Про безкорисливість і про те, що треба берегти себе від захланности

Древній патерик

РОЗДІЛ VI. Про безкорисливість і про те, що треба берегти себе від захланности

1. Один брат, відрікшися світу і роздавши своє майно вбогим, залишив проте дещо для власного вжитку, прийшов до авви Антонія. Довідавшись про це, старець мовить до нього: Якщо хочеш бути ченцем, то йди в таке-то село, купи м'яса, обложи ним своє наге тіло й у такому вигляді прийди сюди. Коли брат це зробив, то собаки й птиці шматували його тіло. Зустрівшись зі старцем, останній спитав його, чи виконав він його пораду? І коли брат показав своє зранене тіло, авва Антоній сказав: Так демони нападають і шарпають тих, що, відрікшися світу, хочуть затримати майно.

2. Авва Даниїл оповідав про авву Арсенія. Якось прийшов до нього урядник і приніс йому заповіт одного родича, що лишив йому дуже великий спадок. Арсеній узяв заповіт і хотів його розірвати. Але урядник впав йому до ніг і мовив: Не рви заповіту, бо мені зітнуть голову. Тоді авва Арсеній сказав йому: Я умер раніше, аніж цей родич, — і відіслав його, не прийнявши нічого.

3. Якось авва Арсеній був хворий у скиту, й при тому він мав потребу навіть у сорочці. Не маючи за що її придбати, він Прийняв від одного чоловіка милостиню і мовив: Дякую, Тобі, Господи, що удостїв мене прийняти милостиню в ім'я Твоє!

4. Оповідали про авву Агатона, що він з учнями досить Довго займався будівництвом келії. Збудувавши келію, вони Перейшли до неї жити. Та вже першого тижня авва Агатон Побачив тут щось недогідного для себе і сказав своїм учням: Устаньте, підемо звідси! Учні дуже зажурилися і сказали: Якщо в тебе був твердий намір перейти звідси, то навіщо ж ми так трудилися, будуючи келію? І люди розчаруються через нас та й почнуть говорити: Ось, ці непостійні, знову перейшли на инше місце. Бачачи їх легкодухість, каже їм авва: Хай дехто розчарується, та инші отримають науку й скажуть про нас: Блаженні вони, бо задля Бога переселились і всім погордили. Проте нехай іде, хто хоче йти, я ж відходжу тепер. Тоді учні впали на землю і благали його, доки не отримали дозволу йти разом із ним.

5. Іще оповідали про нього: він часто переселявся з одного місця на інше, маючи на плечах тільки свою милоть[1].

6. Старець мовив: Один із братів мав тільки одне Євангеліє, — і його продав, а гроші віддав убогим на прохарчування. При тому він сказав пропам'ятне слово: Я продав те слово Святого Письма, що сказало мені: Піди, продай, що маєш, дай бідніш (Мт. 19, 21).

7. Авва Теодор Фермейський придбав три хороші книжки. Прийшов він до авви Макарія і каже йому: У мене є три хороші книги; я і сам з них користаю і браття уживають їх і отримують науку. Скажи мені, що я маю з ними зробити? Старець сказав у відповідь: Добрі такі діла, але безкорисливість найкраща. Почувши це, авва Теодор пішов і продав книги, а вторговані гроші віддав убогим.

8. Один із отців розповідав про авву Йоана Персіянина, що він із своєї великої чесноти осягнув дуже глибоку невинність і простоту. Жив він в Єгипетській Аравії. Раз якось позичив він у брата одну золотівку і купив льону до роботи. Прийшов до нього один брат і мовить: Дай мені, авво трохи льону, я зроблю собі левітон. Авва дав йому з радістю. Так само прийшов до нього й инший брат і благав його, кажучи: Дай мені трохи льону, — я зроблю пояс. Старець дав і цьому. Так само, коли й инші просили в нього, давав радо. Врешті прийшов до нього той, що позичив, із наміром отримати свою золотівку. Старець мовив: Я принесу її тобі. Не маючи чим віддати монети, він вибрався до авви Якова, а по дорозі знайшов монету, що лежала на землі, та не доторкнувся до неї, а, помолившись, вернувся до своєї келії. Брат прийшов ще раз із тим самим наміром тай каже йому: Я дуже непокоюся. Старець вибрався знову і побачив монету на землі на попередньому місці та й, помолившись, вернувся. І ось втретє приходить брат і докучає йому. Старець каже йому: Ще один раз прости мені, я принесу тобі монету. Він устав, знову пішов на те місце і знайшов монету там само. Авва помолився, взяв її, прийшов до авви Якова і каже йому: Авво, йдучи до тебе, знайшов я на дорозі оцю монету; вияви любов, оголоси в околиці, чи не загубив її хто? А коли знайдеться її власник, віддай йому. Авва пішов, оголошував про це три дні, та не знайшлося нікого, що згубив би монету. Тоді старець сказав до авви Якова: Якщо ніхто не загубив цієї монети, то віддай її одному братові, якому я винен. Авва Яків здивувався, як старець, маючи борг і знайшовши гроші, не взяв їх одразу ж і не віддав. Та ще було гідне подиву в авви Йоана: коли хто приходив до нього позичити що-небудь, він не давав сам своїми руками, лише казав братові: піди і візьми собі, що треба. А коли брат повертав те, що взяв, то авва говорив йому: Поклади це знову на своє місце. Коли ж не приносив, то старець і не нагадував йому про це.

