧНЕ ЖИТТЯ ЯК ПРОБЛЕМА СЬОГОДЕННЯ

«Щодо цього я — скептик»

Загалом люди вже не вірять у Бога і в Небо, а тільки в ціну золота і в ліки.

«В автобусі о.Гастон стояв між жінками і чоловіками, які виглядали нещасливими. Йому здавалося, що вгадував причину: у кінці списку податків, цін на світло, воду і телефон... вони бачили тільки рахунок за похорон» (Брюс Маршалл).

Ця книжка присвячена багатьом людям, які, хоч і є «віруючими», проте думають: «Чи можливе життя після смерти? Хто знає!.. Побачимо... але, мабуть, пізніше!».

А коли хтось згадує про паранормальні явища, що підтверджують життя після смерти, зарозуміло відповідають: «Так, я чув про це, але не вірю..., бо воно не цікавить мене: може, це галюцинації, спричинені ліками і послабленням мозку».

Натомість мали б казати: «Я можу не думати про смерть, забуваюся в постійних клопотах цього світу. Розмови про «потойбічне» життя лякають мене і змушують сумніватися».

Коли смерть уже близько, ми ховаємо голову в пісок, як страус, і страх стає ще більшим. А крім того, за таких обставин людина не готова до щасливого майбутнього.

Правда, є старі або зневірені люди, які вже не відчувають задоволення від життя, які погоджуються спати без снів, стираючи назавжди все те, чим жили і що любили і навіть бажають «згаснути», як та вже вигоріла свічка. У результаті такого сумного стану духа людина робить висновок, що життя — це тільки ілюзія без усякого змісту. І хто думає, що це правда, той уже заживо похований.

Хай людина не розділяє того, що злучив Бог

У книгарнях можна побачити багато книг, автори яких намагаються пояснити людям передбачене потойбічне життя. Але майже завжди вони розділяють те, що злучив Бог: в усіх релігіях існує добра новина життя після смерти, якого сягають ті, хто обрав моральні й релігійні цінності; існують також певні знаки, котрі допомагають багатьом людям вірити в те життя.

У світських книгах описують явища, не пов'язані з релігійною вірою, які спонукають думати про життя після смерти. Проте жоден твір не наводить переконливих для загалу аргументів, які виправдують перед філософією безсмертність духа.

Висловлюючись метафорично, розбирати автомобіль починають з коліс. Очевидно, «автомобіль» релігійних вір може рухатися і без коліс, якщо його пхають по дорозі. Але це дуже важко, і ніхто довго не може цього робити. Самі ж колеса, хоч і з'єднані між собою, не можуть перевозити ні людей, ні багажу.

А висновок такий: як колеса, так і кузов окремо є непридатні, і більшість людей не зважає на них, оскільки боїться, щоб сумніви про потойбічне життя не збільшилися.

У цій книзі я зібрав те, що існувало окремо: філософські та релігійні погляди, світські переконання, і сподіваюся, що цей малий автомобіль допоможе тим, які схочуть скористатися ним, які замислюються над рядом очевидних ознак проявів духа.

Перешкоди для віри у потойбічне життя

Сьогодні для модерного світогляду, вихованого на фізико-хемічних науках і просякнутого матеріялізмом, надзвичайно важко вірити у життя після смерти. Проведені нещодавно опитування свідчать, що багато практикуючих вірних серйозно сумніваються у цьому.

Актуальним, передусім у так званих розвинутих державах, є питання про смерть і можливість потойбічного життя (Андре Реш (AndreaResch), доцент кафедри парапсихології Латеранського університету, Рим)).

Це настирливе питання часто замовчується. Натомість людей намагаються зацікавити питаннями віри і водночас атеїзму, явищ НЛО, магії, повернення «ангелів», сатанізму, перенесення душ і Нової Епохи (NewAge). «Це — неправда, але я вірю в це».

Модерна наука вже давно поглибила взаємну залежність між функціонуванням мозку і психічною та духовною діяльністю. Здається, можна дійти висновку, що із знищенням мозку психіка і дух перестають існувати.

Очевидно, віра в Ісуса Христа і деякі ґрунтовні філософські докази суперечать тим висновкам: але пересічного вірного, не схильного до філософії й не сильного у вірі в Ісуса Христа, огортає страх, що віра і складні філософські міркування підтримуються, передусім, афективними причинами, потребою психіки людини виключити повне знищення себе і своїх рідних.

Свідчення ДБС

Паранормальні явища і засвідчені досвіди близько смерти (далі ДБС; англійською: NDE, NearDeathExperiences) дають тому, хто їх серйозно розглядає, ряд підтверджень релігійної віри, а водночас спростовують думку, що в людській особі діють тільки закони фізики, хемії та біології.

Через паранормальні (тобто без посередництва медіюмів) спонтанні явища, які науково вивчають у багатьох університетах, видно, що деякі люди у певних обставинах можуть (завдяки природній здатності людського духа) пізнавати світ, не використовуючи тіла і почуттів. Тобто читати, дізнаватися про думки инших (телепатія); бачити, не залучаючи очі, дуже далекі події (прозорливість); дізнаватися про майбутні події (ясновидіння, пророцтва); рухати або змінювати предмети без фізичного контакту (телекінез); приймати спонтанні появи і перекази (без посередництва медіюмів) від померлих, які об'являють невідомі події, що потім здійснюються.

Такі явища підтверджені численними і гідними віри свідками, перевірені науковцями, у фаховості яких не можна сумніватися.

Я впродовж 20 років вивчав ДБС (достовірні й обґрунтовані документально) і написав про них та про їх початкове відношення до простої й природної віри дві книжки («Життя після смерти» і «Свідчення (ознаки) потойбічного життя») Основні твердження в них збігаються, в останній вони тільки осучаснені точнішими деталями.

У книзі «Підстави для того, щоб вірити сьогодні» подаю думки визначних дослідників про паранормальні явища, що підтверджують існування життя після смерти. Ця книжка була надрукована чотирнадцятьма видавництвами. В одному з розділів я стверджую: якщо такі явища засвідчені документально і добре проаналізовані, то становлять провіденційний і сучасний докази віри у безсмертність людського духа, що є основою всіх релігій і християнського об'явлення.

Критичний аналіз ДБС

У стані науково засвідченої клінічної смерти (коли серце і легені не функціонують, з рівною електроенцефалограмою) багато людей бачить (раніше, ніж їх повернуть до тями) особи й обставини, які вважають неземними, події цього світу (потім задокументовані як дійсні), які підтверджують правдивість потойбічного видіння.

Вищезгадані паранормальні явища і ДБС особливо цінні у підтвердженні релігійних вірувань тому, що були відкриті й проаналізовані науковцями, які часто не вірили в життя після смерти. Стається так, якби описи того, хто відкрив якийсь новий острів, точно відповідали описам инших дослідників, які бачили той острів, не знаючи инших описів.

Сьогодні наука стала покірнішою, і тому багато досвідів, підтриманих різними об'єктивними зіставленнями, вартують набагато більше, ніж ті міркування і принципи, які дотепер уважали непорушними.

Перш ніж почати аналіз ДБС, варто зауважити, що скептицизм чи, краще, утримання від їх оцінки, є обгрунтованими і обов'язковими. І справді, ці свідчення й досвіди пройшли через суворі й ретельні дослідження численних науковців різних галузей. Тільки так можна обгрунтовано виключати як фальсифікації, так і омани та патологічні й галюцинаційні явища.

Аналіз ДБС вимагає такого ж критичного підходу, який використовують в оцінюванні свідчень у цивільних і карних процесах.

Неможливо все перевірити за допомогою розрахунків, оскільки це допускається тільки в природничих науках. А для оцінки психічної врівноваженосте осіб і правдивосте їхніх свідчень достатньо великої ймовірносте, що може збільшуватися і стати моральною певністю, якщо є багато однакових свідчень, і якщо до них долучаються об'єктивні зіставлення, які можна перевірити.

Здоровий розум не забороняє думати, що сьогодні Бог дає на підтвердження релігійних вірувань таке велике число правдивих свідчень про життя після смерти, бо не хоче, щоб через брак релігійної віри ми дивилися на життя після смерти як на щось цілком незнане, неймовірне і страшне, і вірили в нього тільки зусиллям сліпої волі.

Не можемо перешкодити Богові засвітити ще одну милосердну свічку для тих, хто знаходиться в повній темряві.

Первісна, чи природна, віра, спільна для всіх релігій

ДБС, про які говоримо, можна б назвати «окремими приватними об'явленнями», які Бог давав у всі часи різним народам, і які сьогодні дає багатьом звичайним особам, віруючим і невіруючим. Вони допомагають тій вірі, яку можна б назвати «первісною», що є у всіх релігіях, а також у центрі християнства.

