Християнська бібліотека. Божественна комедія. Чистилище: Пісня 29. Християнська бібліотека. Божественна комедія.
Кажу ж вам, Своїм друзям: Не бійтеся тих, хто тіло вбиває, а потім більш нічого не може вчинити!                Але вкажу вам, кого треба боятися: Бійтесь того, хто має владу, убивши, укинути в геєнну. Так, кажу вам: Того бійтеся!                Чи ж не п'ять горобців продають за два гроші? Та проте перед Богом із них ні один не забутий.                Але навіть волосся вам на голові пораховане все. Не бійтесь: вартніші ви за багатьох горобців!                Кажу ж вам: Кожного, хто перед людьми Мене визнає, того визнає й Син Людський перед Анголами Божими.                Хто ж Мене відцурається перед людьми, того відцураються перед Анголами Божими.               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Чистилище: Пісня 29
   

Зміст: "Божественна комедія"


Земний Рай - Алегорична процесія, або Тріумф церкви

1] Вона своє скінчила говорити

2] І стала, мов закохана, співать:

3] «Блаженні ті, чий гріх уже покритий»,

4] Як німфи, що ополудні спішать

5] По затінку діброви самітними

6] Зирнуть на сонце й далі простувать,

7] Пішла вона лугами запашними

8] Тим берегом, а цим - проти води,

9] Дрібним я крокам слідував дрібними.

10] По сотні кроків нашої ходи

11] Враз береги кудись убік звилися,

12] І я на схід звернув свої сліди.

13] Коли ми трохи далі подалися,

14] То жінка та мені, як я почув,

15] Сказала: «Брате, слухай і дивися».

16] І раптом висвіт з гущини блиснув, -

17] Він для очей таким сліпучим здався,

18] Що я на блискавку помислив був.

19] Та полиск блискавки б умить промчався,

20] А цей нестримно далі все зростав,

21] Аж я: «Та що ж воно таке?» - спитався.

22] В осяйному повітрі спів почав

23] Неждано ширитись, принадно й гойно,

24] І знову, гнівний, Єву я згадав.

25] Все Господу корилося достойно,

26] Вона ж сама зневажила Творця,

27] Який життя вдихнув у неї щойно.

28] Якби не скинула вона з лиця

29] Покрову, то мені б в садах прегарних

30] Була б найперша й довга втіха ця.

31] І поки йшов я в спогадах примарних

32] Про вічні радощі в раю земнім,

33] З бажанням свят, ще більших та безхмарних,

34] Повітря осяйнуло вогняним

35] Серпанком зеленіючу дорогу

36] І ніжний звук став співом чарівним.

37] Святі дівчата, голоднечу вбогу,

38] Безсоння мусив я за вас нести, -

39] Подайте ж зараз світлу допомогу!

40] Збере хай думи Гелікон святий,

41] Та й ще підсобить хором Уранія

42] У вірш важке для розуму ввести!

43] Сім золотих дерев уздріла мрія,

44] Бо відстанню обманена була:

45] Обман цей - віддалі звичайна дія.

46] А от як стала відстань ця мала

47] І річ, іздалеку ніби туманна,

48] Всіма своїми рисами зросла, -

49] То над думками влада безустанна,

50] Що світники це, - довела увіч,

51] І влад виспівували всі: «Осанна!»

52] Проміння розливала кожна з свіч

53] Розкішніше за місяць серед ночі,

54] Коли уповні він і повна ніч.

55] Захоплений, свої звернув я очі

56] На доброго Віргілія, який

57] Вернув у здивуванні зір пророчий.

58] Я на високі глянув світники -

59] Ті посувались далі так повільно,

60] Що їх догнали й молоді б жінки.

61] Та провідниця мовила: «Як сильно

62] Оцим живлющим світлом захопивсь,

63] Що дальшим не цікавишся ти пильно!»

64] І погляд мій за вогники повивсь,

65] І там людей уздрів я в білих шатах, -

66] Світ на таке ніколи не дививсь.

67] Та зліва річка в берегах покатих

68] Одбила, як упав на неї зір,

69] Мій лівий бік, мов із дзеркал багатих.

70] Не зупинявся аж до тих я пір,

71] Спішивши йти назустріч невидимим,

72] Поки не ліг між нами водний шир.

73] А світники все шляхом невгасимим

74] Лишали слід, накреслений без рук,

75] Мов пензлем, вимальовуваний димом.

76] Лягли в повітрі, як стрічок тих пук,

77] Сім стяжок різноколірних, що б склали

78] Перев'язь - Делії, а Сонцю - лук.

79] Вогні все далі й далі відбігали,

80] Аж поки не зробилися малі,

81] Й весь час між себе десять кроків мали.

82] Під пишним небом, по ясній землі

83] Двадцять чотири діди йшли ступою

84] З лілейними вінками на чолі,

85] І всі співали: «Благодать з тобою

86] Між дочок всіх Адамових, вовік

87] Будь благодать з твоєю красотою!»

88] Коли останній проминув старик

89] І розрівнявся трав і квітів килим,

90] Що під його стопами був поник,

91] Як в небесах світило за світилом,

92] Ступило четверо тварин тепер, -

93] Оздоблених листом зазеленілим.

94] У кожної шість крил з барвистих пер,

95] І кожне з них було таке окате,

96] Як Аргус, поки той іще не вмер.

97] Але, читачу, рими витрачати

98] Не можу тут, бо далі місце є,

99] Ще й не одне, цікаве та багате.

100] Читай Єзекіїля: він дає

101] їх опис, рух із півночі крізь вири,

102] Де вітер, сніг і полум'я снує.

