Марія - Воплочення і Пронизання. Книга 3. Christianity - Books
Ви чули, що сказано: Не чини перелюбу.                А Я вам кажу, що кожен, хто на жінку подивиться із пожадливістю, той уже вчинив із нею перелюб у серці своїм.                Коли праве око твоє спокушає тебе, його вибери, і кинь від себе: бо краще тобі, щоб загинув один із твоїх членів, аніж до геєнни все тіло твоє було вкинене.                І як правиця твоя спокушає тебе, відітни її й кинь від себе: бо краще тобі, щоб загинув один із твоїх членів, аніж до геєнни все тіло твоє було вкинене.                Також сказано: Хто дружину свою відпускає, нехай дасть їй листа розводового.                А Я вам кажу, що кожен, хто пускає дружину свою, крім провини розпусти, той доводить її до перелюбу. І хто з відпущеною побереться, той чинить перелюб.                Ще ви чули, що було стародавнім наказане: Не клянись неправдиво, але виконуй клятви свої перед Господом.                А Я вам кажу не клястися зовсім: ані небом, бо воно престол Божий;                ні землею, бо підніжок для ніг Його це; ані Єрусалимом, бо він місто Царя Великого;                не клянись головою своєю, бо навіть однієї волосинки ти не можеш учинити білою чи чорною.                Ваше ж слово хай буде: так-так, ні-ні. А що більше над це, то те від лукавого.                Ви чули, що сказано: Око за око, і зуб за зуба.                А Я вам кажу не противитись злому. І коли вдарить тебе хто у праву щоку твою, підстав йому й другу.                А хто хоче тебе позивати й забрати сорочку твою, віддай і плаща йому.                А хто силувати тебе буде відбути подорожнє на милю одну, іди з ним навіть дві.                Хто просить у тебе то дай, а хто хоче позичити в тебе не відвертайсь від нього.                Ви чули, що сказано: Люби свого ближнього, і ненавидь свого ворога.                А Я вам кажу: Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує,               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Марія - Воплочення і Пронизання. Книга 3.
   

1. Новена перед Воплоченням

2. Воплочення Божого Сина

3. Пресвята Марія відвідує Єлисавету

Глава 1.
НОВЕНА ПЕРЕД ВОПЛОЧЕННЯМ

Для того, щоби Її взірцеве життя стало для всіх приміром найвищої святості, Всевишній поклав на нашу Царицю й Учительку обов'язки дружини святого Йосифа і поставив Її в ситуацію, де Вона була змушена стрічатися з сусідами і другими людьми. Вона так розраховано і докладно виконувала свої щоденні обов'язки, що викликала загальний подив і захоплення: і в Небесних духів, і в тих небагатьох щасливців, що мали нагоду з Нею спілкуватись; ангельська душа Марії полонила їх серця незнаною раніше радістю й піднесенням духа. Премудра Цариця в своїй скромності й покорі благала Господа, щоб приховав від людей даровані Їй ласки, щоб всі смертні Нею нехтували і гордили, оскільки це не образить Його безмірної доброти.

В цих буденних заняттях, у безупинних геройських вправах в доброчесності минуло пів року; шість місяців і сімнадцять днів відділяло день Її заручин із святим Йосифом від того дня, коли мало статися Воплочення. Милуючись духовими подвигами Пречистої Діви, Найвищий приспішував здійснення найбільшого чуда всіх часів: Воплочення Єдинородного від Отця у дівичому лоні Марії.

Девять днів перед Воплоченням Бог особливим способом почав підготовляти благословенну Марію до сповнення святого призначення.

В перший день цієї дев'ятиденної новени Княжна Марія піднялася опівночі по легкім відпочинку, щоби припасти долілиць перед Найвищим із своїми звиклими молитвами і щоденними вправами. Так само чинив Її славний предок, цар Давид (Пс. 119,62). І у відповідь на Її гарячі благання поскоріше вислати у світ Месію для спасення людей Найвищий дарував Їй перше із дев'яти видінь.

Вона побачила, що світ почався через доброту і щедрість Бога, що сотворіння не були потрібні, щоб розважати Бога чи додавати Йому слави; бо без них Він був щасливий у неперервній вічності перед сотворенням світу.

Бог показав їй сам процес Сотворення. Марія відчула і зрозуміла, як Бог напочатку сотворив небо й землю, як виглядала і як далеко простягалась порожнеча, і як темрява панувала над безоднею; як Дух Господень ширяв понад водами, і як за Божим наказом появилось світло; яка була природа того світла, як воно було відокремлене від темряви, і як був створений перший день. їй були показані проміри землі з її глибиною, географічними довготами і широтами, печери, пекло, ад і чистилище з їх мешканцями; країни, клімати і поділ світу з його усіми жителями. З такою ж ясністю Вона звиджувала небесні простори і вищі Небеса: як відбувалося сотворення ангелів в перший день; їх особисті риси і відмінності, ієрархії, посади, степені й чесноти. Пречиста побачила бунт недобрих ангелів проти Бога, їх упадок і призвідні причини, хоч Бог приховав від Неї, що саме згадка про Її особу в Небесах найбільш обурила люцифера. Вона зрозуміла справедливість їх покарання, і - як гріх перемінив їх особовість. І на завершення першого дня видінь Господь показав, що Вона сама була сформована з примітивного земного матеріалу, і що є наділена такою ж природою, як і всі, що обернуться в порох. Але Бог не відкрив, що Її доля буде іншою. У наслідку одержаного глибокого знання про світ наша Цариця, хоч була без гріха, відчула себе більш нікчемною, ніж усі діти Адама у своїх нещастях.

Оцим видінням Найвищий прокладав у серці Марії глибокі траншеї під фундаменти величної будівлі, що мала називатись Божою Матірю. Ця гідність майже не мала границь, уступала лише Богові Самому, отже мусіла спочивати на фундаменті найбільшої покори. У відповідь на такий сприятливий відгук Маріїного серця Його Величність тоді ж промовив до Неї: "Моя Дружино і Голубко. Велике є Моє бажання відкупити людину від гріха. Але Моя незмірна доброта була зв'язана потребою очікувати час, в котрім Я маю зійти вниз, щоби направити світ. Проси Мене неустанно в оці дні, сильно жадаючи сповнення цього бажання. Падай ниць в Моїй цорській присутності, не припиняй твоїх прохань і лементу, випрошуючи в Мене, щоби Єдинородний від Отця дійсно зійшов, щоб воз'єднатися з людською природою." На це Небесна Княжна відповіла: "Господи і Боже Предвічний, в Кого є вся сила і мудрість, чиїй Волі ніхто не може противитись! Хто ж може завадити Твоїй всемогутності? Хто затримає навальний потік Твоєї Божественності, так щоб не сповнилося Твоє задоволення від уласкавлення цілого людського роду?

О, мій Милий! Якщо часом я є перешкодою для такої безмірної ласки, то нехай скоріше загину, ніж мала би стримувати Твою утіху. Таке благословення не може залежати від заслуг будь-котрого сотворіння. Тому, Мій Господи і Учителю, не вичікуй, бо пізніше ми можемо мати на це ще менше заслуг, ніж тепер. Гріхи людей зростають, образи проти Тебе - множаться. То як ми можем заслужити благословення, коли із кожним днем все менше його варті? В Тобі Самому, мій Господи, закладені джерело і спонуки для нашого спасення: Твоя безмежна щедрість, щоб роздавати незліченні ласки -побуджує Тебе; стогнання Твоїх пророків і отців Твого народу - молять Тебе; Святі зітхають за Тобою, а грішники - виглядають Тебе. І якщо я, незначний і невдячний хробачок, все ж таки вартую Твоєї милостивої вибачливості, то наважуюсь із глибини мого серця благати Тебе, щоб Ти приспішив свій прихід і прискорив Твоє Відкуплення для Твоєї ще більшої слави."

Видіння скінчилося. Але у відповідь на Господню просьбу штурмувати Його безперервними благаннями і упокореннями Княжна Небес на протязі наступного дня повторяла вправи упокорення перед Богом, лежачи хрестом на долівці під час молитов за прихід Месії. Ця постава покірності надзвичайно подобалась Преблагословенній Тройці, бо предвіщала і символізувала майбутню жертву Божого Сина.

