Християнська бібліотека. Божественна комедія. Чистилище: Пісня 9. Християнська бібліотека. Божественна комедія.
І коли рука твоя спокушає тебе, відітни її: краще тобі ввійти до життя одноруким, ніж з обома руками ввійти до геєнни, до огню невгасимого,                де їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь.                І коли нога твоя спокушає тебе, відітни її: краще тобі ввійти до життя одноногим, ніж з обома ногами бути вкиненому до геєнни, до огню невгасимого,                де їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь.                І коли твоє око тебе спокушає, вибери його: краще тобі однооким ввійти в Царство Боже, ніж з обома очима бути вкиненому до геєнни огненної,                де їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь!               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Чистилище: Пісня 9
   

Зміст: "Божественна комедія"


Передчистилище - Долина земних владарів - Сон Данте - Брама Чистилища - Вхід до першого кола

1] По обрію, мов із морського лона,

2] Біліючи на східному шпилі,

3] Зійшла кохана ветхого Тіфона.

4] Гра самоцвітів на її чолі

5] Холодної тварини вид створила,

6] В якої хвіст, як вістря у стрілі.

7] Там ніч два кроки вгору вже зробила,

8] Де п'ять вели розмови кругові,

9] І мусила на третім скласти крила,

10] Коли знемігсь я, мов усі живі,

11] Бо врешті надійшла хвилина рання,

12] І задрімав, схилившись на траві.

13] В годину, недалеку до світання,

14] Коли сумує ластівка в піснях,

15] На згадку, мабуть, першого страждання;

16] Коли наш розум робить вільний змах,

17] Земні турботи кинувши, зринає

18] В божественних перепочити снах, -

19] Мені приснилось, що орел ширяє

20] На дужих крилах в пір'ї золотім

21] І, цілячись на землю, небо крає.

22] Приснилося, що був я в місці тім,

23] Де Ганімед своїх покинув рідних,

24] Занесений у понадхмарний дім.

25] Гадав я: «В небесах, для себе гідних,

26] Орел шукає цілі для погонь,

27] Не полюбляючи низин огидних».

28] Приснилось, що на нашу оболонь

29] Він блискавкою впав мене забрати

30] І злинути в негаснучий огонь.

31] А там приснилось, стали ми палати, -

32] Уявний пломінь був такий страшний.

33] Що зміг моє сновиддя перервати.

34] Так, певно, затремтів Ахілл грізний,

35] Побачивши навколо край далекий.

36] Коли вві сні попав до чужини,

37] Бо мати мріяла, щоб небезпеки

38] Син, схований на Скіросі, уник,

39] Але ж і там знайшли героя греки, -

40] Як я здригнувсь, і сон мій геть утік,

41] І зблідли в мене щоки, як в людини,

42] В якої холод враз торкнувся щік.

43] Зі мною був лиш провідник єдиний,

44] Внизу десь бігли хвилі голубі.

45] І сонце небом зо дві йшло години.

46] «Не бійся і не піддавайсь журбі, -

47] Учитель мовив, - ми якраз де треба,

48] І сміливості дух плекай в собі.

49] Чистилище перед очима в тебе,

50] Поглянь - оце навкруг його стіна,

51] А там он, у проломі, вхід до неба.

52] На моріжку, де зелень запашна,

53] Уранці, як тебе лишила дія

54] І ти заснув, з'явилася жона

55] Прекрасна й дивна. «Я Лючія, -

56] Сказала, - взяти велено мені

57] Того, над ким панує сонна мрія».

58] Сорделло й інші тіні визначні

59] Зостались, а тебе вона забрала

60] На руки й вийшла, я ж - услід ясній.

61] Сюди принісши, тут тебе поклала,

62] Вказавши гарними очима вхід,

63] І водночас із сном твоїм пропала».

64] Мов той, хто, збувшись сумнівів та бід,

65] Міняє страх на впевненість і спокій,

66] Коли йому відкрився правди слід, -

67] Так я змінився в радості глибокій.

68] Вожай, уздрівши це, пішов вперед,

69] Пішов і я з ним по горі високій.

70] Читачу, бачиш, як підніс я лет,

71] Тож не дивуйся на мистецтво вище.

72] З яким про свій писатиму предмет.

73] На місце в мурі вийшли ми найнижче,

74] Де в ньому був, здавалося, пролом,

75] І вздрів стіну я, підійшовши ближче,

76] Із замкненим воротами жерлом,

77] Три східці різнобарвні й мовчазного

78] Воротаря з осяяним чолом.

79] Не зводив я очей з лиця ясного,

80] Яке таким світилося вогнем,

81] Що я не стерпів погляду жахного.

82] Сидів він із оголеним мечем,

83] Що так іскрився відблисками сталі,

84] Аж я не міг до нього стать лицем.

85] «Відповідайте і не руште далі, -

86] Він мовив, - хто вас вів? Що треба вам?

87] Глядіть, щоб не взяли вас часом жалі».

88] «Жона небесна так сказала нам, -

89] Учитель вимовив, - негайно звідци

90] Ідіть туди сміливо - брама там».

91] «Нехай жона ця стане вам в провідці, -

92] Так благородний брамник одповів, -

93] Відважно ви зійдіть на наші східці».

