Християнська бібліотека. Дмитро Туптало. Житія святих. Вересень - Вступ Християнство. Православ'я. Католицтво. Протестантизм. Дмитро Туптало. Житія святих. Вересень.
І коли рука твоя спокушає тебе, відітни її: краще тобі ввійти до життя одноруким, ніж з обома руками ввійти до геєнни, до огню невгасимого,                де їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь.                І коли нога твоя спокушає тебе, відітни її: краще тобі ввійти до життя одноногим, ніж з обома ногами бути вкиненому до геєнни, до огню невгасимого,                де їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь.                І коли твоє око тебе спокушає, вибери його: краще тобі однооким ввійти в Царство Боже, ніж з обома очима бути вкиненому до геєнни огненної,                де їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь!               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Вступ. Дмитро Туптало. Житія святих. Вересень.
   

Найвидатніша праця української гагїографії з кінця XVII і початку XVIII століть - це монументальний твір Дмитра Туптала "Книга Життів Святих" - Четії Мінеї в чотирьох томах.[1] Такими словами похвали сучасні історики української літератури представляють читачеві Четії Мінеї.

Це був один з останніх творів, друкованих у Києві без дозволу Московського патріярха, і він відображав істинну традицію Києва, яку Московська Церква вважала за єретичну або щонайменше, за вільнодумну, через те що Київська Церква прийняла деякі догматичні вчення Латинської Церкви.[2]

Їх читали не лише українські та російські письменники XVIII століття, які позичали з Четіїх Міней мотиви для своїх праць[3], а також населення по селах України, оскільки ступінь письменності в Україні на той час був дуже високий - завдяки впливу Києво-Могилянської Академії, яка приймала студентів з усіх шарів суспільства і мала окремі бурси для бідних студентів.[4] Важливим є свідчення щодо цього, подане в поемі Гайдамаки, з-під пера Тараса Шевченка, який згадує, що в неділі у них був звичай читати Мінеї - Життя Святих.[5] Про популярність Четіїх Міней свідчать численні перевидання цього твору, які з'явилися до початку XX століття.

Перше видання Четіїх Міней вийшло в 4 томах, з яких кожен містив три місяці. Перший том, за місяці вересень, жовтень і листопад, видано 1689 р.б. Другий том з місяцями грудень, січень і лютий з'явився в 1695 р.б. Третій том з місяцями березень, квітень і травень був надрукований в 1700 р.б. Четвертий, й останній, том з місяцями червень, липень і серпень побачив світ в 1705 р.б.

У 1705 р.б. автор почав працювати над новим виданням Четіїх Міней. До цього завдання він взявся на прохання Києво-Печерської Лаври, і для цього повторно детально переробив перший том. Це друге видання, яким автор сам зайнявся, з'явилося вже після його смерті.[6] Друге видання також складалося з 4 томів, з яких кожен містив три місяці. Перший том з'явився в 1711 р-б., другий - у 1714 р.б. і третій - у 1716 р.б. Четвертий том також був надрукований, але копія цього тому не збереглася через пожежу, яка повністю знищила будівлі монастиря в 1718 р.б.[7]

З передмови, яка супроводжувала перший том Четіїх Міней і друкована в 1689 р.б.,[8] ми довідуємося про стадії, які привели до написання Четіїх Міней. Архимандрит Варлаам, автор цієї передмови, починає з того, що згадує: ті Четії Мінеї які привезено до Русі в IX ст., вже давно втрачені через напади татар, які нищили наші землі та монастирі і при тому знищили багато цінних книг, а між ними й Четії Мінеї. Тому ті, що бажають читати життя святих, змушені користатися книгами, писаними чужою мовою, які не завжди православні у своєму навчанні.

Далі він згадує, що першим, хто старався про виготовлення Четіїх Міней слов'янською мовою, був Київський митрополит Петро Могила, який послав монахів до Атонської Гори, щоб придбати копію Мінеї Симеона Метафраста. Він мав намір перекласти цю Мінею слов'янською мовою, але його передчасна смерть припинила ці плани.

Мрію митрополита Могили поділяв і його наслідник в сані архимандрита Києво-Печерської Лаври Інокентїй Ґїзель,[9] який зібрав велику кількість рукописів і також послав до Москви по копію Великих Четіїх Міней митрополита Макарія. Однак війна не дозволила йому продовжити діло.

Його наслідник архимандрит Варлаам Ясинський пішов шляхом своїх попередників і почав шукати особу, яка була б здатна довести до завершення мрію його попередників. Розглянувши справу на Раді Монастиря, він передав це завдання Дмитрові.

Головними джерелами для життів святих він називає Мінею Симеона Метафраста, життя інших східних отців і святих, деяких західних святих, які трималися православного навчання, та грецьких істориків. У кінці він мимохідь також згадує про Великі Четїї Мінеї митрополита Макарія. Дмитро переробив весь цей матеріал, щоб у результаті дати коротші оповіді життів, які можна легко читати.

