Проповіді на Різдво Пресвятої Богородиці Християнство. Православ'я. Католицтво. Проповіді.
Просіть і буде вам дано, шукайте і знайдете, стукайте і відчинять вам                Безперестанку моліться                Бо яким судом судити будете, таким же осудять і вас, і якою мірою будете міряти, такою відміряють вам                Ми познали й увірували в ту любов, що Бог її має до нас. Бог є любов, і хто пробуває в любові, пробуває той в Бозі, і в нім Бог пробуває!                Через великі утиски треба нам входити у Боже Царство                Поправді кажу вам: коли не навернетесь, і не станете, як ті діти, не ввійдете в Царство Небесне!                Поправді кажу вам, що багатому трудно ввійти в Царство Небесне                Верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Боже Царство ввійти!               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Проповіді на Різдво Пресвятої Богородиці
   

Проповідь на Різдво Пресвятої Богородиці (2013 р.Б.)

 

"Блаженні ті, що слухають Боже слово і зберігають його» (Лк 11, 28)

В Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.

Слава Ісусу Христу!

Дорога в Христі родино Христа і Марії. В день сьогоднішній роздумаймо над величним празником здійснення обітниці Бога-Отця – народженням Богородиці. Згадаймо собі, як при вигнанні Адама і Єви з Раю, Отець Небесний говорив демонові у вигляді змія: «Я покладу ворожнечу між тобою і жінкою і між твоїм потомством та її потомством. Воно розчавить тобі голову, а ти будеш намагатися ввіп'ястися йому в п'яту» (Бут 3, 15). Саме Різдво Богородиці сколихнуло увесь світ пекла і гріха, адже народилася непорочна друга Єва, яка принесе Спасіння, що розчавить Сатані голову – народить Божого Сина, який стане другим Адамом і своєю кров’ю омиє первородний гріх.

Про Матір Божу ми роздумуємо дуже часто, наша Церква любить прославляти найскромнішу з усіх дів, найпокірнішу з усіх людей – Марію, ім’я якої, за велику ласку рахують батьки, коли дають своїм дочкам. Хтось не має батька, матері, але має ту, яка є Матір’ю всіх народів, всіх християн. Вона народилась, щоб вислухати, пригорнути, розрадити людей, які відчувають себе сиротами в цьому великому світі.

Одного разу хлопчина-сирота, одягнений у лахміття, сидів, зіщулившись, біля будинку багатія. Його витягнута рука просила у людей милостині. Цвіла весна, гори, що височіли неподалік, одяглися вже в зелене вбрання і весняне сонце дивилося на світ добрими очима. Повз хлопчика снували люди, але ніхто з них не глянув на нього, ніхто не звернув уваги на бідолашного сироту. Сонце повільно йшло до заходу і, нарешті, сховалося по той бік зелених гір: подув холодний вітер, і хлопчик сильно змерз.

- Ах, червоне сонечко, добре сонечко, мене зігрівали твої промені... Куди ж ти йдеш, навіщо залишаєш мене одного в цьому холоді і темряві? У мене немає матері, немає дому. Куди ж я піду, де мені шукати собі притулок? Вернись, вернись, візьми мене з собою, миле сонечко...

Так говорив безмовно в душі сирота-хлопчик, і сльози одна за одною котилися по його блідих щоках. А люди поспішали додому, і ніхто не захотів поглянути на хлопчика, нікому не було до нього справи. Останній сонячний промінь ковзнув по плечах гір і згас.

- Миле сонечко, я знаю, ти пішло у свій дім, до своєї матусі. Я знаю, де твій дім - він он там, за горою. Я прийду до тебе, зараз прийду...

І встав бідолаха сирота, тремтячи від холоду, і побрів, тримаючись за стіни будинку багатія. Йшов він, йшов, минув місто і досяг підніжжя гір. Важкий був його підйом: кругом каміння й каміння, ступаючи по якому він поранив собі ноги, але, не звертаючи уваги на сильний біль, йшов без зупинки.

Ніч закрила своїм чорним крилом зелені гори. Тільки високо над вершинами гір мерехтіли зірки, немов ласкаві, ваблячі вогні. Дув сильний вітер, завивав в ущелинах, свистів між скелями. Але хлопчик твердим кроком, безстрашно йшов все вгору і вгору. Несподівано він почув собачий гавкіт, і трохи згодом з непроглядного мороку до нього долинув голос:

- Хто ти і куди йдеш?

- Я маленький мандрівник, іду до сонця. Скажи, де живе сонечко, чи далеко його будинок?

Тримаючи лучину в руках, до нього підійшов якийсь чоловік і лагідно сказав:

- Ти, напевно, втомився, хлопчику, хочеш їсти і пити? Підемо до мене. Як же це батько й мати кинули тебе самого в цю холодну, темну ніч?

- Немає в мене ні батька ні матері, я бездомний сирота...

