 |
 |
 |
|
|||
| |||
| |||
| |||
|
|
|
|
|
|
Зміст: "Божественна комедія" Четверте коло - Ледачі - Приклади рідкісної швидкості і жалюгідних лінощів 1] Великий вчений закінчив промову 2] І пильно в очі зазирнув мені, 3] Питаючись, чи маю сумнів знову.
4] Мене пекли цікавості вогні, 5] Та я мовчав, а у собі карався: 6] «Йому набридли розпити смішні».
7] Помітивши, що більш я не питався, 8] Хоч і жадав, - мій батько дорогий 9] Мене зохотив, бо до мене вдався.
10] Тоді я: «Вчителю, дає снаги 11] Твій пломінь, щоб ці очі розгляділи 12] Усе, чому ти надаси ваги.
13] То, може, ще розкажеш, батьку милий, 14] Про ту любов, що ти до неї звів 15] Усі - благі і протилежні - сили».
16] «Спрямуй сюди свій ум, - він одповів, - 17] І помилки збагнеш тих сліпооких, 18] Що іншим стали за поводирів.
19] Бо, створена для почуттів глибоких. 20] Душа стремить приємному устрій, 21] Потрапивши в полон утіх високих.
22] Тоді ваш розум уявляє річ 23] І вимальовує її звабливо, 24] Аж та ввижається душі увіч.
25] Як пристрасть виросте, стає на диво 26] Любов'ю, ба природою вона 27] Й захоплює в утісі вас жадливо,
28] І, як вогонь, спахнувши, почина 29] У небо прагнути, ген-ген у висі, 30] Бо там навкруг - його речовина,
31] Так квапиться душа віддатись втісі - 32] Не терпить цей духовний рух оков, 33] Аж поки мрії всі ще не збулися.
34] Тепер наочно бачиш ти, що знов 35] Неправду твердить дехто незугарний, 36] Мовляв, похвальна всяка в нас любов.
37] Усяка-бо любов, на погляд марний, 38] Є гарна зроду - а бува, на глум, 39] Негарним виливок, хоч віск і гарний».
40] «Твої слова і мій уважний ум 41] Поняття склали про любов чудовні, 42] Та не розвіяли непевних дум, -
43] Сказав я: - Як любов приходить зовні, 44] То для душі заслуги в тім нема, 45] Чи праведні в нас вчинки, чи гріховні».
46] А він: «Скажу усе щодо ума, 47] А з іншим всім, до віри приналежним, 48] То Беатріче справиться сама.
49] В сутті, од речовини незалежнім, 50] Та з нею в непоривному зв'язку 51] Є здатність із могуттям необмежним.
52] її не видно в жодному кутку, 53] А виявляється вона у чині, 54] Немов життя рослини у листку.
55] На першого осягнення причині 56] Не знаєтесь - вона в запоні мли, 57] Як перших пристрастей ті глибочіні,
58] Що в вас існують, наче у бджоли 59] Потреба медом повнити колоди, - 60] Й водінням цим - ні гани, ні хвали.
61] Для згоджування з волею, з природи 62] Закладено в вас здатність міркувать, 63] Що помага вам на порозі згоди.
64] Отож у вас є змога обирать 65] І змога є щоразу осягнути, 66] Чи буде з цього зло, чи благодать.
67] Хто мислить і досяг самої суті, 68] Той вроджену свободу визнає, 69] На ній мораль оперта має бути.
70] Коли ж любов велика настає 71] Лише тому, що неминучість кличе, - 72] Ви вільні погасить чуття своє.
73] Цю благородну здатність Беатріче 74] В слова «свобода волі» убира. 75] Не забувай цього при вашій стрічі».
76] Над північ до високого шатра 77] З'явився місяць, розігнавши зорі, 78] Сліпучіший од мідного відра,
79] І рушив небом по тропі прозорій, 80] Де сонце йде тонуть, як бачить Рим, 81] Між сардів з корсами в вечірнім морі.
