Пам'ять преподобного отця нашого Омеліяна Монаха

Місяця березня в 7-й день

У граді Римському був один чоловік на ім'я Вікторин, з юности у багатьох гріхах життя своє провадив. Пізніше, у старості своїй, прийшов до пам'яті і, згадуючи гріхи свої, тремтів перед Божим Судом. Увійшов-бо в один зі святих монастирів і впросив ігумена прийняти його, відрікся від усіх речей світу цього і став монахом. Наречено ж було йому в чернечім образі ім'я Омеліян. І віддав себе в покору і послух, пильнуючи дану йому заповідь, трудячи тіло своє вдень і вночі. Мав же ненастанно пам'ять смертну в душі своїй, готувався завжди до Страшного Суду Божого — як відповідь дати за гріхи свої у день випробування, і у страху вічних геєнських мук був завжди. Таким страхом настільки поневолив і підкорив тіло своє, що всі брати, які в любові Божій у монастирі жили, дивувалися такому його умертвленню, смиренню і трудові. І всі намагалися наслідувати його життя, і здобувати його в послушництві подвиги, аби таким багатотрудним покаянням очистити гріхи свої. Бачили-бо його у всі дні голодного і спраглого, що на землю падав і мало сну приймав, мучив і зранював своє тіло — і приймали користи багато. Був же монастир той збудований на горі високій, мав з одного боку печеру, і мав звичай Омеліян блаженний таємно від усіх пізнього вечора виходити з монастиря в печеру ту і там цілу ніч до ранкової служби молитися зі сльозами. Через довгий час зауважив якось ігумен, що виходить з монастиря Омеліян, коли пізня година була вночі. Не відав, на яке діло брат той з монастиря виходить, — покинув келію свою ігумен, пішов услід йому таємно. І бачив його, що увійшов у печеру, став при ній і хотів чекати, поки вийде, аби спитати його, з якої причини в печеру ту входить. За короткий час світло небесне, сильніше від сонячного проміння, осяяло раптом гору ту, і бачив ігумен преподобного Омеліяна, що в печері стояв, і мав руки вгору простягнені, і молився до Бога, і світло те небесне сходило на голову 6лаженно го. Те бачивши, ігумен вжахнувся, і страх напав на нього. І повернувся бігом до монастиря, тремтячи, і ледве бігти міг ногами від великого жаху. Коли він був біля монастирських воріт, почув голос з небес, що мовив: "Омеліяне, відпускаються тобі гріхи твої". І більше настрашився ігумен, увійшов у келію свою і мовчки чекав світла денного. Після ранкових співів ігумен, хотівши, аби прийняли користь брати, спитав при всіх преподобного Омеліяна, кажучи: "Де ти, брате, був цієї ночі?" Преподобний поклонився ігуменові і відповів: "В монастирі з братами цілу ніч спочивав". Коли викритий був від ігумена і примушений не таїти милости Божої, яка грішникам, що каються, являється, розповів, нехотячи, цілу таємницю братам, як світло і голос з неба на нього з Престолу Милосердя зійшли. Тоді почав ігумен до братів говорити: "Чуєте, брати мої дорогі, міг би всемогутній Бог і мовчки цьому братові гріхи простити, але задля нас світловидну свою з голосом послав йому милість, спонукаючи наше серце до покаяння. І нехай знаємо і здивуємося милості і людинолюбству Творця нашого, що недалеко є від тих, які каються правдиво". Після такого про прощення гріхів своїх сповіщення Омеліян преподобний подальший час життя свого в радості душевній закінчив, відійшов до світла неприступного, аби чути голос радости і веселости в оселях праведних, що на небесах ликують навіки.

[ Повернутися до змісту книги: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том VII (березень)" ]

[ Cкачати книгу: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том VII (березень)" ]

[ Купити книгу: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том VII (березень)" ]

[ Житія святих. Інші томи. ]

[ Жития святых на русском языке. Все тома. ]

[ Читайте також "Антонио Сикари - Портреты святых" (рос. мовою)]

[ Lives of saints in English ]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!