Другого дня, в тій самій опівнічній годині Марія мала нове видіння. Божа сила піднесла Її духово і, просвітливши змисли, приготовила для споглядання чудесних діянь Господа на другий день Сотворення.

Вона побачила, як і коли Бог розділив води, одні -внизу, інші - вгорі, встановлюючи небозвід. її зір проник у велич, впорядкованість рухів небесних тіл, в їх якості і способи існування.

Повінь цих спостережень поглинула Марію; ясне світло Божественності запалило і вознесло Її душу від захоплення і любові при виді доброти і всесильності Бога. Вона досягла вищого, Богоподібного рівня досконалості. І коли Найвищий попереднього дня дозволив Їй стати учасницею у Його Премудрості, то цього разу у відповідній мірі Вона одержала право співділати у Божій всемогутності. Він дав Марії владу над силами всесвіту, скомандувавши усім звіздам, планетам, землі, морям, стихіям і усім сотворінням слухати свою Царицю.

Все більше й більше Цариця Неба роздумувала над безмежними якостями Бога; все більше розпро­мінювалася Її краса під пензлем Божої Премудрості, що додавала світла і кольорів з вишини. Наступного дня їй показали, що сталося на третій день Спотворення.: як води, що опинилися під небозводом, зійшлися в одне місце, відкривши сухий грунт, який Бог назвав землею; а води - стали морем. Вона довідалась, яким способом земля видала із себе трави, всі рослини й овочеві дерева з їх плодами і насінням, кожне відмінне від іншого. Їі навчили про моря, їх поділ і глибини, про течії й приливи, про рослини і трави, квіти, дерева, корені, овочі й насіння, і - як кожна названа річ служить людині. За Божою ласкою Марія проникла в подробиці всіх речей глибше, ніж Адам, Соломон чи всі учені світу.

В додатку до всього побаченого Бог у цей третій день Маріїної новени дав Їй ласку заглянути в бездонну глибінь Божого милосердя до людей, і стати співучасницею Його жагучої любови до них, щоб згодом, як Матір і Заступниця грішників, Марія могла їх боронити. Ця співучасть Пресвятої Марії у Божій любові настільки була повна самопосвяти, що якби не Божа сила, то Вона не пережила би навальності своїх прагнень допомагати у спасенні людства. Повна такої Божественної любові й милосердя, наша Цариця була готова тисячі разів піти у вогонь, на меч, на найбільш досмертні муки задля спасення людей, з радістю бажала взяти на себе всі муки і нещастя, що їх людський рід переносив і буде переносити аж до кінця світу. Тому нехай смертні і всі грішники затямлять собі, скільки вони винні Пресвятій Марії.

З цього дня і надалі ми можемо вважати Марію Матірю доброти і милосердя, і то з двох підстав: перша - з того моменту Вона почала із особливою щедрістю ділити поміж нас всі скарби ласк, отримані від Бога; з найбільшою ніжністю в серці забажала вчинити всіх людей учасниками Божої любові; і друга підстава - ці помножені, одухотворені Господом почування і якості Пресвятої Марії були необхідні для достойного Зачаття предвічного Слова в Її дівичому лоні. Бо годилось, щоб покірний, добрий, милосердний, пресвятий Богочо-ловік народився від Матері з подібними нахилами. Хоч перед приходом на землю Він був Предвічним Богом, то одягаючи людську плоть, Він повинен був унаслідувати, наскільки можливо, якості своєї Матері; подібно як водні потоки, протікаючи крізь мінерали, обов'язково забирають із собою їх крупинки і якості.

В тому ж видінні Найвищий виявив Їй суть і тайни нового Закону милосердя, дари і благословення, приготовлені для вірних у новій Церкві Євангелія, і -Його бажання, щоб усі спаслися і скористались з овочу Відкуплення. Цілий океан Божественної Премудрості був перелитий в ум і серце нашої Княжни. Вся наука світу була маленькою супроти Її знань і розуміння, бо гріхи і лихе наставлення сотворінь відгородили їх від джерела мудрості. Це її знання почало проявлятися із тої години, коли Вона офіційно була вибрана на Матір Єдинородного від Отця.

Разом з полегшею в душі це об'явлення болюче вразило Марію. її несамовито опечалила злобна настроєність світу до неймовірної ласкавості Найвищого, їх засліплена нехіть до його безмірних скарбів і благословень, обкрадання самих себе із ласки вічного блаженства. Перейнята горем, наша Цариця у тому ж видінні запально пожертвувала Богові свої молитви, прошення, умертвлення, упокорення і самопосвятні акти любові до Бога і людей, аби надалі ніхто, якщо можна, не прирікав себе на вічне прокляття, щоби всі пізнали свого Творця і Відкупителя, визнали Його, поклонились Йому і Його полюбили.

На четвертий день Небесна Цариця Марія пізнала, коли і як були сформовані небесні світила, щоб відділяти ніч від дня, щоб визначати для людей пори дня і року, чергування місяців у році і самих літ; все - про сонце, місяць і зорі, про їх ділання і взаємодію, про орбіти, форму, розміри, властивості; - про впорядкованість, число і різноманітність планет.

Прийшов п'ятий день новени. Найвищий виявив Марії великі тайни відносно долі людських множин і числа осуджених, а також - всі перешкоди, котрими грішні люди затримують прихід у світ Предвічного Слова. Побачивши ці тайни, Пречиста Діва звернулась до Його Величності: "Мій Господи і безконечний Боже Премудрості і незбагненної святості! Про що є та містерія, яку Ти виявив мені? Не мають міри злодіяння людей! їх може змірити лише Твоя Премудрість. Але чи в силі вони, а то й ще гірші від них, вигасити Твою щедрість і любов, чи з ними змагатись? Ні, мій Господи й Учителю! Так не може бути; не сміє людська злоба ув'язнювати Твоє милосердя! Я - найменше варта в усьому людському роді; і все ж від його імені пригадаю Тобі про Твою вірність. Непомильна це істина, що швидше небо і земля пропадуть, ніж Твоє слово заведе (Іс. 51, 6); і також правдою є, що Ти багатократно передавав Твоє слово через святих пророків; і що Ти словом уст Твоїх обіцяв їм Відкупителя і наше спасення. Якже тоді, Мій Боже, можуть не сповнитись ці обітниці всупереч Твоїй Премудрості; або як людина може бути заведена всупереч Твоїй доброті? Щоб спонукати Тебе сповнити Твою обітницю і забезпечити їм вічне блаженство через Твоє Воплочене Слово, я нічого не маю, щоби пожертвувати від імені смертних, ані жодне сотворіння не може зобов'язувати Тебе. І якщо би це благословення мірилось заслугами, то не було би тоді прославленим Твоє безмежне і щедре милосердя. Лише

Ти Сам можеш накладати на себе зобов'язання, бо тільки в Самому Богові міститься достатня підстава, щоб Він захотів стати чоловіком. В Тобі єдиному була підстава і спонука, щоб нас сотворити; і тому в Тобі одному існує підстава, щоб нас направити після упадку. О не шукай, мій Боже і Найвищий Царю, за заслугами людей чи їх вищими мотивами, ніж Твоє власне милосердя і возвеличення Твого святого Імені."

"Це вірно, Моя Дружино, - відповів Найвищий, -що завдяки Моїй доброті Я зв'язав себе обітницею зодягнутися в людську природу і замешкати посеред них, і що ніхто в Моїх очах не міг би заслужити такої обітниці. Але така огидна для Моїх очей і спра­ведливості невдячна поведінка людей не заслуговує, щоб ця обітниця була виконана."

І тут по Волі Всевишнього Марія побачила всі людські сотворіння, котрі минулись, що живуть, і ті, що ще колись народяться; - і місце кожного з них на землі, їх добрі і злі вчинки, і їхній кінець. Якби не Божа сила, Вона була би не пережила цього видовища. Бог спеціально дарував це чудо Марії, щоб ще зміцнити Її любов до Господа і ближніх, щоб приготовити до місії Заступниці грішників перед Богом.

