Християнські статті на сайті TrueChristianity.Info Християнство. Православ'я. Католицтво. Протестантизм. Яке право має Церква примушувати до дотримання церковних правил тих, хто був хрещений в дитинстві?.
Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий!                І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, то я ніщо!                І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного!                Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається,                не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого,                не радіє з неправди, але тішиться правдою,                усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!                Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується.               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Яке право має Церква примушувати до дотримання церковних правил тих, хто був хрещений в дитинстві?
   

Яке право має Церква примушувати до дотримання церковних правил тих, хто був хрещений в дитинстві?ПИТАННЯ: Чи справедливо хрестити дітей в дитинстві, коли вони ще нічого не розуміють, - адже сам Ісус хрестився в свідомому віці? Яке право має Церква примушувати їх до дотримання церковних правил, коли вони виростуть?

ВІДПОВІДЬ: Почнемо з другої частини питання: яке право Церква має примушувати до дотримання церковних правил, якщо людина була хрещена в несвідомому віці? У цьому питанні вже укладена велика несправедливість і омана, оскільки Церква не примушує жодним чином і не переслідує тих, хто, будучи хрещеним, став атеїстом або перейшов в іншу релігію. Церква нічого їх не позбавляє і ні до чого не примушує.

Тепер перша частина питання. Посилання на Хрещення Ісуса в Йордані тут некоректне, оскільки значення цієї події - зовсім інше, ніж хрещення немовлят в Церкві. Ісус прийняв Хрещення, проповідуване Іваном Предтечею. Цей символічний жест означав очікування Месії і покаяння. Як ми знаємо, саме Ісус і є Месія, і, зрозуміло, Він прийняв Хрещення не в знак очікування Месії. Перечитаємо уривок, що розповідає про цей епізод: «Тоді прибув Ісус із Галилеї на Йордан до Йоана, щоб хреститися від нього; але Йоан спротивлявся йому, кажучи: “Мені самому треба христитися в тебе, а ти приходиш до мене?” Ісус у відповідь сказав до нього: “Залиши це тепер, так бо личить нам здійснити всяку правду.” І тоді він залишив його. А охристившись, Ісус зараз же вийшов з води. І ось розкрилось йому небо, і він побачив Духа Божого, який спускався, мов голуб, і зійшов на нього. І голос пролунав з неба: “Це Син мій любий, що його я вподобав."» (Мт 3,13-17).

А ось обрізання - обряд, який в деякому сенсі можна зіставити з нашим Хрещенням, - Ісус прийняв, коли Йому було 8 днів від народження.

Вважати Хрещення в дитинстві якоюсь несправедливістю означало б вважати несправедливістю взагалі появу будь-якої людини на світ: адже це відбувається теж без згоди дитини. Але це занадто вже перебільшений приклад, тому звернемося до більш простих, буденних речей. Чи справедливо відправляти дитину в школу, робити їй щеплення, вчити її читати? Чи не треба залишити все це на її розсуд до того моменту, коли вона виросте? Безумовно, батьки припускають, що доросла дитина все-таки буде задоволена тим, що вона з'явилася на світ, тобто буде рада отриманому дару. Швидше за все, вона не пошкодує і про те, що її навчили читати і зробили їй щеплення. Навіщо ж виключати, що вона буде вдячна і за отриманий дар віри? До того ж отримані щеплення або, скажімо, освіта, - це дарунки, які не можна вже відкинути. У той час як віру людина може вільно відкинути. Тому віру важко вважати примусом, - людина вільна мати її або відкинути. Батьки, переконані в тому, що віра і Хрещення - це блага для дитини, не можуть їй в них відмовити. Віра - це дар, а не примус.

Крім того, Таїнство Хрещення над дитиною відбувається на прохання батьків, про що свідчить і сам обряд Хрещення. Церква не може відмовити батькам у цьому проханні, оскільки, згідно з вірою Церкви, Хрещення - це найвищий дар, який батьки можуть запропонувати своїм дітям, оскільки воно відкриває шлях благодаті і спілкуванню з Богом, відкриває двері Раю і звільняє немовля від окультних сил.

Звернемося до Євангелія від Матея: «Тоді приведено до нього дітей, щоб він, поклавши на них руки, помолився. Учні ж боронили їм. Ісус сказав їм: “Пустіть дітей! Не бороніть їм приходити до мене, бо таких Царство Небесне.” І поклавши на них руки, пішов звідти.» (Мт 19,13-15)

Тут описана, по суті, та ж ситуація: деякі не бажають, щоб дітей приводили до Христа. Але Ісус заперечує: не бороніть їм.

А ось та ж розповідь в Євангелії від Марка: «І приносили до нього дітей, щоб доторкнувся їх, але учні забороняли їм. Бачивши Ісус те, виявив незадоволення і сказав їм: "Пустіть дітей приходити до мене, не бороніть їм: таких бо Царство Боже. Істинно кажу вам: Хто Царства Божого не прийме, як дитина, - не ввійде до нього." І обнявши їх, поклав на них руки і благословив їх.» (Мк 10,13-16).

Як ми бачимо, Ісус обурюється на тих, хто перешкоджає спілкуванню з Ним дітей. Ісус благословляє дітей, а благословення Ісуса - це найвищий дар, який може бути піднесений людині. І сьогодні Ісус говорить противникам Хрещення немовлят - «Пустіть дітей приходити до Мене».



За матеріалами: Радіо Ватикан

Джерело: http://catholicnews.org.ua/

Опубліковано у листопаді 2014 р.

Читайте інші християнські статті

Читайте другие христианские статьи


Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!

Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!