 |
 |
 |
|
|||
| |||
| |||
| |||
|
|
|
|
|
|
Зміст: "Божественна комедія" Передчистилище - Сходження нагору - Бельаква 1] Коли з душевних сил котрась, буває, 2] Чи в радощі чи в смуток порина 3] І тільки цим уся душа палає, -
4] То іншим не спалахує вона 5] (Не можна, отже, вигадки пробачить, 6] Що душі наші полумінь єдна).
7] Тож як зачується чи замаячить 8] Таке, що душу жаром обгорта, 9] То як збігає час, вона й не бачить.
10] Лиш роздивлятись може сила та, 11] З цієї ж душу полум'я спостигло; 12] І та мов скута, ця ж у вись зліта.
13] Єство моє про це дізнатись встигло, 14] Коли з Манфредом мову ми вели, 15] Бо сонце непомітно перебігло
16] На п'ятдесят вже градусів, коли 17] Дістались ми туди, де тіні зграйно 18] Гукнули: «Шлях шукали ви й знайшли!»
19] Як достигають грона, то негайно 20] Скрізь виноградар терном затуля 21] Лазівки, не такі вузькі звичайно,
22] Як та, що нею лізти до шпиля 23] Ми почали з учителем поволі, 24] Як душ не стало чути іздаля.
25] Простують люди до Сан-Лео, Нолі 26] І пішки до Бісмантови ідуть, 27] Але звестись на бескиди ці голі
28] Було можливим лиш для крил, мабуть, 29] Високої мети, - ще й надихали 30] Слова поета, вказуючи путь.
31] Вузьким проваллям рушили ми в скали, 32] Де камінь в небеса свій верх простер, 33] І ми собі руками помагали.
34] Коли ж здолали ми крутий бар'єр 35] І вийшли на вузеньку полонину, 36] Спитав я вчителя: «Куди тепер?»
37] Він одповів: «Мене на верховину 38] Ти супроводь, не пожалівши сил, 39] А там я вожая тобі зустріну».
40] Але стрімкий був велетенський схил, 41] Який величніш за пряму здіймався, 42] Що нею ріжеться квадрант навпіл.
43] І я почав, бо віддих затинався: 44] «Лишаєш, батьку, ти мені сліди, 45] Пильнуй, щоб я їх повсякчас тримався»
46] «Синочку, хоч на камінь той зійди», - 47] Він вимовив, вказавши над собою 48] Серед урвистих скель облом гряди.
49] Од слів його я сповнився снагою, 50] Поповз за ним по кручених стежках 51] І, зрештою, на камінь став ногою.
52] І сіли так ми, щоб у нас в очах 53] На схід була дорога страхітлива, - 54] Приємно глянуть на відбутий шлях.
55] Спочатку вниз дививсь я, та вразлива 56] Увага йшла до сонця, бо зливавсь 57] На нас ранковий промінь десь ізліва.
58] Поет примітив, як я дивувавсь, 59] Що в сяйнім повозі їздець крилатий 60] Між нами й Аквілоном просувавсь,
61] І пояснив мені: «Якби Близнята 62] Були близ дзеркала, що ясно так 63] Повинне на всі сторони палати, -
64] Ми бачили б, що світлий зодіак, 65] Коли не хибить путь його безмежна, 66] Підходить під Возів небесний знак.
67] Збагнеш, від чого справа ця залежна, 68] Дізнавшися, що мають і Сіон, 69] І ця гора, йому супротилежна,
70] Єдиний обрій за твердий закон, 71] Півсфери ж дві, і що стезя надхмарна, 72] Де коні гнав бездольний Фаетон,
73] Отут, по цьому схилу, незабарна, 74] А там іде по тому, навпаки, - 75] І мисль твоя тоді не буде марна».
76] «Звичайно, - відповів я, - зір швидкий 77] Ніколи ще не був такий у мене, 78] Як нині, хоч мій розум затяжкий.
79] Незміряних кружінь кільце вогненне, 80] Що вчені звуть екватором його, 81] Лежить, між нами й сонцем полонене,
82] Як я добрав з пояснення твого, 83] Звідсіль на північ, хоч його ж євреї 84] На південь мають від шпиля свого.
85] Та не зневаж цікавості моєї: 86] Чи довго йтиме стежка ця важка, 87] Що важко навіть глянути на неї?»
88] А він мені: «Гора оця така, 89] Що ти спочатку тільки йти не в силі, 90] А вище - стане там хода легка.
