Християнська бібліотека. Божественна комедія. Чистилище: Пісня 6. Християнська бібліотека. Божественна комедія.
Хай не буде тобі інших богів передо Мною!                Не роби собі різьби і всякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді під землею. Не вклоняйся їм і не служи їм, бо Я Господь, Бог твій, Бог заздрісний, що карає за провину батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях тих, хто ненавидить Мене, і що чинить милість тисячам поколінь тих, хто любить Мене, і хто держиться Моїх заповідей.                Не призивай Імення Господа, Бога твого, надаремно, бо не помилує Господь того, хто призиватиме Його Ймення надаремно.                Пам'ятай день суботній, щоб святити його! Шість день працюй і роби всю працю свою, а день сьомий субота для Господа, Бога твого: не роби жодної праці ти й син твій, та дочка твоя, раб твій та невільниця твоя, і худоба твоя, і приходько твій, що в брамах твоїх. Бо шість день творив Господь небо та землю, море та все, що в них, а дня сьомого спочив тому поблагословив Господь день суботній і освятив його.                Шануй свого батька та матір свою, щоб довгі були твої дні на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі!                Не вбивай!                Не чини перелюбу!                Не кради!                Не свідкуй неправдиво на свого ближнього!                Не жадай дому ближнього свого, не жадай жони ближнього свого, ані раба його, ані невільниці його, ані вола його, ані осла його, ані всього, що ближнього твого!               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Чистилище: Пісня 6
   

Зміст: "Божественна комедія"


Передчистилище - Недбайливі і загиблі не своєю смертю - Сорделло - Звернення до Італії

1] Коли кінчиться партія у «цари»,

2] Той, хто програвсь, од люті аж пашить,

3] Повторюючи всі костей удари,

4] За другим же юрба канюк спішить, -

5] Той зайде перед ним, смикне той ззаду,

6] А той ще - збоку ближче забіжить.

7] А він іде, всіх слухаючи зряду,

8] Щось даючи, аби прохач відстав,

9] І тим рятується, на їх досаду.

10] Отак і я обличчя повертав

11] У натовпі густому на всі боки

12] Й звільнився врешті, всім-бо обіцяв.

13] Там аретинець був, що скін жорстокий

14] Сталь Гіно Такко завдала йому,

15] І той, хто впав при втечі до протоки.

16] Там зводив руки на мольбу німу

17] Новелло Федеріго й той пізанець,

18] Чий батько добрість виявив саму.

19] Граф Орсо теж був, як і смерті бранець,

20] Що заздрість принесла сердезі край,

21] Хоч, мовив, був не за гріхи вигнанець.

22] Кажу про П'єра де ла Брочча. Хай

23] Брабантська донна дбає що є сили,

24] А то опиниться між гірших зграй!

25] Скінчивши з тінями, які молили,

26] Щоб інші помолилися за них,

27] Аби найшвидше в рай вони ступили,

28] Почав я: «Десь-то у рядках своїх

29] Ти кажеш, світе мій, що не поможе

30] Молитва проти вироків святих.

31] Всі ж молять тут про милосердя Боже...

32] Невже надії їх - лише мана?

33] Чи я не так тебе тлумачу, може?»

34] А він мені: «І мисль моя ясна,

35] І їх не зрадять їхні сподівання,

36] Коли продумати усе до дна.

37] Бо не змаліє суду владування,

38] Як вмить вогонь любові зробить те,

39] Що робить довге тут перебування.

40] Коли ж писав я слово це просте,

41] Ще не могла молитва гріх обмити,

42] Для неї ще чужим було святе.

43] Високий сумнів слід твій пригнітити,

44] Зажди, чи та не ствердить це тобі,

45] Хто буде істині й уму світити.

46] Не знаю я, чи втямив ти собі,

47] Що мовлю про щасливу Беатріче,

48] Яка тебе чекає на горбі».

49] А я: «Мій проводирю, йдімо швидче,

50] Я вже не стомлююся, як колись,

51] І тінь гори поквапитися кличе».

52] Він одповів: «Ми день іти взялись,

53] Щоб путь скінчити вечором затишним,

54] Але думки ці наші не збулись,

55] І поки станеш на шпилі горішнім,

56] Той верне, хто за гору там іде,

57] І полум'ям тебе засліпить пишним.

58] Он глянь - душа сидить і нас не жде,

59] А поглядає навкруги байдуже, -

60] Хай скаже, найкоротша стежка де».

