Християнська бібліотека. Квіти святого Франциска. Глава 3. Святий Франциск карає себе за підозріння. Християнська бібліотека. Квіти святого Франциска.
Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий!                І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, то я ніщо!                І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного!                Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається,                не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого,                не радіє з неправди, але тішиться правдою,                усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!                Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується.               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Глава 3. Святий Франциск карає себе за підозріння
   

З книги "Квіти святого Франциска"

Святий Франциск, щоб покарати себе за легкодушну підозру брата Вернарда, наказує йому три рази перейти по собі та топтати себе по карку і голові.

Святий Франциск, один з найвірніших учнів Христа Розіп’ятого, умертвленнями тіла свого, безнастанними молитвами та слізьми так змарнував своє здоров’я, що майже осліп. У тім часі хотів одного разу святий поговорити з братом Вернардом про речі Божі, тому і пішов шукати за ним. Знайшов його в лісі, під деревом, на молитві, в розмові з Господом Богом. Іде святий до нього та й голосно каже: “Ходи, брате, до мене, поговори зі сліпим бідаком, ходи, кличу тебе”. Брат Вернард, заглиблений у молитві, духом на хвилю покинув землю і був піднесений до неба, нічого не відповів на заклик святого.

Святий Франциск добре знав, що брат Вернард має ту особливу ласку говорити зі Спасителем, та що часами і його самого перевищує. Однак, бажаючи дуже поговорити з ним, по хвилі покликав його другий раз, відтак і третій. Але брат Вернард і тепер не чув та не відповів йому. Тоді зажурився з цього дуже святий Франциск, віддалився здивований, що брат Вернард на трикратний його поклик нічого не відповів. Так роздумуючи, йшов кілька кроків, потім нагло затримався і в дусі наказав своєму товаришеві зачекати, сам же пішов на спокійне місце і став у молитві просити Господа Бога, щоб зволив йому об’явити причину, чому брат Вернард нічого на його заклик не відповідав. Коли так молився, почув з неба голос: “Бідний чоловіче, чого тим журишся? Чи достойне це, щоб чоловік задля нужденного сотворіння опустив Господа Бога. Брат Вернард, котрого ти кликав, говорив зі мною і тому не міг ні піти до тебе, ні з тобою говорити. Тому в думках своїх не дивуйся, бо ж він у захопленні навіть не чув твого голосу”.

За цей час брат Вернард, лиш побачив святого Франциска, прийшов до нього і впав йому до ніг. Святий Франциск зразу у своїй покорі виявив йому несправедливі думки у серцю своїм, здивування та журбу, відтак оповів докладно про слова, які чув від Господа Бога. При кінці сказав йому: “Наказую тобі, брате, під святим послухом, сповнити все те, що тобі скажу”. Брат Вернард побоювався, що святий накаже йому дуже трудні діла (як це часом святий робив), і хотів чемно відмовитись і так сказав: “Я готовий виконати твій наказ, однак з умовою, що і ти, отче, виконаєш те, що я тобі скажу”. Коли святий Франциск обіцяв сповнити волю брата, тоді брат Вернард запитав: “І чого жадаєш від мене, отче!” Святий відповів: “Зобов’язую тебе святим послухом, як кару за мої фальшиві підозри і за моє маловірство, щоб ти на мене, лежачого на землі, ногами став, одною на голову, а другою - на карк, і так перейшовся по мені три рази. Для більшої погорди, скажеш такі слова: «Лишися так на землі, нужденний сину Петра Бернадоні (це було лиш ім’я його батька), звідки в тебе ця гордість, підле створіння?»” Брат Вернард рішуче противився виконати цей наказ, однак, приневолений святим послухом, виконав його, згідно з даною обітницею, якнайчемніше.

“А тепер, - сказав святий Франциск, - відкрий і ти мені свою волю, бо ж і я обіцяв сповнити її”. Брат Вернард відказав: “Під обов’язком святого послуху, наказую тобі, щоб ти, лиш трапиться нагода, як будемо разом, ганьбив мене та картав якнайгостріше за мої блуди”. Так через той свій наказ потрапив святий Франциск несподівано у пастку, бо брат Вернард був святий і таку велику мав усюди шану, що святий Франциск справді був переконаний, що йому нічого не можна закинути. З того часу святий Франциск остерігався бути довше з братом Вернардом, аби не картати того чоловіка, в святості якого був уповні переконаний. Якщо часами і бажав його бачити або послухати його розмови про Господа Бога, то після того скоренько віддалявся від нього. Кожен брав за приклад велику покору святого Франциска, засновника Чину, та шану його до брата Вернарда, свого першого духовного сина в Чині. На честь і славу Ісуса Христа і Його бідного слуги святого Франциска. Амінь.


[ Повернутися до змісту книги: "Квіти святого Франциска" ]

[ Скачати книгу: "Квіти святого Франциска" ]


Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!

Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!