- Ходімо, хлопчику, підемо до мене в будинок, - сказав добрий незнайомець і, взявши хлопчика за руку, повів його за собою.

Вони увійшли в бідну хатину. Біля вогнища сиділи жінка і троє маленьких дітей.

- Любі мої дітки, я привів до вас братика, було вас троє, відтепер стане четверо. Той, хто годує трьох, може прогодувати і чотирьох. Любіть же один одного міцно. А зараз підійдіть, діти, поцілуйте свого нового брата.

Дружина пастуха першою обняла хлопчика-сироту і гаряче поцілувала його. Потім підійшли діти і по-братськи поцілувалися з ним. Заплакав від радості хлопчик і довго не міг заспокоїтися. Потім сіли за стіл, радісні і жваві. Мати постелила дітям ліжка і поклала їх усіх біля себе. Втомлений хлопчик, як тільки закрив очі, негайно заснув міцним сном. Уві сні на обличчі його була щаслива посмішка, йому снилося, що він, нарешті, біля сонця, тримає його і лежить в його теплих обіймах. Затріпотіло його серце від захвату, він схопився і побачив, що міцно тримає за руку свою названу матір, а уві сні обіймав не сонце, а своїх братів. І зрозумів тоді хлопчик, що сонце саме тут, в цьому будинку, і саме його він тримав у своїх обіймах.

Вона неначе сонце – говорить про Богородицю наймолодший з Апостолів – Іван Богослов, який почув прощальні слова Ісуса перед земною смертю: «Жінко, ось син твій.». А тоді й до учня мовить: «Ось матір твоя.» (Йо 19, 26-27).

Пресвята Богородиця народилася, щоб не лише стати матір’ю Ісуса – Спасителя людства, а й щоб стати матір’ю усьому Божому створінню, а ми приймімо цей дарунок від Бога-Отця, візьмімо собі за головну порадницю як у безнадійних обставинах так і в хвилинах радості Матір Божу – тоді ми відчуємо, як у нашому житті все починає налагоджуватись, ми ніби чуємо голос з небесних висот: «Ти не сам, не сама – ось Мати твоя…»

Довірмо своє життя Богородиці, адже їй довірив земне життя свого сина Сам Бог-Отець. Витрімо сльози – ми не самі, для нас народилась Марія.

о. Василь Германюк

"Блаженні ті, що слухають Боже слово і зберігають його» (Лк 11, 28)

В Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь. Слава Ісусу Христу!

Для журналу «Сівач» о. Василь Германюк

Скала-Подільська УГЦ (http://skalaugcc.at.ua/)


Слово до дня Різдва Пресвятої Богородиці

Проповіді на Різдво Пресвятої БогородиціБогородиця - Мати, яка народила Бога. Діва, яка прислужилася для нашого спасіння. Вже ми народжуємося і маємо тверде впевнення, що не будемо покинутими в цьому бурхливому світі, маючи таку Заступницю на небі. А як відбулося її народження? Наше народження – це плід любові батьків і волі Божої на те. Народження Маріїне – це багатовікова праця і виточування почуттів у багатьох поколінь предків Пресвятої Богородиці і Йосифа Обручника, починаючи від Адама і Єви, правда, обов’язково згадуючи Авраама, котрий зміцнював і неначе у вогні виточував свою віру, життям сина доказував вірність своїх переконань Богові; Давида, котрий, дорого заплативши за власний гріх і оспівавши Бога в псалмах, стає знову гідним надати кандидата для продовження родоводу Ісуса Христа; Соломона, котрий вже є прикладом для людей, бо не просить у Бога багатства, а мудрості, мабуть, не споглядаючи чогось надто корисного в багатстві, наче розуміючи, що Бог стає нам близький не через майно, котре дає нам, а через пізнавання і віру; і так від Авраама до Давида – чотирнадцять поколінь, і від Давида аж до вавилонського переселення – чотирнадцять поколінь, і від вавилонського переселення до Христа поколінь чотирнадцять (Мт .1,17), усі вони старалися, проживаючи день, позбавитись гріховних пороків і здобути Божу прихильність. Кожен з них старався, себе очищаючи, послужити для народження Джерела, з Якого потече вода вічного життя.

