Християнська бібліотека - Про те, щоб берегти душу від смертоносних пристрастей Християнство. Православ'я. Католицтво. Протестантизм. Теодор Студит: Поучення
Просіть і буде вам дано, шукайте і знайдете, стукайте і відчинять вам                Безперестанку моліться                Бо яким судом судити будете, таким же осудять і вас, і якою мірою будете міряти, такою відміряють вам                Ми познали й увірували в ту любов, що Бог її має до нас. Бог є любов, і хто пробуває в любові, пробуває той в Бозі, і в нім Бог пробуває!                Через великі утиски треба нам входити у Боже Царство                Поправді кажу вам: коли не навернетесь, і не станете, як ті діти, не ввійдете в Царство Небесне!                Поправді кажу вам, що багатому трудно ввійти в Царство Небесне                Верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Боже Царство ввійти!               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Про те, щоб берегти душу від смертоносних пристрастей
   

Повернутися до змісту книги "Теодор Студит. Поучення"


Поучення 50

В середу другого тижня. - Про те, щоб берегти душу від смертоносних пристрастей

Браття та отці! Провівши перший тиждень у пості, ми бачимо тепер один в одному зміну порівняно з тим, які ми були перед цим: наші лиця вимучені, бліді й жовті. Але, як каже апостол, «хоч наша зовнішня людина занепадає» і зменшується, «однак, наша внутрішня - обновлюється і день у день росте» (2 Кор. 4, 16). Бо так само, як від достатку в житті тіло тучніє і стає квітучим, так і душа від здержливості стає світлішою і мужнішою. Саме цим стражданням нашого тіла ми виплекали в собі душевну красу і благоліпоту - ту красу, якої бажав Святий пророк Давид, і молив Бога дарувати йому благодать, кажучи: «Господи, з ласки твоєї утвердив ти мене в славі й потузі» (Пс. ЗО, 8). Через цю благоліпоту здержливості заручаються наші душі з мисленним Женихом Христом, як говорить про це блаженний Павло: «...я вас заручив одному лиш чоловікові, пояеив вас чистою дівою Христові. Але боюся, щоб, як змій був обманув Еву своїм підступом, так не попсувалися думки ваші, й ви не відхилися від простоти й чистоти щодо Христа» (2 Кор. 11, 2-3). Чи бачиш велич дару? Ми сподобились мати женихом Христа. Чи бачиш, як навіть великий апостол Павло боїться і потерпає, щоб нас не звабив диявол, наш ворог, і не скинув з висоти такої гідності? Душа наша подібна до зарученої молодої дівиці, яка ховається і бережеться від поглядів юнаків, щоб вони її не бачили, яка пильнує, щоб зберегти своє дівицтво чистим і неоскверненим, поки не настане час шлюбу і злучення. Так і душа повинна оберігати себе від гріха до самої смертної години. І тоді, якщо вона благовидна і сяє чеснотами збереженого в цьому світі дівицтва, то після виходу з тіла, ніби з царської палати, їй зрадіють святі ангели, бачачи її красу і благоліпоту. Якщо ж вона буде потворна й очорнена гріхами, то доставить радість бісам на знеславу Христа. А це така річ, що страшно говорити і слухати.

Тому ми й наражаємо наше тіло на страждання і провадимо суворе життя, щоб приборкати плотські пристрасті і не припускатись нерозважливих вчинків, щоб керуватись духовною мудрістю, а не плотським свавіллям. Той самий захист і той самий подвиг здержливості ми хочемо мати не тільки сьогодні, а завжди. Та й хіба життя ченця не є нічим іншим, як приборканням пристрастей, пильнуванням за помислами і повсякчасною боротьбою з невидимими і скритими бісами? Хоча це здається важким і трудним для тіла, але приносить велику користь душі. До того ж труд цей - тимчасовий, а нагорода - вічна. Тому апостол каже: «Бо те, що одну мить триває, - наше легке горе - готує нам понад усяку міру вічну ваготу слави, нам, що дивимося не на видиме, а на невидиме. Видиме бо - дочасне, а невидиме - вічне» (2 Кор. 4, 17-18). Заради вічних благ, до яких бажають припасти самі ангели, і заради Господа нашого Ісуса Христа, з ким заручені наші душі, прошу вас і звертаюся до вашої любові: «Браття, бережімо наші душі чистими від недостойних діл і нечистих помислів, які, за словами Господа, «осквернюють» (Мт. 15, 18) нашу душу. Аж ніяк не сприймаймо гріховного помислу, бо від такого помислу і роздумувань в нас розпалюється, наче велике полум'я, хіть. Вона обпікає і спалює наші душі, часто чинить їх потворними і чорними. Тому віддаляймося, наскільки можливо, від пристрастей, відбиваючи перший підступ ворога, і з великою пильністю уникаймо злих помислів. Будучи старанними в цьому пості, просвітімо наші душі добрими ділами, щоб, коли настане час розлученім душі з тілом, ми виявились готовими і чистими: і сподобились тієї небесної радості і насолоди і причастя вічних благ в Господі нашому Ісусі Христі, якому належить слава і влада з Отцем і Святим Духом, нині і повсякчас і навіки віків. Амінь.

Cкачати книгу: "Теодор Студит. Поучення" ]

Купити книгу: "Теодор Студит. Поучення" ]


Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!

Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!