Християнська бібліотека - Києво-Печерський Патерик - Про преподобного Мойсея Угрина Християнство. Православ'я. Католицтво. Протестантизм. Києво-Печерський Патерик
Просіть і буде вам дано, шукайте і знайдете, стукайте і відчинять вам                Безперестанку моліться                Бо яким судом судити будете, таким же осудять і вас, і якою мірою будете міряти, такою відміряють вам                Ми познали й увірували в ту любов, що Бог її має до нас. Бог є любов, і хто пробуває в любові, пробуває той в Бозі, і в нім Бог пробуває!                Через великі утиски треба нам входити у Боже Царство                Поправді кажу вам: коли не навернетесь, і не станете, як ті діти, не ввійдете в Царство Небесне!                Поправді кажу вам, що багатому трудно ввійти в Царство Небесне                Верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Боже Царство ввійти!               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Про преподобного Мойсея Угрина
   

Повернутися до змісту книги "Києво-Печерський Патерик"


Про цього блаженного Мойсея Угрина відомо, що любив його святий Борис. Бо ж був він із роду угрин, брат Георгія, на якого святий Борис зодягнув золоту гривну і якого убили на Альті разом зі святим Борисом та й голову йому відтяли через золоту гривну. Отой Мойсей єдиний урятувався від гіркої смерті та лютого вбивства і прибув до Предислави, сестри Ярослава, й тут перебував. А в ті дні не можна було ні до кого вдатися. І він кріпився душею та молився Богові, аж поки не прийшов наш благочестивий князь Ярослав, котрий в ім'я гарячої любові до братів не міг стерпіти і [повстав] на беззаконного, і переміг безбожного, й гордого, й окаянного Святополка. А отой утік до ляхів, а потім повернувся з Болеславом і прогнав Ярослава, а сам сів у Києві. Отож як повертався Болеслав у Ляхи, то забрав зі собою обидві сестри Ярославові та й бояр його, а з ними повели й оцього блаженного Мойсея, закутого по руках і ногах у тяжкі залізні кайдани. І стерегли його дуже пильно, бо ж був він міцний тілом та прекрасний обличчям.

Тож як побачила отого [Мойсея] одна вельможна жінка (а була вона красива та юна, володіла багатствами великими і владою чималою), пройнявся розум її отією вродою, а серце вразила похіть і жага заволодіти цим преподобним. І почала вона переконувати його улесливими словами: «О чоловіче, навіщо ж тобі зазнавати таких мук, якщо маєш розум, завдяки якому можна уникнути й цих оков, і цих страждань?» А Мойсей відповідав їй: «Така воля Божа». Вона ж йому: «Якщо ж скоришся мені, то ізбавлю тебе й зроблю великим у всій Лядській землі, й володітимеш мною та всім моїм маєтком».

Та блаженний зрозумів її нечисту жагу й промовляв: «Кому з чоловіків пішло на поправу те, що він узяв жінку й скорився їй? Адам первозданний, коли покорився жінці, то став вигнанцем із раю. А Самсон силою перевищив усіх і всіх воїнів здолав, та згодом жінка віддала його до рук іноплеменних. І Соломон глибини премудрості осягнув, та як послухався жінки, то ідолам поклонився. Та й Ірод багато перемог здобув, а згодом поневолився - стяв Йоана Предтечу. То як же я, вільний, віддамся в рабство жінці, якщо жінки ще від народження не пізнав?» Вона ж відповідала: «Я тебе викуплю, й учиню славним, і поставлю господарем над усім моїм домом, і за чоловіка хочу тебе мати. Лише вволи мою волю, і вгамуй жагу моєї душі, й дай мені насолодитися твоєю красою. Досить на те твого бажання - я ж бо розум втрачаю, не в силі стерпіти твоєї вроди. Тоді ж і втихне жар серця, що мене спалює, тоді помисли мої знайдуть розраду, а я - спочинок від пристрастей. А ти насолоджуватимешся моєю красою й станеш господарем над усіма моїми маєтностями, спадкоємцем моєї влади й паном над боярами».

Та відказував їй блаженний Мойсей: «Добре тобі відомо, що не вчиню по твоїй волі й не бажаю ані твоєї влади, ні багатства, а ставлю понад те чистоту душевну й ще більше - тілесну. Не буде мені тяжко перебути ті п'ять років, що Господь дарував мені перетерпіти в цих кайданах. Безневинно зношу оці муки, тож уповаю, що ради них буду вибавлений од мук вічних».

