Християнська бібліотека. Божественна комедія. Чистилище: Пісня 1. Християнська бібліотека. Божественна комедія.
Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий!                І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, то я ніщо!                І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного!                Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається,                не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого,                не радіє з неправди, але тішиться правдою,                усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!                Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується.               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Чистилище: Пісня 1
   

Зміст: "Божественна комедія"


Вступ - Чотири зірки - Катон

1] Для вод спокійних паруси віднині

2] Суденце мого духа наставля,

3] Плавбу лишивши по страшній пучині.

4] Співатиму про друге царство я, -

5] Там душі очищаються, небесне

6] Блаженство прозираючи здаля.

7] Нехай же знов поезія воскресне,

8] Бо ваш я, чисті музи, на віки!

9] Хай створить Калліопа тло чудесне,

10] Вторуючи тим голосом, який

11] Відняв колись в Сорок злощасних віру,

12] Що злочин їм відпуститься важкий.

13] Солодкий колір східного сапфіру,

14] Зливаючись під першим небом цим

15] З прозорістю надхмарного ефіру,

16] Всю радість повернув очам моїм,

17] Як попрощавсь я з берегом конання,

18] Для серця і очей моїх страшним.

19] Ясна планета, що несе кохання,

20] Всміхатися примушувала схід,

21] Сховавши Риб у променях світання.

22] Направо глянув я, звернувши вид

23] На інший полюс, на тих зір чотири,

24] З яких втішався наших предків рід.

25] Вогням тим раде все в небеснім ширі,

26] Ти ж, їх не бачачи, ллєш ріки сліз,

27] О вдово Півноче, гіркі та щирі.

28] Коли ж я очі перевів униз,

29] На інший знову полюс, на місцину,

30] Де з неба зникнув пломенистий Віз, -

31] Побачив поруч я стару людину,

32] Що гідна шани вищої була,

33] Ніж та, яка сповняє душу сину.

34] Сивінь блищала в кучерях чола

35] І в бороді, яка по грудях, дбало

36] На сторони роздвоєна, лягла.

37] Так сяйво чотирьох світил спадало

38] Згори на нього, що здалось мені,

39] Неначе сонце перед ним палало.

40] «Хто ви, що тут, по хмурій струмині,

41] Тікаєте із вічної темниці? -

42] Спитав він, брови суплячи грізні. -

43] Хто вас провів? Хто пломенем зірниці

44] Ту нескінченну чорну ніч роздер,

45] Що тьмарить дно пекельної в'язниці?

46] Невже закон поламано тепер?

47] Чи небо передумало й пустило

48] Вас, непрощенні, до моїх печер?»

49] Вожай на мене глянув, зрозуміло

50] Словами, рухом, поглядом вказав

51] Спустити зір, схилитися несміло

52] І вимовив: «Не я того бажав, -

53] Зійшла жона небесна доручити,

54] Щоб я його в дорозі проводжав.

55] Коли ж ти хочеш в пам'яті лишити

56] Подробиці, то вимов слово лиш, -

57] І радий я в цьому тобі служити.

58] Свій вечір ще побачить він пізніш,

59] Та був ладен від безуму страшного

60] Побачити його якнайскоріш.

61] Я, присланий, як вже сказав, до нього,

62] Щоб вивести із нетрів злих облуд,

63] Обрав єдину, хоч тяжку, дорогу.

64] Я показав йому весь грішний люд,

65] А зараз покажу покутних духів,

66] Де нагляд за очищенням - твій труд.

67] Та більше не згадаєм наших рухів;

68] Небесна сила помагала нам,

69] Щоб він тебе побачив і послухав.

70] Тож привітай його із прибуттям -

71] Йому свободи дано теж бажати

72] Й заради неї жертвувать життям.

73] Ти смерть за зло також не міг вважати,

74] Бо в Утіці сам вік свій вкоротив,

75] А в судний день одягнеш пишні шати.

76] Законів нам ніхто ж бо не змінив:

77] Він ще живий, мене ж Мінос не знає,

78] Бо звідти я, де чисті очі стрів

79] Твоєї Марції, яку єднає

80] З тобою мрія, душе пресвятий.

81] її любов за нас хай промовляє!

82] Твоїх сім царств дозволь же нам пройти,

83] І я подяку їй складу охоче,

84] Якщо згадать себе дозволиш ти».

85] «Так Марція мої втішала очі, -

86] Він відказав, - що, бувши на землі,

87] Робив я все, чого вона захоче.

88] Тепер течуть між нами хвилі злі,

89] Вона пішла навік з душі моєї,

90] Коли закон знайшов мене в імлі.

91] Та вас веде із милості своєї

92] Жона небесна - й слова не кажи,

93] Бо досить лиш послатися на неї.

94] Тож до призначеної йдіть межі,

95] Та перше змий йому з обличчя плями

96] І комишем його підпережи.

