Християнська бібліотека. Дмитро Туптало. Житія святих. Березень. - Житіє і страждання святого мученика Конона Ісаврійського Християнство. Православ'я. Католицтво. Протестантизм. Дмитро Туптало. Житія святих. Березень..
Ви чули, що сказано: Не чини перелюбу.                А Я вам кажу, що кожен, хто на жінку подивиться із пожадливістю, той уже вчинив із нею перелюб у серці своїм.                Коли праве око твоє спокушає тебе, його вибери, і кинь від себе: бо краще тобі, щоб загинув один із твоїх членів, аніж до геєнни все тіло твоє було вкинене.                І як правиця твоя спокушає тебе, відітни її й кинь від себе: бо краще тобі, щоб загинув один із твоїх членів, аніж до геєнни все тіло твоє було вкинене.                Також сказано: Хто дружину свою відпускає, нехай дасть їй листа розводового.                А Я вам кажу, що кожен, хто пускає дружину свою, крім провини розпусти, той доводить її до перелюбу. І хто з відпущеною побереться, той чинить перелюб.                Ще ви чули, що було стародавнім наказане: Не клянись неправдиво, але виконуй клятви свої перед Господом.                А Я вам кажу не клястися зовсім: ані небом, бо воно престол Божий;                ні землею, бо підніжок для ніг Його це; ані Єрусалимом, бо він місто Царя Великого;                не клянись головою своєю, бо навіть однієї волосинки ти не можеш учинити білою чи чорною.                Ваше ж слово хай буде: так-так, ні-ні. А що більше над це, то те від лукавого.                Ви чули, що сказано: Око за око, і зуб за зуба.                А Я вам кажу не противитись злому. І коли вдарить тебе хто у праву щоку твою, підстав йому й другу.                А хто хоче тебе позивати й забрати сорочку твою, віддай і плаща йому.                А хто силувати тебе буде відбути подорожнє на милю одну, іди з ним навіть дві.                Хто просить у тебе то дай, а хто хоче позичити в тебе не відвертайсь від нього.                Ви чули, що сказано: Люби свого ближнього, і ненавидь свого ворога.                А Я вам кажу: Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує,               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Житіє і страждання святого мученика Конона Ісаврійського
   

