 |
 |
 |
|
|||
| |||
| |||
| |||
|
|
|
|
|
|
Блаженної пам'яті старець Паїсій СвятогорецьСлова. Том 5.Пристрасті і чеснотиРозділ перший. Пристрасті.“Боротьба з пристрастями — це постійне солодке мучеництво за дотримання заповідей заради любові до Христа” Друга частина. Гордість – корінь зла.“Гордий відділений від Бога, тому що гординя — поганий провідник, ізолятор, що не пропускає Благодать Божу і віддаляє нас від Бога” Гордість відділяє нас від Бога— Геронде, я відчуваю, що зі мною не все гаразд. — Знайшла причину? Коли ти приходила минулого разу, я бачив, що ти мислиш правильно й дієш із розважанням, тому й Христос тобі допомагав. Може, ти через це впала в гординю, і тому Христос позбавив тебе Своєї благодаті? — Так, Геронде, так, напевно, і є. — Коли ми перестаємо розуміти, що процвітаємо за допомогою Божою, і починаємо думати, що досягаємо всього самі, тоді Бог віднімає Свою благодать, щоб ми зрозуміли, що нашими є тільки бажання й зусилля, а сила й результат залежать від Бога. Як тільки ми усвідомлюємо, що процвітаємо за допомогою Божою, у нас відразу відкриваються очі, смиряємося, плачемо через своє падіння, Бог нас жаліє, знову подає Свою благодать, і ми йдемо далі. — Коли людина впадає в гординю, Божественна Благодать відходить відразу ж? — Ясна річ! Ти що думаєш, що для того, щоб Денниця (син Зорі) з Ангела перетворився на диявола, треба було багато часу? Все сталося миттєво. Як тільки в людини з’явиться помисел, що вона щось собою являє, як Благодать Божа відразу відходить. Що спільного в Благодаті Божій з гордістю? Бог є смиренність. А коли Благодать Божа відходить, то приходить диявол і затьмарює людині розум. Потім людина може зазнати і зовнішнього нападу від бісів, а всередині в неї утвориться духовний морок. Гордий не має Благодаті Божої, а тому існує небезпека того, що він — не дай Боже — може дуже сильно впасти. Така людина відділена від Бога, тому що гордість — поганий провідник, ізолятор, який не пропускає Божественну Благодать до людини й відокремлює нас від Бога. Коли ми приймаємо гордий помисел, то занапащуємо будь-яку справу— Геронде, я дуже неуважна, від мене сама тільки шкода. — Схоже, що в тобі сидить прихована гордість, а оскільки Бог тебе любить, то, отже, починають діяти духовні закони: що-небудь псуєш і смиряєшся. “Бо кожен, хто возноситься, буде принижений”. — Геронде, я боюся прасувати, тому що недавно спалила чужу рясу. — Хрестися й продовжуй прасувати. — Може, це була спокуса? — Шкода, яку ми завдаємо, рідко походить від заздрості диявола. Як правило, причиною є гордий помисел. Коли ми приймаємо гордий помисел, то завалюємо будь-яку справу. Схоже, що й ти прийняла гордий помисел. — А чому згоріла ряса, а не зі мною щось сталося? — Тому що ряса була чужою, люди дізналися про те, що ти накоїла — ти знеславилася, а через це смирилася. А якби щось трапилося з тобою, то ти б не знеславилася. Для чого людина сповідається? Щоб гріх став явним, був виставлений на посміховисько: так перемагається диявол. — Геронде, коли людина робить щось, а від цього замість користі відбувається шкода, то що це значить: що людина робила неправильно чи не мала доброго налаштування? — Причин може бути багато. Треба розглянути мотиви вчинку. — Геронде, а може людина завдати шкоди через неуважність? — Якщо подивишся уважніше, то побачиш, що в більшості випадків шкода походить від гордості. Якщо, приміром, якійсь господині прийде помисел, що ніхто не миє тарілок краще ніж вона, то може так вийти, що вона перекине полицю з посудом і все розіб’є. Якось жінці, що працювала в магазині скляних виробів, спав на думку такий помисел: «Як вправно я дістаю з полиці коробки з фужерами!» Як тільки вона так подумала, коробка, котру знімала, вислизнула в неї з рук, впала на підлогу, і всі склянки розбилися. Або, припустимо, водій бачить на дорозі бідного старого, саджає його в машину й везе, куди тому треба. Якщо в цей момент йому прийде помисел: “Інший би так не вчинив! Тепер цей дідуля буде всім говорити, який я хороший!” — то Благодать Божа його залишить, і він може врізатися в стовп, виїхати на тротуар або, чого доброго, кого-небудь збити! У гордої людини замість духовних злетів відбуваються падіння— Геронде, у мене вже нема температури. — Добре, я дуже радий, що нема, слава Богу, а то дуже важко тобі було. Сподіваюся, що в духовному житті температура теж минеться, тільки потрібно розібратися з гордістю, від якої вона підвищується. Насправді гордість така річ, що може викликати не тільки підвищення духовної температури, але й сильний жар. Чим сильніша пиха, тим вища духовна температура, що впливає і на тіло, викликаючи і в ньому жар, тому що тіло й душа взаємозалежні. Гордість — найстрашніша духовна хвороба. Вона як п’явка, якщо присмокчеться, то починає пити кров. Так