А святі і праведні Йоаким і Анна? Як же вони послужили для народження Богородиці? Розгляньмо докладніше, наскільки нам дозволено осягнути, їхнє життя приниженим у пустиню до пастухів, які пасли його стадо і там плакав над тим, що не має дітей. Рабиня Анни, по імені Юдиф, старалася потішити Анну , яка дізналася про події в храмі, але не могла: бо хто міг потішити ту , журба якої стала глибока, як море? Одного разу сумна Анна пішла у свій сад, сіла під лавровим деревом, зітхнула із глибини серця і, возвівши свої очі, повні сліз, до неба, побачила на дереві пташине гніздо з маленькими пташенятами. І промовила: «Горе мені, бездітній! Мабуть, я сама грішніша серед дочок Ізраїлевих, що одна серед усіх жінок принижена. Всі носять плід своєї утроби на своїх руках, - всі потішаються своїми дітьми: мені одній є чужою ця радість. Горе мені! Дари всіх приймаються в храмі Божому , і за народження дітей їм надають відповідну шану: я ж одна відкинута від храму Господа мого. Кому я уподібнюся? Ні пташкам небесним, ні звірам земним: бо і ті приносять тобі, Господи Боже, плід свій, я ж одна неплідна. Навіть із землею я не можу себе порівняти: бо і з неї проростають паростки, які зрощують насіння і, приносячи плоди, благословляють Тебе, Небесного Отця…» І так ці незалежні молитви праведників були вислухані, Господь зволікав, щоб показати могутність свою і велич Божого Проведіння. Це згодом виявилося в словах ангела, котрий явився Анні: «Вислухана твоя молитва, зітхання твої пройшли скрізь хмари, сльози твої явились перед Богом, і ти зачнеш і народиш Дочку преблагословенну; через неї отримають благословення всі племена земні, і буде дароване всьому світу спасіння; ім’я їй буде Марія».

І подібне об’явлення ангела було і Йоакиму, та наказано іти до храму Єрутя. Йоаким і Анна проживали вже 50 років у шлюбі, і у них не було дітей. У цей час на таких людей дивилися, як на грішників, які не сподобляться, щоб з роду їхнього народився Спаситель (не так, як в теперішній час, що діти в деяких сім’ях є небажаними), хоча праведні жили життям побожним, ділили власне майно на три частини: одну віддавали на церковні потреби, другу на бідних, а останню приділяли на власне використання. Коли Йоаким на велике свято в Єрусалимському храмі приносив дари разом із іншими ізраїльтянами, то первосвященик Іссахар, бувший в той час, не прийняв жертви від Йоакима, оскільки був бездітний, а отже, по своєму розумінню і грішним. Йоаким віддалився посоромленим і салимського, де на нього мала очікувати жінка його, і так зустрівшись, помолилися Богу в храмі та повернулися до свого дому . І зачала Анна дев’ятого дня грудня місяця, а восьмого вересня (дати за ст. стилем) у неї народилася дочка, Пречиста і Преблагословенна Діва Марія, початок і турботлива опікунка нашого вічного життя. (Св. Дмитрій Рос- товський: «Життя Святих» на вересень місяць, том-1, Москва, 1991 р., в-тво «Православна книга»).

Звернімо свою увагу на те, що народилася Марія не ніби з похоті, яка є в молодому подружжі, а від пристарілих, сповнених дос-віду духовного і благодійного життя, стареньких Йоакима та Анни, котрі, постячи і молячись, довірили своє життя Богові. Ми ж, дорогенькі читачі, якщо для нас Бог є Отцем, а ми є для Нього дітьми, зобов’язані брати приклад з побожного життя святих праведників і так свято доручати себе в руки Господа. В дитинстві ми всі молилися на колінках вечором і не раз, втомлюючись, під час молитви опускалися, сідаючи на п’яти своїх ніг , а наша мама, тато, бабуся чи дідусь все підбадьорювали нас, спонукуючи належно розмовляти з Богом. Пресвята Діва стала для нас великою Заступницею і також тою піклувальною силою, котра нас, грішних і стомлених або розчарованих теперішнім життям людей, як малих діток, підводить до щирої і палкої, сердечної молитви. Так піст і молитва праведних Йоакима і Анни та як плід цього – чудесне народження Пресвятої Діви, закликає і нас, і в тяженьку годину нашого життя плекати міцну віру , надію і любов до Бога.

† Протоієрей Андрій КЛУБ, Турківський деканат


Слово Архиєпископа Львівського на свято Різдва Пресвятої Богордиці

Всечесніші отці,

Любі брати та сестри,

Достойні представники влади та гості!

Владика ІгорВважаю себе дуже щасливим, що сьогодні маю можливість разом з вами стати у церкві та спільно молитися. Важливість нашого моління підкреслюється й тим, що церква, в котрій молитеся ви та молилися ваші батьки, діди й прадіди, посвячена Богородиці, її святу різдва. Багато у нашій Україні таких церков, котрі посвячені Пречистій Діві Марії, тому що наш народ любить її та знає, що, хто щиро молиться до Пресвятої Матері, обов’язково випросить добра, а найбільше освячення та вічного спасіння. Наше життя коротке й незабаром усі станемо перед Богом, щоб здати звіт зі свого життя.