Вона далі заступалась за людей такими словами: "Господи і Предвічний Боже, невидимий і безсмертний! Я визнаю Твою справедливість, я возвеличую Твої діяння, я поклоняюсь Твоєму безграничному Єству і тримаю в пошані Твої суди. Моє серце тане від ніжної любові, коли я усвідомлюю Твою безмежну прихиль­ність до людей, і їх чорну невдячність і брутальність щодо Тебе. Для них всіх, о мій Боже, Ти бажаєш вічного життя; але так мало є вдячних за таку безмірну ласку, а багато тих, що згинуть через свою злобу. Якщо задля цього Ти облишиш своє зобов'язання, ми смертні пропа­демо! Але якщо Ти в своїм Божественнім передбаченні наперед усвідомлюєш гріхи і лихі наміри людей, що так дуже Тебе ображають, то так само Ти предвиджуєш, як Твій Єдинородний стане чоловіком, і - всю безконечну ціну і вартість Його трудів; а вони зрівноважать і переважать злобу гріха понад усяку міру."

Покірне і зворушливе прошення Пречистої Діви дуже сподобалося Богові Отцю. Але щоб ще більше розпалити в Неї любов до ближніх, Він не спішив уступати Її наполяганням. Господь Їй відповів: "Моя наймиліша Дружино і вибрана Голубко. Великого ти просиш в Мене, і дуже мало що Мене в'яже в стосунку до людей. Отож, як можна наділяти таким винятковим благословенням тих, що його не варті? Обійдемось з ними так, Мій друже, як заслуговує їх зло." А наш могутній і ласкавий оборонець відповів: "Ні, мій Учителю, не перестану бути докучливою; якщо я прошу багато, то прошу це у Тебе, Хто є багатий милосердям, сильний - в діянні, правдивий - у словах. Мій отець Давид сказав про Тебе і про Предвічне Слово: Поклявся Господь і каятись не буде. Ти Єрей повіки по чину Мелхіседека (Пс. 110, 4). Нехай тоді той Єрей прийде, що рівночасно має бути жертвою за наше спасення. Нехай Він прийде, бо Ти не можеш відмовитись від Твоєї обітниці! Бо Ти не обіцюєш, не знаючи. Нехай Він зодягнеться."

У цьому зв'язку (як це трапилося з праотцем Яковом) нашу Царицю спитали, яке її ім'я. Її одвіт був: "Я - дочка Адама, зроблена Твоїми руками із простого пороху."

І Найвищий промовив: "Надалі ти назовешся Вибрана на Матір Єдинородного." Але останню частину імені почули тільки жителі Небес. Пречиста зрозуміла лише слово ВИБРАНА. Після того Пресвята Тройця дала Марії тверду обітницю, що Вони вже посилають у світ Предвічне Слово, що стане чоловіком. Повна радості й захоплення, Вона попросила і одержала благо­словення Найвищого. Ось так ця сильна Жінка із змагання з Богом вийшла більш переможною, ніж Яків; бо окрім Божих ласк для себе завоювала велику здобич для нас всіх. Задля великої любові цієї Діви Бог дозволив себе перемогти, щоб дати нам життя своєю смертю на хресті.

На завершення наша Цариця побачила, як Господь творив світ на п'ятий день Сотворення: силою Божого наказу повстали з вод морські потвори, всілякі живі сотворіння, що повзають і кишать у воді, також - різне птаство крилате. Про кожного з них вона довідалась найменші подробиці. І всім їм Найвищий тут же приказав пізнавати і слухати Пресвяту Марію. Тут Марія вийшла із екстази і решту дня провела в молитовних вправах і прошеннях, до котрих Її зобов'язав Найвищий.

У шостий день новени Бог знову явився Марії і дав Їй ласку бути свідком шостого дня Сотворення світу. Ось, за наказом Господа земля породила живі істоти -наземних тварин, досконаліших ніж риби, плазунів і птахів у всіх їх різновидах. Вона пізнала і зрозуміла якості і призначення кожного з них, всі їх особливості й відмінності. І знову ж, на місці Вона одержала владу над ними всіми. Цю владу над тваринами Марія ужила при Рождестві Ісуса, коли наказала, щоб віл і осел своїм диханням зігрівали бідне Немовлятко.

А тоді були вимовлені слова Пресвятої Тройці: "Сотворімо людину на Наш Образ і Подобу; і нехай вона панує над рибою морською, над птаством небесним, над скотиною, над усіми дикими звірятами і над всіми плазунами, що повзають на землі." (Буття 1, 26). За цим Декретом був сформований із землі перший чоловік - родоначальник всього людства. Бог дав Марії світло пізнати гармонію людського тіла і душі, спосіб сотворення і вдихнення душі у тіло, і їх сполучення в одне ціле. Вона довідалась про число, призначення і взаємодію окремих елементів людського тіла: костей, вен і артерій, нервів і сухожиль; - про темпераменти, про способи відживлення, ріст і моторні властивості; -про те, як порушення початкової гармонії спричинює недуги, і - як їх лікувати.

Господь також виявив Марії щасливий стан первісної справедливості, в який Він помістив наших прабатьків Адама і Єву, також - умови їх життя, зовнішню красу, досконалість невинності і ласки і, - як недовго вони витривали в ній. Вона зрозуміла, як хитрість змія спокусила їх, якими були наслідки їхнього гріха, яку велику злобу має демон супроти людського роду. Слідкуючи за цим усім, Цариця відтворювала у душі геройські акти доброчесності, що були дуже милі

Богу. Вона розуміла, що як дочка перших батьків, походить із роду, що був невдячним для Сотворителя. Пригадуючи це, Марія плакала через перший гріх і його наслідки, так ніби сама завинила.

Прийшов сьомий день цього надзвичайного приготування Марії до Таїнства Зачаття Божого Сина, і в таку ж саму опівнічну годину Марію покликали. На цей раз святі ангели вознесли Її до Неба разом з тілом, а замість Неї - на землі лишився ангел, щоб представляти її в тілесному виді. Як і в попередні дні, Вона побачила Бога у духу, внутрішнім видінням; тільки зараз глибше сягнула в тайни Божественності, які Бог по своїй Волі може закрити або виявити. Тепер до Неї відізвався голос з Трону: "Наша Дружино і вибрана Голубко, наш коханий Друже, що став милим для Наших очей, і -вибраний з-посеред тисяч. Ми бажаємо наново визнати тебе Нашою Нареченою, і тому хочемо заквітчати й прикрасити тебе у спосіб, гідний Нашого накреслення."

При цих словах Найсмиренніша серед покірних принизила себе до крайніх меж в присутності Найвищого: "Біля Твоїх стіп, о Господи, лежить порох і жалюгідний червяк; готова Твоя остання рабиня, щоб у ній сповнились всі Твої бажання. Ужий, о Предвічне Добро, це незначне знаряддя, як того бажаєш, і використай його у Твоїй Правиці." Негайно Найвищий приказав двом найдостойнішим серафимам зайнятися обслуженням Пресвятої Марії, що горіла більшою любовю до Бога, ніж вони усі.

Після їх старань Пресвята Марія засяяла таким Божественним блиском і красою, і серце Бога так розм'якло від Її ніжних почувань, що Він вже не міг відкладати сповнення обітниці, на яку людство чекало більше, як п'ять тисяч років. Але тому, що це чудо мало бути здійснене з обильною Божою Мудрістю і Справедливістю, Господь так уложив цілу справу, що Марія мала стати рівночасно і Матірю Відкупителя, і -Посередницею в приспішенні Його приходу, і -Відкупителькою Його народу, ще більше, ніж Естер -для Ізраїлю. Найвищий Сам був зачарований благодатним наслідком своїх трудів, і промовив: "Повернись, повернись, о Суламіта, щоб Ми могли споглядати тебе." І продовжував далі: "Моя Дружино, Моя безнаганна і улюблена Голубко, мила для Моїх очей. Повернись і підступи до Нас, щоб Ми могли дивитись на тебе й любуватися тобою. Я не жалію, що сотворив чоловіка, і Я захоплений, що сформував його, бо ти народилась від нього. Нехай Мої Небесні духи бачать, як справедливо Я рішив і вирішую зараз, щоб вибрати тебе, як Мою Дружину і Царицю усіх сотворінь. Нехай вони видять, яку добру підставу Я маю, щоб радуватись цим дівичим лоном, звідки Мій Єдинородний, Той, що біля Моїх грудей, отримає найбільшу славу. Нехай всі розуміють, що якщо Я по справедливості відмовив Єві, першій цариці землі, задля її непослуху, то тепер тебе Я вводжу у найвищу гідність, виявляючи Мою велич і владу в співділанні з твоєю граничною смиренністю і самопониженням."