і гордість висмоктує в людини всю кров. Викликає духовну задуху, тому що гордість споживає весь духовний кисень, призначений душі. — Геронде, я помітила, що варто мені в моєму діланні ввійти в певну колію... — Очевидно помисел починає тобі говорити: “Я процвітаю”, тому потім трапляється падіння. У пихатої людини замість духовних злетів відбуваються падіння. — Геронде, мене завжди уражає гордість, що б я не робила й не говорила. — А ти все роби зі смиренним помислом, а інакше навіть у твоїх благих діях буде присутній диявол. Припустимо, якась людина гордо заявляє іншим: “Я збираюся зробити добру справу”, тоді вона вводить у свій намір диявола й може зустріти на своєму шляху безліч перешкод, а в остаточному підсумку так нічого й не зробить. Але якщо людина йде й робить добро без галасу, то диявол тут не домішується. — Геронде, як правильно здійснювати над собою духовну роботу? — Таємно й у мовчанні. Духовне ділання — річ тонка, і кожна наша дія вимагає особливої уваги. Духовне життя — це “наука наук”, говорять святі отці. Яке потрібно трезвіння! Сходження в духовному житті як підйом по кручених сходах без поруччя. Якщо хтось піднімається й не дивиться під ноги, а говорить собі: “От як високо я піднявся! І куди ще доберуся!” — то оступається й летить вниз. — А чому ці сходи не мають поруччя? — Тому що людина — вільна істота й має користуватися розумом, що їй дав Бог. Якщо вона не користується правильно своїм розумом, то чим їй може допомогти Бог? — Геронде, а може гордість бути причиною духовної посухи в людини? — Так. Якщо в людині є гордість, то Бог допускає їй перебувати в стані млявості, байдужості, холодності. Бо якщо людина горда скуштує від небесних благ, то почне гордитися й буде думати, що заслужила це своїми справами. Потім стане й іншим говорити: “Подвизайтесь! Бачите, чого я удостоїлася за свої подвиги!” — і так буде заподіювати іншим людям шкоду. Тому Бог допускає такій людині бути битою стільки, скільки потрібно, поки в ній не вмре зарозумілість, поки вона не впаде у відчай і не відчує, що значить: “без Мене ж ви нічого чинити не можете”. Гордість робить з людини посміховисько— Геронде, чому ми увесь час хочемо, щоб інші знали про наші благі справи, хоча так солодко й легко жити й трудитися в безвісності? — Людина, котра має багатий внутрішній зміст, намагається, щоб її добрі справи не були помітні, і люди таку людину поважають і люблять, хоч вона сама цього й не розуміє. Наскільки приваблива смиренна людина й наскільки огидна пихата! Горду людину ніхто не любить. Навіть Бог від неї відвертається. Маленькі діти, бачачи, що хтось із хлопців поводиться гордовито, починають над ним сміятися. А тихого і розважливого поважають. Якщо діти побачать на вулиці людину, що йде, задерши ніс, відразу відчувають, що це за фрукт, біжать за ним вслід і дражнять. Пам’ятаю одного чоловіка в Коніці: він щодня вдягав костюм, краватку, капелюх і гордо прогулювався по площі, хоча жив у страшній убогості. Дітлахи, як тільки бачили його, підбігали і йшли позаду, передражнюючи його ходу. Зовсім маленькі діти! А дорослі, наскільки краще вони відчувають горду людину! Не дивися, що нічого не говорять, щоб не образити, але внутрішньо відчувають відразу. Людина, яка хоче себе возвеличити, в остаточному підсумку стає посміховиськом. Пам’ятаю, коли я жив на Сінаї, туди приїхав один священик на ім’я Сава. Людиною він був трохи марнославною і самолюбивою. Одного разу бедуїни заносили в монастир щось важке. Коли тягли, то, щоб не збиватися, кричали “сауа-сауа”, що значить “разом”. Отець Сава, почувши їхній лемент, вибіг у двір. “Приїхати не встиг, а вже кричать “Сава”! І тут мене всі знають!” Він думав, що бедуїни кричать: “Сава, Сава”! Коли він це сказав, мене розібрав сміх. Ну хіба можна тут не розсміятися? У який бік мізки в чоловіка працюють, так він все й розуміє... Якщо у людині роздута самооцінка, то вона і бачить усе роздуто. — Людина так робить через гордість? — Він в’язень марнославства, і фантазія робить свою справу, так що потім... Один чернець мені розповідав, що коли він жив у миру, то колись подарував своєму знайомому дорогий плащ. Якось вони опинилися разом в одній компанії. Його знайомий був одягнений у той самий плащ. Під час розмови він раптом говорить: “А чи відомо вам, звідки в мене цей плащ? З Парижа! А знаєте скільки він коштує?” Він говорив це в присутності людини, від якої отримав плащ у подарунок! — Він що, глупий? — Хто може бути дурнішим за пихатого? Гордість робить з людини посміховисько.
[ Повернутися до змісту книги: Старець Паїсій Святогорець "Пристрасті і чесноти". Том 5. ] [ Cкачати книгу: Старець Паїсій Святогорець "Пристрасті і чесноти". Том 5. ] [ Купити книгу - Паїсій Святогорець "Пристрасті і чесноти" ]
Рекомендуйте цю сторінку другові!
|
|
|
|
|
|
[