Як побачила ота жінка, що не дається їй така краса, пристала на іншу диявольську раду, помисливши: «Якщо викуплю його, то, хоча б і підневільний, а скориться мені». І послала до його власника, щоби віддав їй Мойсея за скільки завгодно [великий викуп]. А він як побачив, що то сприятливий час набути багатство, узяв у неї десь до 1000 [гривень срібла], а Мойсея віддав їй. І се ж вона безсоромно під примусом потягнула його на нечисту справу. Бо ж як перейняла владу над ним, звеліла поєднатися зі собою та, увільнивши з кайданів і зодягнувши в коштовні шати, солодощами годуючи й любощами оточуючи, змушувала вдовольнити її хіть.

Та цей Преподобний, бачачи несамовитість тієї жінки, ще ревніше почав віддаватися молитві посту та чуванню, приймав поживу так, що надавав перевагу сухому хлібов й воді, аніж дорогим стравам і винові зі скверною. І не лише скинув із себе сорочку, як Йосиф, але й усі шати зняв, тож уникнув гріха і мав життя сього світу за ніщо. І до такої люті довів цю жінку, що хотіла вона зморити його голодом. Та Бог не полишає рабів своїх, які на Нього уповають, тож схилив до милосердя одного зі слуг тієї жінки, й він потайки давав [Мойсееві] поживу.

А друзі вмовляли кажучи: «Брате Мойсею! Що перешкоджає тобі одружитися? Ти ж бо ще молодий, а вона - вдова і з чоловіком прожила лише один рік. Та й вродливіша від інших жінок. А багатством володіє незчисленним і владою великою в Ляхах. Тож якби забаглося їй якогось князя, він би нею не погордив. Ти ж полонений і невільник цієї жінки, а паном її бути не хочеш? Якщо скажеш: "Не можу зламати заповіді Христові", - то чи не мовить Христос в Євангелії: "Тому покине чоловік батька й матір і пристане до своєї жінки, і будуть вони двоє одним тілом" (Мт. 19, 5). Та й апостол каже: "Ліпше одружитися, ніж розпалюватися" (1 Кор. 7, 9), - а вдовицям велить вступати у друге подружжя. А ти ж не підлягаєш чернечим обітам - від них вільний, то чому ж віддаєш себе на люті й гіркі муки. Заради чого страждаєш? Якщо трапиться так, що в цьому лихові й життя стратиш, то яка тобі за це хвала буде? Хто ж від перших людей і донині цурався жінки, окрім ченців? Авраам, чи Ісаак, чи Яків? Йосифові хоч і далася дещиця перемоги, та згодом і його жінка здолала. То ж і ти, якщо виживеш нині, колись із жінкою [все одно] пов'яжешся, а тому хто б не посміявся із твого безумства? Краще тобі скоритися цій жінці, і вільним стати, і паном над усім бути».

Він же їм відказував: «О брати й хороші мої друзі, добре ви мені дораджуєте. Гадаю, ваші слова кращі від тих, що змій у раю Єві підшіптував. Переконуєте мене покоритися цій жінці, та не можу поради вашої прийняти. Якщо й судилося мені умерти в цих кайданах та гірких муках, сподіваюся від Бога ласку прийняти. Якщо усі праведники, які мали жінок, спаслися, то мені, єдиному грішникові, не дано спастися, якщо з жінкою буду. Та Йосиф, якби піддався дружині Потіфара, то не судилося б йому згодом царювати: то ж Бог узрів його терпіння і дарував йому царство, тому то й з роду в рід прославляють його за цнотливість, хоча й дітей він прижив. Та я не Єгипетського царства бажаю, чи владарювати, чи великим бути в Ляхах, чи шанованим у всій Руській землі - ради Вишнього Царства всім отим нехтую. Якщо ж живим вирвуся з рук цієї жінки, то стану ченцем. Адже мовить Христос в Євангелії: "І кожний, хто задля імени мого покине дім, братів, сестер, батька, матір, жінку, дітей, поля, в сто раз більше одержить і життя вічне матиме в спадщину" (Мт. 19, 29). То кого ж радше послухатися - Христа чи вас? Та й апостол каже: "Хто нежонатий, клопочеться про Господні справи, як подобатися Господеві; а хто жонатий, клопочеться про справи цього світу, як догодити жінці..." (1 Кор. 7, 32-33). Ще запитаю у вас: "Кому належить служити більше - Христові чи жінці?" Адже написано: "Раби, слухайтеся панів (сьогосвітних) із страхом і пошаною, у простоті вашого серця, як Христа..." (Еф. 6, 5). Тож збагніть ви, хто мене утримує, - ніколи краса жіноча мене не звабить і від любові Христової не відлучить.