Місяця березня в 5-й день

Стольний град Ісаврійського краю — Ісаврія — початок святої в Господа нашого Ісуса Христа віри прийняв від учителя народів святого апостола Павла, який там проповідував і деяких людей переконав. У час же апостольської проповіді був один чоловік на ім'я Нестор, який жив у селі, названому Витанія, що лежало від града Ісаврії за вісімнадцять стадій. Він мав жінку, що Нада називалася, з нею ж народив цього, про кого нам попереду повість, Конона святого. Коли доспів же хлопець віку дорослого, захотіли батьки його поєднати шлюбом і заручили йому дівчину гарну на ім'я Анна. Перед шлюбним союзом явився Кононові святий архистратиг Михаїл в образі мужа пресвітлого і навчив його про святу віру, завів його в ріку й охрестив у Пресвяту Тройцю, і Божественних Таїнств причастив, знаменував його хресним знаменням і невидимий став. Сповнився ж хлопець Духа Святого, й архангел Михаїл з ним був невидимо. І коли надійшов день шлюбу, і всі веселилися, коли введені були наречений із нареченою у світлицю, узяв Конон свічу запалену, поставив під сподом і сказав до дівчини: "Що краще: пітьма чи світло?" Дівчина ж відповіла: "Краще світло, а не пітьма". Тоді святий Конон, відкривши уста свої, благодаті Божої сповнені, почав навчати дівчину на збереження дівства і життя чисте, з вірою в Христа, істинного Бога, розповідаючи, що це світло негаснуче, — діяння ж тілесні й еллінська нечестива віра - пітьма. Дівчина ж, маючи серце своє, як добру землю, для прийняття насіння Божого слова сприйнятливе, погодилася з нареченим у всьому, повірила в Христа і дівство своє нетлінним берегти обіцяла. І жили ті двоє святих у нерозтлінній чистоті дівочій, як брат зі сестрою чи, краще сказати, - як два Ангели Божі, духом любови до Господа по-серафимськи палаючи, Господові ж скоряючись. Після того Конон блаженний і батьків своїх переконав відректися під ідолів і до Христа їх привів, і хрестив батька, і матір, і нарече ну свою. І всі догоджали Богові, настановляв і навчав їх Ко нон святий. Батько ж його - блаженний Нестор і мучениць кого вінця сподобився: вбили його ідолопоклонники, бо їм противився, викриваючи їхній блуд. Через якийсь час мати святого, блаженна Нада, переставилася до Бога в доброму ісповіданні, тоді і свята діва Анна, заручена йому невіста, до світлиці нетлінної небесного Жениха Христа відійшла. Похо вав їх святий Конон в одному гробі і жив сам у Бозі, в бога мисленні вправляючись, постом, і трудами, і цілонічними мо литвами умертвлюючи своє тіло, підкоряючи його духові. Даний же йому благодаті Святого Духа скарб таїв до часу явлення свого, який настав через досить років, у дні вже старости його. Почалося це так. Була у краї тому печера одна страшна і темна — у місцях пустельних і горах непрохідних. Було там капище ідольське і бісівське мешкання, і стояв там ідол кам'яний великий нечистий — бога Аполлона, його ж Ісаврійський край найбільше шанував. І був звичай ісаврій цям щороку в день нечистого свята Аполлонового збиратися там із жертвами і здійснювати те богомерзенне святкування. Одного-бо року, коли свято те відбувалося і всі в граді до капища в печері іти готувалися, Конон святий зрушився духом, у град прийшов і, бачивши багато люду, одних на конях озброєних, инших же піших, як на війну приготованих, проголосив до них, кажучи велегласно: "Мужі ісаврійські, зачекайте трошки, до вас-бо моє слово. Нащо в такий образ ополчення одягнулися, хіба якась рать несподівано на край наш напала і на війну вас викликає?" Вони ж казали: "Ні, але до бога Аполлона ідемо, принести йому жертву і свято зробити". Сказав до них святий: "І хто то Аполлон? Довідатися від вас хочу. І яка його сила?" Вони ж казали: "Він покровитель наш і все добре для нас влаштовуй, і зміцнює нас у війнах, як же зміцнював і батьків наших, які й передали нам цей звичай святкування". Святий же питав їх, насміхаючись із них: "Чи ви коли чули від бога свого голос чи яке слово?" Вони ж казали: "Ні, але від батьків наших прийняли звичай вірити в нього". Сказав до них святий Конон: "Батьки ваші, як безсловісні звірі, в омані були, не знаючи правдивого Бо га. Якщо б Його знали, не мали б такого старання до глухого, і німого, і нікчемного ідола. Дайте ж мені владу над богом вашим, і я покажу вам, кого ви шануєте і ким є бог ваш. Помажу його чорнилом — чи зможе себе помити? Молотом залізним розіб'ю його — чи зможе знову у своєму залишитися образі? Подам йому їжу — чи простягне руку, візьме і почне їсти? Доки безумними будете і цього не будете розуміти? Послухайте мене, бо і я вашого роду, але чужий діл ваших. Покиньте ідолопоклонство, і навчу вас, якого шанувати Бога і поклонятися Тому, Хто у Вишніх сидить, Він-бо є Богом невидимим, який все бачить, Творцем неба, і землі, і моря, і всього, що в них. Царем міцним і сильним. Він рятує рабів своїх І губить ворогів своїх, які поклоняються ідолам і жертви приносять бісам. Він не потребує жертв кривавих, але хоче, щоб знали Його ті, що