Розповіді про силу молитви «Отче наш»

1. У часи сильних гонінь на християн від царя Діоклеті-ана святий Григорій Чудотворець, єпископ неокесарійський, сам залишив місто і порадив своїм парафіянам зробити те ж саме, особливо тим, хто не мав сили й терпіння переносити муки за віру Христову. «Краще, — казав святитель, — захо­ватись і чекати Божественної небесної допомоги, ніж підвес­ти себе під спокусу зради своїй вірі».

Так, навчаючи, він разом зі своїм дияконом залишив міс­то і заховався в горах. Прийшовши до Неокесарії, цареві во­яки перш за все шукали святого Григорія, якого всі знали як голову і пастиря християн. Не знайшовши його в місті, воя­ки, за словом одного язичника, почали шукати його в горах. Вони так оточили ту гору, де перебував Григорій, що ніхто не зміг би з неї вийти. Побачивши вояків, святий Григорій разом з дияконом почав читати молитву «Отче наш» і про­сити допомоги від Господа. І дійсно, вояки декілька разів проходили повз святого Григорія та диякона, але їх не поба­чили. Сходячи з гори, вояки розповідали, що, крім двох де­рев, вони більше нічого і нікого там не бачили.

Такий явний захист Бога свідчить, що те, що святий за­лишив місто, було необхідне для блага церкви. Разом з тим ми побачили, яку величезну силу має молитва «Отче наш».

2. Один старець на сповіді розповів священику, як його врятувала молитва «Отче наш». Ця оповідь була надрукова­на в часописі «Воскресньїй день» № 20 за 1887 р.

«Одного разу я пішов у ліс по гриби; давно це було, ме­ні тоді років 20 виповнилося. Довго я ходив по лісі, шукаю­чи грибів, і зайшов у густий липняк (молодий густий липо­вий ліс). Раптом з-за куща вибіг величезний вовк і зупи­нився на відстані трьох кроків від мене як вкопаний; роз­крив пащу і, клацаючи зубами, очевидно, хотів на мене ки­нутись. Шерсть на ньому, як щетина, стояла; напевно вовк був голодний. Що мені було робити? В руках у мене, крім невеличкого кошика, нічого не було. Сильно злякався я цьо­го звіра. Але все-таки Бог врятував мене від нього силою молитви Своєї. Коли я прочитав молитву "Отче наш" 1 раз, то звір почав на мене дивитися спокійніше, а коли я прочи­тав цю молитву вдруге, то вовк голосно завив і швидко по­біг від мене, наче його хто вогнем припік. Я залишився не-ушкодженим. От яка велика сила молитви Господньої "От­че наш"!».

«Ще один випадок. Одного разу я був з товаришами на косовиці. День був сонячний і теплий. Ми пішли купатися на став. Мої товариші швиденько поскидали одяг, кинулись у воду та й попливли. Я трохи затримався, роздягаючись, пірнув пізніше й опинився на глибокому місці. Плавець я був слабенький, як не старався випливти з глибини, все од­но не зміг і почав тонути. Подумавши про себе, що топлюсь, закрив рота рукою і в пам'яті почав читати Божу молитву "Отче наш". Пам'ятаю лише одне, що коли почав про себе читати слова "та визволи нас від лукавого"... за словами то­варишів, я вискочив на поверхню води і зробив стрибок у бік берега. Обличчя в мене було бліде, а очі мутні. Двоє товари­шів підхопили мене і витягли на берег. Коли я прийшов до тями, то товариші сказали, що думали — я потонув, і вже збиралися просити сіті у рибалок, щоб мене виловити. Так силою молитви Своєї Господь чудесно спас мене від утоп-лення».

«Пригадую, що в останню холеру, не пригадую, в якому році, багато народу повмирало від неї в нашому селі, почув я, що й сусід мій помер. Злякався я тоді. Через декілька днів після смерті сусіда і в мене почалося блювання та судоми. "Лийте йому в рот перцівки, — говорили мої родичі, — і на­тирайте всього його". А я слабким голосом їм відповів: "Не хочу пити її і натиратись нею". Проте вмирати не хотів та­кож. Як тільки прийшов до свідомості, почав читати про се­бе молитву "Отче наш". Читав її декілька разів. Мені полег­шало, температура почала спадати і судоми слабшали. І так, дякуючи Господу, без всяких ліків, силою молитви "Отче наш" я залишився живий і дожив до старості».

«Одного разу пара коней моїх сильно злякалася і почала носити мене по берегових ямах і горбочках так, що вже по­чав- думати, що прийшов кінець мого життя. Після того як я прочитав 2 рази молитву "Отче наш", на рівному місці один з коней спотикнувся і впав, а я залишився живий і неушкод­жений».

Нарешті старець сказав: «Багато я отримав добра від Господа по Його молитві на землі, тепер хотів би з цією молит­вою в устах і в серці перейти в інший світ і з'явитися з нею на суд».

Покійний патріарх Володимир (Романюк) розповідав таку історію. Його товариш, вчений-атомник, поїхав після ава­рії на Чорнобильській АЕС у село до матері і взяв із собою дозиметр. Коли мати поставила на стіл обід і він зміряв рівень радіації, то стрілка дозиметра зашкалювала. Він відмо­вився їсти. Після того як мати проказала молитву «Отче наш» і поблагословила їжу, стрілка дозиметра зупинилась на позначці «норма». Як ми бачимо, молитва сильніша від атомної радіації.

[ Назад ]     [ Зміст ]     [ Вперед ]

[ Cкачати книгу: "Надія на Господа" ]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!