91] Отож, коли для тебе стануть милі 92] І любі над усе стежки оті, 93] Мов плавний рух човна по тихій хвилі;
94] Коли ти дійдеш до кінця путі, - 95] Там тільки й зможеш на спочинок сісти, 96] Оглянеш сам усі місця святі».
97] Не встиг поет сказать цієї вісті, 98] Хтось поруч вимовив: «Аби знаття, 99] Що ти раніш не перестанеш лізти».
100] Обидва роздивились до пуття 101] Й побачили ізліва каменюку, 102] Що не помітив ні поет, ні я.
103] Ми підійшли. Там сіло на прилуку, 104] У холодок багато душ нудних, 105] Що в лінощах зневажили спонуку.
106] Одна, найслабша, мабуть, із слабких, 107] Собі руками обхопила ноги 108] Й поклала мляво голову на них.
109] «О пане мій, - я мовив, - глянь на цього, 110] Бо він - таки справжнісінький лежух, 111] Мов ліньки за сестер рідніші в нього».
112] Насилу повернув обличчя дух 113] І, ледве зиркнувши від стегон вище, 114] Сказав: «То й лізь, коли такий ти зух!»
115] Його впізнав я і, хоч гнувся нижче 116] Й від втоми важко дихати було, 117] До нього приступив. Коли ж я ближче
118] Спинився, трохи він підвів чоло 119] Й спитав: «То втямив ти, чом сонце Воза 120] З-за лівого твого плеча тягло?»
121] Його рвучкі слова й незграбність пози 122] Були такі, що мимохіть всміхнувсь 123] І мовив я: «Не по тобі ллю сльози,
124] Бельаква, та скажи, чом тут приткнувсь? 125] Чи, на своїх ждучи, об камінь сперся, 126] Чи до колишніх звичок повернувсь?»
127] А він: «Чого б я, брате, вгору дерся, - 128] Мене б прогнав Господній птах від брам, 129] Бо слід гріхів і досі ще не стерся.
130] Мене й лишило небо цим місцям 131] На цілий строк мого земного віку, 132] Який лінивсь віддать я молитвам.
133] Бо слово має тут користь велику, 134] Як з серця йде, що взнало благодать. 135] А нам усім - лиш нидіти без ліку».
136] Поет рішив, що годі зволікать, 137] І вимовив: «Іди, піднісши око, - 138] На полудні не може сонце ждать,
139] Бо піч уже ступає на Марокко». - - - Коментарі: 6. Душі наші полумінь єдна. - Таку думку поділяли деякі філософські школи, як-от платоніки та інші. 25-26. Сан-Лео, Нолі, Бісмантова - назви горяних місцевостей в Італії з крутими сходженнями і вузькими проходами. 57. Ранковий промінь десь ізліва. - Перебуваючи в південній півкулі і повернувшись обличчям на схід, Данте бачить вранішнє сонце зліва від себе. 60. Аквілон - північний вітер. Тут - північ. 61-66. Зміст Віргілієвих слів: «Якби сонце (дзеркало) було зараз у сузір'ї Близнят, ти бачив би, що «світлий зодіак» (та частина його, де перебуває сонце) ще ближче підійшов би до північних сузір'їв Возів». Інакше кажучи: «У червні ти бачив би сонце ще нижче над горизонтом у північному напрямі». 68. Сіон - гора в Єрусалимі (див. прим. Ч. II, 1-3). 72. Де коні гнав бездольний Фаетон. - Фаетон - син бога сонця, Феба, взявся правити батьковою колісницею, але не стримав коней і ледве не спалив неба й землі; Юпітер убив його блискавкою (Метам. II). 98-124. Бельаква - знайомий Данте флорентійський майстер музичних інструментів; відзначався пасивною вдачею. 104. Багато душ нудних. - Це недбайливі, які до самої смерті дляли-ся з покаянням. 128. Господній птах - ангел при брамі. 139. Ніч уже ступає на Марокко - біля західного краю суходолу (див. прим. Ч. II, 4-6).
Зміст: "Божественна комедія" Скачати книгу: "Божественна комедія" Джерело: http://ae-lib.org.ua/ Читайте также на русском: Данте Алигьери. Божественная комедия. Read also in English: The Divine Comedy Lesen Sie auch in Deutsch: Göttliche Komödie
Рекомендуйте цю сторінку другові!
|
|
|
|
|
|
