Християнська бібліотека. Катехизм Католицької Церкви. Артикул 9. Вірую у святу Католицьку Церкву. § 6. Марія - Мати Христа, Мати Церкви. Катехизм. Катехизм Католицької Церкви.
Кажу ж вам, Своїм друзям: Не бійтеся тих, хто тіло вбиває, а потім більш нічого не може вчинити!                Але вкажу вам, кого треба боятися: Бійтесь того, хто має владу, убивши, укинути в геєнну. Так, кажу вам: Того бійтеся!                Чи ж не п'ять горобців продають за два гроші? Та проте перед Богом із них ні один не забутий.                Але навіть волосся вам на голові пораховане все. Не бійтесь: вартніші ви за багатьох горобців!                Кажу ж вам: Кожного, хто перед людьми Мене визнає, того визнає й Син Людський перед Анголами Божими.                Хто ж Мене відцурається перед людьми, того відцураються перед Анголами Божими.               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Артикул 9. Вірую у святу Католицьку Церкву. § 6. Марія - Мати Христа, Мати Церкви
   

Частина перша. Визнання віри.

Розділ другий. Xристиянське визнання віри.

Глава третя “Вірую у Святого Духа”

963    Після обговорення ролі Діви Марії в містерії Христа і Духа - слід розглянути її місце в містерії Церкви. «Справді, Діву Марію (...) визнають і вшановують як справжню Матір Бога і Відкупителя (...). Вона також справді є «Матір'ю членів [Христа] (...), бо сприяла Своєю любов'ю народженню в Церкві вірних, які є членами цієї Голови» (II Ватиканський Собор, Догм, конст. «Lumen gentium», 53, пор. св. Августин, Про дівщтво, 6, 6.). «Марія - Мати Христа - є також Матір'ю Церкви» (Павло VI, Промова 21 листопада 1964 р.).

І. Материнство Марії стосовно Церкви

Уся в єднанні зі Своїм Сином

964    Роль Марії в Церкві невіддільна від її єдності з Христом і з неї безпосередньо випливає. «Ця єдність Марії зі Своїм Сином у ділі спасіння виявляється від часу дівичого зачаття Христа аж до Його смерті» (II Ватиканський Собор, Догм, конст. « Lumen gentium », 57.). Вона особливо виявляється у час Його Сграстей:

«Благословенна Діва йшла вперед у своєму паломництві віри, вірно оберігаючи єдність зі своїм Сином аж до хреста, біля якого, не без Божого задуму, вона стояла, переносячи страшні муки зі своїм Єдинородним Сином, злучена материнським серцем з Його жертвою, даючи згоду своєї любові на смерть Жертви, народженої з її тіла, щоб врешті через Самого Ісуса Христа, Який вмирає на Хресті, бути даною як Мати учневі цими словами: «Жінко, ось син Твій» (пор. Iв. 19,26)» (II Ватиканський Собор, Догм, конст. « Lumen gentium », 58.).

965    Після Вознесіння Свого Сина Марія «Своїми молитвами підтримувала Церкву, яка народжувалася» (II Ватиканський Собор, Догм, конст. « Lumen gentium », 69.). Разом з апостолами і кількома жінками «бачимо Марію, Яка Своїми молитвами благає дару Духа, що в час Благовіщення вже вкрив її Своєю тінню» (II Ватиканський Собор, Догм, конст. « Lumen gentium », 59.).

... і також у Своїм Успінні (Взятті до небесної слави)...

966    «У кінці Непорочна Діва, збережена Богом від всілякої плями первородного гріха, пройшовши шлях Свого земного життя, душею і тілом була взята до небесної слави і піднесена Господом як Цариця всесвіту, щоб стати таким чином повніше подібною до Свого Сина, Пана над панами, Переможця над гріхом і смертю» (II Ватиканський Собор, Догм, конст. « Lumen gentium », 59; пор. Пій XII, Апост. конст. « Munificentissimus Deus »: DS 3903.). Взяття до неба Святої Діви - це особлива участь у Воскресінні її Сина і випередження воскресіння інших християн:

«У різдві дівство зберегла ти, в успінні світу не оставила ти, Богородице. Переставилася ти до життя, бувши Матір'ю Життя. І молитвами твоїми ізбавляєш від смерті душі наші» (Візантійська літургія, Тропар Успіння Богородиці (15 серпня).).

... Вона є нашою Матір'ю в плані благодаті

967    Своїм цілковитим поєднанням з волею Отця, з ділом Відкуплення Свого Сина, з усяким порухом Святого Духа Діва Марія є для Церкви взірцем віри і любові. Завдяки цьому Вона є «найвидатнішим і цілковито унікальним членом Церкви» (II Ватиканський Собор, Догм, конст. « Lumen gentium », 53.), Вона є навіть «взірцевим здійсненням», прообразом (typum) Церкви (II Ватиканський Собор, Догм, конст. « Lumen gentium », 63.).