Первісна віра полягає у визнанні існування Бога як милосердного і справедливого винагородителя, який після життя на землі кожній людині дає плід і наслідки вчинків та моральних виборів, можливість відшкодувати лихий вибір, у якому вона перед смертю може покаятися.

«Хто приступає до Бога, — сказано в Біблії, — мусить вірити, що Він існує і дає нагороду тим, які Його шукають» (Євр. 11,6).

Первісна віра необхідна, щоб будь-яке життя, навіть найнещасливіше, мало сенс, щоб витерпіти соціальну нерівність, яку бачимо в цьому світі, щоб жити по совісті й щоб осягнути краще життя після смерти.

Свідчення осіб, що пережили ДБС, є знаряддям для инших, щоб усвідомити для чого і як жити. Адже більшість людей не є християнами, отже, серйозно сумнівається в існуванні життя після смерти.

ЗНАКИ ЖИТТЯ ПІСЛЯ СМЕРТИ: СВІДЧЕННЯ ОЧЕВИДЦІВ І ДУМКИ НАУКОВЦІВ

«НЕОСТАТОЧНІ ВИХОДИ З ТІЛА»

Чи можна ДБС вважати галюцинаціями?

«Усі ми — дослідники. Як би ми могли спокійно дивитися на двері протягом цілого життя і не відкрити їх?» Роберт Баллард (RobertBallard).

Чи можливо відкрити хоч на одну хвилину таємничі двері потойбічного життя?

Свідчення осіб, які пережили клінічну смерть й описують дещо з того, що бачили і досвідчили поза їх земним життям, відомі вже з давніх часів.

Новими є висновки багатьох лікарів і науковців, які після тривалих експериментів ставляться до таких свідчень серйозно.

Подібні випадки описані ще кілька століть тому, наприклад, у творах грецьких письменників, у дуже давній тибетській «Книзі Мертвих» і в «Діялогах» святого Григорія Великого (VIст.).

Але сучасні поступи електронної техніки в діягностиці значно збільшили число таких досвідчень клінічної смерти. Великий успіх книжки американського лікаря Раймонда Муці, який перший навів 150 оповідань-свідчень, спонукав инших науковців опитувати пацієнтів, які повернулися до життя. Ці науковці вважають, що ДБС — не сон і не галюцинації, оскільки, суб'єкти бачили й потім детально описали події, що сталися під час їхньої клінічної смерти і що робили тоді лікарі.

У багатьох випадках (55% з тих, що зібрав психіятр професор Фенвік (Fenwick) в Англії) хворим не давали ні знеболювальних, ні инших ліків, оскільки ДБС траплялися після автомобільної катастрофи або інфаркту.

За дослідженнями Фенвіка, дуже мало людей (приблизно 2%) читали про ДБС. Особлива цінність зібраних оповідань полягає у тому, що особи розказують про ДБС набагато раніше, ніж про це почали говорити і писати в пресі.

«Першими провели статистичні аналізи два американські фізики Рассел Нойз (RusselNoyes) і Рональд Слимен (RonaldSlymen), які виділили у всіх зібраних свідченнях три основні стани. Найпоширенішим був такий: «Думки — прискорені, самосвідомість була більш інтенсивна, здатність бачити і чути — проникливіша. Другий стан описували так: «Я» було відлучене і перебувало далеко від тіла, почувалося дивним і нематеріальним. Люди помічали втрату емоційности й змінене почуття переходу часу. Четверта частина опитаних переживала третій стан, «містичний», що полягав у відчутті великого розуміння, гармонії та єдности, радости й об'явлення».

«Нема двох однакових описів, але є таємничі подібності. І ці подібності не залежать від статі чи віку, чи (що більш неймовірне) від релігії та культури; отож психіятр Брюс Ґрейсон (BruceGreyson) накреслив план типового досліду такого типу» (P. Fenwick, Laveritanellaluce(Правда у світлі), с. 8, 9, 13, 19).

За опитуванням доктора Джорджа Ґаллапа (GeorgeGallupJr.) з Інституту статистики, майже половина тих, хто через випадок або хворобу перебували між життям і смертю, детально описують такий досвід. І точно пам'ятають його впродовж багатьох років; часто він помітно змінив на краще їх моральне та релігійне життя, «а це не стається після галюцинацій».

«Чи не були то, — питає Фенвік, — сни або галюцинації? Якщо так, то чому стільки осіб мали подібний або той самий сон чи ту саму галюцинацію?».

Мета цієї книжки — довести, що оповідання таких людей, які мають різні культурні і релігійні погляди чи просто є атеїстами, узгоджуються між собою і з релігійними вірами, включаючи і християнську, про існування Бога, справедливого і люблячого, про життя після смерти, що відповідає моральному вибору, зробленому за життя на землі. Крім того, бачимо їх відповідність раціональним та інтуїтивним доказам багатьох філософів усіх століть щодо безсмертности людського духа.

Науковці, свідчення ДБС і можливість їх перевірки

Багато лікарів, психологів та инших науковців зібрали й опублікували спогади людей, які повернулися до життя за останні ЗО років. Більшість учених є американцями, але такі дослідження починають проводити й в инших країнах.

Першими публікаціями про такі явища (кін. XVIIIст.) є Записки Асоціації психічних досліджень («SocietyforPsuchicalResearch») в Лондоні, які зібрав у другому виданні (1943 р.) Ґ. Тайлер (G. N. М. Tyrrel).

Швейцарський психіятр Елізабет Кубле-Росс (ElisabethKubleh-Ross), яка працювала з людьми, що вижили й повернулися з гітлерівських таборів, була однією з перших, хто почав опитування на цю тему у своїй лікарні. Вона писала статті і друкувала свідчення людей, які пережили клінічну смерть. Їй належить книжка «Про смерть і останню хвилину» («OnDeathandDying»).

Перший розповсюдив ці свідчення по світу, як ми вже казали, був професор Раймонд Муді, доцент кафедри філософії Університету у Східній Кароліні. Він вивчав також і медицину, щоб краще науково досліджувати ті оповідання, 150 з них опублікував у 1975 р. у бестселері «Життя після життя» («LifeafterLife»). Книжку переклали п'ятнадцятьма мовами, її тираж склав 10 мільйонів примірників. У ній автор переконує у вірогідності фактів (незважаючи на фармакологічні, психологічні заперечення, наслідки усамітнення, сни і галюцинації і т. д.). Потім опублікував дослідження і свідчення в инших творах, серед яких «Світло по той бік життя», у якому резюмує багато своїх досліджень та досліджень инших лікарів і психологів за останні 30 років (1965—1996).

Доктор Мавріс Равлінґс (MauriceRawlings) з Чаттануґа, штат Теннессі, відомий кардіолог і хірург Американського військового флоту, опублікував свою книгу «За дверима смерти» («BeyondDeath'sDoor») у 1978 p. Спочатку він був атеїстом, а пізніше став віруючим.

«Я ніколи не був у якійсь церкві, бо абсолютно не вірив. Я мав відразу до релігії», — стверджував він. Одного дня його пацієнт утратив свідомість внаслідок інфаркту. Коли прийшов до тями, розповів про те, що бачив, і скептик Равлінґс зрозумів, що сталося щось серйозне. Відтоді кардіолог систематично опитував усіх своїх пацієнтів після операції. І те, що з'ясував, його приголомшило. Він описує численні випадки, які точно аналізує з раціонального і наукового погляду, щоб відкинути ті, які схожі на сни чи галюцинації. Цінність його досліджень полягає в тому, що лікар міг опитувати хворих відразу після реанімації чи операції.

Доктор Мелвін Морс (MelvinMorse), педіятр із Сіетла, Вашингтон, почав вивчати ДБС дітей. Його дослідження є особливо важливі, тому що на дітей набагато менше впливають релігійні чи культурні обумовлення. А факт, що їх досвід є однаковий з досвідом дорослих, має велике значення.

«Довгий час я був скептиком, — сказав він професору Муді. — Потім, одного дня я прочитав у медичному журналі велику статтю, у якій пояснювали ДБС як дивний удар мозку. Жодне подане там пояснення не мало для мене значення, тому що я вже детально розглянув це явище. Нарешті мені стало зрозуміло, що той дослідник не звертав уваги на очевидне пояснення: ДБС є дійсними факторами. Він відкинув можливість, що душа може справді рухатися».

