Християнська бібліотека - Києво-Печерський Патерик - Про блаженного Євстратія Посника Християнство. Православ'я. Католицтво. Протестантизм. Києво-Печерський Патерик
Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий!                І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, то я ніщо!                І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного!                Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається,                не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого,                не радіє з неправди, але тішиться правдою,                усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!                Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується.               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Про блаженного Євстратія Посника
   

Повернутися до змісту книги "Києво-Печерський Патерик"


Прийшов із Києва до печери один чоловік, який бажав стати ченцем. Та й, роздавши усе своє майно вбогим, залишив він дещицю своїм ближнім, аби роздавали й після нього. А був цей чернець Євстратій посником, і вельми послушливим. І трапилося так, що разом з іншими християнами взяли цього Блаженного в полон і з багатьма іншими продали одному жидові. Тож поучав і умовляв він полонених, наставляючи: «Браття, оскільки ви є хрещеними й у Бога віруєте, то не відречімося від своєї обітниці, даної при святім хрещенні. «Христос нас викупив від прокляття закону» (Гал. З, 13) та, породивши водою і Духом, учинив нас своїми синами й спадкоємцями: отож, якщо помремо - то для Господа, коли ж ми виживемо - послужімо в житті достойно. (Пор. Рм. 14, 8). Якщо ж за Христа умремо - то смертю життя здобудемо, а Він дасть нам життя вічне» (Пор. Флп. 1, 21). А полонили цього Євстратія безбожні агаряни й запродали жидові. І невдовзі [невольники] вимерли з голоду й спраги: одні - через три дні, інші - через чотири, дехто - через сім днів, а хто міцніший - через десять. Усі згинули від голоду й спраги. А було їх разом п'ятдесят: 30 монастирських робітників та 20 з Києва. Отож через 14 днів зостався живим лише той чернець, бо ж змалку був він посником.

Побачив жид, що сей чернець був призвідником втрати його золота, яке видав він на полонених, і учинив на ньому свою Пасху. Отож, як надійшов день Христового Воскресіння, назнущався він над святим Євстратієм: як описано в Євангелії учинену над Господом нашим Ісусом Христом наругу, так і цього Блаженного прибили цвяхами до хреста. Та він і на ньому дяку Богові складав і прожив отак 15 днів. А жиди казали йому: «Безумче, наситися нині законної страви, то й при житті зостанешся: бо ж Мойсей прийняв закон від Бога і нам передав. А в книгах пишеться: «... повішений (на палі) - то прокляття Боже» (Втор. 21,23). І відповів їм чернець: «Нині сподобив мене Бог великої благодаті прийняти мучеництво і мовив мені, як розбійникові: «Сьогодні будеш зо мною в раї» (Лк. 23, 43). Адже Він сам знищив прокляття закону і подав благословення. Це ж про Нього сказав Мойсей: «Життя повисне перед тобою, немов на нитці...» (Втор. 28, 66). І казав Давид: «Пробили мені руки й ноги» (Пс. 22/21/,17); та ще: «Одежу мою ділять між собою, і на хитон мій жеребок кидають» (Пс. 22/21/,19). А про цей день мовить: «Цей день учинив Господь, радіймо й веселімся в ньому» (Пс. 118, 24). Ти ж і ті жиди, що з тобою, ще сьогодні заплачете й заридаєте, бо станете на звіт перед Богом за кров мою й усіх християн. Бо Господь ненавидить суботи ваші й оберне святкування ваші на голосіння, бо переможеним буде начальник вашого беззаконня». Як почув жид, що сей розп'ятий його ганьбить, то взяв спис і пробив його, і так [Блаженний] віддав свою душу Господеві. 

І було видно, як вознеслася душа Преподобного на вогненній колісниці, запряженій вогненними кіньми, і було чутно глас, що мовив грецькою: «Сей наречений є добрий громадянин небесного града, і тому в Ваших поминаннях [нехай] зоветься він «Протостратор».

І ще того ж дня видав цар указ про жидів, аби їх вигнати, майно їхнє відібрати, а старших їх повбивати. І тут сталося ось що. Один із жидів охрестився, а що був він надто маєтним і надто відважним, то цар прихистив його й невдовзі зробив єпархом. Він же, отримавши сан, потайки зрікся Христа та його віри й додав сміливості жидам по всьому Грецькому царстві купувати християн собі в рабство. Коли ж викрили того нечестивого єпарха, то майно його відібрали, а самого, за словами блаженного Євстратія, вбили, а з ним і тих жидів, які замешкали в Корсуні. А того, котрий над Блаженним наругу учинив, повісили, [то й сталося за словами] «Злоба його нехай упаде на голову йому ж самому, і його насильство нехай зійде йому на тім'я» (Пс. 7, 17) 

А тіло Святого вкинули до моря, де творяться [після того] численні чудеса. Коли ж віруючі шукали його святі мощі, то не віднайшли, бо ж не бажав собі той Святий слави від людей, а від Бога. А окаянні жиди, як побачили оте страшне [й велике] чудо, то прийняли хрещення.


[ Cкачати книгу: "Києво-Печерський Патерик" ]

Купити книгу: "Києво-Печерський Патерик" ]


Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!

Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!