Християнські статті на сайті TrueChristianity.Info Християнство. Православ'я. Католицтво. Протестантизм. Як слід розуміти заклик Бога до воєн і знищення цілих народів у Старому Завіті?.
Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий!                І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, то я ніщо!                І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного!                Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається,                не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого,                не радіє з неправди, але тішиться правдою,                усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!                Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується.               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Як слід розуміти заклик Бога до воєн і знищення цілих народів у Старому Завіті?
   

ПИТАННЯ: Сьогодні всі радять читати Біблію, але мені здається, що в ній багато фундаменталізму. Особливо в Старому Завіті: адже, по суті, там звучить заклик до геноциду (не знаю, як ще це можна назвати) народів, що мешкали в Палестині до євреїв. Мова йде про знищення цілих народів, включаючи жінок і дітей, причому наказ йде прямо від Бога, під загрозою тяжких покарань у випадку невиконання. Чесно кажучи, в бесіді з невіруючими людьми я не знаю, що відповісти на подібні зауваження. Як слід розуміти ті сторінки Святого Письма, на яких Бог провадить війну та масові вбивства?

ВІДПОВІДЬ: Читання Святого Письма повинно бути для віруючої людини повсякденним хлібом. На жаль, це не для всіх так. Ісус сказав: «Я хліб життя; Хто приходить до Мене не голодуватиме він, а хто вірує в Мене, ніколи не буде спраглий» (від Івана 6,35). Він говорив про необхідність харчуватися не тільки Його Тілом, але і Його Словом. Те ж саме Він мав на увазі, наставляючи учнів у молитві Господній: «Хліб наш насущний дай нам на цей день»: це також і хліб Слова Божого.

Коли мова йде про Святе Письмо, завжди є ризик фундаменталістського, помилкового прочитання. Тому церковна влада схвалює публікацію Біблії з поясненнями і коментарями.

Переходячи до конкретного питання - про війни і масові убивства - можна навести слова блаженного Августина про те, що Старий Завіт - це «книга терпіння Бога». Бог схиляється над людством, що загрузло в грісі до такої міри, що люди не відрізняють більше добра від зла. І саме це людство Він поступово, крок за кроком веде до спасіння.

Тему війни і масових вбивств в Біблії слід тлумачити у світлі Книги Буття (9,6): «Хто проливає кров людини, того кров буде пролита людиною; бо на подобу Божу створено людину». Тут встановлюється закон відплати - характерний для Старого Завіту і типовий для ще не організованого суспільства кочових народів, де правосуддя вершилося окремими людьми. В ті часи немислиме було правове суспільство, подібне до сучасного.

Повернемося до процитованого вірша із Книги Буття: «Хто проливає кров людини, того кров буде пролита людиною; бо на подобу Божу створено людину». У відомому виданні Єрусалимської Біблії до нього дається таке пояснення: «Всяка кров належить Богові, але в першу чергу - кров людини, створеної за Його образом. Бог за неї відплачує, передаючи цей ефект самій людині».

У Старому Завіті війни представлені як Божа кара деяким народам за їх тяжкі вади. Наприклад, у Книзі Мудрості читаємо: «Колишніх мешканців твоєї землі святої ти зненавидів за їхні злочини преганебні, за їхнє чарівництво, обряди нечестиві, за їхні немилосердні дітовбивства, за учту, в якій вони споживали нутрощі, людське тіло і кров, посвячені у таємному бенкетуванні; родителів, убивників безпомічних дітей, вирішив ти вигубити руками батьків наших, щоб земля, яку ти над усі інші цінуєш, прийняла гідних поселенців - дітей Божих» (Мудрість 12, 3-7). Таким чином, в Старому Завіті війни представлені як своєрідна відплата Бога. «Чим хто грішить, тим і карається», - йдеться далі в Книзі Мудрості (11,17). Ця тема багаторазово повторюється в Святому Письмі.

Але вже в Старому Завіті поступово відкривається перспектива миру і примирення Месіанського царства: «І він судитиме народи, буде розсуджувати людей многих; вони перекують свої мечі на рала, а списи свої на серпи. Народ на народ не буде меча підіймати, і не вчитимуться більше воювати», - читаємо в книзі пророка Ісаї (2,4-5).



За матеріалами: Радіо Ватикан

Джерело: http://catholicnews.org.ua/

Опубліковано у квітні 2014 р.

Читайте інші християнські статті

Читайте другие христианские статьи


Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!

Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!