Із 200 розмов з дітьми доктор Морс записав 33 точні описи ДБС, а доктор Давид Херцоґ (DavidHerzog), також педіятр, опублікував деякі в журналі «CareMedicine». Колектив Морса з певністю довів, що досвід абсолютно не міг бути пов'язаний з ліками проти депресії, заспокійливими, знеболювальними і т.д. Якраз тому, що діти культурально є менше обумовлені, ніж дорослі, їх свідчення ще більше підтверджують основний опис ДБС.

Але ці оповідання ще не були науково проаналізовані. Кеннет Рінґ (KennethRing), професор університету в Хартфорді (штат Каннектікут), сконтактувався з лікарнями, церквами і лікарями, детально опрацював свідчення 102 пацієнтів і довів, що такі фактори, як релігійна віра чи невіра або расова приналежність цілком не впливають на (передсмертні досліди) ДБС.

Результати його досліджень опубліковані у книзі «Життя у смерті. Наукове дослідження досвідів близько смерти» («Life at Death: A Scientific Investigation of the Neath-Death-Experience»). У тому дослідженні він стверджує, що особи, які пізнали «инший світ» під час клінічної смерти, незалежно від віку, статі, рівня культури і характеру говорять про вирішальний досвід, який визначив їх дальше існування на землі».

Професор Рінґ старанно здійснив певні перевірки. Поставив питання, чи ці явища не були викликані ліками або анестезією. І встановив, що часто пацієнтам не давали жодних ліків, або що ті ліки практично не могли викликати такі реакції.

Розглянув також можливості галюцинацій. Проте зазначив, що у стані галюцинації «видіння» є уривчасті, без взаємозв'язків і дуже змінюються від особи до особи. Натомість в аналізованих випадках свідчення є послідовні і досить реальні.

Чи можливо, щоб близька смерть спонукала уяву творити радісні образи?

Але кільканадцять осіб навіть не припускало, що їхні дні були вже пораховані. Инші не мали жодної надії на майбутнє життя, а шестеро з них спробувало вчинити самогубство з надією піти у забуття. Ці останні незабаром зустріли позасмертне життя без спокою і радости.

«Тоді Рінґ подумав, що то були короткі й химерні епіфеномени, трохи подібні до попереджувальних "блискавок", завдяки яким ще за кілька секунд до дзвінка відчуваємо, що телефон має ось-ось задзвонити. Очевидно, так не могло бути. Досвід, справді, не є миттєвим і часто впливає на особу, її здатність любити, поведінку, систему цінностей. "Я переконаний, — стверджує Рінґ, — що описані факти, є абсолютно правдиві"» (К. Рінґ. «Життя після смерти: говорять лікарі» (цитований за М. A. O'Roark, La vie apres la mort: des medicins parlent, Selection du Reader's du Readet, Paris, Oct. 1981, 53)).

«Більшість лікарів не випитує про це явище, — каже доктор Майкл Сабом (Michael Sabom), асистент кафедри кардіології Еморського університету в Атланті, — люди бояться, щоб з них не сміялися, і воліють мовчати».

А це є ще одною запорукою достовірности, яка свідчить, що ДБС не були викликані розмовами чи лектурами про це явище.

І продовжує: «Коли минув початковий скептицизм щодо подібних оповідань, я вирядив разом із ще одним асистентом-психіятром опитати таких людей».

За чотири роки Сабом зібрав і проаналізував 116 випадків. Він переконався, що то були правдиві позатілесні досвіди, і опублікував книжку «Спомини про Смерть: медичне дослідження» («RecollectionsofDeath: AMedicalInvestigation»). Особливо його зацікавили люди, які розповідали, що відчували, коли покидали тіло і спостерігали його ззовні, переважно з висоти.

«Коли я почав перевіряти їхні оповідання, — пояснює він, — я побачив, що дехто був здатий детально описати точний порядок операції, яку переніс. Один з них пам'ятав, що ширяв над операційним столом і придивлявся до лікарів, які оперували. Описав знаряддя, вигляд свого серця і навіть операційну процедуру. Я був здивований. Ніщо з його попереднього життя не вказувало на те, що він міг знати про це раніше. Инший чоловік, серце якого зупинилося на чотири чи п'ять хвилин, детально розповів те, що з ним робили під час операції. Для мене це є найкращим доказом, що тут нема галюцинації чи фантазії».

Сабом вирішив порівняти описи процесу реанімації, які подали 32 пацієнти ДБС з описами 25 експертів медицини. Результат такий: 23 експерти забули дещо у своїх описах, а в описах «воскреслих» пацієнтів не було жодної помилки. А це є, очевидно, доказом, що пацієнти справді бачили своє тіло ззовні.

Сабом хотів заперечити теорію Моріса Равлінґса і Кеннета Рінґа, але, провівши власні обстеження, дійшов до тих самих висновків.

Доктор Джорж Річі (GeorgeRitchie), доцент кафедри психіятрії в Чарлотсвіл, Вірджинія, у книзі «Моє життя по смерті» («Mylifeafterdyning») описав подорож без тіла під час своєї клінічної смерти, коли був ще молодим, у котрій бачив, крім досвіду потойбічного життя, дійсні місця і події цього світу, від Техасу до Вірджинії. Пізніше ці свідчення були перевірені (GeorgeRitchie, Ritornodall'Aldilait(Повернення з потойбічного). Varese1990). Цей твір перекладено чотирнадцятьма мовами.

Майкл Ґроссо (MichaelGrosso), філософ Колумбійського університету, довго перевіряв дані, зібрані иншими вченими і досліджував зв'язки між ДБС та основними постулатами філософії: у результаті він змінив свої філософські та релігійні погляди.

Він думає, що ДБС пов'язані парапсихічними явищами. «Існує багато инших доріг до світу духа, і більша частина з них — набагато легша від смерти».

Роберт Салліван (RobertSullivan), психолог Пенсільванського університету, проаналізував 40 випадків і зробив такі самі висновки.

Джен Стівенсон (JanStevenson), доцент кафедри психіятрії Вірджинського університету, упродовж двадцяти років аналізував велику кількість фактів, що спонукають думати про життя духа після розлуки з тілом. Учений вважає, що кожний повинен мати свою думку. Його ж думка — зрозуміла: «Усе більше фактів свідчать про те, що справді існує життя після смерти; і я вважаю, що буде мудро готуватися до нього».

Але сучасний матеріялістичний світогляд надзвичайно скептично ставиться до цього погляду. Доктор Фред Шунмейкер (FredW. Schoonmaker), директор відділу серцевих захворювань лікарні св. Луки в Денвері, зібрав значну медичну документацію на цю тему. За двадцять років він має 2300 свідчень осіб, що ледве вирвалися від смерти. А більше як 1400 з них заявило, що пережили досвіди, подібні до тих, про які писали инші дослідники ДБС.

Скептики пояснювали такі випадки браком кисню в мозку.

Деколи наставала смерть мозку, в инших випадках вимірювання сучасними апаратами лікарні св. Луки доводили, що кисню не бракувало. Припущення, що ДБС сталися внаслідок порушення діяльности мозку в останні хвилини життя, не можна підтвердити. Справді, у певного числа осіб, що бачили потойбічне, Шунмейкер зафіксував нульову енцефалограму; а це означає, що не було ніякої діяльности мозку.

Після тривалих досліджень доктор Джордж Ґаллап у своїй книзі пише: «Результати приголомшили мене: від 5 до 15 відсотків американців пережили незвичайний досвід (подорож поза тілом, ДБС)». Ґаллап брав інтерв'ю у тисячі осіб і констатував 500 випадків ДБС.

Багато инших лікарів і дослідників також підтвердили існування ДБС. Рассел Нойз, Станіслав Ґроф (StanislavGrof), Філ Арватер (PhillisArwater), Марґо Ґру (MargotGreu), Деваврін (Devawrin), Креґ Лундол (CraigLundhal), Брюс Ґрейсон, Арвін Ґібсон (ArvinGibson), Евелін-Сара Мерсьє (Evelyn-SarahMercier) і т. д. «Сьогодні, — пише П'єр Джованеві (PierreJovanevi), — книжки про ДБС становлять стос доказів і свідчень, яких юридично вистачило б, щоб звинуватити тисячу разів у шахрайстві традиційне поняття про смерть» (Дослідження існування ангелів, 1995).

В Італії лікар Паола Джоветгі (PaolaGiovetti) написала кілька книжок на цю тему (Qualcunoetornato, Viaggisenzacorpo, ArmeniaEd.) і статті про парапсихологію та життя після смерти. «Я провела в Італії два паралельні дослідження, — пише вона, — про «досвіди у хвилини смерти» і про «досвіди поза тілом»... Зараз можу стверджувати, що дані, зібрані в инших державах різними дослідниками, є подібними, а подібність у випадках спонтанних явищ є одним із найбільш значущих доказів».

