 |
 |
 |
|
|||
| |||
| |||
| |||
|
|
|
|
|
|
Невидима боротьбаЧАСТИНА ПЕРША - ГЛАВА 38Вправлятися у чеснотах треба старанно і безнастанно. У ділі набуття чеснот необхідно діяти так, щоб завжди "прямувати до того, що попереду" (Фил. 3,13 ), якщо бажаємо швидко та успішно досягти нашої мети. Як тільки зупинимось хоч на хвилю, то відразу зробимо крок назад. Тому що з припиненням добрих діянь через байдужість і послаблення собі пристрасті, які придушувалися старанною працею в добрих ділах, через нашу схильність до чуттєвости та самовгодження відразу підіймуть голову, оживуть і збудять безчинні порухи й наміри, особливо, якщо сприятиме їм зовнішня ситуація; а такі рухи завжди розладнують і послаблюють добрі звички та, що особливо згубно, залишають без благотворного отінення благодаті, без якої ніщо істинно добре й духовне розвиватися не може. Знай, що ходіння дорогою духовного життя дуже відрізняється від звичайних земних мандрівок. У земній мандрівці, коли мандрівник зупиняється, то нічого не губить із пройденого шляху. А в духовній мандрівці, якщо мандрівник, який йде шляхом чесноти, зупиниться, то губить, як я вже казав, багато із набутих раніше чеснот. У звичайній мандрівці що далі йде мандрівник, то збільшується його втома, в мандрівці ж шляхом духовного життя хто більше подорожує, "прямуючи до того, що попереду", той більшої набуває сили та витривалости продовжувати мандрівку. Причина цього полягає в тому, що завдяки трудам задля досягнення чесноти наша нижча частина, тобто плоть, яка своїм постанням проти духа й робить дорогу чесноти жорстокою і важкою, щораз то слабне в своєму протистоянні духові, тоді як частина вища, тобто дух, де й живе чеснота, щораз більше скріплюється і стає могутньою. Тому, що більший наш успіх у чесноті та добрі, то менша та прикра трудність, яку зустрічаємо, щойно ставши на цей шлях. До того ж деяка таємна насолода, яка подається Богом, розчиняється з нашим серцем і час до часу збільшується. Як наслідок: ми, з щораз то більшою силою та бажанням, легко йдемо від чесноти до чесноти та досягаємо вкінці вершини духовної досконалости, де душа без зусилля починає творити добро, охоче та з радістю. Бо, перемігши пристрасті і відрікшись від всього створеного, вона живе тепер у Бозі, і в Ньому, серед приємних духовних трудів, безнастанно смакує солодкий спокій. [ Назад ] [ Зміст ] [ Вперед ] [ Cкачати книгу: "Невидима боротьба" ]
Рекомендуйте цю сторінку другові! |
|
|
|
|
|