приходять до Нього без зла і лукавства, і щоб повірили в Нього, знаючи, що Він є істинним Богом, Отцем єдинородного свого Сина — Господа нашого Ісуса Христа, що з Отцем не розлучається, з Ним же і віки створив. Йому ж Дух Святий є спільником життя і царства, що від Отця ісходить. Три ж особи є Божеством одним — Бо гом. Вогонь спалює тих, що ненавидять Його, кумирослужителів, Він любить тих, що люблять Його, і прославляє тих, що прославляють Його. Милосердний є понад міру і милостивий до всіх, що вірять у Нього і прикликають Його правдою". Те і більше святий говорив, збентежився народ, і було галасу багато, одні-бо кинулися на нього, вбити його хотів ши, инші ж боронили, не даючи на нього руки покласти, і хотіли щось більше від нього почути. І, ледве вгамувавши бунт народний, сказали до святого: "Як можеш переконати нас, що Бог більший від нашого бога Аполлона, його ж ми під усіх богів маємо шанованішим? Покажи нам якесь знамення про Бога твого, щоб повірили ми в Нього". Конон же святий, бачивши, що знамення просять, поклав надію на Бо га і сказав до них; "Ось багато з вас чоловіків на конях і пі ших, молодих і міцних юнаків немало, ходімо-бо всі до печери Аполлонової, на місце зборів ваших, спочатку ви, я ж, як старий, за вами. Даймо ж слово один одному: хто кого випередить, того Бог є великий, і правдивий, і вірити в Нього належить. Якщо ви на конях і піші, і юнаки міцні, мене, старого та немічного тілом, випередите і першими місця І Аполлонового досягнете, то ваш бог великий вам буде. Якщо я, старий і піший, вас випередивши, дійду туди, то мій Бог більший від вашого бога і вірити в мого Бога змушені будете". І всі слово це схвалили й уклали зі святим Кононом угоду, кажучи собі: "Цей старець хіба за чотири дні зможе дійти туди", — далека-бо й нелегка була дорога, через високі гори і провалля глибокі. І взялися всі швидко іти, покладаючись хто на коней своїх, хто на ноги свої. А святий Конон після них ішов і трудився, поспішаючи. Помолився ж до Бога, і зразу став перед ним святий архистратиг Михаїл, підняв його і поставив за одну хвилину на місці тому, куди поспішав. Тих, що рухалися на конях, і піших, збентежив архангел невидимо, і заблукали в горах і хащах, падаючи з круч гірських і розбиваючись, самі, і коні їхні, і не могли цілий день той і цілу ніч потрапити до Аполлонової печери ані впізнати дороги, куди йдуть. Зранку ж Конон святий вийшов назустріч їм, і, побачивши його, вони дивувалися. Він же почав присоромлювати їх, кажучи: "Чому полінувалися прийти швидко, я-бо чекав на вас довго, знудився і знову до вас вернувся". Бони ж втомлені були вельми, розповіли святому все, що з ними трапилося, і просили його, щоб скерував їх на дорогу до Аполлонового місця. Він же, йдучи перед ними, довів їх туди і сказав їм: "Ось мій збувся заклад, я вас випередив, першим сюди прийшов, належить тепер вам визнати, що великим є мій Бог, і повірити вам у Нього. Вашого ж бога дайте мені у володіння, щоб я зробив йому помсту, бо дотепер обманював вас". Вони ж кричали: "Ні, не клади вини на бога нашого і не смій нарікати нього, ми-бо винні, адже, зблудивши з дороги, затрималися". І так, не дотримавши утвердженого закладом слова, образу святому зробили. Сказав же до них святий: "Якщо не вірите Богові моєму, то чи повірите богу вашому, коли щось до вас промовить, і чи виконаєте його слово?" Вони всі промовили: "Якщо тільки почуємо, що бог наш щось промовляє, зразу слово його виконати готові, віримо-бо йому без сумніву". І знову склали зі святим угоду, і слово, міцніше від попереднього, утвердили, аби повірити слову, яке бог їхній промовить. Став же святий перед печерою тою, що була капищем Аполлоновим, окликнув великим голосом до ідола: "Тобі кажу: велить тобі Господь мій, Ісус Христос: вийди з капища свого і прийди до мене сюди". І зразу бездушний ідол встав, наче живий, затремтів, впав з місця свого і, валяючись, котився по землі до святого і, коли близько був, підвівся із землі і став просто перед святим Кононом. Усі ж люди великим страхом охоплені були, зойкнули з жаху, і кричали вельми, і втікати кинулися. Святий спинив їх рукою і, не боятися кажучи, ледве стримав їх. І галас стишивши, знову до ідола звернувся, і всі з увагою пильно дивилися, що ще має бути. Сказав же святий до ідола: "Скажи нам, бездушний ідоле, хто є Богом справжнім? Чи ти, чи Господь мій Ісус Христос, якого я проповідую?" І зразу ідол кам'яні свої руки з трепетом до неба здійняв, великим голосом людським промовляючи, сказав: "Один істинний Бог, якого ти проповідуєш, - Христос". Те сказавши, впав і розбився. Коли сталося те чудо, весь люд великим закричав голосом, кажучи: "Один є Бог істинний — Бог Конона. Він переміг". І повірило багато людей в Христа Бога, і ідолів розбили, хрещення святе прийняли. А инші, озлоблені, все одно перебували в невір'ї і тяжко через зруйнування ідола Аполлона сумували. Проте пізніше і тих переконали: бачили-бо вони різні чуда від Конона святого.