Ще один італійський лікар Люсія Павезі (LuciaPavesi) зібрала десять ґрунтовних свідчень у книзі «По той бік життя». Усі свідки — італійці, подано їхні імена, вік, професію і адреси.

В Ісландії лікарі Ірленду Харалдсон (ErlendurHaraldson) і Карл Озіс (KarlOsis) провели детальне дослідження з допомогою лікарів і санітарів, спершу в Індії потім у США, щоб з'ясувати вплив релігійних вірувань і культури на такі досвіди. Висновок: свідчення були, по суті, ті самі, незважаючи на великі відмінності релігійних вірувань та культур.

Професор Антон Келлер (AntonKeller) з Ґранца (Австрія) в книзі («У царстві тіней») і угорський архітектор Стефан Янкович (StefanfonJankovich) у журналі «Exotera» описали свої свідчення, що збігаються з тими, які ми подали вище.

Дослідження продовжуються і зараз під керівництвом Міжнародної Асоціації ДБС (IANDS — International Association for Near-Death-Studies, Department of Psychiatry, University of Cunneticut Health Center, Famington, Ст. 06032. M.S.A.). Ця спілка має філії в різних країнах.

Наприклад, Давид Рафт (DavidRaft) і Джефрі Андресен (JeffryAndresen) досліджували, як змінюється людська самосвідомість після ДБС; Мартін Равер (MartinRauer) — зв'язок між ДБС і зміною поведінки. Сетвант Пасріга (SatwantPasricha) досліджував ДБС в Індії, які, хоч і мають усі важливі складники, спільні з тими, що стаються у християнських краях, виявляють різницю культури і релігійного виховання.

Джеан Річі (JeanRitchie) недавно опублікував майже 50 випадків (вибраних з більше як 300 свідчень), зібраних переважно в Англії, подаючи імена, професії та адреси людей (J. Ritchie, Death'sDoor(Двері потойбічного), 1994).

Вільям Сердахлі (WilliamSerdahely), доцент кафедри медицини Університету штату Монтана так був вражений ДБС своїх пацієнтів, що почав дуже докладно досліджувати 80 випадків і опублікував свої результати в «JournalofNearDeatnStudies» (пop. Springч. 10,1992, c. 171).

У 1985 p. після катастрофи католицький священик Стівен Шнер (StephenSchneir) у лікарні Віґіта (Wichita), Канзас, пережив ДБС. Піз-ніше він їздив по всій країні і розповідав про свій досвід.

Професор Пітер Фенвік, член Королівської Колегії психіятрів і нейропсихіятрів Англії, знаний по цілому світу як професор Інституту психіятрії в Лондоні. Він є консультантом кількох відомих кліник Англії (JohnRadcliffeHospitalofLondon, BroadmoonSpecialHospitalі в MandslayHospital— наймодерніша лікарня в Англії). Водночас він є також експертом ДБС і президентом англійського відділу Міжнародної Асоціації ДБС (LANDS) та точно перевірив 300 випадків ДБС, що сталися в Англії.

Він пише, що раніше, ніж пересвідчився у науковій достовірності ДБС, «був захоплений тими оповіданнями, але як науковець, був скептиком і підозрював (як часто буває між європейськими науковцями), що «Каліфорнійський фактор» мігвпливати на це; тобто здавалося, що деякі дослідження і досвіди, зроблені в тій країні світу (СІЛА) ніколи не могли переплисти через Атлантичний океан» (EterandElisabethFenwick, Laveritanella(Правда на світлі), Roma1999, c. 12).

Але потім, вислухавши сотні англійців, яких вважав людьми серйозними й абсолютно правдивими, змінив свої погляди.

Китайські лікарі Фенґ Ші-Їнґ (FengZhi-Ying) і Лін Ян-Хун (LinJian-Xun) інтерв'ювали тих, що пережили страшний землетрус у 1976 р. на Тянь Шані і здивувалися, коли 42% тих осіб розказали про свої ДБС. Їхні описи дуже подібні до свідчень людей західного світу, що пережили ДБС.

Психолог Сетвант Пасріча з Індії та Джен Стівенсон, психіятр з Вірджинського університету (СІПА) провели дослідження ДБС в Індії. Вони знайшли відповідності з ДБС західного світу і більше подібностей з китайськими досвідами; а це спонукає думати, що, очевидно, культура відіграє важливу роль у структурі досвіду.

Дослідження з цієї теми публікуються і зараз. Лікар-психолог Мар-ґо Ґрей (MargotGrey) описує також і свій досвід клінічної смерти.

У США ДБС досліджує лікар Брюс Ґрейсон з Університету в штаті Коннектікут.

Написані також книжки, в яких автори сумніваються у достовірності ДБС. Та це не має дивувати: досвіди, на перший погляд, схожі справді на казку. Спочатку навіть нам, людям, які вірять у потойбічне життя, важко їх сприйняти; а що говорити про маловіруючих, які повинні б заперечити своє минуле матеріяльне життя і починати невигідну дорогу навернення. Дивує факт, що проводилося стільки досліджень, які підтверджують ДБС, і результати описані не тільки для звичайного народу, але і в наукових журналах для спеціалістів.

Є багато осіб, що досвідчили ДБС. Може і дехто з читачів пережив цей досвід або чув про нього від инших людей.

Автор цієї книги зустрів у своєму житті абсолютно нормальних осіб, які розповіли про свої досвіди поза тілом. Такі факти цілком відрізняються від фантазій чи галюцинацій; пізніше ці досвіди мали величезний позитивний вплив на їхнє життя.

ОСОБЛИВОСТІ ДБС

Свідомість виходу з тіла

Треба зазначити, що досвіди осіб, які пережили ДБС, дуже часто суперечать попереднім уявленням про потойбічний світ. Багато людей навіть не вірило в те, що дух покидає тіло і в життя після смерти.

Особа свідомо досвідчує вихід свого духа з фізичного тіла.

«Я, носій свідомосте, волі, пам'яти, здатности вирішувати і т. д., виходить з тіла і може бачити та пізнавати його разом з навколишнім оточенням, включаючи й оточення особи» (PaolaGiovetti, Parapsico-logiaesopravivenza(Парапсихологія і виживання), про випадки ДБС, досліджувані нею та иншими дослідниками).

«Досвіди поза тілом, — пише Фенвік, — є явищами, які найчастіше згадують особи, що пережили смерть. Приблизно дві третини осіб, які відповіли на наші запитання, сказали, що бачили свої тіла в якійсь хвилині ДБС» (цит. тв. с. 28). Важливим є факт, що коли тіло клінічно померло, то люди можуть описувати події, які справді відбулися навколо них.

Це явище є найважливим, бо свідчить, що поза тілом людський дух може існувати, бачити і чути (очевидно, в инший спосіб, ніж ми бачимо очима і слухємо вухами), думати, іти в різні місця, спілкуватися з иншими духами і діяти. Отож можна зробити висновок, що дух живе також після смерти; що самосвідомість і думання не отожнюються з нейрохімічною діяльністю мозку. Далі подано деякі докази, що виключають у таких випадках уяву, ілюзії й галюцинації.

Ось лише деякі свідчення: «Мені було сімнадцять років, — оповідає один юнак, — і я працював з братом у парку атракціонів. Одного дня, пополудні, я разом з багатьма иншими хлопцями пішов плавати. Хтось сказав: "Перепливімо озеро". Я часто робив це, але того разу, не знаю чому, я поплив на середину озера... Плавав я сюди-туди і раптом відчув, ніби відокремився від свого тіла, є сам, у просторі. Я бачив своє тіло і був від нього на відстані якихось 15 см. Воно то підносилося, то знижувалося. Я бачив його ззаду, трохи з правого боку. Я відчував, що мав повну тілесну форму, хоч був поза своїм тілом. Я відчував майже невимовну легкість. Як пір'я...».

«Рік тому мене завезли до лікарні через хворе серце, і на другий день вранці я відчула сильний біль у грудях... Дихання припинилося, серце перестало пульсувати. Санітарки дали сигнал тривоги, я відчувала, що дух виходить з мого тіла... і починає поволі підноситися. У цей час я побачила, як десять санітарів вбігали до палати і мій лікар, що обходив инших пацієнтів, також прийшов».

