Християнська бібліотека. Божественна комедія. Чистилище: Пісня 8. Християнська бібліотека. Божественна комедія.
Ви чули, що сказано: Не чини перелюбу.                А Я вам кажу, що кожен, хто на жінку подивиться із пожадливістю, той уже вчинив із нею перелюб у серці своїм.                Коли праве око твоє спокушає тебе, його вибери, і кинь від себе: бо краще тобі, щоб загинув один із твоїх членів, аніж до геєнни все тіло твоє було вкинене.                І як правиця твоя спокушає тебе, відітни її й кинь від себе: бо краще тобі, щоб загинув один із твоїх членів, аніж до геєнни все тіло твоє було вкинене.                Також сказано: Хто дружину свою відпускає, нехай дасть їй листа розводового.                А Я вам кажу, що кожен, хто пускає дружину свою, крім провини розпусти, той доводить її до перелюбу. І хто з відпущеною побереться, той чинить перелюб.                Ще ви чули, що було стародавнім наказане: Не клянись неправдиво, але виконуй клятви свої перед Господом.                А Я вам кажу не клястися зовсім: ані небом, бо воно престол Божий;                ні землею, бо підніжок для ніг Його це; ані Єрусалимом, бо він місто Царя Великого;                не клянись головою своєю, бо навіть однієї волосинки ти не можеш учинити білою чи чорною.                Ваше ж слово хай буде: так-так, ні-ні. А що більше над це, то те від лукавого.                Ви чули, що сказано: Око за око, і зуб за зуба.                А Я вам кажу не противитись злому. І коли вдарить тебе хто у праву щоку твою, підстав йому й другу.                А хто хоче тебе позивати й забрати сорочку твою, віддай і плаща йому.                А хто силувати тебе буде відбути подорожнє на милю одну, іди з ним навіть дві.                Хто просить у тебе то дай, а хто хоче позичити в тебе не відвертайсь від нього.                Ви чули, що сказано: Люби свого ближнього, і ненавидь свого ворога.                А Я вам кажу: Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує,               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Чистилище: Пісня 8
   

Зміст: "Божественна комедія"


Передчистилище - Долина земних владарів - Ангели-охоронці - Змій

1] Була година, що наводить тугу

2] На моряків, м'якшить-бо серце їм

3] За вигуком «бувай!» смутному другу,

4] Коли новий любові пілігрим

5] Десь чує, як оплакують каплиці

6] Вмирущий день подзвінням жалібним.

7] Я кинув слухати і став дивиться:

8] Поважний дух, піднявшись, щоб була

9] Його помітна тінь юрбі столицій,

10] Склав руки; звівши до свого чола,

11] На схід поглянув, мов сказав до Бога:

12] «Байдужий я до блага і до зла!»

13] Й злетіло «Світе тихий...» з уст у нього

14] Так гаряче, побожно й ніжно так,

15] Що в млості я забув себе самого.

16] І душі підхопили, мов на знак,

17] Побожну пісню, ніжну та гарячу,

18] І очі піднесли, як і співак.

19] Скеруй свій зір на істину, читачу!

20] Спрозоріла запона, як скляна,

21] І стало видно правди зміст і вдачу.

22] Побачив я, як ця юрба значна,

23] Немов з небес чекавши благодаті,

24] Дивилась вгору, скромна, мовчазна.

25] Побачив ще, як стали наближати

26] Два ангели і кожен мав клинок,

27] Блискучий, та затуплений, щербатий.

28] Зелений, наче молодий листок,

29] Убір в зелених крилах променився

30] І легко з вітром бавивсь між гілок.

31] Один із них над нами зупинився,

32] А другий на той бік перелетів,

33] І натовп душ між ними опинився.

34] Я б любував з білявих їх голів,

35] Та зір мій відібрала їх корона,

36] Він втратив силу від сліпучих див.

37] «Вони - посли Маріїного лона, -

38] Сказав Сорделло, - повзає тут змій,

39] Вони ж - тверда від нього оборона».

40] Я озирнувсь - такий був острах мій, -

41] І в вожая сховався під габою,

42] Знайшовши в згортках захист певний свій.

43] Сорделло ж мовив: «Стріньмося з юрбою

44] Цих знатних тіней, що, мені здалось,

45] Охоче б побалакали з тобою».

46] Три кроки лиш пройти нам довелось,

47] Аж тут, немов чекав мене зустріти,

48] Уважно додивлявсь до мене хтось.

49] Не встиг ще небосхил так потемніти,

50] Щоб те в очах його й моїх запнув,

51] Що відстанню раніш було закрите.

52] Ступнув він ближче, ближче й я ступнув, -

53] Суддя шляхетний Ніно! Як приємно,

54] Що ти до злих залічений не був!

55] Він, привітавшися сердечно й чемно,

56] Спитав мене: «Під гору цю коли

57] Водою ти дістався нетаємно?»

58] «О, - мовив я, - стежки по горю йшли.

59] Нехай би, в першому житті відбуті,

60] Вони б в наступнім радість принесли».

61] І лиш мої слова були почуті,

62] Як одсахнулися й Сорделло, й він,

63] Немовби подивом великим скуті.

64] Звернувся до Віргілія один,

65] А другий до сусіди: «Встань, Куррадо,

66] І подивися на Господній чин!»