І щоб поставити останні штрихи на свою надзви­чайну працю по підготовці Марії до Її величного покликання, Господь простяг свою всесильну руку, і ще зміцнив дух та здібності сильної Жінки, даруючи їй нові нахили, звички і якості, яких незмога описати земними словами. Це був завершальний акт по оформленню Богоподібного образу, згідно з яким мала бути відлита людська особа Предвічного Слова. Між Богом Отцем і Матірю Відкупителя була досягнута найбільш можлива духова подібність. Так проминули восьмий і девятий день новени.

Найбільш вражаючим був факт постійного змагання між Її покірністю і Божою силою. Чим вище підносив Господь Пресвяту Марію у гідності і святості, тим більше Вона упокорювала й принижувала себе. їй навіть на думку не спадало, що Вона може стати Матірю Месії; Вона навіть не помічала в собі чогось великого і надзвичайного. Трапилось противне: чим вище піднімав її Всевишній, своєю десницею, тим смиренніше Вона думала про себе. Іменно тому Господь зглянувся на Її покору (Лука 1, 48), і через те всі покоління будуть звати Марію щасливою і благословенною.

Слова Цариці

Моя доню. Кожен, що любить лише з егоїзму і по-рабськи, невартий бути супругою Найвищого. Така не повинна любити чи боятись, мов рабиня, або -прислужувати за платню. Хоч задля надзвичайної доброти й досконалості її Обручника вона може відчувати дочірну і щиру любов, вона також повинна мати прив'язання до нього за те, що Він такий багатий і щедрий, що задля любові для душ створив таку різноманітність видимих дібр, щоб вони йшли на пожиток тим, котрі Йому служать; а також вона має відчувати любов до Нього, коли роздумує, скільки прихованих скарбів Він держить напоготові для тих, що бояться Його, як правдиві діти (Пс. 31, 20). Я хочу, щоб ти чулася зобов'язаною перед твоїм Господом і Отцем, Обручником і Приятелем при гадці про багатства, які дістають душі, що стають Його наймилішими дітьми. Бо як могутній Отець, Він держить напоготові ці великі і численні дари для своїх дітей, і якщо треба, всі дари -для кожного зокрема. При таких спонуках і заохотах для любові людське невдоволення не має оправдання, а невдячність людини за таку многоту благословень, роздаваних без міри, є непростима.

Пам'ятай також, Моя найдорожча, що ти не була чужинкою чи зайшлою в цьому домі Господа, в Його святій Церкві. Ти стала своєю і обручницею Христа між Святими, уласкавлена Його дарами і віном невісти. А тому, що всі дорогоцінності і майно жениха належать його законній дружині, подумай, у які великі володіння Він увів тебе, як учасницю і господиню. А тому втішайся ними всіми, як своя, і будь ревна, щоб відстоювати Його честь, як улюблена доня і дружина. Дякуй Йому за ці всі труди і ласки, так якби Господь їх усіх приготовив виключно для тебе. Люби і шануй Його як заради себе, так і задля всіх твоїх ближніх, для котрих Бог є таким щедрим. І в усьому тому наслідуй із своїми немічними здібностями те, що зрозуміла із Моїх учинків. Будь певна, Моя доню, що Мені буде дуже приємно, якщо ти величатимеш і прославлятимеш Всевишнього з палкою любовю за ті ласки і скарби, якими Божественна правиця осипала Мене понад усяке людське поняття.

Глава 2.
ВОПЛОЧЕННЯ БОЖОГО СИНА

Після дев'ятиденної новени Марії Його Величність об'явив всім ангелам, що пора Відкуплення настала, і що по Його приказу воно буде негайно започатковане у світі. Бо як вони вже бачили, Пресвята Марія була приготовлена і оздоблена, як майбутня Матір Месії, і піднесена до верховної гідності. Небесні духи вислухали об'яву свого Сотворителя, і з неописаною радістю й подяками за сповнення Його предвічної і непомильної Волі заспівали хвальну пісню із приспівом Сіонського гимну: "Свят, свят, свят Господь Саваот (Іс. 6,3). Справедливий і сильний Ти є, Господи, наш Боже, що возсідаєш на престолі (Пс. 113, 5) і дивишся на низьких на землі. Пречудні є всі Твої діяння, досконалі і взнеслі у Твоїх задумах."

Тим часом Божественний Князь Гавриїл сходив із Небес у супроводі многих тисяч ангелів. Посол виглядав, як юнак рідкісної краси: обличчя сяяло, постава - маєстатична, хода - вимірена, рухи -стримані, слова - вагомі й сильні; уся постать виражала ласкаву серйозність і більше Богоподібних якостей, ніж в других ангелів, яких Пречиста Діва дотепер бачила на землі. Його голову вінчала винятково пишна діадема, а одежа пломеніла барвами веселки. На грудях він ніс оправлений, дуже гарний хрест, що виявляв тайну Воплочення, про котре мав він об'явити. Все було так обчислено, щоб прикувати до себе увагу премудрої Цариці. До Неї прямувала у польоті в Назарет ціла ангельська армія.

Марія проживала у скромній хатині, а Її тісна світ­личка була майже без меблів. Їй тоді було чотир­надцять років, шість місяців і сімнадцять днів (день народження по грег. кал. Припадає на 8-е вересня; -прим. наша). Вона була гарно збудована, вища від своїх однолітків, з елегантними манерами і грацією. Личко - скоріше видовжене, ніж округле, ласкаве і прекрасне, чисте із трохи смаглявим відтінком; чоло -високе; брови - вигнуті дугою; очі - великі й серйозні, невимовної краси, з виразом голубиної ніжності, тем­ного забавлення, що впадало в зеленкувате; носик -прямий і гарної форми; уста - малі, рожеві. Один лиш погляд на Неї викликав змішані почуття радості і повз-держності: на язик просилися слова, щоб похвалити її красу, але маєстатичність Її виразу, рис і поведення змушували мимовільно до шанобливої стриманості. Кожне серце, що стрічалось з Нею, відчувало Її неземний вплив. Одежа була скромна і бідна, але чистенька, кольору темного срібла, ніби - попеляста.

Коли Небесне посольство непомітно наближалось до хатини, Марія була заглиблена в роздуми над тайнами, які Господь Їй виявив в останні дев'ять днів. І тому, що Бог Сам Її запевнив, що Його Єдинородний скоро зійде із Небес, наша Цариця раділа і промовляла в своїм серці із захопленням: "Чи це можливо, що благословенний час прийшов, в якому Слово Предвічного Отця народиться і розмовлятиме з людьми? - Що світ Його буде мати? - Що люди увидять Його в плоті? (Іс. 40, 5). - Що Його недосяжне світло засяє, щоб просвітити тих, що сидять у темряві? (Іс. 9, 1). О, хто буде достойним бачити і знати Його? О, кому буде позволено поцілувати землю, де торкнуться Його стопи?"

"Радуйтеся ви, Небеса, і утішся земле! (Пс. 96, 11). Нехай всі речі благословлять і возхвалять Його, бо вічне щастя вже близенько! О, діти Адама, поражені гріхом, і все ж таки - сотворіння Мого Улюбленого; тепер ви піднесете голови і скинете ярмо свого древнього рабства! (Іс. 14, 25). О ви, старинні Праотці і Пророки, і ви - праведні, що затримані в аді і чекаєте при грудях Авраама! Тепер ви будете потішені, і ваш такий бажаний і давно обіцяний Відкупитель більш не забариться! Нумо возвеличмо всі Його і заспіваймо хвальні гимни! О, хто буде рабинею Тої, на котру Ісайя вказав, як на Його Матір? (Іс. 7, 4). О, Емануїл, правдивий Бог і чоловік! О, ключ Давида, що має відімкнути Небеса! (Іс. 22,22). О, Предвічна Мудросте! О, Законодателю нової Церкви! Прийди, прийди до нас, о Господи, і покінчи з полоном Твоїх людей; Нехай вся плоть узрить Твоє спасення!" (Іс. 40, 5).

