Християнські статті на сайті TrueChristianity.Info Християнство. Православ'я. Католицтво. Протестантизм. Чи може християнин не вибирати ні шлюб, ні чернецтво?.
Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий!                І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, то я ніщо!                І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного!                Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається,                не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого,                не радіє з неправди, але тішиться правдою,                усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!                Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується.               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Чи може християнин не вибирати ні шлюб, ні чернецтво?
   

Чи може християнин не вибирати ні шлюб, ні чернецтво?ПИТАННЯ: Чи може християнин прожити життя, не вступаючи в шлюб і не складаючи чернечих обітниць? Чи таке покликання не передбачено?

ВІДПОВІДЬ: Зрозуміло, християнин не зобов'язаний перебувати у шлюбі або присвячувати себе Богові через євангельські поради. В історії Церкви маємо чимало святих людей, які не мали ні того, ні іншого статусу. Кожен з них в деякому розумінні мав сім'ю - про яку дбав або матеріально, або духовно. Це могли бути рідні, друзі, громада. Основне покликання християнина полягає не в прийняті статусу, а в самовіддачі ближньому, за прикладом Бога, який став даром для людей.

Серед таких «одинаків» є й ті, хто марно чекають зустрічі з людиною, з якою можна створити сім'ю: вони також покликані жити для інших, а не тільки для себе, здійснюючи у своєму житті і на своєму місці свого роду материнство і батьківство по відношенню до братів і сестер.

До таких людей належать і подвижники страждання, - в історії Церкви їх теж було чимало. Згадаймо слугу Божу Марту Робен (1902-1981): вона не була ні черницею, ні дружиною. Вона прожила у фізичних стражданнях і в мороці, не маючи можливості навіть поворухнутися, і харчувалася тільки Євхаристією. Марта говорила, що її покликання - молитися і жертвувати свої страждання, беручи участь у жертвопринесенні Ісуса Христа за порятунок людства.

Всі люди без винятку - сімейні, богопосвячені, незаміжні і неодружені, - покликані перетворювати свою працю і своє життя в жертву Богу за життя світу. Святий апостол Павло в Посланні до Римлян нагадує: «Ніхто з нас не живе для себе, і не вмирає ніхто для себе; Бо коли живемо - для Господа живемо, коли вмираємо - для Господа вмираємо І чи живемо, чи вмираємо - ми Господні».

Щеплені до лози - Ісуса Христа - в будь-якому статусі і життєвій ситуації ми покликані жити так, щоб приносити плоди.



За матеріалами: Радіо Ватикан

Джерело: http://catholicnews.org.ua/

Опубліковано у червні 2016 р.

Читайте інші християнські статті

Читайте другие христианские статьи

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!
Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!