94] Ми підійшли. Я східець перший вздрів,

95] Лискучий, сяйний, біломармуровий,

96] Що лик мій як у дзеркалі відбив.

97] А другий з них був почорно-багровий,

98] І камінь - грубий, висохлий як є,

99] Потрісканий до самої основи.

100] Найвищим, на уявлення моє,

101] Був третій з них, порфіровий, яскравий,

102] Мов кров, що з вени раненої ллє.

103] На нього вісник праведної слави

104] Поставив ноги, сівши на поріг, -

105] Алмазним здавсь поріг той величавий.

106] Вожай мені здолати допоміг

107] Благої волі східці, дав пораду:

108] «З благаннями впади йому до ніг».

109] Я, вдаривши у груди тричі зряду,

110] Схилившися до ніг, прохання склав,

111] Віддаючись цілком йому під владу.

112] Сьома «глаголями» чоло списав

113] Мені вістрям меча він і: «Ці плями

114] Подбай в дорозі стерти!» - проказав.

115] З-під одягу свого, такого ж саме

116] На колір, як суха земля й зола,

117] Він вийняв руку із двома ключами:

118] Один був з злота, другий - із срібла.

119] В щілину білий вклав, а потім жовтий, -

120] Й на мене хвиля щастя наплила.

121] «Коли б із двох лиш одного знайшов ти

122] Або в ключах цих вийшла б ґандж яка, -

123] Сказав він, - то у браму б не-зайшов ти.

124] Один дорожчий, другий для замка

125] Потрібніший і вимагає вміння,

126] Бо саме він пружину відмика.

127] Іще я маю від Петра веління,

128] Щоб краще я відкрив, аніж замкнув,

129] Як хтось мені до ніг складе моління».

130] Тур браму він всередину штовхнув,

131] Сказавши: «Йдіть; нема-бо стежки в висях

132] Тому лиш, хто б свій зір назад звернув».

133] І кожна стулка брами об завісах

134] З металу, що співає, мов сурма,

135] Повільно обернулася на списах.

136] Тарпейська брама не гула сама

137] Отак, коли із нападом зухвалим

138] Забрала чесного Метелла тьма.

139] Та я почув із громом небувалим,

140] Що голос чийсь молитву десь веде:

141] «Тебе, - лунало ніжно, - Бога хвалим».

142] Проте було, як і інакше де,

143] Як і у нас частенько може бути,

144] Коли із хором враз орган гуде:

145] Слова то чути добре, то не чути.

- - -

Коментарі:

3. Кохана ветхого Тіфона. - Богиня світанку Аврора, закохавшись у юнака Тіфона, випросила у Юпітера безсмертя коханому, але забула попросити йому й вічну молодість. Тіфон поступово обернувся на кволого, але невмирущого діда (ант. міф.).

5. Холодної тварини вид - тої пори року світанок починався в сузір'ї Скорпіона.

7. Ніч два кроки вгору вже зробила - тобто минуло дві нічні години.

8. Де п'ять... - тобто Данте, Віргілій, Сорделло, Ніно Вісконті і Коррадо Маласпіна.

10. Коли знемігсь я, мов усі живі. - Данте втомився, але Віргілій та інші тіні не знають втоми.

14. Коли сумує ластівка - нещасна царівна Філомела, обернена на ластівку. Фракійський цар Терей силою оволодів Філомелою, сестрою своєї дружини Прокни, а щоб вона не могла розповісти про його злочин, відрізав їй язика. Філомела виткала на убранні кілька слів, з яких Прокна дізналася про все. Щоб помститись, сестри вбили Ітіса, сина царя, і його м'ясом нагодували Терея. Коли він погнався за ними з сокирою, боги обернули Філомелу на ластівку, Прокну - на солов'я, а Терея - на одуда (Метам. VI).

23. Де Ганімед... - на горі їді Фрігійській, де Юпітер, обернувшись на орла, викрав юнака Ганімеда, щоб зробити його своїм виночерпієм (ант. міф.).

З0. Негаснучий огонь - сфера вогню; тоді вважали, що вона лежить між сферою повітря і небом Місяця.

34-39. Так, певно, затремтів Ахілл... - На початку Троянської війни богиня Фетіда, Ахіллова мати, бажаючи врятувати сина від неминучої смерті, взяла його від вихователя Хірона і перенесла сонним на острів Скірос, але Одіссей і Діомед знайшли його і там.

55. Лючія - християнська свята, алегорично - «просвіщаюча благодать» (лат. lux - світло).

112. «Глаголь» - назва церковнослов'янської літери «г» (початок слова «гріх»). Ангел позначає на чолі Данте емблеми семи смертних гріхів, від яких поет має очиститися в міру сходження на гору Чистилища.

136-138. Тарпейська брама в римському Капітали, де містилася державна скарбниця. У добу падіння Римської республіки охоронцем скарбниці був прихильник республіканської партії Люцій Цецілій Метелл, якого Цезар усунув і арештував, захопивши державні скарби.


Зміст: "Божественна комедія"

Скачати книгу: "Божественна комедія"

Джерело: http://ae-lib.org.ua/

Читайте также на русском: Данте Алигьери. Божественная комедия.

Read also in English: The Divine Comedy

Lesen Sie auch in Deutsch: Göttliche Komödie


Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!

Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!