 |
 |
 |
|
|||
| |||
| |||
| |||
|
|
|
|
|
|
Після того,як Ісуса Христа було засуджено на розіп`яття, Його віддали воїнам. Ті ж, узявши Його, знову знущалися і глумилися з Нього. Насміявшись, вони зняли з Нього багряницю й зодягли у власний одяг. Засудженим на розіп`яття належало самим нести хрест свій, тому воїни поклали на плечі Спасителю хрест Його і повели на місце, призначене для розіп`яття. Це був пагорб, який називали Голгофою, або Лобним місцем. Голгофа знаходилася на захід від Єрусалима, неподалік від міської брами, яка називалася Судною. За Ісусом Христом ішло безліч народу. Дорога була дуже нерівною. Змучений побоями і катуваннями, втомлений душевними стражданнями, Ісус Христос ледве йшов, кілька разів падаючи під тягарем хреста. Коли дійшли до міської брами, де шлях піднімався на гору, Ісус Христос зовсім занеміг. У цей час воїни побачили поблизу людину, яка зі співчуттям дивилася на Христа. Це був Симон Киринеянин, що повертався після роботи з поля. Воїни взяли його і примусили нести хрест Христів. Серед народу, який ішов за Христом, було й багато жінок, які плакали і ридали за Ним. Ісус Христос, звернувшись до них, сказав: "Дочки єрусалимські! Не плачте за Мною, а плачте за собою і за дітьми вашими. Бо ось надходять дні, коли скажуть: блаженні неплідні і утроби, які не родили, і груди, які не годували! Тоді почнуть говорити горам: упадіть на нас! І пагорбам: покрийте нас". Так Господь провістив ті жахливі біди, які мали невдовзі після Його земного життя спіткати Єрусалим та народ єврейський. (Див.: Мф 27, 31–32; Мк 15, 20–21; Лк 23, 26–31; Ін 19, 16–17). [ Повернутися до змісту книги: "Закон Божий" ] [ Cкачати книгу: "Закон Божий" ] Джерело: www.hram.kiev.ua
Рекомендуйте цю сторінку другові!
|
|
|
|
|
|