9. Декотрі з отців оповідали: траплялося, один брат прийшов при авві Ісаакові до церкви Келлій, зодягнений у малий куколь[2]. Старець вигнав його, кажучи: тут монахи, а ти, як світський, не можеш перебувати тут.

10. Авва Ісаак говорив братам: Наші отці й авва Памво носили стару, дуже полатану, а навіть пальмову одіж, а ви тепер носите дорогу одіж. Ідіть звідси, — через вас опустіли тутешні місця. Коли вони збиралися на жнива, говорив їм: Я вже не даю вам заповідей, бо ви не дотримуєтеся їх.

11. Він же сказав іще: Авва Памво говорив, що монах має носити таку одіж, якої ніхто не взяв, якби викинути її з келії.

12. Авва Ісидор мовляв: якщо бажаєм Царства Небесного, погорджуй багатством і шукай Божої заплати.

13. Іще сказав: Неможливо тобі жити no-Божому, коли ти ласолюб і грошолюб.

14. Авва Касіян сказав: один сенатор відрікся світу і роздав своє майно вбогим, та задержав якусь частку для власного вжитку, не бажаючи через цілковиту безкорисливість прийняти покірливість і належне підпорядкування правилу спільнотного життя. Св. Василій промовив до нього таке слово: Ти й сенатором перестав бути, і монахом не став.

15. Один брат спитав авву Пістимона: Що мені робити, я відчуваю неспокій, коли продаю своє рукоділля. Старець у відповідь мовив: І авва Сисой і инші продавали своє рукоділля, це не шкодить. Та коли ти продаєш, відразу призначи ціну речі; а відтак у твоїй волі буде, як хочеш, трохи зменшити ціну. Таким чином ти будеш спокійний. Брат знову запитав його: Якщо я маю все потрібне для себе, відкіля воно б не було, чи велиш мені займатись рукоділлям? Старець відповів: Хоча б ти мав усе потрібне, не кидай свого рукоділля. Роби, скільки можеш, тільки не бентежся.

16. Брат просив авву Серапіона: Скажи мені одне слово. Старець відповів: Що я можу тобі сказати? Хіба те, що ти затримав у себе власність удів і сиріт та й поклав її на цьому вікні. А на вікні бачив він багато книжок.

17. Раз якось спитали блаженну Синклитикію: Чи безкорисливість є досконале добро? Вона відповіла: Справді, вона досконале добро для тих, що можуть її перенести, бо ті, що переносять безкористовність, хоч мають журбу тілесну, та спокійна їхня душа. Як твердне білизна, коли її мнуть і сильніше полощуть, випирається і очищується, так і сильна душа через добровільне вбозтво ще більше скріплюється.

18. Авва Іперехій мовив: Скарб ченця, це добровільна безкорисливість. Збирай собі, брате, скарби на небі (Мт. 6, 20), бо будеш насолоджуватися ними безконечні віки.

19. Один зі святих, на ім'я Елагрій, живучи в Єрусалимській пустині, працював і тим заробляв собі на прожиток. Якось коли він стояв на торзі й продавав своє рукоділля, хтось загубив калитку з тисячею монет. Старець, знайшовши її, затримався на тому самому місці, кажучи: напевно, той, хто загубив її, повернеться. Коли це той, що загубив калитку, йде і плаче. Старець відвів його набік і дав йому калитку. Той ухопив старця і хотів йому дати якісь гроші, та старець не прийняв. Той, тоді, що згубив, почав кричати: Ходіть, погляньте, що зробив Божий чоловік! Та старець уже сховався і вийшов з міста, не бажаючи виявляти свого вчинку і прославитися.

20. Брат спитав старця: Скажи мені, авво, — як спастися? Старець зняв із себе одіж, оперезав свої крижі, розпростер свої руки й мовив: Так монах мусить позбутися матерії світу і розіп'ясти себе у боротьбі.

21. Хтось просив старця прийняти гроші на свої потреби. Він не хотів прийняти, задовольняючись своїм рукоділлям. Коли ж той не припиняв упрошувати старця прийняти гроші, хоча би на потреби бідних, то він відповів: Тут буде подвійний сором: я приймаю без потреби і чванюся чужим датком.

22. Одні греки прийшли якось в місто Острацини роздати милостиню. Вони взяли із собою провідників, щоби ті вказували їм, хто особливо потребує милостині. Провідники привели їх до одного покаліченого й пропонували йому милостиню. Але він не схотів прийняти, кажучи: Ось, я труджуся, плету це молоде пруття і їм хліб із своїх трудів. Опісля привели їх до хати одної вдови з родиною. Як вони постукали в двері, відізвалась з середина її дочка, що була нага. В цей час мати була на роботі — вона працювала швачкою. Греки хотіли дати дочці одіж і гроші, але вона не схотіла прийняти, кажучи: Коли пішла моя мати, то сказала мені: Не тривожся, — Бог забажав, і я знайшла сьогодні роботу. Тепер ми маємо свою поживу. Коли ж прийшла мати, вони почали її просити прийняти милостиню, але вона відмовилася, кажучи: Я маю Покровителя свого Бога, — а ви тепер хочете відібрати Його у мене! Почувши її віру, вони прославили Бога.

