 |
 |
 |
|
|||
| |||
| |||
| |||
|
|
|
|
|
|
Прийняття християнства й утворення Церкви мали величезне значення для розвитку освіти і всієї національної культури українського народу. Християнство принесло з собою книгу, писемність, школу. Прийнявши Христову віру з Візантії, Русь-Україна отримала звідти і потрібні для богослужіння та християнської освіти книги; але отримала переважно не мовою грецькою, з якої треба було ще перекладати, а через південних слов'ян, які вже мали переклади церковно-релігійної літератури на мову слов'янську. Як вже було сказано, це була історична заслуга святих братів Кирила і Мефодія. Великим щастям для українського народу було те, що Христову віру він прийняв не з Рима. Бо латинські проповідники, пов'язані традиціями Рима, відправляли богослужіння для всіх народів латинською мовою, хоч би та мова для того чи іншого народу була зовсім чужою, незрозумілою. Крім того, Рим забороняв масам вірних читати Біблію - Святе Письмо. Принесена в Русь-Україну церковна писемність слов'янською мовою стала основою, на якій виросла власна писемність. Річ у тім, що тодішня церковнослов'янська мова, так звана старослов'янська, хоч і не була живою мовою наших прадідів, але була значно зрозумілішою для них, ніж для нас тепер. За зразками перекладених (з грецької мови) книг, що з'явилися після прийняття християнства, стали писати в Русі літописи, житія святих, проповіді, описи прочан подорожей до святих місць та інші твори. Упродовж багатьох століть українська література складалася майже повністю з творів церковно-релігійних. Українська писемність стала світською тільки на початку XIX століття. До того ж часу вона була пов'язана з Церквою і з церковно-національним життям нашого народу. Монастирі, разом з княжими дворами, були осередками "книжного читання", переписування книг (коли не було ще друкування книжок), записів літописців, складання житій святих, проповідей. Перші письменники, як-от митрополит Іла-ріон, преподобний Феодосій Печерський, літописець Нестор, єпископ Туровський, Кирило ігумен, Даниїл Паломник та інші., були переважно з ченців або з церковної ієрархії. У ті давні часи рукописна книга була досяжна тільки для вищих верств (князі, бояри, духовенство); простий народ пізнавав християнство через церковне богослужіння та проповідь у церкві. На становлення християнського світогляду народу, його моральних поглядів на правду і кривду надзвичайно великий вплив мала Церква з великим колом річних свят і пов'язаних з ними церковних обрядів. Під впливом старозавітних і євангельських оповідей, житій святих, псалмів, церковно-богослужбових співів утворюються в народі оповідання про початок і кінець світу, про побожне життя, муки пекельні. А народна поезія, яка існувала ще з язичницьких часів, проймається християнськими мотивами і характером; це, наприклад, спостерігається в українських колядках, де обожувані раніше сили природи замінюють тепер Бог Отець, Icy с Христос, Дух Святий, Богородиця, апостоли, святі. Вплив Церкви на національну культуру українського народу, крім вироблення християнського світогляду, розвитку писемності, народної релігійної творчості і церковно-обрядового побуту в житті народу, позначився і на розвитку різних видів мистецтва, таких як церковний спів, малярство, церковна архітектура. Церковне будівництво розвинулось у нас дуже широко. Літописи згадують про сотні церков, які були в переважній більшості дерев'яними. А князі будували величні муровані храми. Хреститель Руси-України князь Володимир збудував Десятинну церкву, яка була однією з найбагатших будов старокнязівської доби. Цей величний храм був зруйнований під час нападу на Київ татарського хана Батия в 1240 році. Найбільшою ж будовою в старокнязівську добу і величною пам'яткою Української Православної Церкви залишається й досі Київський Софійський собор. Це була митрополича кафедра на честь святої Софії, або Премудрості Божої. Побудував її син Володимира Великого, князь Ярослав Мудрий у першій половині XI ст. Хоч зовнішній і внутрішній вигляд цієї святині далеко не той тепер, як за часів князя Ярослава, але вона зберегла за понад 900 років існування чимало від своєї первісної будови і зі своїх мистецьких прикрас. Свята Софія Київська пережила разом з народом усі його лиха в історії, і занепад її свідчив також про занепад українського народу. Свята Софія Київська і нині є найбільшою святинею Української Православної Церкви і свого роду символом тисячолітнього християнства в Русі-Україні. [ Повернутися до змісту книги: "Закон Божий" ] [ Cкачати книгу: "Закон Божий" ]
Рекомендуйте цю сторінку другові! |
|
|
|
|
|