Ось ангели в людському виді увійшли в світлицю, де молилась Пресвята Марія. Вже вечоріло. Це був четвер, шоста година вечора. Скромна і стримана Цариця не дозволила собі розглядати Господнього ангела довше, ніж треба для впізнання. Із звичною покорою вона намірилась його вшанувати поклоном, але святий Князь не дозволив на це. Він сам низенько вклонився своїй Цариці і Володарці, в котрій мали здійснитися великі тайни Сотворителя. Святий Архангел привітав Марію і сказав: "Радуйся, благодатна, Господь з Тобою! Благословенна Ти між жінками." Марія стривожилась при цих словах, бо завжди вважала себе незначною особою, й не знала, що відповісти; а з другої сторони Її замішання зросло, коли внутрішній голос Їй сказав, що Господь на свою Матір Її вибрав. Під час цієї хвилинної ніяковості святий Гавриїл продовжував: "Не бійся, Маріє! Ти бо знайшла ласку в Бога. Ось зачнеш у лоні і народиш Сина, і даш Йому Ім'я Ісус. Він буде великим і Сином Всевишнього назветься." І - далі, як записано у святому Євангелії від Луки.

Пречиста Діва в духу звернулася до Господа за світлом і проводом в цій надзвичайній справі. Але на цей раз Найвищий тимчасово призупинив свої надприродні ласки й просвітлення, бо бажав, аби Марія прийняла самостійне рішення, діючи по своїй вірі, надії і любові. Полишена на власні сили, Марія запитала святого Гавриїла: "Як же воно станеться, коли я не знаю і не можу знати мужа?" І знову внутрішньо пригадала Богові про свій обіт невинності й заручини у Небі.

Святий Князь відповів: "Пані, то є легко для Божественної сили зробити Тебе Матірю без спів-ділання мужа. Святий Дух зійде на Тебе і сила Всевишнього Тебе отінить; тому й Святе, що наро­диться, назветься Син Божий. Ось Твоя родичка Єлисавета - вона також в свої неплідні роки зачала сина, і це є шостий місяць від її зачаття; нічого бо немає неможливого у Бога. Він, що дозволив неплідній зачати, може вчинити, щоб Ти, Пані, була Його Матірю, і зберегла свою невинність і чистоту."

Тими і багатьма іншими словами, посиланнями на пророцтва і обітниці у Святому Письмі, нагадуваннями про безмежну силу Найвищого Небесний посол намагався перемогти вагання найпокірнішої Цариці взяти на себе таку високу гідність. Але її премудрість, розсудливість і святість були більші, ніж в усіх ангелів. Вона не спішила з відповіддю, бо розважувала всі можливі наслідки Її згоди на перебіг подій, зв'язаних із приходом Месії у світ; ними були: сповнення обітниць Пресвятої Тройці, наймиліша для Бога жертва Єдинородного, відімкнення Небесної брами, перемога і тріюмф над пеклом, Відкуплення людського роду, заспокоєння вимог Божої справедливості, встановлення нового Закону милосердя, прослава людей, ликування ангелів. Одним словом, Вона зважувала все, що в'язалось із Воплоченням Єдинородного від Отця, Котрий мав прийняти вид слуги для людей у її дівичому лоні. (Фил. 2, 7).

Дивні є шляхи Божого Провидіння, коли доля таких величних звершень віддається в делікатні ручки найпокірнішої Дівиці. Але Всевишній бажав, щоб Вона своєю свобідною невимушеною волею увінчала тріюмфом Його незрівнянні труди над її непорочним сотворенням і освяченням, і щоб ми завдяки Марії отримали наше спасення. Ця сильна духом Жінка обміркувала всесторонньо і подрібно обов'язки і гідність Божої Матері, спостерегла таємні дороги Господнього милосердя, обсудила з Архангелом

Гавриїлом маєстат цих Божественних тайн. Вона озброїлась в хоробрість. Її чиста душа була унесена почуттям захоплення, пошани і найсильнішої любові до Бога. Її серденько стало битись із такою силою, що витиснуло з себе три краплини крові, які знайшли свою дорогу до місця зачаття у лоні. Із саможертвенною покірністю Вона схилила голову, злучила молитовно ручки і вимовила: "Нехай мені станеться по Твоєму слову." (Лука 1, 38).

І в той же момент сталися чотири речі.

- Із цих трьох краплинок крові, які надлюдська любов до Бога витиснула з Маріїного серця, силою Святого Духа було створене Пресвяте Тіло Ісуса.

- Рівночасно для цього тіла Бог сотворив душу, так як і для всіх людей.

- Ця душа воз'єдналася з Тілом, щоб дати початок досконалій людині.

- Божество злучилося з людиною в Особі Слова, сформувавши Ісуса Христа, правдивого Богочоловіка, нашого Господа і Відкупителя.

Це сталося навесні, двадцять пятого березня, коли зорився світанок, в ту саму годину, коли був сотворений наш перший батько Адам, в році Божому 5199 від Сотворення світу. (Також відповідно з цими датами в місяці березні був сотворений світ, рослини й дерева зацвіли і зародили, і були би плодоносили без перерви, якби гріх не змінив усю природу.)

Божественне Дитя почало розвиватись в Матірному лоні, як і всі людські діти, - з материнського матеріалу і крові, але з двома суттєвими відмінностями. Перша: безгрішність Марії звільняла її саму і Дитятко від неприємних для Неї і шкідливих для плоду забурень організму, які терплять інші жінки через первородний гріх; друга відмінність: поживні речовини, кров і настроєві імпульси, що передаються дитині від матері, в цьому випадку були видозмінені і досконало очищу­вані Її постійними і взнеслими вправами в добро­чесності, особливо - в любові до Бога. Наприклад, ангели дивувались, спостерігаючи, як звичайнісінький акт приймання їжі для Марії ставав молитовним актом, бо Вона неустанно пам'ятала, що своєю поживою викормлює Божого Сина-Месію.

А душа Дитятка Ісуса з першої миті сотворення побачила і розпізнала Бога в Його сутності, і те - яким чином Божество злучилось з Його пресвятим людським Тілом. Душа Христа зрозуміла неповноцінність і нижчість людської природи в порівнянні з Богом, упокорилася до крайніх меж, і воздала подяки незмін­ному Богові за те, що сотворив ту душу і зробив її Богоподібною. Душа Дитятка усвідомила також, що Його пресвяте Тіло було створено для майбутніх страждань і Відкуплення, і зразу ж пожертвувала себе Богові Отцю за людські гріхи, дякуючи Йому за ласки від себе і від імені усіх людей. Дитя також пізнало свою Матір, Її невинність і святість. Воно тішилось своїм чистим помешканням-кивотом, дякувало Богові за цю найдосконалішу з усіх сотворених істот, за всі даровані Їй ласки. З першої хвилини свого існування в лоні Матері Ісусик став молитися за свою пресвяту Матір і святого Иосифа, свого земного прибраного батька. Ці акти упокорення, любові до Бога, віддавання себе на жертву для відкуплення людей, подяки й молитви - були достатні і разом, і кожен зокрема, щоб відкупити цілий світ. Вистачав навіть сам акт послуху, якому піддало себе Слово, одягнувшись у вразливу на терпіння людську плоть. Але безмірна любов Богочоловіка до людського роду не могла зупинитися на півдорозі. Бог полюбив людей до кінця (Йоан 13, 1). Його ціллю було втратити своє життя в стражданнях на хресті, щоб дати нам примір любові, про яку ні ангели, ні люди навіть не здо­гадувались. І якщо в перший же момент свого прибуття у світ Він так безмірно збагатив його, то які скарби своїх заслуг Він мусів був залишити для грішного світу, коли покинув його після тридцяти трьох літ умертвлень, трудів, після Страстей і смерті на Хресті?! Отже, якщо ми, невдячні, не вміємо віддати Йому належне, як нашому Відкупителеві, то принаймні слухаймо Його, як нашого Учителя, що дарував нам вічне життя і волю, - як Провідника, що освічує нам шлях до правдивого щастя.

