Християнська бібліотека. Дмитро Туптало. Житія святих. Вересень. - Страждання святого мученика Созонта Християнство. Православ'я. Католицтво. Протестантизм. Дмитро Туптало. Житія святих. Вересень..
Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий!                І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, то я ніщо!                І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного!                Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається,                не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого,                не радіє з неправди, але тішиться правдою,                усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!                Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується.               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Страждання святого мученика Созонта
   

Місяця вересня в 7-й день

Коли Максиміян, ігемон Киликійський, за повелінням царським, ідольське безбожне багатобожжя розширюючи, ввійшов у Помпеопіль-місто, і в ньому ідолові золотому, що там був, празник творячи, численні приніс жертви, був тоді один юнак родом із Ликаонії, на ім'я Созонт, християнин вірою, добрим норовом, сповнений благих справ: в законі-бо Господньому навчався день і ніч. Той, пасучи безсловесних овець, і словом наставляв на добру пажить, і де з вівцями бував, там збиралися до нього й інші пастухи, юнаки та мужі, і навчав їх знати єдиного Бога, і багатьох привів до святого хрещення, бо на ньому була Духа Святого благодать. Якось пас вівці при одному джерелі, там стояв великий дуб, заснув сном солодким і побачив таке Господнє видіння, що звало його до мученицького подвигу та й звіщало, що те місце має бути корисне багатьом: освятиться-бо із виші благодаттю, що сходить, і багато людей знайдуть на ньому спасіння і прославлять святу Тройцю. Вставши зі сну, добрий той пастух овець іншим доручив і залишив на тому місці свого лука і три стріли на пам'ять про себе, а сам увійшов до міста Помпеополя і побачив, що помножилось у ньому нечестя, а віру святу потоптану, повболівав серцем своїм щодо того і ввійшов у храм ідольський, що мав у собі золотого ідола, відтяв у нього руку і, роздробивши її, роздав злидарям. Було велике сум'яття в місті через відтяту від ідола золоту руку, і багатьох катували й мучили. Святий Созонт, не бажаючи, щоб хтось інший страждав за його діло, сам прийшов до ігемона Максиміяна і признався, що він є винуватець того діла. "Я є, — каже, — той, що взяв руку бога вашого, її я роздробив, а золото дав тим, що потребують". Питали його: пощо дерзнув таке діло сотворити і наносити безчестя богу їхньому, віднімаючи і дроблячи руку його?" Відповідав: "Заради того це вчинив, щоб пізнати бога вашого неміцну силу. Коли віднімав руку від нього, він не противився мені і не казав нічого, не заболіло йому і не застогнав, та і як може спротивлятися цей німий і бездушний, адже коли б Бог був істинний та живий, постав би супроти мене і не дав би скривдити себе. Я ж збагнув, що не Бог він, а ідол, роздробив руку його та й усього хотів роздробити, щоб не поклонялися ділу рук людських і, хоча той і очі має, і вуха, і вуста, і руки, і ноги, одначе не бачить, не чує, не говорить, не відчуває, не ходить і ніяк не може допомогти собі нічим, коли б'ють його чи на частини роздроблюють". Почувши таке, ігемон повелів мучити його без помилування: спершу його повісили і залізними кігтями шарпали по ребрах, також у чоботи залізні, що мали гостре у собі цвяшшя взуваний, і по місту його гонили, в них-бо ходив святий, славлячи Христа Бога. По тому знову був повішений на дереві, і залізними палицями його вельми били, що не тільки тіло, але й кістки його роздробилися. У тих муках святий віддав духа свого в Божі руки; побачили-бо його мучителі вже мертвого, зняли із дерева за повелінням ігемоновим, розклали велике багаття, в якому хотіли спалити тіло його, щоб не пошановували його вірні. І коли ввергли у вогонь багатостраждальне тіло те, раптово постали блискоти і громи, і дощ із градом упав великий, що дало вогню загаснути. Люди ж, що були там, тікали зі страху, і залишилося тіло святого ціле. Коли ж настала ніч, захотіли вірні взяти святі мощі його і не могли через тьму велику, що запала, і були від того вельми опечалені. І тут опівночі світло в небі заблискотіло над мощами, тоді взяли їх вірні і поховали чесно. Від гробу ж його численні творилися чудеса, і не тільки від гробу, але і від джерела отого під дубом, де святий, сплячи, видіння бачив, також усілякі сцілення болящим подавалися благодаттю Христовою і молитвами святого страждальця, відтак там пізніше церква на ім'я його була створена до хвалення у цій істинного Бога, єдиного і Тройці, йому ж бо слава навіки. Амінь.


[ Повернутися до змісту книги: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том I (вересень)" ]

[ Cкачати книгу: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том I (вересень)" ]

[ Купити книгу: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том I (вересень)" ]

[ Житія святих. Інші томи. ]

[ Жития святых на русском языке. Все тома. ]

[ Читайте також "Антонио Сикари - Портреты святых" (рос. мовою)]

[ Lives of saints in English ]


Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!

Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!