Як почула ж це жінка, замислила в серці своєму лукавство: посадила його на коня і в супроводі численних слуг звеліла возити по підвладним їй містам і селам, проголошуючи: «Оце все - твоє, якщо тільки тобі до вподоби. Чини з усім, що забажаєш». А людям казала: «Ось ваш пан, а мій чоловік. Хай поклоняться йому всі зустрічні». А було ж у неї рабів та рабинь пребагато. Та Блаженний лише посміявся з безумства тієї жінки: «Надаремні всі твої зусилля - не можеш ані звабити мене тлінними речами цього світу, ані обікрасти з духовних скарбів. Збагни це й не трудися намарно». Вона ж казала: «Хіба не відомо тобі, що мені ти проданий? Хто ж може відібрати тебе з рук моїх? Тож живим я тебе не відпущу аніяк - після тяжких мук віддам тебе на смерть». Та він відповідав їй без страху: «Не лякаюся того, що мені кажеш, та й на тому, хто віддав мене тобі до рук, лежить більший гріх [ніж на тобі]. А я відтепер - з волі Божої - стану ченцем».

І прибув у ті дні один чернець зі Святої Гори, саном єрей, і - за Божим напученням - прийшов до Блаженного й зодягнув його в ангельський образ. Дав йому багато настанов, як зберегти чистоту, не відступитися перед ворогом і позбутися тієї нечестивої жінки. А навчивши, відійшов. І шукали його, та не знайшли.

Тоді ота жінка, зневірившись у сповненні своїх надій, завдала Мойсееві тяжких катувань: звеліла роздягти його й бити заліззям, так що й земля наситилася кров'ю. І ті, б'ючи, говорили йому: «Скорися своїй господині і вволи її волю. Якщо ж не послухаєшся, то розчленуємо тіло твоє. І не гадай, що уникнеш цих тортур, але після багатьох і гірких мук віддаси свою душу. Тож змилуйся сам над собою, скинь це нужденне лахміття, зодягнися в коштовні шати, тож і уникнеш тортур, що тебе очікують, поки ми ще не почали терзати твоє тіло». І відповідав їм Мойсей: «Браття, що звелено вам виконати - виконуйте, не зволікайте. Я ж ніяк не можу відректися від чернецтва і від Божої любові. Жодні катування - ні вогонь, ні меч, ні рани - не зможуть відлучити мене від Бога й цього великого ангельського образу. А оця безсоромна й ошаліла жінка показала свій безвстид, коли не лише Бога не побоялася, але й соромом перед людьми знехтувала, по-сороміцьки змушуючи до осквернення та перелюбу. Тож ані їй я не скорюся, ані тієї окаянної волі не сповню».

Тоді та жінка впала у велику гризоту, як би відомстити за свою ганьбу, й послала до князя Болеслава зі словами: «Сам знаєш, що мого чоловіка вбили, як був він з тобою на війні. Ти ж дав мені волю взяти за чоловіка того, кого забажаю. Я ж полюбила одного юнака із твоїх бранців, красивого на вроду. Викупивши, взяла його до свого дому і все, що тільки є в моєму домі - золото, срібло та й усю владу, - йому дарувала. А він то все за ніщо має. Часто мучила я його і тортурами, й голодом, та всього того йому замало [аби пристав на мою волю]. П'ять років тримав його в кайданах той, хто полонив його. А оцей шостий рік перебуває він у мене й зазнає через свій непослух великих мук, що їх сам на себе й накликав своїм жорстокосердям. А нині ще й прийняв він постриг від одного ченця. Отож що ти звелиш із ним учинити, те й учиню». Болеслав же звелів їй приїхати до нього й Мойсея зі собою привести.

