Християнські статті на сайті TrueChristianity.Info Християнство. Православ'я. Католицтво. Протестантизм. Наскільки «якісною» є молитва в дорозі або в громадських місцях?.
Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий!                І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, то я ніщо!                І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного!                Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається,                не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого,                не радіє з неправди, але тішиться правдою,                усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!                Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується.               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Наскільки «якісною» є молитва в дорозі або в громадських місцях?
   

ПИТАННЯ: Сучасний світ обрушує на людину потоки інформації, все відбувається стрімко. Все важче усамітнитися для молитви. А якщо молитися в дорозі, в транспорті, в громадських місцях - чи буде достатньо «якісною» така молитва?

ВІДПОВІДЬ: Якщо людина почувається скарбом Бога, то вона прагне втекти від оглушливого шуму, щоб думати про Нього, любити Його, слухати Його з щедрою увагою. У цьому, власне, і полягає молитва: приношення до Бога, який дозволяє людині заглибитися в себе самого.

У духовному житті, звичайно, абсолютно необхідні моменти, які ми спеціально приділяємо особистій і спільнотній молитві. Необхідні також моменти самоти і мовчання, моменти перебування перед Пресвятими Дарами, коли ми поклоняємося реально присутньому в них Господу.

Але що таке «якісна» молитва? Про її «якість» можна говорити в тій мірі, в якій «якісні» наші відносини з Богом. І літургію, і поклоніння Пресвятим Дарам можна продовжити в часі, якщо ми збережемо цю «якість» відносин за стінами храму. У такому сенсі, набагато «якіснішою» буде молитва в транспорті, в дорозі, ніж молитва у храмі, якщо ми, вийшовши з церкви після Служби Божої, відразу ж забуваємо про те, що там відбувалося, і відволікаємось на інші речі.

По суті своїй молитва - це бесіда з Господом. Людина приділяє молитві спеціальний час і створює для цього особливу атмосферу. Але чи повинні ми припиняти цю молитву, коли у нас немає можливості створити таку атмосферу? Звичайно, ні. Навпаки, вулиця, її шум і суєта можуть стати додатковим стимулом для молитви, як би парадоксально це не звучало. Ми можемо заглибитися в свої думки - часто в транспорті або на вулиці нас охоплюють різні думки, більш-менш глобальні проблеми і повсякденні турботи. Що може бути краще, ніж спрямувати ці думки до Господа, розмовляти про свої тривоги не з самими собою або уявними нашими опонентами, а з Богом, ввіряючи ці турботи Його волі і Його милості! Вулиця, громадські місця - це чудове місце для того, щоб здійснювати справи духовного милосердя: коли ми бачимо страждаючих, хворих, престарілих, вдивляємося в їхні очі, уявляємо собі їхні проблеми, їхнє життя, - ми спонтанно підносимо до Господа молитву про них. Досить вимовити про себе кілька щирих слів з любов'ю в серці. Коли ми перебуваємо в громадських місцях і не зайняті справами і розмовами, часто приходить спокуса розглядати людей навколо й іноді навіть судити їх, засуджувати. Чи не краще замість цього взяти в руки вервицю і помолитися, можливо, навіть за тих же самих людей? Хіба не привід для гарячої молитви зі сльозами блюзнірські слова або образи святинь, які ми іноді можемо почути на вулиці, в транспорті? Чи не ідеальний момент для молитви випадкова зустріч з людиною страждаючою, потребуючою потішання, але не готовою почути слова від незнайомця?

Мета такої молитви - очищення думки, волі й серця; перетворення людини в невпинну молитву. Щоб краще зрозуміти силу молитви, можна міркувати над словами Евагрія Понтійського - «Твоя молитва перевершить всяку радість тоді, коли ти сам станеш молитвою». Коли людина «сама стає молитвою», перед нею більше не постає питання - де, коли і як молитися, бо молитва - це її стан, без неї не проходить жоден момент життя.

«Для мене молитва, - пише св. Тереза в «Історії однієї душі», - це порив серця, простий погляд, спрямований до Неба, крик вдячності й любові, як у прикрощах, так і в радості; нарешті, це щось велике, надприродне, що радує душу і з'єднує мене з Господом».

Не журіться про кількість молитов, але лише про те, щоб ваша молитва виходила з серця, як жива вода з джерела, говорив Феофан Затворник, вказуючи на глибинний сенс молитви, на її значення. У серці світу, який відчуває таку спрагу Бога, наша молитва не менш «якісна», ніж у стінах чудового монастиря. А іноді вона навіть більш щира, гарячіша, - як це буває у приймальні «Швидкої допомоги» або в палаті реанімації.



За матеріалами: Радіо Ватикан

Джерело: http://catholicnews.org.ua/

Опубліковано у червні 2016 р.

Читайте інші християнські статті

Читайте другие христианские статьи


Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!

Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!