Про те, що похвально для ума – роздумувати про красу Божого творіння

Повернутися до змісту книги "Теодор Студит. Поучення"

Поучення 90-е

В четверту неділю. – Про те, що похвально і боголіпно для ума – роздумувати про невимовну красу Божого творіння

Браття і отці! Завжди і повсякчасно нехай чувають ум і серце людини, нехай навчаються Божому ділу і труду подвижництва, нехай не тягає їх туди й сюди, наче бранців, а всеціло нехай роздумують про Божественне. Чи оскудіває у морі вода, а в повітрі вітер? Так само, і ще незрівнянно в більшій мірі, не повинна оскудівати в нас добра думка, щоб ми завжди спрямовували свій погляд у безконечну безодню Божих чудес, в які нехай занурюється з любов'ю ум, тобто нехай з любов'ю в них поучується і не з'єднується з гріховними помислами. Бо для ума природньою є постійна рухливість і нестатичність, і він ніколи не може стояти спокійно на одному місці, а різними способами спрямовується туди, куди ми його звертаємо: або на добро, або на зло. І якщо ми звертаємо наш ум до доброго, то можемо говорити з пророком Давидом: «Господи, з ласки твоєї утвердив ти мене в славі й потузі», а якщо до злого, то «сховав твоє обличчя, і я стривожитесь» (Пс. З0, 8). Бо відвернення Божого лиця в тому полягає, що ум людини кружляє в колі лукавства і суєти. І знову ж, вправляння в лукавстві спричинює згубне збентеження душі і її зло.

Ось чому постараймося завжди звертати наш ум до споглядання істинного і доброго і озиратись тільки на це. Що ж це таке? Ангельські І небесні сили, оті невимовні райські красоти, світлі житла апостолів, пророків, мучеників і всіх праведних. Нехай споглядає наш ум що небесну широчінь, промінь сонця, світло місяця, хори зірок і все, що осягає чуття. І на цьому не зупиняймося, як язичники, які обожнювали небесні світила, а пізнаваймо художника Бога, який їх сотворив і зберігає нестаріючою та незмінною їхню красу і благоліпоту. Так на початку, в раю, Бог дуже благоліпно прикрасив також і нас, людей, та подарував нам гідність бути Його образом і подобою, якими Христос просіяв у час переображення і воскресіння. І хоча ми через непослух очорнили і спотворили себе, і втратили оту першу благодать, та Бог знову прикрасив і переобразив нас у благодаті Христової «купелі відродження», тобто святого хрещення, «і відновленням Святого Духа, якого вилив на нас щедро через Ісуса Христа, нашого Спаса» (Тита З, 5-6). І хоча ми знову, вдруге, очорнились гріхом, Він і втретє просвітив нас ангельським образом дівственного монашого життя, яке є ніби другим хрещенням, простив нам гріхи, стер запис, зроблений проти нас дияволом. І нехай перебуде душа наша у своїй красі, щоб сподобилась вона почути: «Уся ти гарна, моя люба, і вади нема в тобі» (П. п. 4, 7). А якщо осквернимось (бо ми схильні до гріха, і нікого нема чистого від скверни, ніхто не може сказати, що має душу і серце чисті), то знову очистімось сльозами, як сказано: «обмий мене, і я над сніг буду біліший» (Пс. 51, 9). А також: «Обмийтеся, станьте чистими; усуньте з-перед моїх очей нікчемні ваші вчинки; перестаньте чинити зло!» (Іс. 1, 16). Блаженна душа, яка завжди очищує себе таким способом і полишає усяку пристрасть до світу і до самої своєї плоті, яка любить тільки Бога і тільки Його має у своєму умі, яка солодко й радісно щоденно очікує смерті. Бо воістину гряде смерть, і ми мусимо віддати неминучий борг. О, якби у той час нас було знайдено преподобними і праведними, щоб тіло кожного з нас, як вибрана посудина і колісниця правди, виявилось чесним і достойним поцілунку для тих, хто буде бачити його і співати (над ним надгробні пісні). А наша душа, взята святими ангелами, нехай увійде у вічне життя Господа нашого Ісуса Христа, якому належить слава і влада з Отцем і Святим Духом, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

[ Cкачати книгу: "Теодор Студит. Поучення" ]

[ Купити книгу: "Теодор Студит. Поучення" ]

Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!