Про заклик вірних до причастя і про те, що вірні промовляють під час явлення Дарів Християнство. Православ'я. Католицтво. Протестантизм. Пояснення Божественної літургії
Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий!                І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, то я ніщо!                І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного!                Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається,                не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого,                не радіє з неправди, але тішиться правдою,                усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!                Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується.               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Про заклик вірних до причастя і про те, що вірні промовляють під час явлення Дарів
   

1. Священик, причастившись Святих Таїнств, звертається до народу і, показавши Чесні Дари, закликає бажаючих причаститися і велить приступити «зі страхом Божим та вірою», щоб вони не погордили [таїнством] задля явленого у ньому, ані не сумнівалися у ньому з тієї причини, що те, у що ми віруємо, перевершує [наш] розум, а, визнаючи гідність Чесних Дарів, оскільки вони дарують життя вічне тим, які причащаються, щоб вони з вірою приступали до них.

2. А самі вірні, виявляючи благоговіння та віру, і поклоняються, і благословляють, і прославляють як Бога, Ісуса, якого уявляють у Дарах, і щоб славослов'я стало врочистішим, складають його із пророчих слів: Благословен, хто йде в ім'я Господнє, Бог — Господь і явився нам (пор. Пс. 118 (117), 26. 27). Я прийшов, — каже Ісус, — в ім'я Отця мого, а ви не приймаєте мене. Прийшов би инший у вашому імені, ви б такого прийняли (Йо. 5, 43). Ознака істинного Владики, ознака Єдинородного — прославляти Отця. Навпаки, зарозумілість та зрада є ознакою раба-втікача. Пророк же, знаючи це і розуміючи різницю між добрим пастирем і вовком, віддавна благословляє того, хто приходить в ім'я Господнє, називаючи Господом Отця і водночас самого, хто прийшов, іменує Богом. Цими ж словами і самі вірні благословляють Христа, який тепер іде і являється їм.


[ Повернутися до змісту книги: "Пояснення Божественної літургії" ]

[ Купити книгу: "Пояснення Божественної літургії" ]

[ Cкачати книгу: "Пояснення Божественної літургії" ]


Нагору



Рекомендуйте цю сторінку другові!






Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!