Ще одна передмова, супроводжувала другий з чотирьох томів Четіїх Міней. ЇЇ можна знайти в томі, який містить місяць грудень.[10] Цю передмову виготовив сам Дмитро, щоб дати відповідь на закиди, які висунули проти нього після випуску першого тому.[11] У ній Дмитро передусім підкреслює, що житія були написані в короткій формі, щоб дати людям можливість читати життя святих або стежити, коли їх читають. Він перелічує в передмові три помилки: перша стосується до датування в житті св. Иоакима і Анни, яких пам'ять припадає на 9 вересня. Друга - до числа цвяхів, якими Христос був прибитий до хреста. Третя помилка стосується до осіб Михаїла Валвоса і Михаїла Ранквея, яких вважали за одну й ту ж особу в житті св. Йоанікія, яке припадає на 4 листопада.

По передмові йде благословення Адріяна, Московського патріярха, для праці та її друкування[12] і також коротке слово архимандрита Варлаама, який повторно висловлює, що праця Дмитра вільна від помилок.[13] Потрібно також згадати, що це був період, в якому часто приписували догматичні помилки вченим, що приходили з України.

Хронологічно третьою є передмова, підготовлена для видання Четіїх Міней, які були справлені комісією в 1755 р.б і надруковані в 1759 р.б.[14] Вона починається розповіддю про різні збірки житій святих, що існували на Сході й на Заході. Тоді подано огляд різних збірок житій, що існували в слов'янській мові до часу написання Четіїх Міней митрополита Дмитра. У передмові згадано дише дві збірки - це Великі Четії Мінеї митрополита Макарія і Києво-Печерський Патерик. Тут подано опис різних обставин та труднощів, які треба було перебороти, поки Четії Мінеї Дмитра вийшли друком, що запозичено з попередніх передмов. Відтак згадано перші два видання Четіїх Міней, які друковано в Києві, і тоді йде пояснення, чому підготовлено це нове виправлене видання. Сильний наголос кладеться на факт, що це зроблено відповідно до закону з 1721 р.б., в якому постановлено переглянути Пролог, і також до закону з 1745 р.б., в якому постановлено виправити і видати Четії Мінеї. Роботу комісія почала в 1755 р.б., і вона тривала майже Цілий рік. Завданням комісії було знайти місця, які не згідні з Божим Словом, догмами віри і церковними традиціями, а також ті місця, які були сумнівного походження.

Це нове виправлене видання з'явилося в 1759 р.б.[15], і третю передмову можна знайти в усіх пізніших виданнях Четії Міней. Передмову надруковано в томі за вересень відразу після передмови архимандрита Варлаама з 1689 р.б., яка також надрукована в усіх пізніших виданнях.

Загалом про працю Д. Туптало можна з певністю сказати, що це не лише визначний літературний твір української гагіографії ХУІІ-ХУПІ ст., а також високоякісний науковий твір. Пишучи його, автор послуговувався "великою кількістю слов'янських та грецьких оригіналів і подав докладний список вживаних рукописів з докладними покликаннями[16].

Подаємо читачеві переклад Четіїх Міней сучасною українською мовою з надією, що читач сприйме їх як скарб нашої старовини, з якого можна зачерпнути багато невідомого та забутого не лише про християнських святих, які впродовж століть давали світлий приклад християнського життя, але особливо про наших українських святих, які жили та служили Богові на нашій рідній Українській землі.

ермнх. Рафаїл (Роман Турконяк), студ. мон.



[1] В.П. Колосова, та інші, Історія Української Літератури, Київ, "Наукова Думка", 1967, с. 396.

[2] Т. Титов, К вопросу о значений Киево-Печерской Академии для православия в русской народности в ХVІІ-ХVIII вв. Киев 1904, с. 32; В.П. Колосова, та інші., там же, с. 397.

[3] В.П. Колосова, та інші, цит твір, с. 397. 

[4] "Київська Академія", Українська Радянська Енциклопедія, Київ 1961.

[5] Т. Шевченко, Кобзар, Вінніпег 1952, том 1, с. 16, 231; В.П. Колосова, та інші, цит твір, с. 397.

[6] Віссаріон еп., Святий Димитрий, митрополит Ростовский, Москва 1849, с. 51-52.

[7] Т. Титов, Типография Киево-Печерской Лаври, Киев 1918, с. 384.

[8] Четії Мінеї, "І передмова", Москва 1875, том вересень, с. 1-6. 

[9] Митрополит Петро Могила був у той самий час Київським митрополитом і архімандритом Києво-Печерської лаври

[10] Четії Мінеї, "Передмова", Москва, 1875, том грудень, с. 1-3.

[11] Т. Титов, Типографія Кіево-Печерской Лавры, Киев 1918, с. 382. 

[12] Четії Мінеї, Москва 1875, том грудень, с. 4. 

[13] Четії Мінеї, Москва 1875, том грудень, с. 5. 

[14] Четії Мінеї, "II передмова", Москва 1875, том вересень, с. 6-15. 

[15] Віссаріон еп., Святий Димитрий, митрополит Ростовский, Москва 1849, ст. 124.

[16] R.Turkoniak, The Menei Cetti(Monologi) Dmitro Tuptalo Metropolitan of Rostov(1689-1705) With the terminology and Symbols of Church, Rоте 1977, рр 44-191.


[ Повернутися до змісту книги: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том I (вересень)" ]

[ Cкачати книгу: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том I (вересень)" ]

[ Купити книгу: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том I (вересень)" ]

[ Житія святих. Інші томи. ]

[ Жития святых на русском языке. Все тома. ]

[ Читайте також "Антонио Сикари - Портреты святых" (рос. мовою)]

[ Lives of saints in English ]


Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!

Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!