Невдовзі після Зачаття Пречиста Діва Марія отримала нове видіння, в якім Пресвята Тройця ясно й виразно відкрила їй тайну воз'єднання Божої і людської природи в Особі предвічного Слова, затвердила її в гідності і правах Божої Матері. Тут Марія настійно попросила у Всевишнього опіки й проводу, щоб Вона достойно сповнила свою службу Матері Єдинородного від Отця. Господь Їй відповів: "Моя Голубко, не бійся, бо Я пособлятиму тобі і буду тебе вести, причинюючись до усіх речей, що необхідні для служіння Моєму Єдинородному Синові."

Після виходу з екстази наша Цариця найперше припала до землі і прославила свого найсвятішого Сина, Бога і людину, зачатого в Її дівичім лоні. Бо на своїй службі Найвищому Вона усяку справу виконувала точно, і до найменших дрібниць. З тої пори і надалі Вона відчувала у своїй душі і цілій істоті освячуючий і блаженний вплив Її пресвятого Сина.

Слова Цариці.

Моя найдорожча доню. Багато разів Я звірялась тобі і виявляла любов, котра палає в Моїх грудях. Бо бажаю, щоби вона запалала в твоїх, і щоб ти скористала з науки, яку тобі даю. Щаслива та душа, котрій Найвищий об'являє свою святу і непомильну Волю; але ще більш щасливий і благословенний той, хто приводить у дію те, чого навчився. У різний спосіб Бог показує смертним дороги і стежки до вічного життя: через Євангеліє і Святе Письмо, через Святі Тайни і закони святої Церкви, через писання і примір Святих, а особливо - через послух, що належиться вказівкам служителів Церкви, про котрих Його Величність сказав: "Хто слухає вас - слухає Мене." Бо слухати їх є те саме, що слухати Господа. Коли ти будь-яким із цих способів прийдеш до пізнання Божої Волі, то бажаю, щоб твої покора й послух отримали крила, і подібно до воздушного польоту чи найшвидшого сонячного променя - поспішили виконати Її і, таким чином, сповнити бажання Бога.

Помимо цих засобів навчання Найвищий має ще інші, щоб спрямовувати душу. А іменно: Він доводить до них свою Волю в надприродний спосіб, і виявляє їм багато тайн. Цей вид навчання має багато ступенів; не всі вони надаються для всіх душ; бо Господь розподілює своє світло мірою і вагою (Мудр. 11,22). Часом Він наказами промовляє до серця й почувань; в іншу пору -поправляє порадами й наукою; деколи Він побуджує серце, щоб воно Його питалось; в інші рази - Він підказує виразно, чого бажає, щоби душа зворушилась і сповнила те, що треба; знову ж таки - Він може показати, як в дзеркалі, великі тайни, щоб їх побачив і пізнав розум і полюбила воля. Але це величне і без­граничне Добро завжди є ніжним в наказуванні, потуж­ним - в наданні потрібної для послуху помочі, справед­ливим - у своїх приказах, скорим - в залагодженні обставин, - так щоб люди могли Його послухати, незважаючи на перешкоди на шляху виконання Його пресвятої Волі.

При прийманні цього Божественного світла, Моя доню, Я хочу, щоб ти була дуже пильною, скорою і докладною, щоби його впроваджувати в діло. Аби почути цей делікатний голос Господа у духу, треба відчищувати душу від земної нечулості і жити повністю духовим життям; бо тілесна людина не сприймає взнес­лих речей Божественності (І Кор. 2, 14). Отже, будь уважною щодо Його тайн (Іс. 34, 16) і забудь про все, що назовні. Слухай, Моя доню, і прихили твоє вухо; звільнись від усіх видимих речей (Пс. 45, 11). І щоб ти була ретельною, вирощуй в собі любов; бо любов - це вогонь. А він не буде діяти, поки не приготується мате­ріалу. Тому нехай твоє серце буде завжди відповідно настроєне і приготоване. Коли тільки Найвищий попросить тебе чи дасть що-небудь зрозуміти відносно добробуту душ, особливо - в справах їх вічного спасен­ня, посвячуй себе цьому без останку. Бо вони є куплені за незмірну ціну Крові Ягняти і Божественної любові. Не допусти, щоби твоя скромність чи боязливість пошкодили цій справі; але переможи страх, що в'яже тебе. Бо якщо ти сама є маловажна й малокорисна, то зате Найвищий є багатий, потужний, великий, і сам здійснить всі потрібні речі. Твоя моторність і любов не лишаться без нагороди, хоч Я воліла би, щоби єдиною спонукою для тебе було бажання твого Господа.

Глава З
ПРЕСВЯТА МАРІЯ ВІДВІДУЄ ЄЛИСАВЕТУ

"Тими днями Марія, зібравшися, пустилася швидко в дорогу в гірську околицю, в місто Юди". (Лука 1, 39). Ці слова із Євангелія означають не стільки просте збирання в далеку дорогу, скільки Її духову настроєність невідкладно і точно виконати отриманий Божий наказ. Бо Найвищий приказав Цариці Небес негайно освятити Предтечу воплоченого Слова, котрий ще був ув'язнений в лоні Єлисавети путами первородного гріха. Це було єдиною метою подорожі.

Невинні супруги Марія і Йосиф прямували до дому Захарії пішки через важкопрохідний гористий терен на відстань 28 ліг (приблизно 125 км). Подорож тривала чотири дні і була нелегка для тендітної Дівиці. Для Її вигоди святий Йосиф дістав ослика, з якого Вона не хотіла багато користати: неодноразово сходила на землю, щоби Йосиф трохи відпочив в сідлі. Вірний супруг ніколи не дозволяв собі на таку полегшу, і тому часто вони обоє йшли пішки поряд з осликом, аж поки Йосифу удавалось умовити Дружину знов сісти в сідло.

Нікого з ними не було, крім тисячі ангелів, що стерегли Марію та Ісуса, і служили їм, лишаючись невидимими для святого Йосифа. В дорозі Марія сповняла поля і гори захопленими похвалами Богові, вела бесіди з ангелами, і навперемін з ними виспівувала хвальні пісні про тайни Божественності, труди Сотво­рення й Воплочення. Знов і знов чисте серденько Непорочної Діви загорялось полум'ям Божественної любові. А Йосиф дискретно мовчав, позволяючи високо літати духові його любої Дружини. Та й сам він розмишляв про Божі речі, і мав ласку розуміти дещо з того, що відбувалось у Її душі. Часами вони розмовляли з собою: і про спасення душ, про Боже милосердя, про прихід Відкупителя і пророцтва відносно Нього, про інші тайни і святі діла Найвищого. Такі розмови із Дружиною настільки полонили його Божественною любовю, і так насичували розумінням тайн, яких вони торкались під час бесід, що Йосиф відчував себе цілком обновленим і одухотвореним оцим палаючим внутрішнім світлом. Так проявлялось діяння Воплоченого Слова, Котрого Цариця Небес вже носила у своєму лоні; хоч святий Йосиф ще цього не знав.

Накінець вони прибули до містечка Юда. Це була точна назва місця, де тоді проживали батьки святого Йоана Хрестителя - Захарія і Єлисавета. І тому святий

Євангелист Лука так його назвав. Воно було безслідно знищене невдовзі по смерті Ісуса Христа. По тій причині пізніші дослідники прийшли до неправильного висновку, що святий Лука мав на увазі не містечко, а провінцію Юди, чи -Юдею. Святий Йосиф поспішив наперед і привітав мешканців дому словами: "Нехай Господь буде з вами і наповнить ваші душі своєю ласкою." Свята Єлисавета вийшла із своїми назустріч, бо вже була попереджена в видінні про візит Марії, і про особливу прихильність Найвищого до Неї. Але молодша літами й найпокірніша Цариця першою привітала свою тету (насправді це була набагато старша двоюрідна сестра; - прим. наша): "Нехай Господь буде з тобою, моя найдорожча тетко." На що Єлисавета відказала: "Той сам Господь нагородить тебе за те, що ти прийшла й доставила мені це задоволення."

А коли після першого вітання вони лишилися насамоті, Марія знов промовила: "Нехай Господь береже тебе, моя найдорожча тетко, і нехай Його Божественне світло подасть тобі ласку і життя." (Лука 1, 40). На звук голосу Марії свята Єлисавета наповнилась Святим Духом і моментально усвідомила собі найвищі тайни і святощі Найвищого. Хвилювання відчули рівночасно мати і дитя, бо це Відкупитель почав діяти з лона Марії, вико­ристовуючи Її голос, як свій інструмент. Хоч малюсенького розміру, хоч зачатий лише вісім днів тому, Він покірно благав Отця Небесного за освячення свого прийдешнього Предтечі, ще нім Марія відкрила уста. А після проголошення згаданих слів Бог глянув на дитину в лоні святої Єлисавети, дав тій дитині повний розум, просвітив

Божественним світлом, щоб майбутній Предтеча приготовився до благословень, які мав зараз дістати.

Зразу на місці він був звільнений від первородного гріха, став прибраним сином Бога, був наповнений щедрими ласками Святого Духа і Його рясними дарами. Всі його здібності були освячені і підпорядковані розумові. Сталось, як Архангел Гавриїл заповів Захарії, що його син буде повний Святого Духа з лона своєї матері (Лука 1, 15). І в ту же мить благословенна дитина глянула на Воплочене Слово через прозору для неї стінку материнського лона, прийняла клячучу позу і віддала хвалу своєму Сотворителю і Відкупителю; дитя бачило Його в лоні Пресвятої Марії, як ніби замкненим у камері з чистого кришталю. Це й був той рух ликування, який відчула Єлисавета в своїм лоні (Лука 1,44). З цієї хвилини дитя Святої Єлисавети почало вправлятись у вірі, надії, любові, вшановуванні Бога, у вдячності, покорі, побожності - збирало собі заслуги і росло у святості.

Марію у цей час захопило видіння Божественності і тайн, які через Неї здійснював Її пресвятий Син. Єлисавета стала свідком Її Богоподібного Преображення, наповнилась Святим Духом і голосно вимовила хвальні слова, які нам точно передав святий Лука: "Благословенна Ти між жінками і благословен плід лона Твого! І звідкіля мені це, що прийшла до мене Мати мого Господа?! Ось бо як голос Твого привітання залунав у моїх вухах, дитина з радості здригнулась в моїм лоні. Щаслива Ти, що повірила, бо здійсниться сказане Тобі від Господа."

Тоді Матір мудрості й покори найніжнішим голосом прославила Сотворителя: "Величає душа моя Господа, і дух мій радіє в Богові, Спасителеві моїм. Бо Він зглянувся на покору слугині своєї; ось бо віднині ублажатимуть мене всі покоління. Бо велике вчинив мені Всемогутній; і святе є Його Ім'я, Милосердя Його - з роду в рід для тих, що бояться Його. Він виявив потугу рамени свого, розвіяв гордих у задумах їхніх сердець. Він скинув могутніх з престолів, підняв угору смиренних, наситив благами голодних, багатих же відіслав з порожніми руками. Він пригорнув Ізраїля, слугу свого, згадавши своє милосердя, як обіцяв був батькам нашим - Авраамові і його потомству повіки." Тим возвеличенням Бога Пречиста Діва визнала, що ласки й благословення, котрими Всевишній осипав Її, поширюються через Неї на всі грядущі покоління тих покірних, що бояться Господа.

Коли вони вийшли із свого відосібнення, свята Єлисавета передала себе і цілий дім у розпорядження Цариці Небес. Марія прийняла для себе лише світличку, де Єлисавета звикла молитись, а щодо решти, то зобов'язалась їй служити, як звичайна прислуга. Бо, мовляв, на те Вона й приїхала, щоби потішити Єлисавету. Ось так Господь зв'язав узами Божественної любові трьох святих жінок, котрі перші в цілому людському роді з Божої ласки дістали об'явлення про прихід Месії: святу Анну, її Доню -Пречисту Діву Марію, і святу Єлисавету з її ще ненародженим сином, Котрий назветься Йоаном і стане Предтечею Христа.

Вже сутеніло, як вони вернулись до решти мешканців дому. Перед Марією став глухонімий Захарія. Наша Цариця приступила під його священниче благословення. Вона щиро співчувала його біді і помолилася за нього; але з оздоровленням цього достойного мужа Її тета мусіла чекати на час, означений з Небес. Єлисавета ж оточила святого Йосифа особливою увагою, як майбутнього Опікуна Спасителя. По трьох днях гостювання святий Йосиф попросив у Марії позволення залишити Її в товаристві Єлисавети і повернутись додому; він мав прибути знов, коли його покличуть. Як людина великодушного і благородного серця, святий Йосиф відмовився від більшої частини прощальних дарунків і відійшов із своїм осликом в дорогу.

Влаштувавшись в Єлисавети аж до часу народження Предтечі, Цариця Неба не змінила своїх звичок. Вона підіймалась опівночі для молитви і довгих розважань над Божественними тайнами. І в трудах, і в відпочинку Вона продовжувала діставати нові ласки, просвітлення, розради і опіку від Господа. Під час тих трьох місяців Марія мала багато видінь, в більшості - внутрішнього характеру. Найчастішим були видіння Особи вочело­віченого Слова; бо дівиче лоно, що носило Месію, було для Неї і вівтарем, і святилищем. Вона чувала над щоденним ростом того святого Тіла. Марія неустанно переживала таку надзвичайну ніжність і прив'язаність до Бога, що була б згинула на місці від сили своїх почуттів, коли б Її не кріпила Господня рука. До цих прихованих від людського ока занять Вона додала ще й ретельну опіку над Єлисаветою, навіть пошиваючи сповивачі і покривала для ще ненародженого Йоана Хрестителя. Як Єлисавета не старалась услужити благословенній Марії, вона ніколи не зуміла в цьому змаганні у покорі перевершити Пречисту Діву. Вже тут Пресвята Марія ввела в дію доктрину предвічного Слова, що понизив себе до вигляду і поневірянь людського слуги. Як бачимо, ціла історія діяння Небес позначена печаттю упокорення, і є явним осудженням людської гордості у всіх її проявах. Беручи по-людськи, ця Жінка, святіша від усіх Небесних чинів, мала бути оточена почесною гвардією й пошаною цілого світу, відгороджена від всіх клопотів і трудів сірої буденщини. Але таке помилкове судження не може мати місця у правдивій науці Святих, яку передає їм безмежна мудрість Сотворителя; ця наука не плутає поверховних світських гонорів із вартістю самих сотворінь. Найви­щий був би скривдив і збіднив свою Матір, коли б позбавив Її оказії до найбільш геройських подвигів духа.

Прийшла година для возходу ранкової зорі, що випереджала ясне Сонце справедливості, що провіщала той омріяний день Закону милосердя. Час був відповідний, щоб увійшов у світ, святий Йоан, Пророк Найвищого; він мав вказати своїм перстом на Ягня (Йоан 1, 29), приготовити людство для спасення і освячення світу.

На просьбу його матері наша Цариця прийняла в свої руки новонароджене дитя і піднесла Богові Отцеві, як нову і милу Йому жертву, як перший овоч Відкуплення. Благословенне дитятко, повне Святого Духа, зразу визнало свою Царицю легким схиленням голівки, і знову в дусі поклонилось Божественному Слову, котре ще спочивало в лоні Пресвятої Марії. Вдячна Богові дити­на внутрішньо чинила акти палкої подяки, упокорення, любові й вшанування Бога і Його Діви-Матері. Небесна Володарка відмовила за нього цю молитву: "Найвищий Господи і Отче, всесвятий і сильний! Прийми на свою честь оцю пожертву і своєчасний плід Твого пресвятого Сина і мого Господа. Він є освячений Єдинородним, врятований від наслідків гріха і від влади Твоїх древніх ворогів. Прийми цю вранішню жертву і влий в цю дитину благословення Твого Святого Духа, щоб він міг бути вірним служителем для Тебе і Твого Єдинородного."

