Про молитви після жертви і про те, яка ж причина того, що тут згадуються святі й особливо Пресвята [Богородиця]

1. Після жертвоприношення священик, бачачи перед собою запоруку Божого чоловіколюбства — Його Агнця, приймаючи Його вже як Посередника і маючи зі собою Утішителя, виповідає перед Богом свої прохання, виливає молитву вже у добрій і твердій надії і благає, щоб молитви, з якими він звертався за тих, про кого згадував, подаючи хліб, і за кого здійснював перед звершенням прошення, з якими приносив Дари і просив їх прийняти, щоб вони, бувши прийняті, звершилися на ділі.

2. Які ж це молитви?

3. Спільні — і за живих, і за тих, які відійшли, щоб Бог, прийнявши Дари, послав замість них свою благодать, зокрема, тим, які відійшли — спокій душ й успадкування Царства з прославленими святими, а живим — причастя Святих Тайн, освячення, волю від усілякого «осуду чи осудження», відпущення гріхів, мир, плодючість, одержання необхідного і, врешті-решт, щоб вони явились перед Богом гідними Царства.

4. Оскільки саме жертвоприношення є не лише молитовною дією, а й дією подячною, то як на початку звершення таїнства, коли священик возносить Богові принесені Дари, він висловлює і подяку, і прошення, так і тепер, після принесення у жертву і звершення Дарів, він і дякує Богові за них, і долучає прошення, і вияснює мотиви благодарення, і вказує на мету молитви.

5. Які ж це мотиви для благодарення? Це, як уже раніше було сказано, святі. Бо у них Церква віднайшла те, що просила, і отримала те, за що молилась — Царство Небесне.

6. Яка ж мета прошення? Ті, які ще не досягли досконалости, і ті, які мають потребу в молитві.

7. І про святих: «Ще приносимо Тобі, — каже священик, — цю словесну службу за почивших у вірі: праотців, отців, патріярхів, пророків, апостолів, проповідників, євангелистів, мучеників, ісповідників, воздержників, і за всякого духа праведного, що у вірі скончався. Особливо за пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і Приснодіву Марію» і потім перелічує сонм усіх святих. Вони ж становлять для Церкви мотив благодарення Богові. За них вона приносить цю словесну службу як подяку Всевишньому. І переважно перед всіма иншими за блаженну Матір Божу, яка є вища від усілякої святости. Тому священик до них не молиться, а швидше благає їх, щоб вони допомогли йому своїми молитвами. Він-бо звершує за них не молитовне приношення Дарів, а як уже сказано, благодарне.

8. Після цього він виявляє і прошення, і перелічує тих, за кого просить, молиться, щоб дарувати всім спасення і кожному належне та відповідне благо. Поміж тим каже і таке: «Ще приносимо Тобі цю словесну службу за вселенну, за святу католицьку і апостольську Церкву, за тих, що в чистоті і чеснім житті перебувають, за Богом бережений народ наш, правління і все військо». І за подібне до цього молиться.

9. Тож, святий Йоан вказує, що ця священна служба має подвійний вигляд — подячний і прохальний, вона особливо виокремлює тих, за кого складає подяку, і тих, за кого молиться. Але святий Василій поєднує благодарення з прощенням. І чинить це у всій літургії. Тож ти побачиш, що майже всі його молитви мають ту і ту силу. Так, він згадує святих, яких називає святий Йоан, і в тому ж самому місці служби, але не тим самим чином. Бо, помолившись, щоб усі сподобилися причастя Святих Таїнств не «на суд і не в осудження», додає: «Щоб ми знайшли ласку у всіх святих від віку Тобі угодних: праотці, отці, патріярхи» і так далі, потім «особливо за Пресвяту». Загалом же, і ці слова, хоч і вміщують прошення, виявляють і вдячність, і проповідують Бога, який є благодійником людського роду, у них [священик] згадує тих людей, які були Ним прославлені й освячені, мовлячи приблизно так: «Щоб Ти дарував нам благодать, яку раніше дарував святим, щоб Ти освятив нас, як і инших єдинородних з нами приходив освячувати».

[ Повернутися до змісту книги: "Пояснення Божественної літургії" ]

[ Купити книгу: "Пояснення Божественної літургії" ]

[ Cкачати книгу: "Пояснення Божественної літургії" ]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!