Сьогодні свято народження Богородиці, але нам відомо й те, що усі, хто народилися помруть і ми з вами не виняток. Бо, навіть сам Божий Син, також помер на хресті, щоб ми прийняли дар його спасіння, помер насамперед, ради нашого вічного добра. Молитви сьогоднішнього свята спрямовані на те, щоб вказати нам та включити нас у важливість цього радісного торжества. У молитвах Вечірні та Утрені нинішнього свята оспівуються батьки Марії. Вони довго очікували на її народження, навіть Анну, матір Марії, називають неплідною, від якої «засяяв плід». Йоаким та Анна довіряли Богові, не нарікали на сусідів, котрі мабуть, погорджували ними, як такими, грішниками, що не мають дітей. Цим святим батькам було трудно десь показатися, бо скрізь, де вони появлялися, в очах людей вони були не прийнятними, бо за думкою багатьох людей того часу, неплідність рахувалася покаранням від Бога. Хоч так насправді не було не є і сам Господь, Ісус Христос, мав біля себе учня Івана, котрий був неодружений і не вважав це покаранням. Коли б так, то відіслав би його женитися, а потім звелів би йому приходити до нього. Або знаємо із Святого Писання про прихід юнака до Спасителя з питанням: що йому чинити, щоб осягнути вічну нагороду? А Спаситель відповів йому, щоб продав усе, роздав бідним, а потім йшов за ним (пор. Мт 19,21; Мр 10,21).

Отже, Господь не посилав юнака закладати сім’ю, бо тоді б було потрібне майно, щоб її утримувати, не потрібно б його позбуватися, а сказав юнакові продати усе і йти за ним, взявши на себе тягар життя. Народження батьками у пізньому віці Марії чи для прикладу, свята Єлизавета привела на світ у своїй старості єдиного Івана Хрестителя, мало завдання показати, що Бог може вчинити усе, що захоче. І у побожних читаннях оспівується, що Господь змінює й лад природи, коли це потрібно. А такий спосіб дії Бога приближує нас до дуже головної правди, що Марія породила Ісуса за дією Святого Духа, тобто, без жодного чоловічого втручання. І ми, християни, віримо у це, хоч не розуміємо до кінця, як Господь вселився у лоно Богоматері. Зрештою, у природі існує так багато речей, а з ними відбувають такі зміни й дії, про котрі людина не в силі збагнути, тому погоджується з тим, що є: «хто може злічити земний порох». Таким та різними іншими способами Господь приближував людей до того, щоб їм було легше прийняти народження Сина Божого за справою Святого Духа. В Утрені свята Різдва Богородиці пишеться наступне: «Ти закриваєш безодню і відкриваєш її, ти підносиш воду до хмар і подаєш дощ, ти дав, Господи, щоб від неплідного кореня - Анни святої – пречистий проріс паросток, народила вона Богородицю» (Утр., Різдва Богородиці, Канон, п.8).

Подумаймо про радість, якою були охоплені святі батьки Марії, праведний Йоаким та мудра Анна, знаючи, що Господь вислухав їхніх молитов. Про Сару, дружину Авраама написано, що вона засміялася, коли мала запевнення, що у 90 років породить сина, але це перешкодило їй породити сина Ісаака. Раділа Сара, втішалася Єлизавета, що привела на світ потомство, безмежною радістю були охоплені батьки Марії, бо вони привели на світ цю, «з якої засяяло Спасіння світу – Христос Бог». Прихід на світ Марії став сповненням Божої обітниці, котру люди отримали в раю після падіння, як жертва диявола (пор. Бут 3,15). Господь завжди простягає свою руку нам, грішникам і не потрібно тішитися, коли бачимо, що комусь погано в чомусь ведеться чи бажати ближнім зла. Хто так поступає, той потурає злому духові, сатані, котрий не любить Бога та добрих людей. Людина, що тримає зло у своєму серці на інших, оправдовуючи себе певними добрими ділами, не прийме освячення та спасіння, а це, як відомо, завдання нас усіх. Бо сам Христос сказав: «Коли, отже, приносиш на жертовник дар твій і там згадаєш, що твій брат має щось на тебе, зостав там перед жертовником твій дар; піди, помирись перше з твоїм братом і тоді прийдеш і принесеш дар твій» (Мт 5,23-24). Господь закликає, щоб ми швидко мирилися з тими, хто має щось проти нас, бо можемо несподівано відійти до вічності та через непоборний гнів у серці, втратити вічне щастя. Люди часто помиляються, коли вважають, що їм нема чого першими просити пробачення у ближніх, виправдовуючи себе тим, що нічого злого не вчинили. А Христос говорить, що, коли маємо підозріння, що хтось незадоволений нами через неадекватну нашу поведінку, нам потрібно першими спішити примиритися. Ні! Цим ми не програємо, а виграємо. Як доведення того, святий Іван Золотоустий в одному із своїх повчань твердить, що найвищий вияв любові, котрий може показати людина, це – любов до ворога. І Христос, вмираючи на хресті не бажав зла ворогам, не обкидав їх гріхами та докорами, але молився та просив свого Небесного Отця: «Отче, відпусти їм…». Ми також не почули жодної скарги на ворогів Ісуса з уст Марії, його матері. Вона взагалі мало говорила, більше любила ближніх усім своїм серцем та допомагала чим могла (пор. Ів 2,3). Справедливість вимагає, щоб не ображати ближнього терпкими словами... не бути прикрим і жорстоким, а лагідним та приємним для іншого» (Ф. Аріяс, «Досвітня зоря», розд., «Як наслідувати поміркованість і скромність Пречистої Діви Марії?»).