«Я їхав з моїм приятелем в автомобілі... На одному перехресті — удар: я почув страшний гуркіт, бік машини розбився... В одну мить мені здалося, що я перейшов через темний простір. Усе сталось дуже швидко. Потім я відчув, ніби плаваю на відстані 20 см від дороги і 5 м від машини, а гуркіт втихав. Я бачив також, як багато людей збиралося навколо автомобіля та як мій приятель виходив з нього в стані шоку. Видно було моє тіло в розбитій машині, а також людей, що намагалися витягнути його з неї. Я бачив свої поламані ноги і скрізь кров».

«Я думала, що померла, проте це не було для мене неприємне, тільки не могла уявити собі, куди я мала б іти. Думка і свідомість не відрізнялися від того стану, коли я була жива... Я думала: "Куди йду тепер? Що маю робити?"».

«Я втратив контроль над автомобілем... Відчув, ніби моє єство, або моє "я", або мій дух, звіть його як хочете, — виходив з мене, з голови. І я не відчував болю; це було щось таке, що підносилось і стояло наді мною».

«Через якийсь час я перестала дихати... Раптом відчула, що перебуваю поза тілом, стояла кілька кроків від нього, і дивилася з цікавістю на пожежників, що робили мені штучне дихання та масаж. Мати бризкала воду на моє лице... Один поліцейський із сумом хитав головою, дивлячись на годинник, і казав, що серце не б'ється вже три хвилини. Моя мати страшно налякалась, а я хотіла кричати, що дуже добре себе почуваю. Справді я почувалася щасливою, безтурботною... визволеною від обмежень тіла і матеріяльного світу».

Професор Кеннет Рінґ наводить слова однієї жінки, у якої були тяжкі пологи: «Через пів години після народження дочки Патті у мене сталася кровотеча, тиск понизився і я знепритомніла. Потім я покинула своє тіло і опинилася в кутку палати біля стелі, звідки бачила лікарів, що намагалися оживити мене. Мені стало дуже жаль мого чоловіка і моєї дочки, але я не переживала жодних почуттів до них».

Евелін Мерсьє (EvelyneMercier), президент IANDSу Франції, наводить свідчення однієї жінки: «Мій чоловік вів машину. З правого боку дороги було урвище. Якась вантажівка їхала попри нас. Раптом одна машина почала переганяти її і на повній швидкості понеслася на нас. Я подумала: «Смерть!» І в ту ж мить опинилася над моїм тілом та бачила машини, що мали зіткнутися, але все відбувалося дуже повільно. Час ніби сповільнився».

Вероніка Метьюз (VeronikaMatthews) з Ліверпуля (Англія) після тяжких пологів без болезаспокійливих засобів пригадує: «Потім раптом я віддалилася, колихаючись, вгору до правого кута палати. Я бачила мою сестру, сина, лікарку коло мого тіла, покритого зеленим простирадлом. Лікарка мала білі чобітки, аж до колін цілком заплямлені кров'ю. Усі були дуже занепокоєні, а мені було цілком спокійно. Біль зник».

Одна англійка розповідає: «Я була дуже здивована, бо відчувала, що була собою без мого тіла» (Фенвік).

Психіятр Джордж Річі оповідає з усіма деталями свою подорож поза тілом з Техасу до Вірджинії і назад, і про те, як потім вів машину з приятелями, знаючи місця, в яких ніколи не був (GeorgeRitchie, Ritornodall'Aldila(Повернення з потойбічного світу), Varesi1990).

Бачать себе поза власним тілом і навколишнім середовищем. Легко можуть переноситися в инші місця

Суб'єкт бачить своє тіло ззовні, звичайно згори.

У таких досвідах людина у стані клінічної смерти раптом розуміє, що споглядає своє тіло ззовні, будучи «глядачем» або «третьою особою», або тим, хто дивиться на людей або на події «на сцені» чи в «кіно» Р. Муді.

«У якійсь хвилині відчуваю, що лежу в ліжку, але водночас можу бачити ліжко і лікаря, що лікував мене... Я дуже переживав, коли побачив стривоженого лікаря».

«Я звик бачити самого себе на знімку або віч-на-віч у дзеркалі. А ось, раптом, я — чи моє тіло — було там і я міг бачити його. Міг бачити його добре... з відстані якихось п'ятнадцяти сантиметрів».

«Я бачила своє тіло в машині, серед усіх тих, що зібрались там... Я знала, що то було моє тіло, але нічого не відчувала».

«Я вийшов зі свого тіла і дивився на нього з відстані 10 метрів, але далі думав, як у фізичному житті...».

«Я тяжко захворів, і лікар наказав завезти мене до лікарні. Одного ранку мене огорнула сіра і густа мряка — я вийшов зі свого тіла. Мені здавалося, що плавав по воді, коли захотів подивитися, то побачив себе на ліжку і не відчув жодного страху».

Одинадцятилітній Жазон, пацієнт д-ра Муці: «Не пам'ятав удару, а дивився на все згори. Я бачив своє тіло під велосипедом... З одною зламаною ногою, що спливала кров'ю. Я поглянув навіть на свої очі: вони були закриті. Я був високо...».

Кеннет Рінґ розповів про невіруючу єврейську дівчину, яка впала з мотоциклу і вдарилася головою об землю; її завезли до лікарні, бо думали, що померла: «Несподівано я відчула неймовірний спокій. Я побачила себе під стелею і коливалася над моїм ліжком та бачила своє тіло без життя. Мені тяжко було зрозуміти, в якому стані я була, усвідомити, що то була я, але не у своєму тілі».

«Я чула як казали, що моє серце зупинилося, але я була високо і могла все бачити. Я летіла під стелею, і тому, коли побачила своє тіло, не зрозуміла, що воно було моє. Пішла в коридор і побачила маму, що плакала. Тоді я спитала, чому вона плаче, але вона не могла мене чути. Лікарі думали, що я померла».

Боб Едмонт (BobAdmont) з Солт Лейк Ситі, СІЛА: «Згори я побачив мій мотоцикл під заднім колесом шкільного автобуса. Я не відчував жодного болю. Скрізь було спокійно; мені було приємно і спокійно».

Сорока трирічний Артур Kapp (ArthurСагг) з Південного Окрендону (Англія), у 1982 році мав приступ серця. «Біль поступово збільшувався, аж доки я раптом не побачив себе дев'ять-десять метрів над землею і почав придивлятися згори до свого тіла, оточеного лікарями і медсестрами. Почув голос одного лікаря, що казав устромити голку в руку. Медсестра відповіла: "Я вже встромила голки в ноги, а не в руки". Лікар додав: "Не буде чути нічого".

Коли я дивився на все згори, несподівано зауважив, що я жив: моє правдиве "я" не було фізичне, що лежало внизу, а та частина, що висіла в повітрі. Земне тіло, що колись належало мені, не викликало в мене жодної цікавости, ні найменшого почуття любови. Ніколи я не був такий вільний і задоволений... Чому раніше ніхто не сказав мені, що життя продовжується після смерти?

Тоді я поглянув на колір свого обличчя. Воно мало страшний сірий колір... Я збентежився... І почув з-за плечей голос, що, наче впізнав мої думки, і сказав: "Ти — сірий тому, що нічого не зробив, щоб покращити себе. Навіть пальцем не ворухнув для цього, правда? Ти не був собою. Ти маєш бути собою, маєш бути доброю людиною"».

Бачать фізичні події, що можна перевірити

Суб'єкт справді бачить і чує людей і фізичні події, що відбуваються навколо його тіла, або переходить в инше місце і бачить та чує, що там відбувається. Потім, повернувшись до тіла, оповідає те, що бачив і чув, а присутні підтверджують те, що сталося.

«Коли намагалися оживити мене, я чула, як казали, скільки кубічних сантиметрів яких ліків мали дати мені, але я не відчула уколу».

«Ми намагалися оживити її, але безрезультатно, і я думав, що вона вже померла. Я сказав иншому лікарю: "Спробуймо ще раз". І тоді серце почало пульсувати — вона повернулася до життя. Пізніше я спитав її, що вона пам'ятає про свою "смерть". Відповідала, що все бачила і чула... і, між иншим, що чула моє: "Спробуймо ще раз"».

«Я легко рухалась, ніби гойдалася на воді під стелею. Звідти я бачила, як мене оживляли. Моє тіло лежало на ліжку... я добре його бачила... Я почула, як одна санітарка сказала: "Боже мій! Померла!!!" А инша схилилася, щоб робити штучне дихання. Коли вона схилилася наді мною, я дивилася на її потилицю. Ніколи не забуду, яке було у неї волосся: коротка стрижка. У ту хвилину я побачила, що принесли якийсь прилад і приклали мені до грудей електроди. Коли це зробили, моє тіло здригнулося на ліжку, і я почула, що кожна кістка мого тіла хрускотіла... Я думала: "Чому вони так клопочуться? Мені тепер добре"».

