Блудний чоловік (Лк 15, 13)

Безпосереднім натхненням написати наступні роздуми став зміст притчі про блудного сина. Цей відомий текст, написаний св. Євангелістом Лукою, є постійним заохоченням, щоб задуматися над своїм життям та внутрішнім станом. Безсумнівно, батьки та вихователі знаходять у притчі багато вказівок. Однак виявляється, що також і подружжя можуть віднайти у цій історії зміст, що допоможе вирішити чимало проблем їхнього стану. Давайте спочатку зупинимося на короткому уривку:

Кілька днів потім, молодший, зібравши все, подавсь у край далекий і там розтратив свій маєток, живши розпусно (Лк 15, 13)

З цього тексту і наступних тверджень ми дізнаємося, що цей молодший син, після деякого часу перебування поза домом, потрапив у становище великого морального занепаду, який його отець після повернення однозначно назвав: «був мертвий, пропав» (Лк 15, 32). Сьогодні можемо сказати, що він жив у стані смертного гріха, позбавлений можливості спасіння. У дуже схожій ситуації знаходиться кожен чоловік чи дружина після зради, відходу з іншою особою, звертаючись на бік гріха, залежностей чи інших цінностей, ніж записані в Євангелії. Цей відхід необов'язково має бути фізичним покиненням дому. Може бути виходом зі світу цінностей і життя без Ісуса, входженням у темряву гріха. (...)

Живуч в стані духовного і фізичного занепаду, загублений син спонукає себе до глибоких роздумів:

Встану та й піду до батька мого і скажу йому: Отче, я прогрішився проти неба й проти тебе! (Лк 15, 18)

Це був момент цілковитого внутрішнього преображення, з якого почалася дорога фізичного повернення. Важливою умовою для прийняття такого рішення у свідомості юнака була впевненість, що його отець все ще на нього чекає! Син тільки тому і міг подумати, що вирушить у дорогу назад, бо знав, що там далеко є родинний дім, місце, до якого може повернутися, у якому чекає на нього особа. Можливо, батько якимось чином підтвердив готовність прийняти сина під дахом рідного дому. Цілком вірогідно, що послав слуг з гарантіями, що сумує і чекає. Існує також велика ймовірність того, що під час прощання батько сказав сину, що вирушав, дуже важливу річ:

«Пам'ятай, що завжди можеш повернутися, ми будемо очікувати на тебе, будемо тебе любити і сумувати за тобою, незважаючи на те, що зробиш, будемо молитися за тебе». Ймовірно, ця свідомість і згадка про сказані слова допомогли легше прийняти рішення про повернення. Не можна ігнорувати можливість, що отець чимало часу присвятив молитві, прохаючи Доброго Бога вплинути на сина, про його навернення, щоб він вийшов з морального занепаду і повернувся.

Схожа ситуація може видатися у шлюбі. Чоловік чи дружина, якого чи яку покинула кохана людина (пішла фізично чи духовно, наприклад через гріх чи залежність), повинні постійно молитися про повернення, а також запевнити ту загублену особу, що вона завжди може повернутися, що є коханою і очікуваною. Це запевнення, при можливості, повинно бути сказане словами, а також через створення в домі атмосфери очікування, а не відкинення. Окрім того, необхідним є запевнення про вибачення, готовність надати допомогу в зціленні.Тоді, якщо у свідомості людини, яка пішла, з'явиться делікатне прагнення зміни ситуації, підняття, «зібратися і піти», воно буде підтриманим думкою, що є особи, які чекають, що існує місце, до якого можна повернутися.

Як часто інтерпретуємо цю притчу відносно дитини, особи, що покидає спільноту, зраджує якісь цінності, а рідко бачимо в ній заохочення до прийняття відповідної позиції щодо загубленого чоловіка чи жінки. Блудний син може бути образом чоловіка, що йде, живе з іншою жінкою, витрачає гроші і також важко зібраний духовний маєток, що стає руїною внутрішнього багатства дружини, дітей і цілої родини. Чоловіка, що нищить собі і ближнім репутацію у середовищі, стаючи причиною згіршення.

У той час як отець з притчі може бути зразковою дружиною, дуже зраненою, але тою, що очікує, безумовно прощає, не докоряє, молиться і запевняє про готовність прийняти чоловіка під дах. Загублений чоловік часто допускає до себе несміливу думку про повернення, але не знаходить мотивації, слухаючи закиди, вбачаючи замкнуті перед ним двері, а, можливо, і зайняте кимось іншим його місце. На жаль, нарікання на чоловіка, відкидання його, спрямування на нього злості – це поведінка старшого сина з притчі. Насправді, адресатом докорів є сам Бог, який прощає найбільшому грішникові, якщо той визнає свою провину і виражає бажання повернутися на дорогу заповідей.

Таким чином, Небесний Отець закликає ображених чоловіків чи дружин до прийняття з відкритими обіймами кривдника, що повертається, до відновлення його гідності, до надягання обручки на палець, до виставлення весільних фотографій.

Заохочує розпочати все заново, радіти поверненню, влаштувати свято. Воно може мати форму поновного весільного святкування із запрошеними гостями, щоби радість з навернення мала публічний вигляд. Не лише як демонстрація назовні внутрішньої радості, але і форма спокутування після публічного згіршення. Це також заохочення для середовища до подібної поведінки, до прощення, очікування, ставлення до зрадника як до коханої і цінної особи. Також є виразом радості з приводу поновного народження вже не тільки для дому, родини, подружжя, а перш за все для Неба:

Був мертвий, і ожив, пропав був, і знайшовся. (Лк 15, 24)

Не може бути більшого приводу для радості і святкування, ніж повернення людини до життя з Ісусом, до життя таїнствами і «воскресіння» подружжя.

Вся притча, а особливо поведінка Отця, є заохоченням для ображеного чоловіка чи жінки до прощення, очікування, витривалості, запевнення любові, створення у домі атмосфери очікування. Заохоченням інформувати загублену особу про очікування, любов, прощення, сум. Можна тут також віднайти взірець позиції, яку треба зайняти після повернення: не чинити закидів, не очікувати компенсації, забути про образи і багато радіти.

Така поведінка нелегка. У випадку зради і відходу її майже неможливо досягнути. Однак, обвінчане подружжя завжди має у безпосередній близькості Ісуса, який готовий допомагати, додавати надію, вказувати можливість виходу навіть з найбільш безнадійної ситуації. Після відходу чоловіка чи дружини Ісус залишається і можна Його просити про повернення, навернення, опам'ятання, а також здатність повного вибачення, про допомогу забути образи, наново полюбити. З Ісусом це можливо. Тоді буде він виразно присутній у черговій Кані Галілейській разом зі Своєю Матір'ю і учнями, якими у такій ситуації стають самі одружені чоловік і дружина.

Мечислав Гузевич «Подружжя – велика таємниця»

[ Повернутися до змісту книги: Спільнота Подружжів у Кризі «Сихар» ]

[ Скачати книгу (PDF): Спільнота Подружжів у Кризі «Сихар» ]

[ Джерело: sychar.org ]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!