Про освячення Дарів і про благодарення, яке йому передує Християнство. Православ'я. Католицтво. Протестантизм. Пояснення Божественної літургії
Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий!                І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, то я ніщо!                І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного!                Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається,                не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого,                не радіє з неправди, але тішиться правдою,                усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!                Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується.               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Про освячення Дарів і про благодарення, яке йому передує
   

Тож тому, хто так добре і свято налаштований, що залишається, як не звернутися із благодаренням до подателя всіх благ — Бога? Тому, наслідуючи першого священика, який перед тим, як звершити таїнство Євхаристії, благодарив Бога і Отця, і сам священик перед звершувальною молитвою, якою священнодіє над святими Дарами, вшановує цим благодаренням Бога і Отця Господа нашого Ісуса Христа: «Благодарім Господа». І коли всі погодяться з цим і заспівають: «Достойно і праведно», він сам приносить благодарення Богові: віддавши Йому славослов'я, разом із ангелами прославивши Його, проголосивши подяку [Йому] за всі блага, які Він дарував нам справіку, і, спом'янувши врешті цей невимовний і незбагненний промисел Спасителя щодо нас, він потім священнодіє над Чесними Дарами і звершує всю жертву. Яким чином? Звістивши про ту страшну вечерю, коли [Христос] перед своїм стражданням довірив її своїм святим учням, коли взяв чашу, коли прийняв хліб і, воздавши благодарення, освятив і коли промовив [ті слова], за допомогою яких явив таїнство. Виголошуючи саме [ці] слова, священик потім кладе доземний поклін, молиться і благає, вживаючи до предлежачих Дарів божественні слова єдинородного Сина Божого, нашого Спасителя, щоб усесвятий і всемогутній Дух Божий спочив на них і щоб перетворив їх: хліб — у саме чесне і святе Тіло Христа, а вино — у саму чисту і святу Кров Його. Після цих молитов і слів уся священнодія звершена і закінчена, Дари освячені, жертва приготовлена, великий жертовний дар, священний Агнець, заколений за [гріхи] світу, тепер лежить на священному престолі. Бо хліб Тіла Господнього вже не образ, не дар, який має вигляд істинного дару, він уже носить у собі не зображення спасенних страждань, наче на картині, а є сам істинним даром, самим усесвятим Тілом Владики, що справді прийняло ті всі докори, образи, рани, розп'яте, пробите, яке засвідчило при Понтійському Пилаті добре ісповідання (пор. 1 Тим. 6, 13), яке терпіло побої, було понівечене, опльоване, яке звідало жовчі. Також і вино є самою Кров'ю, яка витекла із заколеного Тіла. Це те Тіло і та Кров, які з'єднані Духом Святим в одне Тіло, народжене від Пресвятої Богородиці, поховане, воскресле на третій день, вознесене на небеса і яке сидить праворуч Отця.

[ Повернутися до змісту книги: "Пояснення Божественної літургії" ]

[ Купити книгу: "Пояснення Божественної літургії" ]

[ Cкачати книгу: "Пояснення Божественної літургії" ]

Нагору



Рекомендуйте цю сторінку другові!
Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!