Дорогі сестри й брати! Багато із вас приходили до нас в єпархію, щоб вирішити питання священиків. Ви подавали різні свої пропозиції, ми дещо приймали, а з іншими вашими радами не годилися, маючи на це певний досвід. Розмовляли з вами окремо, з протилежними групами, також поодинці, вели розмови зі священиками і разом, і окремо. Вам відомо, що жодного зла ми вам не бажаємо. Не знаю, звідкіля у людей появляється стільки завзятості та незгоди, самолюбства й неприхильності до ближніх, нелюбов до священика та кидання образ, навіть на єпископа. Розмов, котрі ми провадили зі священиками, говорю про такі зі мною, я не буду виносити на ваш суд, бо це було б дуже негарно та зухвало. Скажу вам фразу Учителя Церкви, святого І. Золотоустого: «… хоч би священики підлягали осуду, тоді ти не маєш права осуджувати їхнє життя» (св. Ів. Золот., Слово 2-ге про Акилу і Прискилу…). Ви були свідками того, як у вашій присутності дехто із вас закидав в розмові зі мною претензії, тобто, висував звинувачування про корупцію. Не вказувалося на нікого, не були вказані факти, але звинувачування в моїй присутності, означало, що це стосується мене. Мені прикро чути такі висновки від вас, не маючи на це доведень та фактів, але, коли хтось відважується брати на себе відповідальність за ці слова, це – ваша справа і ваш звіт. Потім, інше, що мною керують три чоловіки зі с. Старич. Мойсей, котрого Господь призначив провідником вибраного народу до обіцяної землі, часто терпів бунт від йому противних людей. Він не один раз залишався з горсткою людей, що були вірними йому, а через те Богу. Сталося, що усе дійшло до апогею, а збунтовані Корах, Датан й Авірам, ображали Мойсея, тим самим Бога, котрий вибрав його на провідника народу. Одного разу покликав їх Мойсей та виявив їм волю Бога. «Ледве закінчив він тую мову, як земля під ними розступилася, роззявила рота свого та й поглинула їх самих, домівки їхні й усіх людей, що були в Кораха, та все майно. І провалилися вони й усе, що було в них, живими в Шеол, і земля закрилась над ними, і вони зникли з-поміж громади» (Чис 16,31-33). Дехто приходив й твердив про кидані прокляття, почуті в свою сторону. На це відповідаю вам словами Бога, що записані в книгах Старого Заповіту: «Благословитиму тих, що тебе благословляють, і проклинатиму того, хто тебе проклинає» (Бут 12,3), таким словами Господь запевняв спокій Авраамові, а разом й усім нам.

Так, ви приходили, дорогі сестри та брати, й домагалися вирішення питання так, як вам бажається, але не завжди так виходить і маючи повнішу, так вважаю інформацію, бо вислуховуємо усіх вас, ми вирішили відкликати отця Романа від служіння у Старичах. Це не означає, що ми вітаємо беззаконні вчинки певних людей, котрі насмілилися зачиняти церкву та не пускати у неї людей та священиків до служіння. Цю справу залишімо Богові. Я теж не був певний чи зможу служити сьогодні у церкві, бо й зі мною траплялися випадки, коли люди зачиняли переді мною двері церкви. Я відходив без молитви, котру бажав заносити спільно з людьми до Бога. Хай Господь вирішить цю справу сам, бо в житті трапляється так багато випадків, які трудно вирішити відразу. Часом вони розв’язуються аж тоді, коли певна особа відходить до вічності, дай Господи, щоб завжди розкаяна та примирена з Богом. Гадаю, що й у ваших родинах маєте не раз повно клопотів, з котрими трудно дати собі раду. Трапляються алкоголіки, наркомани, з котрими трудно вирішити питання. Тому закликаю усіх вас до примирення, прошу, погодіться, не ворогуйте між собою, тому що це не принесе користі нікому. Христос закликав любити навіть ворогів, а я не вірю, що ви між собою вороги, ви – християни. Ми чекаємо на вашу смиренність та згоду і готові завжди поправити усе. Прошу, приходьте примирені між собою і ми радо вчинимо все можливе, щоб у вас стало краще.

Хай велике свято Різдва Богородиці принесе в Старичі мир, злагоду та розуміння. Пресвята Богородице, тобі поручаю кожну особу, котра мешкає у цьому селі, прошу тебе, виблагай для них розуму, покори, згоди, миру, любові, взаємної поваги. Хай на цих людях спочине благословення, хай зникне непорозуміння та незгода, це – твої діти, Пресвята Маріє.

† Ігор (Возьняк)

Архиєпископ Львівський

http://www.ugcc.lviv.ua/


Рiздво Пресвятої Богородицi

Слово на свято Рiздва Богородицi

В iм'я Отця, i Сина, i Святого Духа!

Дорогi браття i сестри!

Сьогоднi православна Церква святкує Рiздво Пресвятої Богородицi. В церковних пiснеспiвах, звертаючись до Божої Матерi, свята Церква спiває: "Рiздво Твоє, Богородице Дiво, радiсть звiстило всiй вселеннiй..."

Яку радiсть принесла Дiва Марiя, що народилася вiд маловiдомих батькiв з невеликого юдейського народу, пiдкореного римлянам, приниженого, знеславленого порiвняно з усiма навколишнiми країнами i народами? Вона принесла людям радiсть того, що прийшов довгоочiкуваний людством час, коли Божественною силою, подвигом Господа нашого Iсуса Христа буде зруйноване царство диявола, царство грiха i смертi, коли вiдчиняться для людей дверi безсмертного блаженного вiчного життя.

Цю радiсть Своїм народженням сповiстила землi Преблагословенна Дiва Марiя, Яка нарештi з'явилася в родi людському. Прийде час, i Вона вмiстить у Собi Невмiстимого Бога. Вона стане Матiр'ю Сина Божого, Який воплотиться на землi, прийме людське тiло i душу з метою спасти вiд грiхiв i вiчної загибелi рiд людський.

Народилася на землi Та, Яка стала чеснiшою вiд херувимiв i незрiвнянно славнiшою вiд серафимiв. Народилася Та, Яка буде одночасно i Дiвою, i Богородицею, Яку будуть у вiках прославляти християни.

I ми радiємо кожного разу, прославляючи Пресвяту Дiву Марiю у днi пам'ятi священних духовних подiй з Її земного життя i в свята Її чудотворних iкон.

Ми торжествуємо в цi днi ще й тому, що в Її особi маємо свою Небесну Матiр, заступницю роду християнського. Якщо Син Її, Господь наш Iсус Христос не соромиться називати нас Своїми братами, то хiба Вона не назве нас Своїми дiтьми? Якщо ми причащаємося Божественних Таїн Тiла i Кровi Її Божественного Сина, то хiба Вона нам не Мати?

Ми радiємо в Її свята, бо в Її особi ми маємо Небесну Покровительку, Молитвеницю i Заступницю у всiх наших бiдах i скорботних обставинах. Ми знаємо, що жодна Її молитва за нас не залишиться не почутою Її Божественним Сином. "Много бо може молiння Материнське до благосердя Владики", - сповiдуємо ми цю вiру в нашiй церковнiй молитвi. З надiєю i любов'ю ми благаємо Її i просимо заступництва перед нашим Спасителем Господом Iсусом Христом.

Про що ми можемо благати Пресвяту Дiву Марiю? Про все, що достойно iменi християнина. Ми можемо просити Її про задоволення всiх наших земних потреб: про дарування зцiлення хворим, про прощення грiхiв, про помiч в нашiй земнiй працi, про охорону вiд усякого лиха i нещастя - про все, в чому має потребу наше серце.

Але, благаючи нашу Небесну Заступницю про зцiлення вiд хвороб, про спасiння вiд усякого лиха i тяжких обставин життя, ми повиннi завжди пам'ятати, що всi цi нашi земнi потреби є тимчасовими, вони потрiбнi нам лише до нашої смертi. А є iнше благо - вiчне блаженство. Вiчне блаженство полягає в тому, щоб жити завжди в спiлкуваннi з нашим Спасителем Господом Iсусом Христом. Є духовна довершенiсть, досконалiсть, до якої ми повиннi зростати. I треба завжди пам'ятати, що Преблагословенна Дiва Марiя бiльш за все бажає нам вiчного блага.

I земнi щастя i нещастя, здоров'я i хвороби, багатство i бiднiсть, слава i безчестя - все це засоби, якi використовує Отець наш Небесний, щоб спасти нашi безсмертнi душi для вiчного життя. Ось чому Бог не завжди виконує нашi благання. Не тому, що Вiн не чує нашi молитви, а тому, що Вiн, як Бог всемогутнiй i всезнаючий, знає, що корисно, а що не корисно для спасiння наших грiшних душ. Йому, нашому Господу, одному вiдомо, що нам потрiбно i що шкiдливо для нашого майбуття.

Через пророка Iсайю Господь говорить: "Мої думки - не вашi думки, нi вашi шляхи - шляхи Мої. Але як небо вище землi, так шляхи Мої вище шляхiв ваших, i думки Мої вище думок ваших" (Iс. 55, 8-9).