61] Наблизилися ми. Ломбардська душе,

62] Яка була велична й горда ти,

63] Яка поважна і шляхетна дуже!

64] Вона без слів давала нам пройти,

65] Лиш погляд кидала на нас вогнистий,

66] Мов лев на відпочинку, з висоти.

67] І підійшов Віргілій променистий,

68] І запитав її про зручний шлях.

69] Вона ж не побажала відповісти,

70] Та поцікавилась, в яких краях

71] І як жили ми. Ледь вожай промовив:

72] «Я мантуанець...» - раптом у думках

73] Схопився дух, як вітру ніжний повів:

74] «Ти з Мантуї! Там і моє село,

75] Сорделло я!» - І обіймав, здоровив...

76] Рабо Італіє! Скорбот житло,

77] Судно без стерника під хуртовину!

78] Не владарка земель - блудниць кубло!

79] Зачувши про кохану батьківщину,

80] Тінь благородна миттю підвелась

81] До співвітчизника, як личить сину.

82] А в тебе колотнеча здійнялась

83] Між городянами над всяку міру,

84] І вкруг стіна за ровом зіп'ялась.

85] Поглянь по берегах морського ширу,

86] Злощасна, і на себе зір зведи, -

87] Чи є куток, який радів би миру?

88] Юстініан узду був назавжди

89] Надів тобі, в сідлі ж нема нікого, -

90] Тож сором став би менший без вузди.

91] А ви, святоші, кесаря нового

92] Та посадили б до його сідла,

93] Якби ви Бога слухали живого.

94] Та кінь здичавів з неслухнянства й зла

95] Бо від острог тоді став одвикати,

96] Як ваша цю вузду рука взяла.

97] Ти ж, німцю Альберте, волів тікати,

98] Бо кінь не хоче в збруї йти твоїй,

99] А ти ж в сідло повинен був сідати.

100] Бодай Суддя правдивий присуд свій

101] На кров твою з зірок небесних кинув

102] Такий, щоб ужахнувсь наступник твій!

103] Ти з батьком рідним, що на тебе вплинув,

104] Затягнуті в зажерливості твань,

105] Дали, щоб сад імперії загинув.

106] Ти на Монтеккі й Капулетті глянь,

107] Мональді й Філіпескі, безтурботний,

108] Яких знегод зазнали та страждань.

109] Жорстокий, глянь на згин безповоротний

110] Твоєї знаті під ярмом страшним,

111] На Сантафйор сплюндрований, скорботний.

112] Ти глянь на плачучу столицю - Рим,

113] Почуй вдовину голосьбу даремну:

114] «О кесарю, чом ти не став моїм?»

115] Ти глянь на земляків любов взаємну, -

116] І якщо й слід чуттів у тебе щез,

117] Хоч здумай про свою неславу темну!

118] Скажи, Юпітере, ти ж бог чудес,

119] Що дав себе за людство розіпнути, -

120] Чи поглядаєш ти сюди з небес,

121] Чи, може, десь готуєшся звернути

122] З глибин своїх думок таке на нас,

123] Чого ми й не спроможемось збагнути?

124] Міста Італії тривалий час

125] Тиранів повні, й пнеться на Марцелла

126] Селюк як ватажок прихильних мас.

127] Флоренціє моя! Ти будь весела,

128] Тебе це слово не торкнеться ввік, -

129] Твій мудрий люд міста дивує й села!

130] Багато хто у серці правду звик

131] Ховать, щоб лук не натягати в русі, -

132] Твій люд для правди розв'язав язик.

133] Багато хто себе посад спокусі

134] Не дасть зманить. Твій люд - не те, повір:

135] Його не кличуть - сам кричить: «Беруся!»

136] Є в тебе гроші, є розважність, мир -

137] Отож лишайсь вдоволена собою!

138] Коли це правда - не страшний докір.

139] Афіни й Спарта вславлені судьбою

140] За їх державність справіку були, -

141] Та не угнатись древнім за тобою!

142] Достойна ти найвищої хвали,

143] Бо заклади, що в жовтні встановляла,

144] Півлистопада б ледве прожили.

145] Чи полічити, скільки ти міняла

146] Законів, звичаїв, монет, округ,

147] Скількох у громадянстві поновляла?

148] Коли при пам'яті, поглянь навкруг, -

149] Побачиш, що нагадуєш ти жінку,

150] Яка в перинах мучиться з недуг,

151] Метаючись без сну і відпочинку.

