Християнська бібліотека. Дмитро Туптало. Житія святих. Червень. - Про священомученика Маркелина-папу Християнство. Православ'я. Католицтво. Протестантизм. Дмитро Туптало. Житія святих. Червень..
Хай не буде тобі інших богів передо Мною!                Не роби собі різьби і всякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді під землею. Не вклоняйся їм і не служи їм, бо Я Господь, Бог твій, Бог заздрісний, що карає за провину батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях тих, хто ненавидить Мене, і що чинить милість тисячам поколінь тих, хто любить Мене, і хто держиться Моїх заповідей.                Не призивай Імення Господа, Бога твого, надаремно, бо не помилує Господь того, хто призиватиме Його Ймення надаремно.                Пам'ятай день суботній, щоб святити його! Шість день працюй і роби всю працю свою, а день сьомий субота для Господа, Бога твого: не роби жодної праці ти й син твій, та дочка твоя, раб твій та невільниця твоя, і худоба твоя, і приходько твій, що в брамах твоїх. Бо шість день творив Господь небо та землю, море та все, що в них, а дня сьомого спочив тому поблагословив Господь день суботній і освятив його.                Шануй свого батька та матір свою, щоб довгі були твої дні на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі!                Не вбивай!                Не чини перелюбу!                Не кради!                Не свідкуй неправдиво на свого ближнього!                Не жадай дому ближнього свого, не жадай жони ближнього свого, ані раба його, ані невільниці його, ані вола його, ані осла його, ані всього, що ближнього твого!               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Про священомученика Маркелина-папу
   

Місяця червня в 7-й день

Маркелин-папа після святого Гая престол прийняв за царювання Диоклитіяна і Максиміяна, у дні найлютішого гоніння на християн, коли за тридцять днів сімнадцять тисяч християн, чоловіків і жінок, у Римі різними муками було вбито.

Взято було й папу і до Диоклитіяна на допит приведено. Злякався той лютих мук — поклав кадило на ідольський вівтар і приніс жертву в капищі Вести й Ісиди. Цар же за те віддав йому честь, одягнув його в коштовний одяг і назвав собі другом. Повернувся у дім свій Маркелин, ридав і плакав гірко, як же колись святий Петро-апостол, коли відрікся був Христа. І докоряв сам собі, що инших багатьох у вірі утвердив і до мученицького подвигу заохотив, а сам упав падінням лютим. І переживав через те серцем своїм невимовно. Був же в той час у кампанійському краї в граді, що називався Сінуеса, помісний собор духовного чину, на ньому зійшлося єпископів із пресвітерами осіб сто вісімдесят. Маркелин одягнувся у волосяне веретище, попелом себе посипав і з жалем серця увійшов до отців на собор — як засуджений, перед ними став, визнав гріх свій ясно перед усіма і багато сліз проливав, плачучи й ридаючи і суду на себе просячи. Вони ж казали: "Сам своїми устами суди себе. З уст твоїх вийшов гріх, з уст-бо твоїх і суд нехай вийде. Знаємо і Петра святого, що через страх відрікся був Христа, але плакав гірко — й отримав першу милість у Господа свого".

Маркелин таки сам на себе видав суд, кажучи: "Відчужую себе від священичого сану, якого я недостойний. Ще ж і після смерти моєї тіло моє нехай не передають звичному похованню, а нехай викинуть псам на поїдання. Хто ж насмілиться поховати його, той буде проклятий". Після собору того повернувся Маркелин до Риму і, одяг коштовний, який від Диоклитіяна прийняв, у руки взявши, поспішив до Диоклитіяна. Кинув перед ним одяг, докоряючи йому, і злословив богів його брехливих, визнавав, що важко згрішив, і плакав. Цар же сповнився гніву, передав його на муки, тоді на смерть засудив. І вели блаженного за град на страту з трьома вірними — Клавдієм, Кирином й Антоніном. Ішов за ним Маркел Пресвітер, який після нього мав престол прийняти. Прикликавши Маркела, мученик Христовий Маркелин переконував його, щоб був твердий у вірі. Заповідав про тіло своє, щоб ніхто не смів у землю його закопати, але нехай буде на поїдання псам кинене: "Не достойний я поховання людського, не є я достойний, щоб мене земля прийняла, бо відрікся був Господа мого, неба і землі Творця".

Коли ж досягли місця смерти, святий мученик Маркелин помолився з упованням до Христа Господа, що приймає грішників з покаянням, з усього серця простягнув шию свою до страти — і помер за Христа, якого ж відрікся був через страх. Потято з ним було й тих трьох мужів — Клавдія, Кирина й Антоніна. І кинули тіла їхні на шляху без поховання. Проте через декілька днів тіла Клавдія, Кирина й Антоніна вірні, вночі взявши, закопали. Маркелинового ж тіла ніхто не смів взяти й поховати, бо він клятвою закляв, щоб не було передане тіло його похованню. І лежало на шляху тридцять шість днів. Явився ж святий апостол Петро новопоставленому папі Маркелові, кажучи: "Чому тіла Маркелинового досі не поховав?" Відповів Маркел: "Боюся прокльонів його: усіх закляв, щоб ніхто не посмів поховати його тіла". Сказав апостол: "Чи не пам'ятаєш написаного: «Той, хто смиряє себе, піднесеться?» Іди й поховай його чесно". Вставши ж, Маркел-папа пішов, взяв чесні мощі мученикові й поховав їх у гробниці Прискіли, що при шляху Саларійському. Так закінчив земний шлях священомученик Маркелин-папа, залишивши приклад покаяння багатьом, що тоді в такий гріх падали. Багато ж було настрашених муками — Христа відрікалися. Ми ж Боже невимовне милосердя славимо нині, і повсякчас, і навіки-віків. Амінь.


[ Повернутися до змісту книги: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том X (червень)" ]

[ Cкачати книгу: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том X (червень)" ]

[ Купити книгу: "Дмитро Туптало. Житія святих - Том X (червень)" ]

[ Житія святих. Інші томи. ]

[ Жития святых на русском языке. Все тома. ]

[ Читайте також "Антонио Сикари - Портреты святых" (рос. мовою)]

[ Lives of saints in English ]


Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!

Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!