Ті, які трудяться у спільноті - матимуть рівний з мучениками вінець

Повернутися до змісту книги "Теодор Студит. Поучення"

Поучення 8-е

Про тих, які трудяться у спільноті - вони матимуть рівний з мучениками вінець

Отці мої, браття і діти! Я думаю, що і я працюю не марно, навчаючи вас слову мого смирення, та й ви не втрачаєте час, слухаючи. Хоча й те правда, що це робота не назавжди, бо прийде час цілковитого мовчання. Ми тут не вічні, ще трохи - скільки звелів Господь - і хтось відійде з цього життя: я або ви. Але ми шукаємо того, щоб відійти з терену цього життя з добрими ділами і виконавши заповіді, щоб наш відхід був милий Господеві нашому Ісусові Христові. Яка ж користь від поучення? Та, щоб ми почули, навчились і погодились виконувати заповіді. Правда, через численність братії у спільноті в нашому житті бувають незручності, збентеження і неспокій. Я бачу, діти мої, що всі ви постійно працюєте, кожний у своєму послусі: одні не сплять і місять хліб, натруджуючи руки свої біля тіста і обпікаючись біля печі; другі обкопують виноградники; треті переносять труднощі подорожей на дорогах, інші займаються рукоділлям: шиттям, переписуванням, пранням білизни; четверті в кухні чи в трапезній, чи в кузні, хтось має послух келаря. Знову ж таки - всі ви ходите на всі церковні служби: на перший, третій, шостий і дев'ятий час, на Вечірню і Повечер'я, стоїте, співаєте, молитесь, без лінощів і нарікань, бо це - заборонено. Словом, я постійно роздумую про вашу пращо, труднощі і вашу журбу. А втім, не журіться, тому що в усьому цьому ми виходимо переможцями, за словом апостола, «завдяки тому, хто полюбив нас» (Рим. 8, 37). Так що хоч праця й велика, однак завдяки їй возсіяє нам вічна веселість і безконечне спасіння. Тож нам більше личить радіти й веселитися і спонукувати себе до ще більших подвигів, працювати на терені мучеництва в спільноті, нічого не боятися і не вертатися назад зі страху перед скорботою і працею. їй-же, діти мої! Благаю вас, стійте, приступайте, ратуйте і прагніть до всього доброго і доброчесного і, за словом Господнім, «вашим стражданням ви спасете душі свої» . (Лк. 21,19). Уявляючи смертну годину, щодня обновляйтеся, а все інше вважайте другорядним в ім'я Божої любові. Зберігайте себе в благочесті, мудрості й духовній любові і уникайте згубного зухвальства. Слухайтесь один одного без нарікання, ревнощів, заздрості і сварки. Нехай кожен вважає благо свого ближнього своїм благом, іноді нехай потерпить і зневагу, якщо б і зневажив його брат в якомусь випадку. Приймаймо докори з радістю, як душевний лік. Завжди чинімо і виконуймо все перед безсмертним Богом лагідно, тихо, сповідаючись (перед духовним отцем), без протесту і замішання.

Оце є, діти мої, мучеництво у спільноті, що його ревний часто шукає у стражданні за Христа через мучеництво від нечестивих. Але якщо хтось твердо і мужньо витримає ці страждання, подвиги й муки, не вклякне перед Ваалом, тобто принесе пристрасті в жертву своїй душі, якщо не відречеться від своїх обітів і витримає в боротьбі до кінця, то, за словами св. отців, уподібниться до мучеників, які проливають свою кров. Але що з того, коли хтось явно і неложно переносить страждання? Не той бо мученик, кого багато б'ють і мучать, а той, хто витримає до кінця. Бо якщо хтось посеред подвигу або й близько до його кінця ослабне й відречеться своїх обітів, то зазнає найсумнішої і достойної ридань біди, - не тільки тому, що занапастив дотеперішню свою працю, але й тому, що підлягатиме дуже суворому осуду в день судний.

Отож, збережіть себе, діти, нічим неушкодженими і не думайте, що цими словами я примушую вас коритись мені заради мого спокою чи для задоволення тілесних потреб і людської слави. Ні, не для цього, - клянусь подвигом ваших чеснот - клятвою хочу вас в цьому переконати і вам засвідчити, - а ради спасіння ваших душ, ради Божої слави і щоб сподобились ви Небесного Царства разом з нашими отцями, щоб торжествували і раділи там, де радіє світило світил Антоній Великий, богоносний Євтиміи, Пахомій хрестоносець, там, де прославлений Сава, всеблаженний Теодосій, богопросвітлений Доротей, рівноангельний Дометіан, святіший Акакій, богопредстательний Доситей і присноживущий Василій, тобто Василій послушливий, духоносний Захарія і  Атрей богопослушний. Та й що багато говорити, коли можу сказати: там, де Петро і Павло, верховні апостоли, там, де скинії святителів, священиків і святих мучеників. Але якщо ми й не удостоїмось бути зачисленими до них, то принаймні зможемо їх бачити, надіємось же побачити і присутність самої Цариці і Владичиці нашої Богородиці і н припасти до її ніг. Хоч і нескромно на це надіятись, але, можливо, побачимо і Самого Владику всіх і Господа нашого Ісуса Христа, бо сказав божественний Павло, що у друге пришестя Господа будемо «вхоплені на хмарах у повітря назустріч Господеві і так будемо з Господом завжди» (1 Сол. 4, 17). Оскільки на нас чекає така слава, радість і життя, то чия душа не заграє, хто не запрагне, не запалиться і не окрилиться Божою любов'ю і не виконає належного? Тільки я, діти:, з лукавими бісами, як їх помічник і слуга, своїми лукавими ділами віддалився від Бога. Але помоліться, щоб і я спасся в Господі нашому Ісусі Христі, котрому слава і влада з Отцем і Святим Духом, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

[ Cкачати книгу: "Теодор Студит. Поучення" ]

[ Купити книгу: "Теодор Студит. Поучення" ]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!