«Коли я дивилася на тих, хто намагався оживити мене, я думала: "Не хочу, щоб це тіло використовували як труп для дослідів"».

«Відчуття слуху і зору не тільки залишаються незмінні, а здається, що є ще більш досконалі. Один чоловік згадує, що його зір здавався йому кращим: "Не можу зрозуміти, як я міг бачити так далеко"» Р. Муці.

Одинадцятилітній Ясон: «Я побачив своє цілком синє тіло... Лікарі були зажурені, а я хотів сказати, що я — здоровий; за хвилину один з лікарів поклав мені на груди якісь ракетки, і моє тіло підскочило...».

Відомий психіятр Карл Юнґ (CarlYung) у своїй книзі «Синхронізація» описує такий випадок: «Одна пацієнтка (не маю приводу сумніватися в правдивості її слів) оповідала мені, що під час важких пологів вийшла з тіла... Дивилася вниз з якогось місця під стелею і відчувала все те, що відбувалося в палаті... Повернувшись, вона покритикувала поведінку лікаря..., назвавши його некомпетентним та "істериком..." перед одною санітаркою. Санітарка енергійно спростувала її критику... Коли ж пацієнтка розповіла детально про те, що сталося під час її непритомности, санітарка визнала, що пацієнтка точно бачила всі події так, як вони дійсно сталися».

Зі свідчення лікаря Окланда Ґеді (SirAucklandGedee) перед членами Королівського Товариства Медицини (RoyalSociatyofMedicine) в Лондоні 26 лютого 1927 p.: «Поступово я зрозумів, що міг бачити не тільки своє тіло і ліжко, на якому я лежав, але і все те, що було в хаті і в садку... Усвідомив, що був повністю вільний в часовому вимірі, в якому "тепер" відповідало, в якийсь спосіб, "тут" тривимірному просторові, до якого ми звикли».

У 1976 р. Чарлі Х'юґз (CharlieHughues) з Бірмінгема, Англія, після інфаркту написав: «Покинувши своє тіло, я міг все помічати зі свого привілейованого положення... Я бачив двох чоловіків у мундирах, які входили до автобуса з одною санітаркою... Санітарка зірвала з мене сорочку і почала давати мені ляпаси, а я нічого не відчував. Чув, що один чоловік, який сидів позаду мене, говорив до жінки: "Він, певне, п'яний", — а я хотів кричати, що це не правда. Але з моїх уст не виходили звуки... Там, на стелі, я почував спокій, приємність...».

Випадки, коли особи бачать не очима і слухають не вухами, чисельно представлені в парапсихології і підтверджені документами білокації (одночасне перебування людини в двох місцях) та ясновидіння (передбачення майбутнього чи недоступного иншим), в якому дух бачить особи і майбутні події.

Суб'єкт невидимий для живих людей

Живі люди не бачать і не чують суб'єкта, який відділився від свого тіла. Але він бачить і чує їх, бачить також і инших духів і спілкується з ними. Може з'явитися перед живими людьми, говорити з ними і зникати.

«Лікарі й санітарки били мене по тілі, щоб оживити, а я повторював: "Дайте мені спокій... Припиніть". Але вони не чули мене. Тоді я силувався відіпхнути їхні руки, але даремно. Не знаю, чи моя рука переходила через їх руки, або оминала їх... Я відчував, що не стискав нічого...».

Суб'єкт з відчаєм намагався сказати про це иншим, але відчуває, що ніхто не може чути чи бачити його. Ось що свідчить одна жінка, яку занесли до реанімації: «Я бачила їх, як оживляли мене. Справді, дивна річ. Я не була дуже високо... Намагалася говорити, але ніхто не міг мене чути, ніхто не слухав мене...».

«Тільки бажання бачити маму спонукало мене повернутися до кухні так, наче стіни не було. Мама готувала каву, брат їв і слухав радіо. Я говорив до мами, але вона не зауважила мене; я потянув її за рукав, щоб зрозуміла, що я був коло неї, але даремно. Те саме я робив з братом, але результат був той самий...» (Паола Джоветті).

Суб'єктові здається, що має «етерне» (неземне) тіло

«Етерне» (неземне) тіло можна порівняти із прозорою хмарою, воно може мати вигляд людини, особливо такої, якої суб'єкт мав у цьому світі.

«Дуже часто особи, з якими я говорив, казали, що почувалися в иншому тілі, коли вийшли зі своєї фізичної оболони...». «Духовне тіло не є твердим: речі проходять через нього, і воно не може ловити, стискати речі чи особи... Лікарі, санітарки чи инші особи, присутні коло фізичного тіла, дивляться на нього, на його тіло "духовне" і не дають жодного знаку, що бачать його» (Р. Муді).

«Люди приходили з усіх сторін до розбитої машини... Коли наближалися до мене, я відступав, щоб лишити їм місце, але вони проходили через мене».

«...Я намагався відпихати їх руки..., але даремно... Не знаю, чи моя рука проходила через їхню руку або обходила їх... Я не відчував жодних рукостискань...»

«Коли я вийшов з мого фізичного тіла, то сталося так, якби я виходив з тіла і входив у щось инше... я був в иншому тілі..., що відрізнялось від попереднього..., воно мало форму, але не колір...».

«Инша особливість духовного тіла — воно не має ваги. Більша частина спостерігає це, коли бачить, що летить до стелі в кімнаті або в повітрі. Багато каже, що "коливається", або що не відчуває тягаря».

Різні форми «етерного» тіла

«Духовне тіло має вигляд, обриси (деколи кулястої або безформної хмари), часто є подібне до фізичного тіла і має частини..., подібні до рук, ніг, голови» (Р. Муді).

«Воно не було людським тілом, але і не було матерією. Мало форму, але не мало кольору. І знаю, що мало щось, що можна б визначити руками».

«Я завжди був у тілі — але не у фізичному, — це було радше щось таке, що я міг би назвати концентрацією енергії. Якби я хотів описати його, то сказав би, що це було прозоре... духовне єство..., яке складалось із різних частин».

Швидкі перенесення, ясний розум

Суб'єкт переноситься з одного місця на инше, коли і як захоче, з найбільшою у фізичному світі швидкістю. Думка також є дуже ясна.

«Був великий рух і багато людей бігло до швидкої. І кожного разу, коли я дивилася на якусь особу, питаючи себе, що вона думала, то несподівано опинялася коло неї... Коли я хотіла бачити когось, хто був дуже далеко, одна частина мене, як ракета, летіла до тої особи. І мені здавалося, що я могла бути в будь-якій частині світу».

«У такому стані вільним є не тільки рух, а й думка. Переважно я чув від суб'єктів ДБС, що, коли вони звикли до нового становища, то починали думати значно ясніше і швидше, ніж у фізичному існуванні» (Р. Муді).

Наведемо свідчення людей: «У такому стані неможливе стає можливим. Розум є дуже ясний. Стає приємно. Мій розум діяв і думав, хоч я не мусів докладати більше зусиль».

«Я відчув, що ми могли йти туди, де нам подобалося і негайно ж».

«Поступово, коли я перераховувала лікареві найточніші деталі, а передусім коли я описала найменші подробиці палати реанімації лікарні в Пармі, колір підлоги й назви деяких ліків, що мені давали, коли сказали, що я померла, він почав дивитися на мене иншими очима... А ви могли і чути все те якраз тоді, коли ми пробували відновити серцебиття?» (Сільвія Брускі (SilviaBruschi), соціяльна асистентка в Мілані).

Суб'єкт бачить і чує, що констатують його смерть

Багато осіб чуло, як лікар чи хтось инший казав, що вони померли. «Я чула, як кардіолог ішов до телефону і набирав номер. Потім він сказав: "Докторе Джеймсе, я убив вашу пацієнтку, пані Мартін". А я знала, що не померла».

«Я опинилася у повній темряві, а мій чоловік, який, здавалося, був дуже далеко, казав: "Ось, цього разу — кінець!". І я також думала: "Так, прийшов кінець"».

Суб'єкт чує звуки

Суб'єкт чує звуки: дзижчання або дзвін, звук труби і т. д.

Один чоловік, якого до лікарні привезли як мертвого, згадує: «Я чув далекий звук дзвіночків, який, напевно, доносив вітер». Инші кажуть, що чули дзижчання, дзвоніння, свист, подібний до вітру.

