Надія на Господа Християнство. Православ'я. Католицтво. Протестантизм. Четверта заповідь блаженств: «Блаженні голодні та спрагнені правди, бо вони наситяться»
Кажу ж вам, Своїм друзям: Не бійтеся тих, хто тіло вбиває, а потім більш нічого не може вчинити!                Але вкажу вам, кого треба боятися: Бійтесь того, хто має владу, убивши, укинути в геєнну. Так, кажу вам: Того бійтеся!                Чи ж не п'ять горобців продають за два гроші? Та проте перед Богом із них ні один не забутий.                Але навіть волосся вам на голові пораховане все. Не бійтесь: вартніші ви за багатьох горобців!                Кажу ж вам: Кожного, хто перед людьми Мене визнає, того визнає й Син Людський перед Анголами Божими.                Хто ж Мене відцурається перед людьми, того відцураються перед Анголами Божими.               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Четверта заповідь блаженств: «Блаженні голодні та спрагнені правди, бо вони наситяться»
   

Про яку правду говорить Господь?

«Праведний Господь, любить правду, до праведних звер­нені очі Його» (Пс. 10, 7).

Хто живе серцем у Богові, тому кривда противна, бо во­на для нього чужа і мучить його. Праведний всюди бажає правди й справедливості, а також і праведності, що вміщає в собі всі добродійства. Такі люди любі Богові, тому Господь їх ублажає.

Але йдеться тут про іншу правду, про яку пише пророк Даниїл: «...приведеться Правда Вічна» (Дан. 9, 24), тобто це виправдання повинної перед Богом людини через благодать і віру в Господа Ісуса Христа. Про ту ж правду каже апостол Павло: «Виправдання Боже через віру в Ісуса Христа в усіх і на всіх віруючих, бо немає різниці, тому що всі згрішили і Позбавлені слави Божої. Ми одержимо виправдання даром по благодаті Його, викупленням у Христі Ісусі» (Рим. З, 22-24).

Голодні та спрагнені правди... Хто вони?

Це ті, хто любить добро і робить його, але не вважають себе праведниками і не покладаються на свої добрі діла, а визнають себе грішниками й винуватцями перед Богом. Тому молитвою віри з надією вони бажають благодатного виправдання перед Богом через Ісуса Христа.

Як розуміти слово «наситяться»?

Господь обіцяє їм, що «вони наситяться» подібно до того, як голодний і спраглий задовольняють їжею та питвом голод і спрагу свою, і тим підкріплюють сили свої, так і вони одер­жать від Господа задоволення бажань своїх. Господь пошле їм також і благодатні сили для подальших добродійств ще тут, на землі. Але повне задоволення Господь обіцяє їм у Житті вічному, як каже пророк: «Насичуся, коли стану перед славою Твоєю» (Пс. 16, 15).

Усі святі, які догодили Богові, не вважали себе праведними

«Коли я був ще юнаком, — говорить про себе один із свя-тих старців, — то думав, що багато зробив добрих справ, а ко­ли постарів, то побачив, що я за собою не маю жодної доб­рої справи». І пояснив: «Це тому, що коли людина приходить ближче до всесвятого і досконалого Бога, тим більше вона Усвідомлює, що грішна і негідна наближатися до Нього. То­му й пророк Ісаїя, побачивши Бога, називає себе окаянним і Нечистим. Тому й Сам Спаситель називає блаженними не праведників досконалих, а тільки тих, хто прагне та жадає правди, тобто людей, які сильно прагнуть до праведності. І всі великі подвижники, всі святі, які догодили Богові, ні­коли не вважали себе людьми праведними, такими, що Досягли повної досконалості; вони завжди бачили себе гріш­никами і тому постійно прагнули нових і нових подвигів, і ніколи не залишались у них. Деякі з них робили це таємно, щоб ніхто не бачив, тільки Господь. Прикладом може бути княгиня Євдокія. Залишившись вдовою після смерті свого чоловіка, великого князя Дмитра Донського (XIV ст.), вона вела подвижницький спосіб життя, але це було відомо лише Господові, а перед людьми вона з'являлася пишною княги­нею, носила багатий одяг, коштовні прикраси, завжди ходила з усмішкою на обличчі. Таке її життя породило багато різних розмов. Люди завжди і скрізь люблять осуджувати інших. Погані чутки про матір дійшли до її дітей. Її син Юрій не зміг приховати від матері свого хвилювання. Любов до таєм­ного подвижництва вступила тепер у боротьбу з любов'ю до дітей. Княгиня-мати вирішила догодити обом скільки змогла. Вона покликала дітей у свою кімнату, де молилася, зняла верхній одяг — сини злякались, побачивши худе її тіло, виснажене постом і вимучене ланцюгами. Вона попросила ді­тей, щоб вони нікому не розповідали і не вірили поганим чуткам про неї.

Навіть малі справи угодні Богу

Малий вогник від світильника у вікні хатини побачить уночі мандрівник, який заблукав, і з радістю піде на цей вог­ник і знайде притулок для себе від холоду або звіра, і буде радіти, що його прийняли на ніч. Так будь-яка скромна хороша справа, зроблена з добрими і святими намірами, є на­чебто світло, яке діє на заблукалого мандрівника в нічний час. Подивіться на вдовицю, на яку вказав Ісус, і яка покла­ла до скарбниці храму останні дві лепти. Яка маленька і доб­ра справа! Маленька, але сьогодні про неї знають мільйони людей всього світу, і не лише знають, а й вчаться і в май­бутньому будуть вчитися робити добрі справи не тільки у великому, а й у малому, бо Господь завжди оцінює добрі справи — великі та малі.

Один старець жив у пустині. Його келія стояла далеко від води. Якось, йдучи за водою, він стомився і сказав сам собі: «Для чого мені кожного дня долати таку відстань, візьму та перенесу келію ближче до води». Цим самим він полегшив би свій щоденний труд, проте порушив би обіцянку, дану пе­ред Богом при постригу в ченці. Коли він міркував, як кра­ще зробити, то, поглянувши назад, побачив, що хтось йде за ним і рахує його кроки. Старець запитав його: «Хто ти?», а той відповів: «Я — ангел Божий і посланий від Бога раху­вати твої кроки, щоб за кожен крок ти отримав нагороду». Старець, почувши це, відразу ж зміцнів духом і вже терпля­че переносив віддаленість своєї келії від води.

Що забороняється і підлягає осуду?

Слова Христові: «Бо з серця виходять лихі думки, душо­губства, перелюбства, розпусти, крадіжки, неправдиві свід­чення, богозневаги. Оце те, що людину споганює» (Мф. 15, 19-20). «Ідіть від Мене, прокляті, у вічний вогонь, що дия­волові та його посланцям приготований. Бо Я голодував був - і не нагодували Мене, прагнув — і ви не напоїли Мене, мандрівником Я був — і не прийняли ви Мене, був нагий — і не зодягли ви Мене, слабий і у в'язниці — і Мене не відві­дали ви» (Мф. 25, 41-43). «Уважайте ж на себе, щоб ваші серця не обтяжувалися ненажерством, та п'янством, і життєвими клопотами, і щоб день той на вас не прийшов несподівано» (Лк. 21, 34).

Слова апостола Павла: «А що вони (язичники — прим. О. К.) не вважали за потрібне мати Бога в пізнанні, видав їх Бог на розум перевернений, — щоб чинили непристойне. Во­ни, повні всякої неправди, лукавства, зажерливості, злоби, повні заздрощів, убивства, суперечки, омани, лихих звичаїв, обмовники, наклепники, богоненавидники, напасники, чвань­ки, пишні, винахідники зла, неслухняні батькам, нерозумні, зрадники, нелюбовні, немилостиві» (Рим. 1, 28-31). «Не чи­ни перелюбу, не вбивай, не кради, не свідчи неправдиво, не пожадай» (Рим. 13, 9). «Не обманюйте себе: ні розпусники, ні ідоляни, ні користолюбці, ні блудодійники, ні мужоложни­ки, ні злодії, ні користолюбці, ні п'яниці, ні лихослови, ні хи­жаки — Царства Божого не успадкують» (1 Кор. 6, 9-Ю). «Боюсь, щоб не було між вами суперечок, заздрощів, гніву, обману, сварок, нашіптувань, пихи, безладдя» (2 Кор. 12, 20). «Вчинки тіла явні, то є: перелюб, нечистість, розпуста, ідо­лослужіння, чари, ворожнечі, сварка, заздрощі, гнів, супереч­ки, незгоди, єресі, п'янство, гулянки й подібне до цього. Я про це попереджую вас, як і попереджав був, що хто чи­нить таке, не успадкують вони Царства Божого!» (Гал. 5, 19-21). «Не будемо чванливі, не дражнімо один одного, не заздрімо один одному» (Гал. 5, 26). «Усяке подратування, і гнів, і лютість, і крик, і лайка нехай буде взято від вас разом з усякою злобою» (Еф. 4, 31). «А розпуста та нечисть усяка й зажерливість нехай навіть не згадуються поміж вами, як личить святим, і гидота, і марнослівство або жарти, що непристойні вам, але краще дякування» (Еф. 5, 3-4). «Отож умертвіть ваші земні члени: розпусту, нечисть, пристрасть, лиху пожадливість та зажерливість, що вона ідолослужіння, бо гнів Божий приходить за них на неслухняних. Тепер же відкиньте і ви все оте: гнів, лютість, злобу, богозневагу, безсоромні слова з ваших вуст. Не кажіть неправди один на одного...» (Кол. З, 5-6, 8-9). «Закон не покладений для праведного, але для беззаконних та для неслухняних, нечес­тивих і грішників, безбожних і нечистих, для зневажників батька й матері, для душогубців, розпусників, мужоложників, розбійників, неправдолюбців, кривоприсяжників, і для всьо­го іншого, що противне здоровій науці, за славною Євангелі­єю блаженного Бога, яка мені доручена» (1 Тим. 1, 9-11). «А Дух ясно говорить, що від віри відступиться дехто в ос­танні часи, ті, хто слухає духів підступних і наук демонів, хто в лицемірстві говорить неправду і спалив сумління своє, хто одружуватися забороняє, наказує стримуватися від їжі, яку Бог створив на поживу з подякою віруючим та тим, хто правду пізнав» (1 Тим. 4, 1-3). «А коли хто навчає інакше, і не приступає до здорових слів Господа нашого Ісуса Христа та до науки, що вона за правдивою вірою, — той згордів, ні­чого не знає, але захворів на суперечки й змагання, що від них постають заздрість, сварки, богозневаги, лукаві здогади, постійні сварки між людьми зіпсутого розуму й позбавлених правди, які думають, ніби благочестя — то зиск. Цурайся та­ких!» (1 Тим. 6, 3-5). «Знай же ти це, що останніми днями настануть тяжкі часи. Будуть-бо люди тоді самолюбні, гро­шолюбні, зарозумілі, горді, богозневажливі, батькам неслух­няні, невдячні, непобожні, нелюбовні, запеклі, осудливі, не­стримливі, жорстокі, ненависники добра, зрадники, нахаби, бундючні, що більше люблять розкоші, аніж люблять Бога, — вони мають вигляд благочестя, але сили його відреклися. Відвертайся від таких!» (2 Тим. З, 1-5). «Бо колись були й ми нерозсудливі, неслухняні, зведені, служили різним пожад­ливостям та розкошам, жили в злобі та заздрощах, бридки­ми були, ненавиділи один одного» (Тит. З, 3).

Що схвалюється і має обітницю благословення?

Слова Христові: Заповіді блаженств (Мф. 5, 3-12). «Тоді скаже Цар тим, хто праворуч Його: «Прийдіть, благословен­ні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закладин світу. Бо Я голодував був — і ви нагодували Мене, прагнув — і ви напоїли Мене, мандрівником Я був — і Мене прийняли ви. Був нагим — і Мене зодягли ви, слабував — і Мене ви відвідали, у в'язниці Я був — і прийшли ви до Мене» (Мф. 25, 34-36).

Слова апостола Павла: «І ми маємо різні дари, згідно з благодаттю, даною нам: коли пророцтво - то виконуй його в міру віри, а коли служіння — будь на служіння, коли вчи­тель — на навчання, коли втішитель — на потішання, хто по­дає — у простоті, хто головує — то з пильністю, хто мило-сердствує — то з привітністю! Любов нехай буде нелицемірна; ненавидьте зло та туліться до доброго! Любіть один одного братньою любов'ю; випереджуйте один одного пошаною! У ревності не лінуйтесь, духом палайте, служіть Господу, тіштесь надією, утиски терпіть, перебувайте в молитві, беріть уділ у потребах святих, будьте гостинні до чужинців!

Благословляйте тих, хто вас переслідує, благословляйте, а не проклинайте! Тіштеся з тими, хто тішиться, і плачте з ти­ми, хто плаче! Думайте між собою однаково; не величайтеся, але наслідуйте слухняних; "не вважайте за мудрих себе!". Не платіть нікому злом за зло, дбайте про добре перед усіма людьми! Коли можливо, якщо це залежить від вас, — живіть у мирі з усіма людьми! Не метіться самі, улюблені, але дай­те місце гніву Божому, бо написано: "Мені помста належить, Я відплачу", — говорить Господь. Отож, як твій ворог голод­ний, — нагодуй його; як він прагне — напій його, бо, робля­чи це, згортаєш розпалене вугілля йому на голову. Не будь переможений злом, але перемагай зло добром!» (Рим. 12, 6-21). «Ні в чому ніякого спотикання не робимо, щоб слу­жіння було бездоганне, а в усьому себе виявляємо, як служи­телів Божих, у великім терпінні, у скорботах, у бідах, у тіснотах, у вдарах, у в'язницях, у розрухах, у працях, у недо­сипаннях, у постах, у чистоті, у розумі, у лагідності, у добро­ті, у Дусі Святім, у нелицемірній любові, у слові істини, у силі Божій, зі зброєю правди в правиці та в лівиці, через славу і безчестя, через ганьбу й хвалу, як обманці, але ми правдиві, як незнані, та познані, як умираючі, та ось живі; як карані та не забиті; як сумні, але завжди веселі; як убогі, але багатьох ми збагачуємо; як ті, що нічого не мають, але всім володіємо» (2 Кор. 6, 3-10). «А накінець, браття, радійте, удосконалюйтесь, тіштеся, будьте однодумні, майте мир, — і Бог любові та миру буде з вами!» (2 Кор. 13, 11). «А плід ду­ха: любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра, здержливість, лагідність» (Гал. 5, 22-23). «Отож благаю вас я, в'язень у Господі, щоб ви поводилися гідно покликан­ня, що до нього покликано вас, зо всякою покорою та лагід­ністю, з довготерпінням, у любові терплячи один одного, пильнуючи зберігати єдність духа в союзі миру. Одне тіло, один дух, як і були ви покликані в одній надії вашого покли­кання» (Еф. 4, 1-4). «Отож будьте наслідувачами Богові, як улюблені діти, поводьтеся в любові, як і Христос полюбив вас, і видав за нас Самого Себе, як дав і жертву Богові на приємні пахощі» (Еф. 5, 1-2). «Отож, коли є в Христі яка заохота, коли є яка потіха любові, коли є яка спільнота ду­ха, коли є яке серце та милосердя, то доповніть радість мою: щоб думали ви одне й те, щоб мали ту саму любов, одну зго­ду й один розум! Не робіть нічого підступом або з чванли­вості, але в покорі майте один одного за більшого від себе» (Фил. 2, 1-3). «Наостанку, браття, що тільки правдиве, що тільки чесне... що тільки любе, що тільки гідне хвали, коли яка чеснота, коли яка похвала, — думайте про це! Чого ви від мене й навчилися, і прийняли, і чули та бачили — робіть те! І Бог миру буде з вами!» (Фил. 4, 8-9). «Отож, коли ви вос­кресли з Христом, то шукайте того, що вгорі, де сидить Христос по Божій правиці. Думайте про те, що вгорі, а не про те, що на землі. Бо ж ви вмерли, а життя ваше сховане в Бозі з Христом... Отож, зодягніться, як Божі вибранці, святі та улюблені, у щире милосердя, добротливість, покору, лагідність, довготерпіння» (Кол. З, 1-3, 12). «Благаємо ж, браття, ми вас: напоумляйте непорядних, потішайте ма­лодушних, підтримуйте слабих, усім довготерпіть! Глядіть, щоб ніхто нікому не віддавав злом за зло, але завжди дбай­те про добро один для одного і для всіх! Завжди радійте! Безперестанку моліться! Подяку складайте за все, бо Божа воля у Христі Ісусі. Духа не вгашайте! Не гордуйте пророц­твами! Усе досліджуючи, тримайтеся доброго!» (1 Сол. 5, 14-21). «А ти говори, що відповідає здоровій науці. Щоб старі чоловіки тверезі були, поважні, помірковані, здорові у вірі, у любові, у терпеливості. Щоб старі жінки у своїм ста­ні так само були, як належить святим, — не обмовниці, не віддані п'янству, навчали добра, щоб навчали молодих жінок любити своїх чоловіків, любити дітей, щоб були поміркова­ні, чисті, господарні, добрі, слухняні своїм чоловікам, щоб не зневажалося Слово Боже» (Тит. 2, 1-5). «Нагадай їм, щоб слухали влади верховної та покорилися їй, і до всякого доб­рого діла готові були, щоб не зневажали нікого, щоб були не сварливі, а тихі, виявляючи повну лагідність усім людям» (Тит. З, 1-2). «Братолюбство нехай пробував між вами! Не забувайте любові до приходнів, бо деякі нею, навіть не віда­ючи, гостинно були прийняли ангелів. Пам'ятайте про в'яз­нів, немов із ними були б ви пов'язані, про тих, хто страж­дає, як такі, що й самі ви знаходитесь у тілі. Нехай буде в усіх чесний шлюб та ложе непорочне, а блудників і перелю­бів судитиме Бог. Будьте життям не грошолюбні, задоволь­няйтеся тим, що маєте» (Євр. 13, 1-5).


[ Назад ]     [ Зміст ]     [ Вперед ]

 

[ Cкачати книгу: "Надія на Господа" ]


Нагору



Рекомендуйте цю сторінку другові!






Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!