Артикул 2. Передання Божого Об'явлення

Частина перша. Визнання віри.

Розділ перший. «Вірую» - «Віруємо».

Глава друга “Бог іде назустріч людині”

«Те, що Бог об'явив на спасіння всіх народів, те й найлюб'язніше так уклав, щоб воно назавжди зберегло цілісність і передавалося з покоління в покоління» (II Ватиканський Собор, Догм, конст. « Dei Verbum », 1.).

І. Апостольська Традиція

75    «Христос Господь, у Якому завершується все Об'явлення Всевишнього Бога, доручив Апостолам, щоб Євангеліє, перед тим обіцяне пророками, яке Він сповнив та власними устами сповістив, вони проповідували усім як джерело всієї спасенної правди і всякого морального правила, передаючи їм Божі дари» (II Ватиканський Собор, Догм, конст. « Dei Verbum », 7.).

Апостольське проповідування».

76    Передання Євангелія, згідно з Господнім наказом, відбувається двома шляхами:

Усно: «за допомогою апостолів, які усним проповідуванням, прикладами й установами передали те, про що вони дізналися з уст Христа, живучи з Ним і бачачи Його дії, або те, чого вони навчилися від Святого Духа»;

Письмово: «тими апостолами і людьми з їх оточення, які, теж натхнені тим же Святим Духом, передали у письмовій формі Звістку Спасіння» (ІІ Ватиканський Собор, Догм, конст. Dei Verbum », 7.).

... продовжене через апостольське престолонаслідування

77    «Для того, щоб Євангеліє завжди зберігалось у Церкві цілісним і живим, апостоли залишили своїми наступниками єпископів, яким "вони передали свою власну місію вчительства"» (II Ватиканський Собор, Догм, конст. « Dei Verbum », 7.). І справді, «апостольське проповідування, яке особливим чином виражене в богонатхненних книгах, повинне бути збережене в безперервній спадкоємності аж до кінця віку» (II Ватиканський Собор, Догм, конст. « Dei Verbum », 8.).

78    Це живе передання, здійснене у Святому Дусі, називається Святою Традицією, на відміну від Святого Письма, хоч вона тісно з ним пов'язана. Через Традицію «Церква увіковічнює у своєму вченні, своєму житті й своєму богослужінні і передає кожному наступному поколінню все те, чим вона є сама і в що вона вірить» (ІІ Ватиканський Собор, Догм, конст. « Dei Verbum », 8.). «Учення Святих Отців засвідчує животворну присутність цієї Традиції, багатства якої входять у діяльність і в життя Церкви, яка вірить і молиться» (II Ватиканський Собор, Догм, конст. « Dei Verbum », 8.).

79    Таким чином, передання Отцем Себе Самого через Своє Слово у Святому Дусі завжди присутнє і діє у Церкві: «Бог, Який промовляв колись, не перестає розмовляти з Нареченою Свого Улюбленого Сина, і Святий Дух, через Якого живий голос Євангелія лунає в Церкві, а через неї - у всьому світі, уводить віруючих у всю повноту правди і чинить так, що Слово Христове з усією щедрістю перебуває в них» (II Ватиканський Собор, Догм, конст. « Dei Verbum », 8.).

II. Співвідношення Традиції і Святого Письма

Одне спільне джерело...

80    Отож «Свята Традиція і Святе Письмо тісно й взаємно між собою пов'язані і передані. Обидва випливаючи з одного й того ж Божого джерела, вони зростаються воєдино і спрямовані до спільної мети» (ІІ Ватиканський Собор, Догм, конст. « Dei Verbum », 9.). Традиція і Святе Письмо уприсутнюють у Церкві життєдайність таїнства Христа, Який обіцяв залишатися зі своїми «по всі дні аж до кінця віку» (Мт. 28,20).

... два різні способи передання

81   «Святе Письмо є Словом Божим, оскільки під натхненням Святого Духа воно зафіксоване на письмі».