Через духовну слiпоту ми часто не можемо зрозумiти, в чому полягає наше правдиве благо, в чому наше дiйсне щастя. Тому хвороби i нещастя ми часто сприймаємо як бiди i не вбачаємо за ними благодiйну руку Бога, Який через цi нещастя веде нас Своїм Божественним шляхом до спасiння i вiчного життя.

Якщо Господь попускає в нашому життi хвороби i скорботи, не зважаючи на нашi прохання, чи не означає це, що Вiн хоче, щоб зцiлилася наша грiшна душа в цих випробуваннях? Грiшна душа звертаєтся в молитвi до Бога i Божої Матерi частiше через якусь бiду. Треба, щоб кожний, хто жадає свого вiчного спасiння, хто боїться померти нерозкаяним грiшником, хто сльозами i благодаттю покаяння очищає свою душу вiд грiха, iшов з вiрою i надiєю до Божої Матерi i благав Її про все, в чому має потребу, просив про блага земнi i про блага вiчнi, просив з вiрою в те, що не залишиться не почутим Богородицею жодне зiтхання нашої душi.

Радiснi свята на честь Божої Матерi оживляють в наших серцях вiру в нашого Спасителя Господа Iсуса Христа i Його Пречисту Матiр. Вони нагадують нам про велику, незбагненну любов Божу до нас грiшних. I ця надiя на милосердя Бога i Пресвятої Дiви Марiї нехай надає сили кожному iз нас. Надiя на Господа i Його Пречисту Божу Матiр нiкого i нiколи не посоромить.

Будемо ж завжди звертатися в молитвах до Божої Матерi, щоб Вона захищала нас вiд усякого зла i Своїми молитвами перед Сином Своїм привела нас до життя вiчного.

Амiнь!

http://www.poglad.org.ua/


РІЗДВО ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ

Апостол: Флп 2,5-11 Євангеліє: Лк 10,38-42; 11, 27-28

Життя маленької Марії було тісно пов'язане зі святинею, насамперед тому, що її батько був старозавітним священиком, а потім батьки віддали її на виховання до святині. Коли ми оспівуємо Пресвяту Богородицю в піснях наших молінь на Вечірні або Утрені, чуємо твердження: "Від неплідної народжується Джерело життя" (Утреня Різдва Богородиці, стих. на Пс. Похвальним). Народження Марії називається "дивним чудом", тому що "Марія Божою красою заясніла понад усіх людей" (Вечірня Різдва Богородиці, стих. на "Господи, взиваю я"). Можемо ствердити, це - подвійне чудо: тому що породила та, яка була неплідна, тобто свята Анна, а також сповнилася давня обіцянка Господа в раю - прийшла на світ жінка, Син котрої роздавить голову змієві, тобто дияволові (пор. Бут 3, 15). У Святому Письмі не знаходимо жодної згадки про народження Пресвятої Богородиці, про це написано в інших переданнях, але пам'ять її приходу на світ походить від віків, тому що це було в Божих задумах, а людям стало відомо у раю після того, як людина згрішила і Творець постановив рятувати людей від вічної загибелі через свого Сина, Ісуса Христа, що став також Сином Марії.

Що в народженні Марії важливого й цікавого для нас? Важливе те, що народжує безплідна, - такою вважали люди святу Анну, тому що в неї зі святим Йоакимом не було дітей і вони були вже поважного віку; а також, що на світ прийшла обіцяна Господом жінка. Хоч люди зневажали святе подружжя, але по-іншому на це дивився Господь, котрий є Творцем життя. І коли люди судили й судять когось своїм судом, то це виявляється безпідставним, оскільки останнє слово завжди має Бог, плани якого здійснюються незалежно від людських поглядів. Хоч люди прирекли священика Йоакима та його жінку Анну на прокляття й осуд, показалася сила Господня: безплідні в людей є плідними в Бога. І це святе подружжя привело на світ ту, яка стала Матір'ю Спасителя світу.