103] Які на сторінках у нього звірі,

104] Такі ж і тут ішли, - без всяких змін,

105] Лиш крил було по шість - не по чотири.

106] Святковий повіз між святих тварин

107] Повільно рухала грифона сила -

108] Вагу велику віз невтомно він.

109] Він простягнув одне за одним крила

110] З середньої по трьох і трьох стяжках,

111] І кожна їх без шкоди пропустила,

112] Й вони кінцями зникли в небесах,

113] А тіло золотим було пташаче

114] Й червоним з білим, де вже був не птах.

115] Убогішим візком втішав гаряче

116] Завзяття Риму сам Октавіан,

117] І повіз Сонця б не сіяв багатше;

118] Той Сонця повіз, що на зойк землян

119] Згорів аж до останньої дощинки,

120] Коли творив свій суд Юпітер-пан.

121] При правім колесі ішло три жінки

122] Весь час у танці; першої не зміг

123] Помітить я у виблисках жаринки,

124] У другої від голови до ніг

125] Все тіло й кість були як з ізумруду,

126] А третя сяла, наче свіжий сніг.

127] То біла брала інших під оруду,

128] А то червона, і мінявсь танок,

129] Скоряючись її пісням, як чуду.

130] Ліворуч гралось четверо жінок

131] У пурпурі, піддаючись єдиній

132] З трьома очима, кращій від зірок.

133] Йшло двоє за описаними нині

134] В одежі неоднаковій старих,

135] Однакових в суворій благостині.

136] Бо перший, мабуть, вчивсь у школах тих,

137] Де Гіппократ в природи сам навчався

138] На користь любих їй істот людських,

139] А другий зовсім іншим видавався

140] З мечем, який так страшно блискотів,

141] Що я й на цьому березі злякався.

142] Ще бачив скромних чотирьох дідів

143] І одного, який, повитий снами,

144] Самотній в даль проникливо глядів.

145] Ці семеро одягнені так само

146] Були, як перші, тільки не з лілей

147] їх чола прикрашалися вінками, -

148] З багряних рож: для неблизьких очей

149] Здавалось, що вогонь горить стіною

150] Понад бровами у святих людей.

151] Вже порівнявсь блаженний віз зі мною,

152] Коли по небу раптом грім пройшов.

153] І перед забороною грізною

154] Похід спинився біля корогов.

- - -

Коментарі:

28-З0. Зміст: «Якби Єва не скинула з лиця покрову слухняності, я б теж жив у цьому раї».

37. Святі дівчата - музи.

40. Гелікон - гора муз, де течуть джерела Пппокрена і Аганіппа, які дають натхнення поетам.

41. Уранія (небесна) - муза небесної науки (астрономії). Данте згадує її тому, що дальша дія його поеми відбувається на небі.

43-50. Тут починається алегорична процесія, що зображає християнське святе письмо. Світники - сім дарів Духа Святого.

60. Так повільно, що їх догнали й молоді б жінки. - За тих часів недавно одружені жінки ходили, мабуть, дуже повільно, щоб додержати скромності й серйозності або, можливо, щоб не попсувати вбрання чи прикрас.

78. Перев 'язь - Делії, а Сонцю - лук. - Згідно з античною міфологією, з веселки зроблено перев'язь у богині Місяця (Діани - Делії) і лук у бога Сонця (Аполлона).

83. Двадцять чотири діди - книги Старого завіту (крім пророків) або, за іншими тлумаченнями, старі, згадувані в «Апокаліпсисі».

92. Четверо тварин - чотири Євангелія.

96. Стоокому Аргусові Юнона доручила невсипуще стерегти Іо, кохану Юпітера, але хитрий Меркурій розповідями про пригоди німфи Сірінги приспав Аргуса і вбив його (Метам. І).

100-105. Читай Єзекіїля... - Опис подібних чотирьох крилатих тварин подано в книзі пророка Єзекіїля (Біблія) і в «Апокаліпсисі» Іоанна (Новий завіт). У Єзекіїля у них чотири крила, у Іоанна - шість, як і у Данте.

106. Святковий повіз - колісниця, що символізує християнську церкву.

107. Грифон (лев з орлиними крилами і орлиною головою) - алегорія боголюдини, Ісуса Христа.

116. Октавіан - див. прим. Ч. VII, 6.

118. Сонця повіз... - див. прим. Ч. IV, 72.

121-129. При правім колесі ішло три жінки. - Праве колесо - Новий завіт. При ньому три «богословські» чесноти: червона - любов, зелена - надія, біла - віра.

130-132. Ліворуч... четверо жінок. - Ліве колесо - Старий завіт. Чотири жінки - чотири «основні» («природні») чесноти античного світу: мудрість, справедливість, мужність і поміркованість. З них у мудрості - три ока, якими вона оглядає минуле, теперішнє і майбутнє.

133-141. Йшло двоє... старих - Один уособлює «Діяння апостолів», приписувані апостолові Луці, за переказами - лікареві, тому й одягнутому, як учень школи грецького лікаря Гіппократа. Другий - «Послання апостола Павла», якого завжди зображували з мечем.

142-144. Ще бачив скромних чотирьох дідів - «Послання» апостолів Іакова, Петра, Іоанна і Іуди.

144. Самотній в даль проникливо глядів. - «Апокаліпсис» Іоанна. 154. Біля корогов - біля семи світників.


Зміст: "Божественна комедія"

Скачати книгу: "Божественна комедія"

Джерело: http://ae-lib.org.ua/

Читайте также на русском: Данте Алигьери. Божественная комедия.

Read also in English: The Divine Comedy

Lesen Sie auch in Deutsch: Göttliche Komödie


Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!

Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!