У тому ж краї Ісаврійському в иншій одній печері, яка в пустельному місці була, жив біс згубний, який, як воїн і розбійник, нападав на людей і худобу, що там проходили, і губив їх. І багато жертв ісавряни тому бісові приносили, впрошуючи його, щоб не чинив їм шкоди і вбивства, проте не на успіх їм те було, але на більшу шкоду. Зібралися-бо люди вірні й невірні, просили Конона святого, аби пішов і вигнав біса того з меж їхніх. Вірні-бо просили з вірою, нітрошки не сумніваючись в силі христовій, яка зі святим Кононом була. Невірні ж просили не з вірою, але на спокусу, думаючи, що не зможе Конон лютого того біса звідти відігнати, але й більшого сподівалися — що сам від нього вбитий буде. Йшов-бо святий туди, ішов за ним люд, став перед вертепом, а люди здалеку стояли з великим страхом. І заборонив ім'ям Христовим Конон святий нечистому духові, звелів йому, щоб вийшов із вертепу очевидно і на огляд всьому людові. Біс же ізсередини взивав, просячи святого, щоб не велів йому виходити образом видимим, але щоб невидимим бути для людей нечистому тому вигляду. Але святий з багатьма погрозами велів йому явити себе, Вийшов-бо, всі те бачили, в образі жіночому, наче якась нечиста баба, тілом розшарпана, трясучись і тремтячи. Заборонив святий бісові будь-кому пакості чинити, відіслав його в геєну і зразу невидимим став біс, а люди взивали: "Великий Бог Кононів". І багато з невірних тоді в Христа повірили. Святий же Конон, повчивши досить людей про Бога, повернувся в град з народним співом: він-бо спів починав, а люди відспівували, славлячи Христа, правдивого Бога. І прийшов Конон святий, жив у селі своєму Витанії в отчому домі, чудодіяв і зцілював усілякі хвороби тим, хто приходив до нього з вірою, і проганяв бісів, на них же владу від Бога йому дано було. Після цього одного з найперших громадян ісаврійських злодії обікрали були, і пропало золото незліченне. І багатьох звинувачували у злодійстві, і мучили, в путах і в'язницях тримали неповинно, але не знаходили вкраденого. Тоді до святого Конона прийшли громадянин той обкрадений і родичі покривджених і в путах утримуваних і припадали до ніг святого, просили, щоб помолився до Бога, аби відкрилося про крадіжку. Змилосердився ж святий над напастованими та невинно страждаючими, пішов у град. 1, ставши посеред града, підніс до неба руки свої і помолився старанно до Бога, аж поки не відкрилося йому від Бога, де покладене золото вкрадене. Взявши багатьох людей, пішов з ними за град, і досить шляху, що в пустелю вів, пройшовши, до каменя одного, який святий архистратиг Михаїл йому показав, дійшов, а під тим каменем золото було, що злодії сховали. Його знайшовши, святий Конон звелів людям, що прийшли з ним, взяти і нести в град. Бачачи те, весь люд ісаврійський дивувався вельми і прославляв Бога, Тому ж міщанинові, що намагався довідатися від святого, хто злодії, і про те його питав, відповів: "Візьми своє і задоволений будь, бо твоє повернулося до тебе без шкоди, — тих, що утри мувані в путах, відпусти". І було так. Розійшлася слава про це чудо по цілому тому краї, багато наверталося до Бога, і день за днем росла і множилася Христова Церква.