97] Недобре-бо із млистими очами

98] Являтись в рай, у місце пресвяте,

99] До першого поміж воротарями.

100] Он острівець; в болото вбоге те

101] Невтомні води б'ють у піні білій;

102] У мулі тільки сам комиш росте.

103] Ніякий стовбур прорости не в силі

104] На тих низьких багнистих берегах,

105] Бо неспроможний підкорятись хвилі.

106] Вертайтеся не по своїх слідах, -

107] Он перший промінь сонця появився.

108] Він вкаже вам на гору вірний шлях».

109] І з тим він зник. Я зараз же підвівся,

110] Не кажучи ні слова, підійшов

111] До вожая й на нього подивився.

112] А він почав: «Ходімо без розмов

113] Назад, мій сину. Бачиш на світанні,

114] Як далі вниз пішла рівнина знов».

115] Зірниця гнала сутінки туманні,

116] І в далині, куди вони пливли,

117] Замерехтіло море в трепетанні.

118] Ми навпростець долиною пішли,

119] Мов ті, що манівцями десь блукали,

120] Аж поки врешті стежки не знайшли.

121] Коли ж ми по рівнині мандрували,

122] Де промінь йа росу уже сяйнув,

123] А в затінку ще краплі не зникали, -

124] Учитель мудрий мій траву торкнув,

125] Зволожив руки у небесні соки,

126] А я, коли його думки збагнув,

127] Заплакані йому підставив щоки,

128] Й живу він барву поновив на них,

129] Яку зігнав у пеклі страх жорстокий.

130] Ми вийшли до пустельних вод смутних,

131] Що не носили на собі ні разу

132] Нікого, хто б вернувся до живих.

133] Підперезав мене він там з наказу.

134] О чудо! Він смикнув одну з рослин, -

135] І виросла нова така ж одразу

136] Там само, звідки першу вирвав він.

- - -

Коментарі:

3. Страшна пучина - Пекло, опис якого становить сюжет першої частини Дантового твору.

4. Друге царство - Чистилище, розташоване кільцями по схилах величезної гори, що височить серед океану, який, згідно з уявленнями Птолемеєвої системи, вкриває всю південну півкулю Землі. На пласкому версі цієї гори - Земний Рай, де жили до гріхопадіння Адам і Єва (Бібл.).

9. Калліопа - муза епічної поезії (ант. міф.).

11. Сороки - обернені на птахів смертні сестри пієриди - дочки фесалійського царя Пієра, що мали зухвалість викликати муз на змагання в мистецтві співу і зазнали поразки (Метам. V).

19. Ясна планета - Венера.

21. Риби - зодіакальне сузір'я.

23. Зір чотири - мабуть, не видне на небі північної півкулі сузір'я Південного Хреста, про яке Данте міг дізнатися з розповідей мандрівників, або хоч з «Книги» Марка Поло, чи з «Альмагеста», основного твору великого астронома античності Птолемея. Деякі коментатори вважають, що ці чотири зірки символізують чотири «основні» (природні) чесноти стародавнього світу (мудрість, справедливість, мужність і поміркованість).

31. Стара людина - державний діяч Римської республіки Катон Молодший (95-46 pp. до н. є.), який, дізнавшись про перемогу свого політичного ворога Юлія Цезаря, вкоротив собі віку. Данте робить його, язичника, наглядачем суто християнського Чистилища, мабуть, через його репутацію дуже справедливої людини, або, може, й під впливом Луканової «Фарсалії».

40. Хмура струмина - струмок, уздовж якого Віргілій і Данте пройшли з Пекла на берег гори Чистилища.

53. Жона небесна - Беатріче.

77. Мінос - у грецькій міфології - справедливий цар-законодавець Криту. Після смерті він став одним з трьох суддів потойбічного світу (разом з Еаком і Радамантом) (див. П. V).

79. Марція - Катонова дружина, що разом з Віргілієм та більшістю відомих своїми чеснотами дохристиянських діячів не потрапила до Раю (див. П. IV, 128).

82. Твоїх сім царств - тобто сім кіл Чистилища.

88. Хвилі злі - хвилі Ахерону, що омивають Пекло.

90. Коли закон знайшов мене в імлі. - Згідно з християнськими легендами, Ісус Христос, за час між стратою на Голгофі і воскресінням, зійшов до Пекла і вивів звідти біблійних і античних праведників, між ними і Катона, якого поставив наглядачем над створеним у той час Чистилищем. Мета Чистилища - очищення душ християн-грішників, які звернулися до Бога.

96. Комишем його підпережи. - Комиш вважався символом смирення.


Зміст: "Божественна комедія"

Скачати книгу: "Божественна комедія"

Джерело: http://ae-lib.org.ua/

Читайте также на русском: Данте Алигьери. Божественная комедия.

Read also in English: The Divine Comedy

Lesen Sie auch in Deutsch: Göttliche Komödie


Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!

Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!