23. Один знатний чоловік із якоїсь країни прийшов у скит, принісши зі собою багато золота, й просив скитського пресвітера, щоб той роздав його братам. Пресвітер сказав йому: Брати не мають потреби. Та оскільки він дуже просив пресвітера, цей положив кошик біля дверей церкви і сказав: хто має потребу, хай бере. Але ніхто не підійшов до нього, а инші зовсім не звернули уваги. Тоді каже йому пресвітер: Бог прийняв твою милостиню. Йди й роздай її вбогим. Він відійшов, дуже скориставши.

24. Хтось приніс старцеві гроші й сказав: Візьми на свої потреби, — ти постарів і хворієш; бо старець був скалічений. Старець відповів: Ти прийшов відібрати мого Кормителя протягом шістдесяти літ. Ось, я стільки років нездужаю, і нічого не потребував, коли Бог допомагає мені й годує мене. І не наважився прийняти грошей.

25. Оповідали про одного садівника, що він трудився і весь свій труд уживав на милостиню, а собі залишав тільки необхідне. Та помисел навіяв йому: збери собі трохи грошей, щоб ти не терпів крайньої нужди, коли постарієш або захворієш. І, збираючи, він наповнив горщик грішми. Й ось трапилося йому занедужати, у нього почала гнити нога, і він витратив усі гроші на лікарів і не отримав жодної допомоги. Врешті приходить один досвідчений лікар і каже йому: коли не відріжемо тобі ноги, то зігниє все твоє тіло, — і чоловік наважився відтяти свою ногу. А вночі він отямився, розкаявшись у тім, що зробив, і мовив зітхаючи: Згадай, Господи, мої попередні діла, що я вчинив, як трудився в своєму саду і доставляв потрібне братам! Коли він це вимовив, став перед ним ангел Господній і сказав: Де гроші, що ти їх зібрав? І де та надія, що її ти плекав? Тоді, роздумавши, він мовив: Згрішив я, Господи, прости мені! Віднині я не робитиму нічого подібного. Тоді ангел торкнувся ноги його, і він одразу ж видужав і, вставши ранком, пішов у поле працювати. Лікар, як і домовилися, приходить із знаряддям, щоб відтяти недужому ногу, а йому кажуть: Він зранку пішов у поле працювати. Тоді лікар, здивований, подався у поле, де працював садівник, і, побачивши, що він копає землю, прославив Бога, який дарував йому зцілення.

26. Брат спитав одного старця: Чи дозволиш мені притримати для себе дві монети на випадок тілесної хвороби?

Старець, бачачи його помисли, що хоче притримати гроші, сказав: Нехай так! Але брат, відійшовши до своєї келії, став сокрушатися в помислах, кажучи: Правду сказав мені старець чи ні? І, вставши, пішов знову до старця і, кланяючись і благаючи, мовив: На Господа, скажи мені правду, бо я сокрушаюся помислами над двома монетами. Старець сказав йому: Тому що я бачив твоє бажання притримати їх, то й сказав тобі, — притримай, хоч і не добре притримувати понад тілесну потребу. Таким чином, коли ти притримаєш дві монети, — на них покладеш свою надію. А якщо доведеться згубити їх, то Бог уже не попіклується про нас. Тож здай на Господа турботу свою (Пс. 54, 23), — бо в Нього піклування про нас.

27. Оповідали про авву Мойсея Скитського: якось надумав він піти в Петру. Втомившись по дорозі до неї, він говорив сам до себе: Де мені дістати там води? І промовив до нього голос: Іди й не журися нічим. Авва увійшов у Петру. Там прийшли до нього деякі отці, а в нього було тільки одне горнятко води, і та закінчилася, коли зварив трохи сочевиці. Старець журився. Він входив і виходив і молився Богові. Та ось із хмари зійшов дощ на Петру і таким чином наповнив усі його посудини. Після цього спитали його старці: Скажи нам, чому ти входив і виходив? Старець сказав їм: я мав прю із Богом, кажучи: Ти привів мене сюди, — і ось, у мене немає води, щоб напилися Твої слуги! Тому я входив і виходив, призиваючи Бога, доки Він не послав нам дощу.

28. Авва Силуан говорив: Я слуга — і мій Господь сказав мені: ти роби моє діло, — а я живитиму тебе; а звідки візьму харч, не питай; тільки роби! А я тебе живитиму. Тож, коли я працюю, — живлюся зі своєї нагороди; коли не працюю, — годуюся милостинею.

[1] Коротка чернеча одіж.

[2] Монаше покривало для голови, що означало малий постриг (без обітів). Тому це могло викликати такий докір строгого старця.

[ Назад ]     [ Зміст ]     [ Вперед ]

[ Cкачати книгу: "Древній патерик" ]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!