Сидів якось безмовно Конон святий у своєму домі. Поглянувши, побачив полк бісів, що прийшли на нього, — усі-бо, що на острові тому були біси, з людей і з капищ ідольських вигнані, зібравшись, ополчилися на святого і прийшли шкодити йому. їх же побачивши, святий зв'язав усіх ім'ям Ісусовим, що не могли вони повтікати, і просили біси святого, аби не велів їм іти в безодню, але, що хоче, хай каже їм робити. Святий же, заборонивши їм пакостити людям, послав їх на діла різноманітні: одних копати у вертограді землю і витягати непотрібне зілля, терня і будяки, инших - орати і сіяти, инших — стерегти плодів, инших — пасти стада худоби і берегти їх від звірів, инших — рубати дрова, приносити воду і всіляке домашнє діло виконувати влаштував їх як рабів полонених. І служили блаженному Кононові біси, як раби і полонені, поки йому хотілося, усе наказане діло зі старанністю виконували, зв'язані були неминучими сили Божої путами, поневолені і підкорені під ноги Божому угодникові. Якось напади на дім святого вночі розбійники, сподіваючись знайти в нього багатство велике, адже славний був у цілому тому краї і, зв'язавши його, мучити хотіли, щоб сказав їм, де золото. Коли ж почали вони його мучити, зразу, Божим велінням, біси, що служили святому, збіглися, схопили розбійників, били їх без милосердя і, вогонь у печі розпаливши, палили тіла їхні, а святого з пут звільнили. Він же заборонив бісам і залишив розбійників ледь живими. Помолився святий за розбійників до Бога — і вони прийшли до тями, настановив їх блаженний більше не чинити розбою і відпустив з миром. Не лише з розбійницьких рук, за велінням Божим, Конона святого біси визволили, але й чести імени його пильнували, бо Бог так хотів. Коли-бо хтось із невірних ісаврян посмів ім'я Конона зневажати, зразу того били біси невидимо, і було ім'я Конона для всіх чесне і страшне. Два ідолопоклонники, коли згадане було ім'я Конона, зневажати його почали словами докірливими ~ і зразу напали на них біси, і били їх, за волосся волочили по дорозі, і притягнули до святого, перед ноги його хулителів тих кинули. І ріс страх на всіх невірних, що навіть у помислі нічого лукавого не думали на Конона святого. Чоловіка одного, що крав плоди на ниві Конона, взяли ті невидимі сторожі і били його, з ослом його і з веретою, плодами наповненою, до святого привели, який, поучивши його не красти, відпустив.