Після цього всі найближчі перейшли до обговорення, як буде відбуватися традиційне для жидів обрізання хлопчика. Зібралися кревні і ближчі знайомі дому Захарії, щоб вибрати дитині ім'я. Всі були зацікавлені прийти, бо знали про дивні обставини пізнього зачаття Єлисавети і оніміння Захарії. Через недугу останнього чільне місце у нараді зайняла його дружина. Її освячена душа променіла неземним світлом, що зауважили всі присутні. Свояки жестами пояснили Захарії, про що йде мова. А він, попросивши табличку, написав на ній: "Йоан - його ім'я." В цю ж хвилину по натхненню від Господа Пресвята Марія таємно вжила надану Їй владу над природою, і приказала недузі уступити. Покарання за недовіру було знято, як предсказав був перед тим Архангел Гавриїл. І Захарія, праведний священник, повний Святого Духа заговорив: пророкував про спасення Ізраїля, і про свого сина - Предтечу Месії, так як записано в Євангелії (Лука 1, 68-79).

На вістку від Єлисавета святий Йосиф вернувся, щоб забрати додому в Назарет свою святу Дружину. Єлиса­вета і Захарія зустріли його з великою шаною, як Опікуна найбільшого Небесного скарбу. Пречиста Діва прийняла його з радістю і, як звичайно, навколішках попросила благословення й вибачення за те, що майже три місяці не доглядала мужа. Святий Йосиф тим не переймався, лише тішився, що бачить Її знов. За кілька днів, при розставанні із Пресвятою Марією, священник Захарія звернувся до Неї: "Моя Володарко, вічно хвали і благослови Твого Сотворителя, Котрий у своєму безмежному милосерді вибрав Тебе з-поміж усіх своїх сотворінь, як Його Матір, як єдиного Хранителя всіх Його величних благословень і святощів. Пам'ятай про мене, Твого слугу, перед Твоїм Господом і Богом, щоб Він провів мене у мирі через це вигнання до безпеки вічного миру, на який ми надіємось; - і щоб через Тебе я заслужив, щоб побачити Його Божественність, спогдялання Котрої є вінцем Святих. Згадай також, о Пані, мій дім і родину, і особливо - мого сина Йоана, і молись до Найвищого за свій народ."

Цілий дім Захарії був освячений присутністю Пре­чистої Діви і Воплоченого Слова в Її лоні. Її особистий примір, бесіди й молитви духово збудували мешканців дому; випрошені Нею дари і ласки Всевишнього збагатили їх.

Перед самим від'їздом Пресвята Марія знов клякнула перед мужем, щоб дістати його благословення, і вони рушили в дорогу додому.

Слова Цариці

Були дві підстави, Моя доню на те, чому Божественні дії, які вчинив Мій Син через Мене у святих Йоана і Єлисавети, були приховані, а здійснені у Захарії Мною - явні. По-перше, хоч Єлисавета ясно висловилась в похвалі Воплоченому Слову і Мені, ще не годилось у той час, щоб стало загальновідомо про цю тайну чи Мою гідність; прихід Месії мав бути сповіщений іншими, більш підхожими для цього засобами. По-друге, ще не всі серця були так добре приготовані, як в Єлисавети, щоб сприйняти таке цінне й небувале насіння надприродного знання, ані - не привітали би вони з належною пошаною таке священне об'явлення. З другого боку, більше личило, щоб Захарія у своїй гідності священника проголосив те, що тоді мало стати відомим. Бо початки Небесного світла з більшим довір'ям прийняли би від нього, ніж від святої Єлисавети, особливо - у його присутності. Те, що вона сказала, і так було збережено, щоб дати свій ефект у належний час. Хоч Божі слова мають свою власну, притаманну лише їм силу, все ж більш значущо і дохідливо буде, коли їх передати через священника -для тих, що не обізнані і не орієнтуються добре в Божественних тайнах.

Подібно належалось, щоб сан і честь священства були вирізнені. Найвищий бо тримає священників у такій шані, що коли їх знайде в добрім успосібленні, то возвеличує і наповнює своїм Духом, щоб їх поважали, як вибраних і Ним помазаних. Більше того, Господні чуда менше ризикують потерпіти невдачу, коли передаються через священників, навіть - з обширнішим об'явленням. Якщо вони дорівнюють своїй гідності, то їх працю можна порівняти з трудами ангелів і серафимів. Їх обличчя мають сяяти, як у Мойсея, коли той сходив вниз після бесіди з Господом (Вихід 34, 29). Щонайменше, вони повинні так себе вести з другими людьми, щоб їх поважали й шанували, як других по Богові осіб. Бажаю, щоб ти зрозуміла, Моя найдорожча, що Найвищий є дуже сердитий на світ у цій справі: як на священників, так і на мирян. На священників, - бо вони, забуваючи про свій високий сан, принижують себе осудливим, недостойним, згіршаючим життям, дають злий примір світові, пристаючи до нього в ущерб свому освяченню; а на мирян, - бо вони з нерозсудливою зарозумілістю ставляться до помазаних Господом, котрих - навіть недосконалих і вартих догани, - треба шанувати і поважати, як таких, що займають на землі місце Христа, Мого найсвятішого Сина.

Через цю належну священству повагу Я інакше вела себе з Захарією, ніж з Єлисаветою. Бо хоч Господь бажав, щоб Я була знаряддям, з поміччю котрого Дари Святого Духа мали бути передані обом, Я привітала Єлисавету так, що рівночасно виказала певну зверхність над нею, здійснюючи свою владу над первородним гріхом у її сина; бо після Моїх слів цей гріх був прощений, і обоє - мати й син - наповнились Святим Духом. Оскільки Я не була заторкнута первородним гріхом і була вийнята з-під нього, Я в цьому випадку посідала власть над ним, - наказувала, як Володарка, що затріюмфувала над ним при допомозі Господа; не була його рабинею, як всі сини, що ним згрішили. Тому Господь бажав, щоб Я, котра ніколи не була у його неволі, віддала наказ для увільнення Йоана від рабства і ланцюгів гріха. Захарію Я не вітала таким владним способом, тільки молилась за нього, дотримуючись вимог пошани й етикету, що відповідали його санові і Моїй скромності. Я не була би наказувала, щоб язик священника розв'язався, навіть потиху, у духу, коли б Найвищий не поклав це на Мене, рівночасно натякнувши, що такий недолік у мові ледво чи відповідає його службі. Бо священник має бути напоготові, щоб служити Найвищому, і хвалити Його усіми силами. Відносно пошани до священників Я більше скажу тобі іншим разом. А тепер нехай тобі цього вистачить, аби усунути твій сумнів.

Але найбільше навчись з Мого нинішнього повчання, як вибирати дорогу доброчесності і вічного життя у всіх твоїх бесідах з людьми, чи вони вище чи нижче гідністю від тебе. Наслідуй у цьому Мене і Мою кревну Єлисавету, просячи стримано у всіх, щоби скеровували і вели тебе. Бо взамін за таку покірність Господь забезпечить тебе доброю порадою і Божественним світлом, щоб ти щиро і скромно вправлялася в чесноті любові. Відганяй геть можливість і не дозволяй, щоб на тебе впливав навіть найменший подих лесті, і уникай розмов, що наражують тебе на неї. Бо така облудна приємність притемнює світло і спокушує нечуйний ум. Господь є такий ревнивий відносно улюблених Ним душ, що зразу відвертається від них, якщо вони знаходять задоволення у людьській хвальбі, і хочуть винагородити себе земною лестю; бо через таку легковажність вони стають невартими Його ласк. В душі є неможливо поєднати улещування світу із ласками Найвищого. Бо останні є святі, чисті і тривалі: вони упокорюють, чистять, умиротворюють і освітлюють серце; в той час, як з другого боку, -улесливість сотворінь є марною, скороминущою, обманливою, нечистою і фальшивою. Вона виходить із уст тих, що всі є неправдомовними (Пс. 116, 11). А все, що облудне, є працею ворога.

 

[ Назад ]     [ Зміст ]     [ Вперед ]

 

[ Cкачати книгу:" Марія " ]

[ Купити книгу: "Марія" ]


Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!

Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!