«Я знаходився в тунелі й летів неймовірно швидко до якогось світла... Чув також неймовірний звук, ніби всі оркестри світу грали разом... звук був сильний, могутній, але водночас підбадьорював».

Суб'єкт має враження, що швидко летить через тунель

Суб'єкт швидко летить через темряву, подібну до тунелю, до якогось світла.

«Потім я рухався у довгому і темному просторі. Здавалося, що то підземний канал чи щось подібне. Не можу точно описати його...».

«Мені здавалося, що йшов через глибоку і темну долину. Темнота була така непроглядна, що я не міг бачити нічого, але це був такий гарний досвід, вільний від турбот, що його тяжко собі уявити».

«Почуття миру і глибокого спокою, жодного страху, я опинилася в якомусь тунелі».

«Раптом я побачила себе зі стелі... Сказала сама собі: "Дивно, я тут і на ліжку". Потім повернулася і з неймовірною швидкістю перейшла через якийсь тунель, чула дуже високий звук».

«Я сказав сам до себе: "Отож я помер!". І, озираючись довкола, я побачив тунель зі світлом укінці... У тунелі дві особи допомагали мені; я побачив їх, коли ми вийшли на світло».

Деякі суб'єкти бачать уявні краєвиди

У кінці тунелю дехто бачить краєвиди з лугами, квітами, деревами і озерами.

«Я бачив найгарніші озера... найгарніші квіти... ніхто тут, на землі, не бачив таких чудесних квітів, як ті, що мені дано бачити».

«Панували мир, радість, гармонія, світло... Я побачив якесь єство, що сиділо коло мене, єство спокійне в білому одязі... Воно потішало мене під час останніх хвилин моєї подорожі... Ми сиділи одне біля одного на обірваній скелі, з якої було видно дуже гарний краєвид. Кольори мали такі відтінки, яких я ніколи не бачив, а їх яскравість перевищувала будь-який чудесний сон» (К. Рінґ).

Суб'єкт зустрічає дорогих людей

У кінці тунелю, у світлі суб'єкт зустрічає померлих рідних і дорогих осіб, що люб'язно вітають його.

«Багато людей, що пережили клінічну смерть, сказали, що зауважили присутність инших осіб коло себе..., які помагали їм у їхній подорожі» (Р. Муді).

«Я народжувала дитину, і чула, як лікар сказав, що я вмираю. У ту хвилину я помітила присутність инших осіб. Це були ті, яких я знала, і які вже померли: моя бабуся, подруга, з якою я ходила до школи... Усі були щасливими. Це була радісна зустріч, і я відчувала, що вони прийшли, щоб охороняти і провадити мене. Мені здавалося, що я повернулася додому, а вони були там для того, щоб вітати мене. Я відчувала, що було легко і гарно».

Лікар Паола Джоветті наводить слова сімнадцятилітньої дівчини: «Етером мого нового Всесвіту була любов, любов така чиста і щедра, що я не бажала нічого, хіба тільки залишитися там. Я зустріла мого померлого дядька, ми впізнали один одного і були разом. Ми рухалися в морі світла, з яким я чимраз більше ототожнювалася».

«Почуття спокою, радости наповнило мій дух: я бачив краще, світліше... Раптом зауважив біля себе в повітрі присутність... одної "особи", вона простягала до мене руки й усміхалася. Я розгубився, коли впізнав у ній жінку, яка померла майже рік тому і яку я дуже любив...».

Кардіолог Мавріс Равлінґс наводить слова одного чоловіка, що мав дуже складну операцію на серце: «Я бачив чудовий краєвид у дивному світлі. На тій дорозі зустрів маму, батька і брата... Ми наближалися до лінії горизонту, я міг упізнати будівлі, навіть лікарню, в якій лежав. Ангел зійшов і лишив мене в тій палаті, в якій я "з висоти" бачив лікарів, що робили мені операцію. Думаю, що після такого досвіду неможливо залишитися атеїстом».

«У ту хвилину я відчув себе вільним й спокійним... Увійшов у тунель і, коли вийшов з другого кінця, побачив брата, що помер три роки тому».

Зустрічає «ангелів» чи прихильних духів

Часто суб'єкт зустрічає одну або більше світлих істот, деколи у вигляді людей, що з прихильністю телепатично говорять до нього. А він вважає, що це ангели.

У деяких випадках вмираючий переконаний, що істоти, які зустрів, є його ангелами-хоронителями.

«Ось що дізнався один чоловік від духа, який явився йому: "Я допомагав тобі у твоєму житті, а тепер доручу тебе иншим". Одна жінка казала, що зауважила присутність двох духів, які назвали себе "духовними помічниками"» (Р. Муді).

«Я часто питав себе, що сталося, коли я помер. Завжди одержував умовну відповідь від одного з них. Я вмирав, але все проходило добре. Тому я ніколи не відчував тривоги».

«Лікар Мелвін Морс зізнається, що у своїй практиці особливо був захоплений першим випадком ДБС у дитини. Це була семилітня Крістел Мерлок (KrystelMerwlock), яка втопилася. її серце не билось 19 хвилин. Це цілком неймовірний випадок в історії медицини, з якого дізнаємося про три необхідні умови клінічної смерти: відсутність серцебиття, рівна електроенцефалограма і зупинка дихання».

«Крістел не пам'ятала, як вона впала в басейн, але була певна, що "потім" почувала себе добре, тому що Єлизавета делікатно супроводжувала її, щоб побачити Отця Небесного й Ісуса Христа... "Скажи, Крістел, хто така Єлизавета?". Дівчина поглянула кругом і просто відповіла: "Це мій ангел- хоронитель"... Отець Небесний спитав її, чи вона хоче залишитися з Ним чи повернутися до батьків. Вона вирішила залишитися з Ним, але коли побачила, як її брати і сестри бавилися, змінила думку».

«Коли Крістел описала мені свою зустріч з Отцем Небесним, я зрозумів, що вона не марила, тому що подала абсолютно неймовірні детальні описи того, що сталося під час операції. У житті та у фільмах хворим звичайно ставлять трубку в рот, а Крістел каже: "Я бачила, що ти впихав мені трубку в ніс". Неймовірно: у ту хвилину дівчинка була без свідомосте, мертва. Вона описала лікарів, знаряддя, переказала те, що ми казали в операційній».

«Ось недавно ми одержали висновки подібних свідчень дітей в Японії, і вони є такі самі, як наші» (М. Морз).

«Коли я вийшла з тунелю, то зустріла три "істоти зі світла". Коли дивилася на них, мені здавалося, що то була приймальна комісія. Ми не говорили між собою: ми розумілися, як телепати. Я знала, що то були ангели, чи, точніше, істоти зі світла, з власною свідомістю, точно такою, як наша» (Н. Майєр).

Кеннет Рінґ наводить свідчення Беверлі (Beverly), яка перед ДБС була невіруючою: «Через якийсь час до мене долучилася істота, вся у білому мінливому світлі. Вона летіла так, як я, але не мала крил. Коли я обернулася, то відчула пошану до неї і, водночас, страх. Це був ангел чи якийсь дух, Його вислали, щоб визволити мене. Та істота випромінювала таку любов, таку ніжність, що мені здавалося ніби стояла перед Месією. Ніжно взяла мене за руку, і ми пройшли крізь вікно... Тихий океан простягався перед нами в червоному заході».

Арвін Ґібсон (ArvinGibson) проаналізував сто випадків ДБС.

«Через якийсь час я зауважив, що хтось був коло мене... Я не боявся його тому, що він випромінював любов і спокій. Це не був Ісус Христос, але я знав, що Він вислав його».

«Ангели співали побожну і незвичайну мелодію, якої я ще не чув... Коли перестали співати, «одна» з них прийшла до мене, щоб привітати. Була дуже гарна і приваблива, але відчував, що мій подив не міг абсолютно виявитися фізично, а так, якби я був немовлям» (К. Рінґ).

Джон Ліллі (JohnLilly), математик і лікар з Чикаго у своїй книзі «Око циклона» розповідає: «Коли людина покидає своє тіло, несподівано в долині з'являються дві точки свідомости, наче промені любови, свідомости, тепла... передають заспокійливі думки...».

«Розумію, що вони — вищі істоти...». «Бачу їх, та не зором, а маю точний образ їхньої присутности».

«З'явилася дуже гарна жінка, що була частиною світла, краще випромінювала світло... Її обличчя було сповнене любови. Покликала мене на ім'я і простягнула до мене руки. Її голос був делікатний і солодкий ... лунав у моєму розумі. Легше було говорити так, ніж словами... Я спитала її хто вона, і та відповіла, що була моєю охоронницею. Любов, яку вона випромінювала, огортала мене повністю, і я швидко вклала свої руки в її...».

