Частина друга. «О, незабутній день!»

З книги Бакіта розповідає про своє життя

Після вступу до катехуменату та підготовчого періоду з радістю, яку тільки ангели могли описати, 9 січня 1890 року я отримала святе Хрищення.

Після хрищення мене назвали Йозефіна Маргарита і Бакіта, що по-арабськи значить — «Щаслива».

У той же день я отримала миропомазання і Причастя.

О, незабутній день!

Бакіта отримала обряд хрищення і миропомазання з рук патріарха Венеції, кардинала Доменіка Аґостіні у церкві катехуменату св. Йоана Христителя.

Хресним батьком, замість своєї дружини, графині Йозефіни, яка лежала хвора, став граф Марко Авоґадро з Соренцо. Хресною матір'ю була пані Маргарита Донаті.

Були присутні також сестри каносіянки, серед яких с. Фабретті, її катехитка, пан Кеккіні з усією сім'єю, не говорячи вже про численних інших осіб, які взяли участь у церемонії, заповнивши усю церкву та двір.

Йозефіна Маргарита Бакіта з глибокою вдячністю згадувала доброго консула Леньяні та його вирішальну роль, яку він зіграв у шляху Бакіти до такої великої ласки.

Хай Бог його благословить за участь у той пам'ятний день!

У катехуменаті я залишилася чотири роки, під час яких у глибині душі все більш виразнішим ставав голос, який викликав у мене бажання присвятити своє життя Богові. Нарешті я розповіла про це моєму сповідникові. Він мені порадив поговорити з настоятелькою Дому, сестрою Луїджею Боттеселла (1818-1906pp.), яка, у свою чергу, написала про це настоятельці Генерального Дому у Вероні, матері Анні Превіталі (1829-1897pp.).

Добра сестра не тільки виявила свою прихильність, але й додала, що сама особисто хотіла би одягнути мене у святу одіж і, коли настане час, прийняти мої обіти.

7 грудня 1893 року, у Домі катехуменату у Венеції, я вступила до новіціяту. Через півтора року (21.06.1895р.) мене покликали до Верони на вбирання габіту. За кілька місяців до виповнення трьох років я знову повернулася (до Верони), щоб скласти святі обіти (8.12.1896p.).

Бог зробив так, щоб здійснилося бажання Матері Превіталі, яка через місяць, 11 січня 1897 року, перейшла до іншого світу.

Згідно з тодішнім церковним правом, кандидатка до посвяченого життя повинна була пройти іспит у представника Церкви. У випадку Бакіти ним був кардинал Джузеппе Сарто (1825-1914 pp.), тодішній патріарх Венеції (згодом Папа Пій X).

Патріарх відпустив її з наступними словами:

«Складай святі обіти без побоювань.
Ісус хоче тебе, Ісус тебе любить. Люби Його й служи Йому так і надалі».

8 грудня 1896 року Бакіта склала «святі» обіти у Вероні, в Генеральному Домі Дочок Милосердя.

Хроніка відмічає, що «на честь Бакіти було організоване урочисте свято, а кардинал Луїджі Каносса (1809-1900 pp.), небіж засновниці, св. Магдалени Каносської, побажав прийняти її у своєму палаці».

Після вручення медальйону Скорботної Божої Матері — на велику радість Настоятельки — мене прийняли до Спільноти.

Було свято Непорочної Діви 1896 року.

З того часу минуло чотирнадцять років глибокого служіння, на протязі яких я все більше і більше пізнавала доброту Бога до мене.

Дуже прошу усіх дорогих сестер, які будуть читати мої спогади, скласти жертву вдячності Божому Провидінню і просити доброго Бога, щоб дав мені ласку завжди відповідати на Його заклик і вірно Йому служити.

Дім Сестер Каносіянок Вул. Фузінато, 51 Скіо, 1910 р.

[ Повернутися до змісту книги: Бакіта розповідає про своє життя ]

[ Скачати книгу: Бакіта розповідає про своє життя ]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!