Із життя святого подружжя Йоакима та Анни треба вчитися довіряти Господові, не судити Його, доручити Йому все своє життя й очікувати від Нього правильного й праведного розв'язку всіх наших проблем. Маємо молитися до Всевишнього й діяти, пізнаючи Його волю, аби Він допомагав нам у наших потребах. А коли ніби не спостерігаємо цієї допомоги, то не вважаймо, що знаємо краще від інших, а тим більше від нашого Творця, що і скільки нам потрібно. Так вважали перші наші прародичі Адам і Єва: що їх обмежено, ніби вони могли б вчинити щось більше - а це виявилося зовсім не так. Мали так багато дарів від Бога, могли вільно їх використовувати, хоч би дар розуму та володіння створеним світом (пор. Бут 2, 20), а тим часом дали себе звести ворогові-сатані, рада котрого стала для них "кращою" тим, що були прогнані з райського життя. Повірили дияволові, що Бог обмежує їх, прийняли це до свого серця. Стали втікати від Всевишнього, з котрим раніше так мило розмовляли; наповнилися страхом через те, що не послухали Господа, а послухали ворога. Чомусь диявол не оборонив їх, а тільки насміявся з них, що вони прийняли його пораду й завдали шкоди не лише собі, а й усім прийдешнім поколінням. Ось яка гірка історія кожної людини, котра вважає себе паном своєї долі, а на ділі виходить, що без Бога та без послуху Його праведним законам (пор. Пс 19, 8; 119, 142; Прип 29, 18) ми, люди, приносимо нещастя не тільки собі, а й іншим (пор. Пс 119,126; Сир 23, 23-25). Ця історія триває до сьогодні, тому що люди потрапляють під вплив злого духа, котрому, на превеликий жаль, вдається переконати конкретну людину, що вона є паном своєї долі, а Божі заповіді може легковажити й не виконувати. Пресвята Богородиця своїм життям навчає нас, що Бога треба слухати, бо називає себе рабинею Господньою (пор. Лк 1, 38) і виконує все, що приписує закон Господній. Її життя не було влаштоване як легке й розкішне. У дитинстві її віддали на виховання до святині, де виконувала трудні приписи закону. Жила убого, але завжди з Богом. Не нарікала. Втікала до Єгипту з народженим немовлятком Ісусом, та й саме народження дитяти відбулося в невигідних умовах. Але вона приймає все це спокійно, погоджується з Божою волею, не просить іншої долі, а радіє тим, що приносить їй кожен день. Слухається святого Йосифа, хоч сама вибрана на Матір Божого Сина й отримала повноту Божих дарів (пор. Лк 1, 28), не докоряє йому, немає жодних свідчень, що б пришвидшувала їхнє повернення з Єгипту, - цілковито піддається керуванню святого мужа.

Чому ми роздумуємо над цим і часто пригадуємо це собі? Тому, що ми такі далекі від того, аби узгіднити своє життя з Божою волею. Часто нарікаємо на Бога, на чоловіка, жінку, дітей чи ближніх. Завжди незадоволені й бажаємо всіх перемінити та уподібнити до себе, хоч самі повні недосконалостей і всяких провин, може, навіть більше, ніж наші близькі та знайомі. Не погоджуємося дотримувати Божих законів та святої Церкви, бо вважаємо, що вони нас обмежують, подібно, як це думали Адам і Єва. Подивімося, які хиткі й нестійкі наші сім'ї! Як поширюються подружні зради та невірність! Як часто людина вважає себе "творцем" життя й прирікає інших на смерть. Як топчуть закон Божий і своє беззаконня ставлять понад святі Господні приписи. "Будь законові Всевишнього слухняний" (Сир 19, 17), -закликає мудрець Господній. А Бог попереджує: "Я покараю тебе, але за законом, - без кари ж тебе не зоставлю" (Єр ЗО, 11). Отже, Творець має право до нас, бо Він дав нам безсмертного духа життя (пор. Муд 2, 23; Проп 12, 7; 16, 14; Єз 37, 5-6). Бог знає нас і про нас пам'ятає - це ми забуваємо про Його доброту й стараємося влаштовувати все самі. Так, ми маємо працювати й діяти, але згідно з Божими планами та установами, щоб творити Його святу волю, через котру освячуємо своє життя. Господь бажає бачити наші старання про святість, а не лише про матеріальні достатки та вигідне життя. "Хто на гору Господню зійде і хто буде стояти на його святому місці? Той, чиї безвинні руки й чисте серце" (Пс 24(23), 3-4), - так запитує автор святих псалмів і дає таку чітку відповідь. А тепер спробуймо дати свою відповідь і щиро признатися, як дбаємо про чистоту серця та про невинність наших рук? Усім треба про це старатися, аби стремління до святості стало нам перед очима. Це наше завдання -святість душі, до котрої Господь закликає і зобов'язує кожну людину (пор. Лев 11, 44; Втор 26, 19).

Хай Пресвята Богородиця - наша небесна Мати - допоможе нам зрозуміти потребу освячуватися і ставати святими. Це під силу всім, хто тільки забажає, інакше Господь до цього не закликав би свій люд.

с. Монастирок, 21.09.2006.

Слово Господнє живе та діяльне - ПроповідіДжерело: † Ігор (Возьняк)
Архиєпископ Львівський, УГКЦ

Книга: "Слово Господнє живе та діяльне", Проповіді

[ До змісту книги: "Слово Господнє живе та діяльне" ]

[ Cкачати книгу: "Слово Господнє живе та діяльне" ]

[ Купити книгу: "Слово Господнє живе та діяльне" ]


[ Повернутися до розділу: "Християнські проповіді" ]

[ Читайте также: "Христианские проповеди" на русском языке ]


Рекомендуйте цю сторінку другові!

Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!