Християнська бібліотека - Передмова про цю книжку Християнство. Православ'я. Католицтво. Протестантизм. Авва Доротей: Поучення і послання
Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий!                І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, то я ніщо!                І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного!                Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається,                не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого,                не радіє з неправди, але тішиться правдою,                усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!                Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується.               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Поучення і послання - Передмова про цю книжку
   

Повернутися до змісту книги "Авва Доротей. Поучення і послання"


Передмова про цю книжку до брата, що просив, аби надіслали йому знайдені слова преподобного отця нашого авви Доротея, якому і похвала тут міститься з коротким його життєписом, і розповідь про життя авви Доситея

Хвалю твою ревність, ублажаю твою благословенну й воістину добролюбиву душу за пильність у доброму, люб'язний брате. Бо так  трудолюбиво пізнавати й істинно хвалити твори й діла воістину блаженного і богодостойного отця нашого, дарові Божому однойменного, - значить хвалити чесноту, любити Бога і дбати про правдиве життя. Похвала, за словами блаженного Григорія, породжує змагання, змагання ж - чесноту, а чеснота - блаженство. Отож, слід радіти і співрадіти по правді такому твоєму успіхові: бо ти сподобився піти стопами того, що наслідував Лагідного і Смиренного серцем, який, наслідуючи душевне самовіддання Петра та інших Христових учнів, так відвернув від себе пристрасність до видимих речей і так віддався ділам, угодним Богові, що й він, як я певно знаю, міг із дерзновенням сказати Спасителеві: «Ось ми покинули все й пішли за Тобою» (Мт. 19, 27). Через те й «померши в малому» з Богом, «він виповнив довголіття» (Муд. 4, 13). Не у видимих пустинях і горах пробував він і не вважав за щось велике мати владу над дикими звірами, але він полюбив душевну пустиню і прагнув наблизитися до гір вічних, що дивно сяють, і наступати на душогубні голови мисленних зміїв і скорпіонів. Цих вічних гір він невдовзі і сподобився досягти, з поміччю Христовою, страдницьким відсіченням своєї волі; а відсічення своєї волі відкрило йому непогрішний шлях святих отців, що показав йому блаженний цей тягар легким і спасенним, і благе ярмо воістину благим. Відсіченням же своєї волі він навчився кращого і дивнішого способу піднесення - смирення, і прийняту від святих старців заповідь: «будь милостивим і лагідним», - виконав самим ділом, а через це прикрасився всіма чеснотами. Блаженний повсякчас мав у вустах оцей вислів старців: «Хто осягнув відсічення своєї волі, той осягнув місце спочинку». Бо він, старанно -дослідивши, побачив, що коренем усіх пристрастей є самолюбство . Наклавши такий дієвий лік (тобто відсічення волі) на це самолюбство, що породжується від солодко-гіркої нашої волі, він разом із коренем приневолив зав'янути й лукаві пагони, став справжнім садівником безсмертних плодів і здобув істинне життя. Старанно пошукавши захований у полі скарб (Мт. 13), знайшовши і взявши його собі, він збагатився воістину, одержав багатство невичерпне. Я бажав би мати достойну силу слова й думки, щоб сподобитися викласти за порядком і святе житіє його, на спільну користь, як очевидний приклад чесноти, показавши, як він прямував тісним і водночас просторим преславним і блаженним цим шляхом. Бо тісним називається цей шлях тому, що йде неухильно і, не роздвоюючись, пролягає поміж двох слизьких круч, - як Божий друг і справді великий, Василій пояснює тісноту скорботного і спасенного шляху. А просторим цей шлях називається завдяки безпристрасності і свободі тих, які йдуть ним задля Бога, й особливо завдяки висоті смирення, яке одне тільки, як сказав Антоній Великий, буває вище від усіх сітей диявольських. Тому й на ньому (преподобному Доротеєві) справді сповнилося сказане: «твоя ж заповідь вельми широка» (Пс. 118, 96). Але це, як неможливе для мене, я залишаю, добре знаючи, окрім усіх інших гідних прикмет