Вдова одна убога, несучи на руках мале єдине дитя своє, у час жнив ішла на ниви і збирала колосся, услід женців ходячи. Поклала на землі дитя своє і відійшла від нього на якусь відстань, колосся збираючи, і тут прибіг з лісу вовк, вкрав дитя і поніс у пустелю. Гналися ж за ним, і неможливо було догнати його ані визволити дитину із зубів його. Побігла жінка та до чудотворця Конона святого, бо близько було місце його, і, плачучи і до ніг припадаючи, розповіла біду свою. Він же зразу звелів невидимим рабам — і побігли ті миттю, схопили вовка, що дитину в зубах тримав, і перед святим ' поставили. Він же віддав дитину матері, живу і здорову, а вовка відіслав у його місця. Після того инші біси, що не були зв'язаними, почали у краю тому шкодити людям різними хворобами, а найбільше віспою. Розуміючи ж ворожість їхню, святий помолився до Бога — і зразу отримав владу над ними. Взявши всіх, заборонив їм — одних у пустельні місця відігнав, инших у безодню відіслав, а инших, зв'язаних, у тридцяти посудинах глиняних оловом замкнув і, силою хресною запечатавши, поховав у землі, під фундаментом дому свого.

У той час настало гоніння на християн, і прийшов в Ісаврію із царським наказом один воєвода, Магдон на ім'я. Він спершу Онисія святого в Усорові-селі взяв, замучив до смерти. Тоді й Конона святого взяв і мучив його багатьма і жорстокими ранами, примушуючи до ідольської жертви. Чули ж ісавряни, як мучив воєвода святого Конона, зібралося багато озброєних мужів і рушили до села Усорового, хотівши убити воєводу. Про те довідавшись, воєвода сів на коня зі своїми слугами і втік із меж їхніх. Гналися ж за ним ісавряни і не догнали. А святого Конона знайшли зв'язаного і по цілому тілі ранами зраненого й закривавленого. Його ж розв'язавши, плакали над ним. І, обтираючи кров його, мастили тіла свої, освятитися кров'ю його бажаючи, і цілували з любов'ю прийняті за Христа рани його. А святий мученик тужив і сумував вельми, що не дали йому до кінця постраждати, хотів-бо померти в муках за Христа свого. Тоді вели його люди вірні в отчий його дім, що у Витанії-селі був, і піклувалися про зцілення ран його. Коли минуло два роки у стражданні тому, переставився Конон святий до Бога. І зібрався весь Ісаврійський край, плач великий за ним вчинили і поховали його разом з блаженними батьками його і зі святою невістою його, яка дівство своє непорочним до кінця зберегла. Після переставлення ж і поховання Конона святого захотіли ісавряни отчий дім мученика на церкву перетворити. Поширюючи його, почали копати фундамент і знайшли в землі ті вищезгадані тридцять глиняних посудин, в яких Конон святий замкнув бісів. Не відаючи, що є в тих посудинах, але думаючи, що золото і срібло в них заховане, зраділи і швидко одну посудину розбили — і зразу вийшли з неї біси в подобі диму похмурого і смердючого вельми і, потьмаривши повітря, зробили вихор страшний, і всі люди вжахнулися, одні падали від страху, инші ж втікали з того місця, а біси в повітря летіли, робили крику багато і один одного поіменно прикликали. І був страх великий у тому селі, і ніхто після заходу сонця не посмів опинитися поза домом своїм, оскільки багато страховиськ бісівських поночі показувалося і страшило людей і худобу, це ж допустив на час Бог для покарання лакомих людей, які вважали, що в тих посудинах скарб, — і розбити одну посудину посміли. Пізніше відігнані були ті бісівські привиди і страховиська молитвами Конона святого, а инші посудини числом двадцять дев'ять, які містили в собі бісів, залишилися і до сьогодні в землі поховані під фундаментом церкви Конона святого. Його ж святими молитвами хай і ми неушкоджені від бісів завжди будемо, славлячи Отця, і Сина, і Святого Духа — єдиного в Тройці Бога навіки. Амінь.


[ Повернутися до змісту книги: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том VII (березень)" ]

[ Cкачати книгу: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том VII (березень)" ]

[ Купити книгу: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том VII (березень)" ]

[ Житія святих. Інші томи. ]

[ Жития святых на русском языке. Все тома. ]

[ Читайте також "Антонио Сикари - Портреты святых" (рос. мовою)]

[ Lives of saints in English ]


Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!

Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!