- - -

Коментарі:

1. «Цари» - популярна тоді азартна гра в кості.

13-14. Аретинець - суддя Бенінкаса да Латеріна, якому відрубав голову титулований розбійник із сьєнської знаті Гіно ді Такко.

15. Хто впав при втечі до протоки - також аретинець Гуччо (він же Лючйо, або Чаччо, або Чакко) з роду Тарлаті да П'єтра Мала, який потонув, чи переслідуючи ворога, чи тікаючи від нього.

16-17. Новелло Федеріго - син графа Гвідо Новелло; його вбив Форнайоло Босталі з Ареццо.

17-18. Той пізанець - Фаріната деллі Скорніджані (або Скровід-жані), батько якого, великодушний Марцукко, пробачив убивці, Беччо да Капрона, що й наробило значного розголосу за тих часів неподільного панування кривавої помсти.

19. Графа Орсо Маньйона вбив його двоюрідний брат. Орсо був сином Наполеоне, одного з тих двох братів, що вбили один одного.

19-24. П'єр де ла Брочча (де ла Бросс) - придворний французького короля Філіппа III і його улюбленець, страчений через наклепи жінки короля, Марії Брабантської, якій Данте радить вчасно (вона на той час ще жила) дбати що є сили спокутувати цей свій злочин, шоб не потрапити до Пекла.

28. Десь-то у рядках своїх... - «Волю несхитну богів не надійся змінити молінням» (Ен. VI, 376).

38. Вогонь любові - тобто гаряча молитва живих.

40. Коли ж писав я слово це просте - тобто в язичеському світі.

56. Той верне - сонце.

61. Ломбардська душа - Сорделло да Вісконті, видатний поет XIII століття, народився, як і Віргілій, у Мантуанській області; писав провансальською мовою.

88-89. Юстініан (483-565) - візантійський імператор (з 527 р. до смерті), за якого створено кодекс законів Римської держави, чим, на думку Данте, надіто вузду на людність. Тепер в сідлі ж нема нікого - тобто на престолі немає самодержця. Порівняння народу з конем, державця, владаря - з вершником, а законів - з вуздою було для Данте звичайним (див. хоч би «Бенкет», IV).

91-92. Кесаря нового та посадили б до його сідла - натяк на відомий євангельський вислів: «Віддайте кесареве кесареві, а Богове - Богові» (Матв., XXII, 21), один з найпопулярніших аргументів у пропагандистській боротьбі гібелінів проти зазіхань папства на світську владу.

97-117. Німець Альберт - Альбрехт Габсбург (1248-1308), син Рудольфа (див. Ч. VII, 91-96 і прим.), як і батько, носив номінальний титул «короля римлян», але фактичної влади над Італією не мав.

105. Сад імперії - Італія.

106-107. Монтеккі і Капелетті - гібеліни з Верони, Мональді і Філіпескі - з Орв'єто.

111. Сантафйор сплюндрований. - Папа Боніфацій VIII завоював більшу частину графства Сантафйор у Сьєнській Мареммі.

118. Скажи, Юпітере - звичайна для тих часів плутанина античної міфології з християнською: згадування Юпітера замість Христа.

118-123. Цим терцинам гнівного осуду Божої бездіяльності й байдужості до людських справ разюче відповідає таке саме гнівне звертання до Бога в Шевченковому «Юродивому»:

А ти, всевидящеє око! Чи ти дивилося звисока...

І не осліпло. Око, око! Не дуже бачиш ти глибоко! Ти спиш в кіоті!

Та ще у його вірші «Якби ви знали, паничі...»:

А може, й сам на небеси Смієшся, батечку, над нами Та, може, радишся з панами Як править миром!

Збіг цей пояснюється не тільки тим, що великий український поет добре знав твори великого поета італійського й глибоко шанував його (порівняймо численні згадки про Данте у віршах та у «Щоденнику» Кобзаря), а ще й схожістю суспільно-політичних умов у обох країнах, що викликало і однакову реакцію обох геніальних представників своєї епохи й свого народу.

125. Марцелл - політичний ворог Юлія Цезаря. Тут у розумінні: впливовий противник імператорської влади.


Зміст: "Божественна комедія"

Скачати книгу: "Божественна комедія"

Джерело: http://ae-lib.org.ua/

Читайте также на русском: Данте Алигьери. Божественная комедия.

Read also in English: The Divine Comedy

Lesen Sie auch in Deutsch: Göttliche Komödie


Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!

Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!