968    Але її роль щодо Церкви і для всього людства є ще більшою. «Вона незрівнянно співпрацювала з ділом Спасителя через Свій послух, Свою віру, Свою надію, Свою гарячу любов, щоб душам було повернене надприродне життя. Тому-то Вона стала для нас в порядку благодаті нашою Матір'ю» (II Ватиканський Собор, Догм, конст. « Lumen gentium », 61.).

969    «Починаючи від згоди, яку Вона Своєю вірою дала в день Благовіщення і яку без вагання зберігала під хрестом, це материнство Марії в ікономії благодаті безперервно триває, аж до остаточного прославлення всіх вибраних. Після Успіння роль Марії у спасінні не переривається: Своїм постійним заступництвом Вона продовжує сприяти отриманню нами дарів, які забезпечують наше вічне спасіння. (...) Тому Благословенну Діву величаємо в Церкві як Заступницю, Помічницю, Сподвижницю і Посередницю» (II Ватиканський Собор, Догм, конст. « Lumen gentium », 62.).

970    «Материнська роль Марії стосовно людей аж ніяк не затемнює і не зменшує унікального посередництва Христа: навпаки, вона показує Його силу. Бо весь спасенний вплив Благословенної Діви (...) випливає з надміру заслуг Христа, спирається на Його посередництво, від Нього цілком залежить і з Нього черпає всю свою силу» (II Ватиканський Собор, Догм, конст. « Lumen gentium », 60.). «Жодне створіння ніколи не може бути поставлене на одному рівні з Втіленим Словом і Відкуиителем. Але як у священстві Христа беруть участь у різних формах і священнослужителі, і віруючий народ, і як єдина Божа доброта справді виливається різним способом на всі створіння, так єдине посередництво Відкупителя не перекреслює, а, навпаки, збуджує різну співпрацю створінь, яка походить від співучасті в одному джерелі» (II Ватиканський Собор, Догм, конст. « Lumen gentium », 62.).

II. Культ Пресвятої Діви

971    «Віднині ублажатимуть Мене всі роди» (Лк. 1,48): «Благоговіння Церкви перед Пресвятою Дівою належить до суті християнської релігії» (Павло VI, Апост. зверн. « Marialis cultus », 56.). Пресвятій Діві «слушно віддаємо особливу шану. Справді, від найдавніших часів Благословенна Діва вшановується іменем "Богоматір"; вірні вдаються до її заступництва, моляться до неї в усіх своїх небезпеках і потребах (...). Цей культ (...), хоч і має абсолютно унікальний характер, істотно відрізняється від культу поклоніння (аdогаcіо) (...), що віддається Втіленому Слову, як і Отцеві і Святому Духові, водночас він тому поклонінню значно сприяє» (II Ватиканський Собор, Догм, конст. « Lumen gentium », 66.), він виражається в літургійних святах, присвячених Божій Матері (II Ватиканський Собор, Конст. « Sасrоsапсtит Сопсіliит », 103.), і в богородич-ній молитві, наприклад у вервиці, яка є «підсумком цілого Євангелія» (Павло VI, Апост. зверн. « Marialis cultus », 42.).

III. Марія - есхатологічна ікона Церкви

972    Після того як було сказано про Церкву, про її походження, її місію і призначення, найкраще буде завершити цей огляд, звернувши очі на Марію, щоб у ній вбачати те, чим є Церква у своїй містерії, у своєму «паломництві віри», і чим вона буде у небесній батьківщині при кінці своєї дороги, де її очікує «в славі Пресвятої і нероздільної Трійці», «у співпричасті всіх святих» (II Ватиканський Собор, Догм, конст. « Lumen gentium », 69.) та, кого Церква пошановує як Матір свого Господа і як свою Матір.

«Тимчасом, як у небі, де Мати Ісуса, прославлена вже тілом і душею, є образом і початком Церкви, яка має завершитись у майбутньому, так і на землі, в очікуванні приходу Господа, вона світить, як знак певної надії і втіхи, Божому Народові в його мандрівці» (II Ватиканський Собор, Догм, конст. « Lumen gentium », 68.).

КОРОТКО

973    Вимовляючи «Хай буде» в час Благовіщення і даючи свою згоду на містерію Втілення, Марія вже співпрацює в цілому ділі, яке має виконати її Син. Вона є Матір'ю всюди, де Він є Спасителем і Головою Містичного Тіла.

974    Пресвята Діва Марія, завершивши своє земне життя, з душею і тілом була взята до небесної слави, де вона вже бере участь у славі Воскресіння свого Сина, випереджаючи воскресіння усіх членів Його Тіла.

975    «Ми віримо, що Пресвята Мати Божа, нова Єва, Мати Церкви, і в небі продовжує свою материнську роль стосовно членів Христа» (Павло VI, « Sollemnis Professio fidei », Символ віри Народу Божого, Урочисте визнання віри, 15.).


[ Повернутися до змісту книги: "Катехизм Католицької Церкви" ]


Читайте також - Католицький народний катехизм

Читайте также - Катехизис католической церкви


Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!

Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!