67] Мені ж він мовив: «Вдячності заради,

68] Що винен ти тому, хто приховав

69] Путі свої й блукає без поради, -

70] Мою Джованну, я прошу, настав

71] На молитви? хай слізьми щоки вмиє,

72] Бо в небо завжди чистих плач злітав.

73] Навряд чи мати в неї з горя мліє,

74] А то б свій білий зберегла покров, -

75] Колись вона за цім ще пожаліє!

76] Ось доказ, як горить в жінках любов,

77] Коли згаса її підпора гідна,

78] А зір і дотик не розпалять знов.

79] А на труні міланцева єхидна,

80] Не півник наш, галлурський, родовий, -

81] Для неї це окраса надто бідна».

82] Він мовив, на обличчі огневий

83] Світився відблиск чесної любові, -

84] Хоч не сліпучий він, та віковий.

85] А я, вдивившись в небеса чудові,

86] Все дивувався нешвидким зіркам,

87] Що сунули по коловій основі.

88] Вожай спитав: «Що, синку, бачиш там?»

89] І я йому: «Там три побачив зірки,

90] Що освітили полюс, наче храм».

91] І він: «Вони зійшли замість четвірки,

92] Яку за обрій час тепер заніс,

93] А ти уранці споглядав так зірко».

94] Сорделло тут його в обіймах стис,

95] «Ось ворог наш!» - гукнувши любій тіні,

96] Він пальцем показав кудись униз.

97] Там, в не захищеній нічим частині

98] Байраку, сунула гадюка зла,

99] Той, може, змій, що смерть приніс людині.

100] Ця клята стрічка по траві повзла,

101] Облизуючись, спину вигинала,

102] Немов тварина митись почала.

103] Не бачив я й не розповім, як гнала

104] Сторожа ангельська на небосхил, -

105] Я бачив тільки, що вона примчала.

106] Під подувом її зелених крил

107] Утік той змій, і стежкою своєю

108] Вернули вартові небесних сил.

109] А дух, до нас підкликаний суддею,

110] Весь час, як споглядала бій земля,

111] Знайомився із постаттю моєю.

112] «Хай пломінь, що веде тебе здаля,

113] На свічі стопить віск твоєї волі,

114] Щоб до емальового йти шпиля! -

115] Почав цей дух. - А як в моїм околі?

116] Я в Вальдімагрі паном хизувавсь

117] На всі навкруг місця широкополі,

118] Коррадо Маласпіна прозивавсь,

119] Не старший з тим ім'ям, того ж я дому.

120] Тут очищаюсь, бо в рідні кохавсь».

121] «О, - мовив я, - у вас я в краї тому

122] Не був, але чи хтось в Європі є,

123] Хто б не чував про землю ту відому?

124] Про вас чужинець навіть дізнає,

125] Бо чутка скрізь, незмильна, як присяга,

126] Хвалу князям, хвалу й землі дає.

127] Клянусь - хай знайдеться дійти відвага! -

128] Що внуки гідно зберігають честь,

129] Яку вам добули грошва та шпага.

130] У них, з природи й звички, вартість єсть,

131] І хай лихий глава весь світ спокусить,

132] Та їх не зманить на стежки нашесть».

133] І він: «Іди, й семи разів не мусить

134] Лягати сонце в постіль ту ж таки,

135] Яку Баран з зірних копит не струсить, -

136] Для наших вух приємні ці гадки

137] У голові твоїй прип'ято буде

138] Цвяхами, кращими за всі чутки,

139] Як вирок долі чинності не збуде».

- - -

Коментарі:

53. Ніно - Ніно де Вісконті з Пізи (пом. 1296) - «суддя» (правитель) Галлури, одного з чотирьох округів підвладної Пізі Сардинії (з 1275 р. до смерті), внук і суперник графа Уголіно (пізанського державного діяча), друг Данте з юних літ.

65. Куррадо (Коррадо) Маласпіна Молодший - маркіз Луніджани (пом. бл. 1294). Маркізи Маласпіни гостинно прийняли в себе в 1306 році вигнанця Данте.

70. Джованна - малолітня тоді дочка Ніно Вісконті.

73-81. Беатріче д'Есте, дружина Ніно, недовго після смерті чоловіка носила вдовиний убір і вдруге вийшла (до речі, нещасливо) за мілан-ця Галеаццо Вісконті, помінявши, отже, герб Вісконті пізанських (півник) на герб міланських Вісконті єхидну (тобто змію), що пожирає дитину.

89. Три побачив зірки - мабуть, сузір'я Південний трикутник, відоме в ті часи з «Альмагеста» (див. прим. Ч. І, 23). Три зірки символізують «богословські» чесноти: віру, надію і любов.

99. Змій, що смерть приніс людині - натяк на гріхопадіння Адама і Єви, спокушених змієм (Бібл.).

116. Вальдімагра - долина річки Магри в Луніджані.

131. Лихий глава - Папа Римський.

133-135. Зміст цих слів: «Сонце ще сім разів не опиниться в сузір'ї Барана, де воно стоїть нині (тобто не мине семи років), як ти сам переконаєшся в нашій гостинності, раз уже має набути чинності вирок долі, що прирікає тебе на поневіряння».


Зміст: "Божественна комедія"

Скачати книгу: "Божественна комедія"

Джерело: http://ae-lib.org.ua/

Читайте также на русском: Данте Алигьери. Божественная комедия.

Read also in English: The Divine Comedy

Lesen Sie auch in Deutsch: Göttliche Komödie


Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!

Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!