Християнська бібліотека - Про страшний судний день Християнство. Православ'я. Католицтво. Протестантизм. Теодор Студит: Поучення
Кажу ж вам, Своїм друзям: Не бійтеся тих, хто тіло вбиває, а потім більш нічого не може вчинити!                Але вкажу вам, кого треба боятися: Бійтесь того, хто має владу, убивши, укинути в геєнну. Так, кажу вам: Того бійтеся!                Чи ж не п'ять горобців продають за два гроші? Та проте перед Богом із них ні один не забутий.                Але навіть волосся вам на голові пораховане все. Не бійтесь: вартніші ви за багатьох горобців!                Кажу ж вам: Кожного, хто перед людьми Мене визнає, того визнає й Син Людський перед Анголами Божими.                Хто ж Мене відцурається перед людьми, того відцураються перед Анголами Божими.               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Про страшний судний день
   

Повернутися до змісту книги "Теодор Студит. Поучення"


Поучення 18

Про страшний судний день

Браття мої, отці і чада!

Я не знаю, яку ви отримуєте користь від мого смиренного слова, але те, що я, окаянний, нагадуючи вам належне, сам приходжу до тями, тверезості, страху Божих судів і відповідальності за моє незаслужене настоятельство, - це усвідомлюю. Отож, хоча нікому іншому я й не приношу користі, однак для напоумлення самого себе я говорю і зверну до вас повчальне слово. В чому ж полягає поучення? Ми повинні зважати на те, що наше життя - це час подвигів, час труднощів і поту, і не лише короткочасних і тимчасових подвигів, труднощів і поту, а повсякчасних, багаторічних і на ціле життя цього віку. І знову: хто не втримається в таких подвигах, той втрачає не щось мале, незначне і людське, а самі Божественні й небесні речі. Бо ті, що багатьма стражданнями, повсякчасною довготерпеливістю і зберіганням заповідей досягають бажаного, успадковують Небесне Царство і безсмертя, вічне життя і несказанне й невимовне задоволення вічними благами. А ті, які грішать недбальством, лінощами, пристрастю і любов'ю до цього світу і до смертоносних та згубних насолод, успадкують вічну муку, безконечний сором і стояння ліворуч, почувши отой страшний голос Судді всіх і Владики Бога: «Ідіть від Мене геть, прокляті, в вогонь вічний, приготований дияволові й ангелам його» (Мт. 25, 41).

Та нехай ми ніколи не почуємо цього, діти і браття мої, і не будемо відлученими від святих і праведних невимовно прикрим відлученням: коли вони будуть прийняті у несказанну й незбагненну радість і невситиму насолоду і «засядуть з Авраамом, Ісааком та Яковом» (Мт. 8, 11), як говорить про це Божественне Писання, а ми повинні були б піти з бісами туди, де вогонь невгасимий, черв'як невсипущий, скрежет зубів, глибока безодня, нестерпний тартар, нерозв'язні пута, найпохмуріша преісподня, - і не на деякий час або на рік, і не на сто або тисячу и років. Оріген думає, що мука матиме кінець. Але ні - вона, як сказав Господь (Мт. 25,46), буде безконечна, буде назавжди і навічно. Де, браття, за словами святих, будуть тоді батько і мати, щоб визволити? - Сказано: «Таж ніхто не може викупити себе самого, не може дати Богові ціну за себе. Занадто дорогий бо його душі викуп, і вистачити він ніколи не може» (Пс. 49, 8-9).

А я запитаю інакше: де тоді, браття мої (почну з меншого, щоб дійти до більшого), лінощі лінивих, недбальство недбалих, суперечливість сперечальників, непослух ослушників, гордість гордих, зухвальство зухвалих, свавілля самоуправних і обжерливість ненажер? Де тоді самовпевненість самовпевнених, численні самооправдання брехунів і, нарешті, порушення клятви тих, які відреклися від своїх обітів, виголошених ними перед Богом, які зневажили Божого Сина і кров завіту потрактували як звичайну кров (Євр. 10, 29), тих, які думають, що нема смерті і воскресіння, ані суду, ані відплати. Тих, що від братства у Святому Дусі відійшли і самого Святого Духа втратили, як говорить про це Василій Великий (Див. Подвижнич. устави гл. 21). Тих, що блукають тут і там, як загублені вівці, ходячи по бистринах і пропастях своїх насолод і навіть голосу мого смирення не чують, ані перестороги, якою я перестерігаю інших і показую їм кращу долю? Пожалій, Господи, і визволи нас від такої нечутливості, злодумності і потьмарення.

Але ми, чада, «ходіте, поклонімся і ниць припадім; припадімо на коліна перед Господом, творцем нашим!» (Пс 95, 6), і з братолюбства помолімося за них, просячи їх навернення і виправлення. А від себе принесімо Богові те, що вимагається, і піднімаймось до кращого, випрошуючи прощення за те, в чому були недбалі. Хоч ми й нічого ще не звершили, та ми ще на терені праці, ми знаходимося в загорожі, і напучує нас один і той же пастир. Нами не заволодів сатана, і ворог не захопив нас у полон, і дикий звір нас не розтерзав, бо не викрав нас зі двору й не тягне нас за шию в зубах, ламаючи кості наших душ своїм хвостом, оскільки ми, як вівці Христові, захищені і зсередини. Іноді ми кульгаємо, зазнаємо недуг, покриваємося червами або страждаємо ще від чого-небудь, та все ж він назовні лиходійствує і підстерігає нас, «шукаючи, кого б пожерти» (1 Пт. 5, 8). А як він може когось пожерти? Або сам ускочить іззовні, або приманить когось до себе через яке-небудь вікно або через яку-небудь щілину в нашому духовному домі. Роздумуймо про це, і тоді ми зрозуміємо підступи противника, і нехай кожен, скільки в його силі, буде старанним у своєму служінні, нехай принукує себе до успіхів у смиренні, послусі, сповіді, розчуленні, молитві, сльозах, колінопреклоненнях, у співі псалмів, праці, в любові, чистоті та й взагалі у доброму житті, будучи вибраною посудиною Христовою і сином світла. їй-же, чада мої, прошу й благаю вас, нагадую вам і спонукую вас ще трохи, і прийде година, настане час нашої радості, звільнення, свободи, розкошування, вінців і відплати. Можливо, й самі святі, і особливо наші сподвижники, тобто послушливі, вже тепер радіють і веселяться, дивлячись з Небес на наші успіхи. Бо кожний лик праведних особливо любить свого, який працює для збільшення і примноження успадкованої ними частки, щоб збільшувалося їх число і щоб усі разом раділи, оспівуючи блаженну і Святу Тройцю, якій належить слава, честь і поклонення, нині і повсякчас, і навіки віків. Амінь.

Cкачати книгу: "Теодор Студит. Поучення" ]

Купити книгу: "Теодор Студит. Поучення" ]


Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!

Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!