Глорія Тейлор (GloriaTaylor) в тунелі зустрічає дуже гарну двадцятип'ятирічну дівчину, у білій одежі, босу, із золотим, не дуже довгим волоссям,. Вона з любов'ю підбадьорює Глорію йти через весь тунель (Дж. Річі).

Зустрічає «істоту зі світла»

Деякі люди, які пережили клінічну смерть, бачать Істоту, що випромінює набагато сильніше світло ніж инші істоти, світло, що не засліплює, і відрізняється від земного.

Серед опитаних Кеннета Рінґа його бачать 16% суб'єктів; в инших дослідників відсоток більший. Може це особи, що потребують більшої сили, щоб покращити своє майбутнє земне життя.

«Найбільш неймовірним у випадках, що я аналізував, і, без сумніву, тим, що найбільше вражає людей, є зустріч із дуже сильним світлом. Спочатку світло є помірним, але чимраз сильнішає і стає неймовірно яскравим. Незважаючи на те, що світло є надзвичайно блискуче, багато людей наголошує, що воно не шкодить зору, не засліплює і не перешкоджає бачити инші речі».

«Хоча деколи видно незвичайне світло, ніхто ніколи не сумнівався, що тут йдеться про конкретну істоту; про добре означену особистість. Любов і теплота, які людина, що вмирає, відчуває від тої Істоти зі світла, є абсолютно невимовні, вона ніби повністю просякнута цією любов'ю...» (Р. Муді.)

П'ятдесятидволітній Джойс Беннет (JoyceBennett), поліцейський з Олдхому (Англія): «У кінці тунелю я побачив дуже яскраве світло... і одного усміхненого чоловіка, одягненого в дивний білий одяг. Я знав, що то був Бог або Ісус Христос. Обличчя дуже гарне..., очі привітні, й він весь випромінював тепло... Рішучим, але люб'язним голосом він сказав до мене: «Повертайся назад, ще не прийшов твій час».

«Лікарі сказали, що я помер якраз тоді, коли відчув, як падав, рухаючись в якомусь темному просторі, як в якійсь огорожі. Нема слів, щоб описати це. Абсолютна темрява. Десь далеко я бачив дуже яскраве світло. Коли наближався, воно ставало сильніше. Я пробував підійти до того світла, бо відчував, що то був Ісус Христос. Намагався дійти до місця, де Він знаходився. Це не лякало мене, навіть було приємно».

«Я пройшла через стіну веранди так, якби вона не існувала, і залишилась у ясному світлі, білому і блискучому, як кришталь. Воно було гарне і дуже яскраве, але не засліплювало. Світло, яке людською мовою неможливо описати».

«Тоді я побачив, що це було світло, і якийсь чоловік, точніше, чоловік зі світла, увійшов у кімнату. Я був упевнений, що стою перед Сином Божим».

Кеннет Рінґ наводить слова Беверлі, невіруючої: «Пам'ятаю, що я пройшла великий простір, щоб дійти до світла; мені здавалося, що я швидко летіла, але все було поза часом. Нарешті я дісталася до цілі. Та коли перейшла на другий бік, то зауважила, що мій провідник зник. Але я не була сама. Там, передо мною, було світло, в якому я відчула увесь розум, співчуття, любов і правду. Та Істота не мала форми, ні статі, але поєднувала в собі все... І з глибини моєї душі виринали абсолютна певність і вдячність, я знаходилася перед Богом».

Бетті Мальз (BettyMalz) у книзі «Моє миттєве бачення Вічности» («MyGlimpsofEternity»): «Коли я йшла з ангелом..., то відчула, що ми могли йти куди хотіли. Спілкування між нами відбувалося через обмін думок... Потім з'явилося дуже сильне світло... Несподівано я зрозуміла, що тим світлом був Ісус Христос... Я відчула, як промені тої могутньої, проникливої й люб'язної енергії огорнули мене».

У Лайн Кларк (LionClark) після автомобільної аварії у Вест Валлі, Юта, електроенцефалограма була рівна: «Майже відразу я опинилася у повітрі і з висоти дивилася на ту жінку, яка лежала на столі... Потім я побачила яскраве, гарне світло, яке собі тільки можна уявити, і якого я ніколи не бачила. Я відчувала також і музику, але не слухом. Занурена у спокій, красу, любов, я зрозуміла, що то було те місце, де я завжди хотіла перебувати».

Стефано Ґреко (StefanoGreco), двадцятидев'ятирічний торговець з Неаполя, був поранений кулею і так описує події 16 березня 1978 p.: «Мене освітило дуже сильне світло, з якого лунав голос: "Я є Безмежне Світло. Це моє царство і мені належить уся влада. Так, ти виконав свій обов'язок, єдине завдання, що є важливим: ти любив. Але час твого життя ще не скінчився. Мусиш повернутися і продовжувати йти своєю дорогою добра"».

Істота зі світла випромінює любов

Істота зі світла виливає глибоку радість і спокій та огортає «померлого» любов'ю і розумінням. «Померлий» відчуває себе творцем усіх речей.

За статистикою Галлапа на 100 клінічних смертей тільки 10% «померлих» мали привілей «зустрічатися» з Істотою зі світла, відчували невимовну радість Йованович. Більша частина «померлих» бачила її й пережила дуже позитивні відчуття.

«Померлий відчуває, що Істота зі світла огортає його любов'ю і приймає до своєї компанії. Відчуває непереможний й магнетичний потяг до неї» (Р. Муді).

«Незалежно від попередньої віри, люди, які вижили, переконані, що відчули випроміїгювання найвищої й теплої Присутності та побачили Потойбіччя» (К. Рінґ).

«Не можу сказати, що я бачив особу в тому світлі, а таки, без сумніву, вона є. Це світло абсолютного розуміння й абсолютної любови. Я відчув, що у тому світлі з'явилася думка: «Любиш ти мене?...». І весь час я відчував любов, співчуття, що перемагали все...».

«Я нічого не бачив під час своєї «смерти»... Але усвідомлював присутність якогось Єства — надзвичайної сили, що було тільки любов'ю коло мене».

«Я був поза тілом, у цьому не сумніваюся, бо міг його бачити на операщйному столі... Потім з'явилося дуже яскраве світло... З цієї хвилини, коли світло почало говорити до мене, я почував себе дуже добре, був упевнений, що оточений любов'ю. Любов, яку випромінювало світло, є неймовірна, надзвичайна. Це була особа, перебувати з якою було цікаво. Вона мала добре почуття гумору. Потім світло спитало, чи я готовий умирати... Тепер думаю, що голос, який говорив до мене, добре знав, що я ще не дійшов до кінця свого життя. Цей голос радше мене випробовував».

«Внутрішньо я був переконаний і знав, що світло любило мене. Воно випромінювало надзвичайної сили любов, без усяких умов, дивну любов, що перевищувала найбільш божевільні мрії».

«Потім я справді опинилася в білому світлі, де кожний атом тремтить палкою любов'ю. Єднатися з тим світлом, розчинятися в ньому — означає повертатися до своєї хати, входити в необумовлену любов. Такий є мій досвід пізнання Бога» (Н. Майєр).

Вірджінія Фале (VirginiaFalce), Італія: «Мене переповнила хвиля спокою й абсолютної любови, що виходила з яскравого світла. Я ніколи не була практикуючою християнкою. Просто не бачила потреби у цьому, але зараз зрозуміла, що тим світлом був Бог, у ньому зосередилося стільки любови й радости, що я мала тільки одне бажання: йти до нього навіки».

Сорокарічна Глорія Вудвард (GloriaWoodevard) з Коннектікут (США): «Я не бачила Бога, але досвідчила Його: у тому світлі відчувала всю Його могутність і любов, набуваючи того, що я окреслила б як усвідомлення, пряме розуміння всього... Він був у повітрі, яким я дихала, і мене оповила всемогутність Його любови... Я вихована в католицькій вірі, читала Біблію і знала християнську науку, але до того часу не розуміла її основне значення. Отже, раніше я не могла справді пізнати Бога» (Дж. Річі).

Телепатичне спілкування з иншими духами

«Померлий» телепатично спілкується з Істотою зі світла, з дорогими йому людьми, з ангелами і різними духами. Він «читає» їхні думки, а вони — його.

«Щодо "слуху" духовного тіла, то він називається так тільки за аналогією. Більшість каже, що не чула голосів чи звуків, а сприймала думки присутніх...».

«Я могла бачити людей і розуміти, що вони казали. Я не чула їх так, як тепер чую вас. Це було так, якб