Про те, що відбувається після внесення Дарів, про молитви і заклики священика, звернені до народу Християнство. Православ'я. Католицтво. Протестантизм. Пояснення Божественної літургії
Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий!                І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, то я ніщо!                І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного!                Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається,                не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого,                не радіє з неправди, але тішиться правдою,                усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!                Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується.               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Про те, що відбувається після внесення Дарів, про молитви і заклики священика, звернені до народу
   

1. Священик покладає Дари на престіл. А сам, оскільки вже розпочинає звершення таїнства і збирається торкнутися страшної жертви, ще налаштовує себе й очищує через молитви, і підготовляється до священнодійства. І не тільки себе підготовляє, а й народ, який стоїть біля нього, і налаштовує його до цієї благодаті молитвою, любов'ю один до одного, ісповіданням віри. А у цьому полягає все, що стосується приготування, яке заповів Господь, кажучи: Ви будьте готові (Мт. 24, 44). Бо тут і віра, і діла. Віра виявляється через ісповідання, а діла — через любов, яка є кінцем усілякого доброго діла і вінцем усілякої доброчесности.

2. Але це трохи згодом. А спершу священик закликає вірних, які стоять поруч, молитися за те, за що у той час треба молитися. Він каже: «За предложені Чесні Дари Господеві помолімось». Молімось за Дари, які лежать перед Богом, щоб вони були освячені і щоб звершене на початку предложення було доведене до кінця. Потім, запропонувавши й инше, за що треба благати Бога, наостанок закликає віддати Господеві «себе, і один одного, і все життя». Після цього виголошує вголос, щоб усі почули, закінчення молитви, з якою, зазвичай, звертався тихо до Бога, і славословить Його, і, залучивши вірних до спільного славослов'я, молиться за взаємний мир між усіма і заохочує до цього. Бо, промовивши: «Мир всім», він додає: «Возлюбім друг друга». А тому що молитися один за одного є апостольською заповіддю, то й народ молиться за дар того самого миру, кажучи: «І духові твоєму». Оскільки ж за нашою любов'ю один до одного слідує і любов до Бога, а любов'ю до Бога супроводжується досконала і жива віра в Нього, то, сказавши про любов і заповівши любити один одного, він відразу ж нагадує про ісповідання віри: «Щоб однодумно визнавати», — каже священик. І вірні підхоплюють: «Одне слід визнавати як Бога — Пресвяту Тройцю».

[ Повернутися до змісту книги: "Пояснення Божественної літургії" ]

[ Купити книгу: "Пояснення Божественної літургії" ]

[ Cкачати книгу: "Пояснення Божественної літургії" ]

Нагору



Рекомендуйте цю сторінку другові!
Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі