Християнські статті на сайті TrueChristianity.Info Християнство. Православ'я. Католицтво. Протестантизм. Народження дітей з дефектами - помилка Бога?.
Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий!                І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, то я ніщо!                І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного!                Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається,                не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого,                не радіє з неправди, але тішиться правдою,                усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!                Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується.               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Народження дітей з дефектами - помилка Бога?
   

ПИТАННЯ: Чим можна пояснити, якщо не помилкою Бога, народження дітей з дефектами? Чи можна говорити, що Бог досконалий, якщо Він створює таку недосконалість?

ВІДПОВІДЬ: Недосконалість, яку ми знаходимо в природі і особливо в людині, не можна приписувати Богові: Він є абсолютна досконалість. Всі ці недоліки походять від первородного гріха. Гріх позбавив наших прабатьків Божої благодаті, але не тільки: він частково пошкодив природний порядок.

У Катехизмі Католицької Церкви про це говориться наступне: « Гармонія, у якій вони жили і яка була встановлена завдяки первородній праведності, зруйнована; зруйноване і панування духовних властивостей душі над тілом (Пор. Бут. 3, 7.); єдність чоловіка і жінки зазнає напруження (Бут. 3, 11-13.); їхні стосунки відтепер позначатимуться пристрастю і жадобою панування (Пор. Бут. 3, 16.). Гармонія зі створеним світом розірвана: видиме створіння стало для людини чужим і ворожим (Пор. Бут. 3, 17. 19.). Людина спричинилася до того, що створіння було «підпорядковане суєті» (Рим. 8,20). Нарешті, здійсниться виразно оголошений наслідок непослуху (Пор. Бут. 2, 17.): людина «вернеться в землю, що - з неї її взято» (Бут. 3,19). Смерть увійшла в історію людства (Пор. Рим, 5, 12.). (ККЦ 400).

Таким чином, через людину природа «скорилася суєті», стала тлінною, занепала.

Разом з тим слід зазначити, що вроджені недосконалості або інвалідність деяких людей жодним чином не стосуються сутності людської особистості або людської природи, а тільки лише її деяких другорядних характеристик. Всі люди як такі рівні, і ніхто не є людиною в більшій чи меншій мірі, більше чи менше досконалим. Всі наділені однаковою гідністю: чоловік і жінка, дитина і старий, той, хто був тільки зачатий, і той, хто знаходиться при смерті, хворий і здоровий, носій фізичних або ментальних недоліків і найсильніша людина в світі.

Будучи однаковими і досконалими, «в силу відмінностей у фізичних здібностях і різноманітності в інтелектуальних і моральних силах не всі люди рівні між собою» («Радість і надія» 29). Можна сказати, що люди неоднакові в своїй індивідуальності, в межах якої можуть відбуватися еволюція або ж інволюція.

Особистість людини включає ті блага, які, безсумнівно, мають велике значення для індивідууму, але вони все ж є несуттєвими щодо гідності людської особистості. Наприклад, це блага, пов'язані із здоров'ям, фізичними силами, даруванням, чеснотами, здібностями, культурою, життєвим досвідом і так далі.

Таким чином, коли ми говоримо про людську природу, потрібно розрізняти між тим, що для неї істотно, і тим, що другорядне, хоча, безумовно, і важливе. З цієї точки зору деякі люди, здавалося б, у чомусь обділені. Але слід пам'ятати, що, крім цього життя, існує ще й життя майбутнє. Земне життя для нас, людей, - це лише стан, що дозволяє увійти в вічне життя. Наведемо тут деякі твердження учительства Церкви щодо евгенічного аборту, який роблять для винищення дітей з інвалідністю. Вони містяться в Заяві про умисний аборт, оприлюдненій Конгрегацією віровчення в 1974 році.

«Судження християнина не може обмежуватися горизонтом одного лише земного життя: він знає, що в лоні нинішньго життя приготовляється інше життя, що має настільки важливе значення, що в його світлі слід виносити власні судження. З цієї точки зору, тут, на землі, не існує абсолютного зла, навіть жахливе страждання, повязане з доглядом за дитиною з тілесною або ментальною інвалідністю. У цьому полягає переворот цінностей, сповіщений Господом: 'Блаженні засмучені, бо вони утішаться' (Мт. 5,4). Вимірювати щастя відсутністю страждань і убозтва в цьому світі означало б відвернутися від Євангелія» (25).

Про те, що Бог приготував дітям, які народилися з важкою інвалідністю, ми знаємо з Євангелія: «Будуть останні першими, а перші останніми» (Мт. 20,16). Останні - це ті, кого люди вважають такими тут, на землі.



За матеріалами: Радіо Ватикан

Джерело: http://catholicnews.org.ua/

Опубліковано у травні 2017 р.

Читайте інші християнські статті

Читайте другие христианские статьи


Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!

Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!