блаженного, і те, що він, як та мудра бджола, яка облітає квіти, збирав і у творах світських філософів усе, що могло б принести користь, без жодних лінощів у відповідний час пропонував у повчанні, кажучи між іншим: «Нічого понад міру», «Пізнай самого себе» й подібні корисні для душі поради, до виконання яких спонукає мене, як було сказано, якщо не розсудлива воля, то мимовільна моя неміч. А що мені повеліла ваша щира й добролюбива душа, те я сміло і зробив, лякаючись тягаря непослуху і боячись покарання за лінивство, і з цим писанням послав вам, розважним у Бозі купцям, талант, що лежить у мене без діла, тобто знайдені повчання цього блаженного: і ті, які він сподобився прийняти від своїх отців, і ті, які він сам виклав своїм учням, чинячи й навчаючи за прикладом нашого істинного Наставника і Спасителя. Хоча й не всі слова цього святого могли ми знайти, а лише зовсім небагато, і ті були (спочатку) розкидані по різних місцях, і вже за провидінням Божим зібрали їх деякі ревнителі; проте доволі буде запропонувати і це мале для правомислення твого розуму, за сказаним: «Дай мудрому пораду, він стане ще мудрішим» (Прип. 9, 9). Яким був блаженний Доротей, що був наставлений до мети чернечого життя в Бозі і згідно з наміром і життя його прийняв, - я пригадую своїм умом. У взаєминах зі своїми духовними отцями в нього було крайнє відречення від речей і щиросердечна покора в Бозі, часта сповідь, точне й незмінне оберігання совісті й, особливо, незрівнянний послух у розумі, і був він у всьому цьому утверджений вірою і вдосконалений любов'ю. У стосунках із братією, що подвизалася з ним, (мав він) соромливість, смирення і н привітність без гордості й зухвальства, а понад усе - добродушність, простоту, несуперечливість - корені благоговіння та доброзичливості й солодшої за мед однодушності - матері всіх чеснот. У ділах н же - ревність і розсудливість, лагідність і спокій - ознака доброї вдачі. Щодо речей (якими він розпоряджався для загальної потреби) він мав дбайливість, охайність, необхідне без розкоші. Усе це разом узяте з іншими якостями в ньому було кероване Божою розсудливістю. А передусім і понад усе були в нього смирення, радість, довготерпеливість, ціломудрість, любов до чистоти, уважність і повчальність. Але хто почав би обчисляти все докладно, той уподібнився б до того, хто хоче полічити дощові краплини і морські хвилі, та й нікому не слід, як я сказав раніше, відважуватися на справу, що перевищує його сили. Краще полишу вам це приємне дослідження, і ви, звісно, отримаєте насолоду від нього і зрозумієте, від якого життя і від якого блаженного перебування Божий промисел, що все провадить на добро, привів до повчання і піклування про душі цього милосердного і співчутливого отця, воістину достойного навчати й просвічувати душі, великого в розумі й величного у простоті, великого в мудрості і найбільшого у благоговінні, високого у видінні і найвищого у смиренні, багатого в Бозі і вбогого духом, словом солодкого і найсолодшого в поводженні, вмілого лікаря для всякої хвороби і всякого лікування. Він, відповідно до дару, виконував це святе й мироносне служіння однаково щодо багатих і бідних, мудрих і невігласів, жінок і чоловіків, старців і молодих, смутних і радісних, чужих і своїх, мирян і монахів, влади й підвладних, рабів і вільних. Він для всіх постійно був усім і здобув дуже багатьох. Але вже пора, любий, запропонувати тобі солодку трапезу вітцівських слів, якої кожна частина і вислів, навіть найменший, приносить немалу користь і здобуток. Бо хоча цей Божий і дивний муж і високим був за даром слова, але, бажаючи, за заповіддю, понизитися і в цьому і показати собою приклад смиренномудрія, він надавав перевагу всюди смиренному і простому способові вислову й невишуканості мови. Ти ж, отримавши насолоду, гідну твоєї блаженної і щирої дбайливості, радій і веселися, і наслідуй життя Того, Кого ти  гідно прагнеш, молячи Владику всіх і про мій нерозум. Спочатку ж розповім коротко про блаженного отця Доситея, який був першим учнем святого авви Доротея.

[ Cкачати книгу: "Авва Доротей. Поучення і послання" ]

Купити книгу: "Авва Доротей. Поучення і послання" ]


Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!

Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!