 |
|
|
|
|
XV столітті Московська Церква була фактично відокремленою
від православної Церкви в Литві-Україні, хоч її первосвятитель титулувався
митрополитом Київським і всієї Руси. Московські і литовсько-українські
землі були у двох різних державах, які ворогували між собою. Здійснюючи
свою традиційну політику експансії, Москва постійно розширювала свою територію
і ставала дедалі могутнішою. В її керівних колах зростало цілком зрозуміле
бажання мати свою Церкву повністю незалежною. Флорентійська унія дала
Московській Церкві привід до відокремлення. 15 грудня 1448 року Собор
єпископів у Москві обрав на свого першого власного митрополита єпископа
Рязанського Іону без благословення Константинопольського Патріарха. Це
було рівнозначно проголошенню автокефалії Московської Церкви. У 1458 році
Московський Собор оформив цей самовільний акт відокремлення.
Не можна заперечувати, що Церква самостійної і сильної держави
мала на це право і використала його у слушний час шляхом одностороннього
акту. Царгород не визнавав незалежності Московської Церкви протягом 141
року. Не визнавали незалежною її також інші східні патріархи, хоч обставини
змушували їх дедалі частіше звертатися до Москви, яка мала можливість
надавати їм матеріальну допомогу.
З проголошенням незалежності Московської Церкви відбувся остаточний
поділ єдиної православної митрополії на сході Європи на дві окремі митрополії.
Київська митрополія, що включала Українсько-Білоруську Церкву, і надалі
перебувала під юрисдикцією Константинопольського Патріарха. Церква-мати
і Церква-донька розділили у той час спільну долю поневолення, і це призводило
до більшого взаєморозуміння та тісніших взаємовідносин. Московська митрополія
після 1448 року розвивалася як самостійна Церква. Вона дедалі більше відходила
від того спільного, що єднало її з Київською митрополією, виробляючи свої
власні особливості. В 1589 р. Московська Церква проголосила себе Патріархією,
силою примусивши Константинопольського Патріарха Єремію II
дати на це свою формальну згоду. Протягом майже двох з половиною століть,
аж до насильницького підпорядкування Київської митрополії Московському
Патріархові у 1686р., дві сусідні митрополії жили цілком окремим життям.
Тому Російська Православна Церква не має жодних підстав привласнювати
собі цей період історії Київської митрополії, включно з золотою добою
митрополита Петра Могили, як це вона робить.
[ Повернутися
до змісту книги: "Закон Божий" ]
[ Cкачати
книгу: "Закон Божий" ]
Нагору
Рекомендуйте цю сторінку другові!
|
|
|
| Підписатись на розсилку |
|
|
|
| Християнські ресурси |
|
|
|
| Нове на форумі |
|
|
|
| Проголосуй! |
|
|
|
|
