Християнська бібліотека. Бакіта розповідає про своє життя. Частина перша. Підступ. Християнська бібліотека. Бакіта розповідає про своє життя.
Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий!                І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, то я ніщо!                І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного!                Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається,                не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого,                не радіє з неправди, але тішиться правдою,                усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!                Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується.               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Частина перша. Підступ
   

З книги Бакіта розповідає про своє життя

Дюни піску, що розляглися у підніжжя узгір'я Аґілерей, після великих дощів покриваються зеленим килимом трави, який тягнеться аж до великих лісових дерев.

Дві дівчинки граються, як справжні приятельки: бігають, підскакують і, весело перегукуючись, збирають невеличкі кущики солодкої трави.

Раптом перед ними постало двоє озброєних чужинців.

Затамувавши подих, здивовані і злякані, вони туляться одна до одної.

«Не бійтеся», - облесливо каже один із них і, звертаючись до старшої, наказує: «Відправ малу он туди, в ліс, взяти згорток, який я забув. А ти йди далі, вона тебе наздожене».

Маленька дівчинка тут же побігла до лісу.

Не знаходячи жодного згортка, вона все більше заглиблюється у хащі.

Раптом за спиною появляються ті два чужинці. Один із них грубо хапає її за руку й, витягаючи із-за свого паска ніж, приставляє до спини дівчинки й погрожує: «Якщо закричиш, тобі смерть! Давай-но, іди за нами».

Скам'янівши зі страху, широко розплющивши очі й тремтячи з ніг до голови, дівчинка пробує кричати, але нові погрози перешкоджають їй це зробити. Змушену стримувати навіть схлипи, від яких здригалося усе тіло, чужинці ведуть її далі, у глибину лісу. Нарешті, після довгого безперервного шляху, вони зупиняються на відпочинок.

Сівши навпроти них, дівчинка знову звертає свої повні сліз очі, щоб попросити милосердя.

А ті двоє невідомих, байдуже переглянувшись, тим часом ламали собі голову: «Як же нам назвати це гарне дівченя?».

«Бакіта, назвімо її Бакіта. Пам'ятай: з цієї хвилини тебе звати Бакіта, й забудь ім'я, яке дали тобі вдома».

Це було правилом: щоб остаточно викорінити викрадених з їх середовища, їм давалося нове ім'я.

Так сталося і з нашою героїнею. І з цим арабським ім'ям нікому не відома й невинна маленька африканка дійшла аж до нас.

Як? Коли? І звідки?

Бакіта розповідає про своє життя

На ці запитання нам відповість сама Бакіта. Але розповідь подій настільки переплутана і складна, що для того, щоб не переривати її ходу, ми розпочнемо з загальних відомостей про батьківщину маленької полоненої: Судан.


[ Повернутися до змісту книги: Бакіта розповідає про своє життя ]

[ Скачати книгу: Бакіта розповідає про своє життя ]


Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!

Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!