«А Свята Традиція - це Слово Боже, довірене Господом Ісусом Христом і Святим Духом апостолам, і передає його всеціло їх наступникам, щоб, осяяні Духом Правди, вони у своєму проповідуванні його ревно зберігали, викладали і поширювали» (ІІ Ватиканський Собор, Догм, конст. « Dei Verbum », 9).

82    Звідси випливає, що Церква, якій довірено передання і тлумачення Об'явлення, «черпає свою впевненість щодо всього об'явленого, не лише зі Святого Письма. Тому-то і Святе Письмо, і Традиція повинні прийматися і шануватися з однаковим почуттям любові та поваги» (ІІ Ватиканський Собор, Догм, конст. «Dei Verbum», 9.).

Апостольська Традиція і церковні традиції

83    Традиція, про яку тут говоримо, походить від апостолів і передає те, що вони отримали зі вчення та прикладу Ісуса, і те, чого вони навчились через Святого Духа. Бо ж перше покоління християн не мало ще написаного Нового Завіту, а сам Новий Завіт засвідчує процес живої Традиції.

Необхідно відрізняти її від «традицій» богословських, дисциплінарних, літургійних чи духовних, народжених упродовж віків у помісних Церквах. Вони є особливими формами, за допомогою яких велика Традиція виражається так, як це властиво прийнято для цього місця та цієї епохи. Саме під керівництвом Магістеріуму вони можуть зберігатися, змінюватися або ж скасовуватися.

ІІІ. Інтерпретація спадщини віри

Спадщина віри, доручена усій Церкві

84    «Свята спадщина» (Пор, 1 Тим. 6, 20; 2 Тим. 1, 12-14.) віри (depositum fidei), що міститься у Святій Традиції та у Святому Письмі, був доручений апостолами усій Церковній спільноті. «Дотримуючись її, увесь святий народ зі своїми пастирями стало перебуває в навчанні Апостолів і спільноті, у ламанні хліба і молитвах так, що у зберіганні, виконуванні та сповідуванні переданої віри виявляється особлива згода єпископів та вірних»  (ІІ Ватиканський Собор, Догм, конст. « Dei Verbum », 10.).

Учительське Служіння Церкви

85    «Обов'язок автентичного тлумачення написаного чи усно переданого Божого Слова було доручено лише живому . Магістеріуму Церкви, влада якого виконується в ім'я Ісуса до Христа» (II Ватиканський Собор, Догм, конст, « Dei Verbum », 10.), тобто це завдання доручено єпископам у єдності з наступником Петра, Римським Єпископом.

86    «Цей Магістеріум не є понад Словом Божим, а служить йому, навчаючи лише того, що було передано, оскільки з Божого наказу і при сприянні Святого Духа воно побожно слухає Слово, свято його оберігає, правильно викладає і черпає з цієї єдиної спадщини віри все те, у що воно пропонує вірити як богооб’явлене» (II Ватиканський Собор, Догм, конст. « Dei Verbum », 10.).

87    Вірні, пам'ятаючи Слова Христа, звернені до апостолів: «Хто слухає вас, Мене слухає» (Лк. 10,16; II Ватиканський Собор, Догм, конст. « Lumen gentium », 20.), - охоче приймають повчання та настанови, які в різних формах дають їм пастирі.

Догми віри

88    Учительське Служіння Церкви повністю покладається на владу, отриману від Христа, коли формулює догми, тобто коли подає правди, які містяться в Божому Об'явленні або які беззаперечно з ним пов'язані, у формі, що зобов'язує християнський народ беззастережно приймати їх у вірі.

89    Існує органічний зв'язок між нашим духовним життям і догмами. Догми - це світло на шляху нашої віри, який вони освітлюють та роблять безпечним. І навпаки, - якщо ми живемо чесно, наш розум і наше серце будуть відкриті, щоби прийняти світло догм віри (Пор. Ів. 8, 31-32.).

90    Взаємозв'язок і внутрішня пов'язаність догм можна знайти їм, у сукупності Об'явлення містерії Христа (Пор. І Ватиканський Собор: DS 3016; ІІ Ватиканський Собор, Догм, конст. Lumen gentium », 25.). Слід пригадати, що «існує порядок, або   Ієрархія, правд католицького віровчення, оскільки різним є їх зв'язок з основами християнської віри» (II Ватиканський Собор, Декр. « Unitatis redintegratio », 11.).