Отож прийшла та жінка до Болеслава й Мойсея зі собою привела. Побачив Болеслав Преподобного й довго змушував взяти ту жінку за дружину, але так його і не вмовив. Говорив йому: «Хто ще настільки нечулий, як ти, що позбавляєш себе таких благ і почестей і сам себе віддаєш на такі гіркі муки. Отож віднині знай, що вибирати тобі між життям і смертю: або сповниш волю своєї пані й отримаєш від нас великі почесті та владу, або - через непослух - після лютих мук смерть приймеш». А жінці сказав: «Жоден із куплених тобою полонених не є вільним. Тож, як господиня з рабом, учини з ним, що хочеш так, щоб і інші не наважувалися противитися своїм панам». І відповідав Мойсей: «Мовить Господь: "Бо яка користь людині здобути світ увесь, а занапастити свою душу? Що бо людина може дати взамін за власну душу?" (Мр. 8, 36-37). Як обіцяєш мені славу й честь, якщо невдовзі й сам їх втратиш, і прийме тебе (коли нічим уже не володітимеш) могила? Та й оця нечестива жінка невдовзі буде люто вбита». Так [згодом] і сталося за пророцтвом Преподобного.

А тим часом та жінка, здобувши над ним велику владу, безсоромно тягнула його на гріх. Якось звеліла вона силою покласти його до себе на ложе, обціловувала його та обіймала. Одначе жодними цими спокусами так і не змогла звабити його на свою похіть. Говорив їй Блаженний: «Надаремні твої зусилля. Не гадай, що я безумний чи не спроможний на це діло: ради страху Божого гребую тобою, як нечистою». І почувши це, наказала вдова завдавати йому щоденно по сто ран, а врешті ще й звеліла відтяти йому сороміцькі члени, кажучи: «Не пощаджу його добра, аби ніхто не зміг насититися його красою». Наче мертвий, лежав Мойсей, спливаючи кров'ю, й ледве дихав.

А Болеслав, почуваючись поганьбленим задля знатності тієї жінки й попередньої прихильності до неї, потурав їй і учинив великі утиски на чорноризців - вигнав зі свого краю їх усіх. Та невдовзі Бог відомстив за своїх рабів. Однієї ночі спіткала Болеслава нагла смерть, і здійнявся по всій Лядській землі великий заколот, і повсталі побили своїх єпископів та бояр, як то описується в Літописі. Тоді-то й цю жінку було вбито.

А Преподобний Мойсей, очунявши від ран, прийшов до Святої Богородиці в святий Печерський монастир, несучи на собі рани мученика та вінець ісповідника, але як відважний Христовий воїн-переможець. І дарував йому Господь силу гамувати пристрасті.

Якось один брат, який знемагав у боротьбі з блудом, прийшов і благав допомоги в цього Преподобного: «До смерті зберігатиму обітницю, яку мені накажеш дати». А Блаженний йому сказав: «Щоб ніколи більше в житті не промовив ти до жінки жодного слова». І той з любов'ю обіцяв [того дотриматися]. Тоді Святий, який тримав у руках свій посох, бо ж через отримані рани не міг ходити, вдарив ним брата в лоно й вмить його уда наче омертвіли, і відтоді не мав той брат прикрості. І вписано це в житіє святого отця нашого Антонія. Блаженний-бо Мойсей прийшов [у монастир] за часів святого Антонія та й упокоївся в Господі при доброму сповіданні, проживши тут 10 років. А в полоні страждав він у оковах п'ять років і шостий - за чистоту.

Згадав я і про вигнання ченців із Ляхів, задля постригу Преподобного, що його прийняв він, аби посвятитися Богові, якого возлюбив. Це вписано в житіє святого отця нашого Теодосія. Коли ж князь - Ізяслав через Варлаама та Єфрема послав у вигнання нашого святого отця Антонія, то його дружина-княгиня, котра була ляшкою, заборонила йому робити це, кажучи: «Не задумуй і не чини такого. Трапилось-бо колись у нашій землі: через якусь провину були вигнані за межі нашої землі чорноризці - отоді-то й діялося в Ляхах велике лихо». А сталося отак заради цього Мойсея, як я вище описав.

Отож подані розповіді про Мойсея Угрина та Йоана Затворника [лише] відомі з того, що здійснив через них Господь на славу свою, прославляючи їх заради їхніх страждань і наділяючи їх дарами чудо-творення. І йому слава нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.


[ Cкачати книгу: "Києво-Печерський Патерик" ]

Купити книгу: "Києво-Печерський Патерик" ]


Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!

Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!