Надприродний сенс віри

91    Усі вірні причетні до розуміння та передання правди Об'явлення. Вони отримали помазання від Святого Духа, Який їх навчає (Пор. 1 Iв. 2, 20. 27.) і веде до повноти правди (Пор. Iв. 16, 13.).

92    «Загал вірних (...) не може помилятися у вірі і виявляє цю властивість через надприродне чуття віри, що є вірою усього народу, коли - «від єпископів і аж до останнього вірного мирянина» - він соборно виявляє згоду з правдами, які стосуються віри та моралі» (II Ват. Собор, Догм, конст. «Lumen gentium», 12).

93    «Завдяки цьому чуттю віри, пробудженому і підтримано Духом Правди, і під проводом священного Учительського Служіння (...) Божий Народ триває непохитно у вірі, переданій святим раз і назавжди, він вникає в неї ще глибше, даючи їй правильне пояснення, та досконаліше втілює її у своє життя» (II Ватиканський Собор, Догм, конст. « Lumen gentium », 12.).

Зростання у розумінні віри

94    Завдяки допомозі Святого Духа розуміння як суті, так і слів спадщини віри може зростати в житті Церкви:

– через «контемпляцію і старання вірних, які зберігають їх у своєму серці» (II Ватиканський Собор, Догм, конст. « Dei Verbum », 8.); йдеться, зокрема, «про богословські дослідження, що поглиблюють пізнання правди Об'явлення» (II Ватиканський Собор, Паст, конст. « Gaudium et spes », 62, § 7; Пор. II Ватиканський Собор, Паст, конст. « Gaudium et spes », 44, § 2; П Ватиканський Собор, Догм, конст. « Dei Verbum », 23; 24; II Ватиканський Собор, Декр. « Unitatis redintegratio », 4.);

– через «внутрішнє досвідне розуміння вірними духовних справ» (II Ватиканський Собор, Догм, конст. « Dei Verbum », 8.); «слова Божі зростають разом з тим, хто їх читає» (Св. Григорій Великий, Проповідь на Єзекиїла, 1, 7, 8.);

– через «проповідування тих, хто враз із єпископською спадкоємністю отримав надійну харизму правди» (II Ватиканський Собор, Догм, конст. « Dei Verbum », 8.).

95    «Отже, € очевидним, що Свята Традиція, Святе Письмо та Учительське Служіння Церкви за наймудрішим Божим задумом настільки взаємопов'язані, що одне не може існувати без іншого, а всі разом, кожне на свій лад, під натхненням одного Святого Духа, вони дієво сприяють спасінню душ» (ІІ Ватиканський Собор, Догм, конст. « Dei Verbum », 10.).

КОРОТКО

96    Те, що Христос доручив апостолам, вони, натхнеш Святим Духом, передали у своїх проповідях і на письмі усім поколінням - аж до пришестя Христа у славі.

97    «Свята Традиція і Святе Письмо становлять єдину священну спадщину Божого слова (ІІ Ватиканський Собор, Догм, конст. « Dei Verbum », 10.), у якій, як у дзеркалі, Церква-прочанка споглядає Бога, Джерело всіх своїх багатств.

98    «Церква у своєму віровченні, житті та культі увічнює і передає усім поколінням усе, чим вона є, усе, у що вона вірує» (II Ватиканський Собор, Догм, конст. « Dei Verbum », 8.).

99    Завдяки своєму надприродному сенсові віри увесь Божий Народ не перестає приймати дар Божого Об 'явлення, проникати в нього глибше і жити ним повніше.

100    Обов'язок автентичного тлумачення Слова Божого був довірений єдиному Учительському Служінню Церкви - Римському Архиєреєві та єпископам, які в спільності з ним.

[ Повернутися до змісту книги: "Катехизм Католицької Церкви" ]

Читайте також - Католицький народний катехизм

Читайте также - Катехизис католической церкви

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!