82] Шляхетний дух, що П'єтола із ним 83] Найбільш славетна в Мантуанськім краї, 84] Ізняв тягар у розумі моїм.
85] Пропали дум непевних чорні зграї. 86] Я був після поетових речей, 87] Мов той, хто пада з ніг, бо засинає.
88] Та раптом сон утік мені з очей, 89] Коли почувся ззаду крик шалений. 90] До наших наближаючись плечей.
91] Як береги Асопу та Ісмени 92] Колись вночі дивилися на біг 93] Фівян у празник Бахуса священний,
94] Так в цьому колі бачити я міг, 95] Що добра воля та любов погнали 96] Покутні тіні по кільцю доріг.
97] І зараз же повз нас вони промчали 98] В нестримнім потягу до чистоти, 99] І дві з них перші у сльозах кричали:
100] «Марія в гори квапилася йти, 101] А Цезар, не затримавшись в Марсільї, 102] В Ілерду поспішав - перемогти».
103] «Мерщій, мерщій! Не гай часу в свавіллі 104] Та без любові, - так гукав ще хтось, - 105] Зазеленіє благодать в зусиллі».
106] «О душі, в кому полум'я знялось 107] Там, де раніш не жевріло нічого, 108] Ані чуття до іншого когось,
109] Цього - кажу я правду вам - живого 110] Піднятись на вершину порива, 111] То де найближчий є тут шлях для нього?»
112] Такі були вождя мого слова, 113] І хтось із духів одповів: «За нами 114] Ідіть - там отвір сходи відкрива.
115] Такі ми повні світлими чуттями, 116] Що не спиняємось; і я б тужив, 117] Якби нечемним здався перед вами.
118] Абат в обителі Сан-Дзено, жив 119] В Вероні я при добрім Барбароссі, 120] Який в Мілані скорб та сум лишив.
121] А той, кому ногою довелося 122] В могилу стать, оплаче монастир 123] І лад, який панує в ньому досі,
124] Бо син його, спотворений на взір 125] Породою, і тілом, і душею, 126] Найменше дбає про любов та мир».
127] Можливо, тінь гукала ще; за нею, 128] Проте, ми йшли на відстані значній, 129] А це зберіг я пам'яттю своєю.
130] І той, хто був порада й провід мій. 131] Сказав: «Поглянь, як на бігу ці душі 132] Укусів завдають нудьзі жахній».
133] «Ті, хто пройшов по морю, як по суші, - 134] Гукало двоє, - в мандрах полягли, 135] Йордан же сприймуть юні очі й уші.
136] Ті, що відмовились і утекли 137] Од подвигів Анхізового сина, 138] Себе ганьбі повсюдній прирекли».
139] Коли од них звільнилася стежина, 140] Бо всіх поспішливих заніс порив, 141] У мене думка виникла єдина,
142] А з неї кольористий рій злетів - 143] Таке було цікаве різновиддя, 144] Аж очі із утіхи я закрив,
145] І думи обернулись на сновиддя. - - - Коментарі: 17-18. Сліпоокі, що іншим стали за поводирів - епікурейці. 80-81. Де сонце йде тонуть... між сардів з корсами... - Місяць уставав у зодіакальному сузір'ї Скорпіона і йшов тією ж тропою, як і сонце, коли воно сходить у цьому сузір'ї, а сідає, як здається, в Римі, десь між Сардинією і Корсикою. 82. П'єтола - село в Мантуанській області, в якому народився Віргілій. 91-93. Aeon та Ісмена - річки в Беотії, на берегах яких жителі Фів буйними ігрищами вшановували Вакха. 100. Марія в гори квапилася йти. - Зразу ж після Благовіщення Марія вирушила в гори, щоб привітати свою родичку Єлисавету, яка зачала сина (Єванг.). 101-102. Цезар, не затримавшись в Марсільї, в Ілерду поспішає... - Цезар, витіснивши Помпея з Італії, швидко рушив у Галлію, залишивши частину війська вести облогу Марсільї (сучасний Марсель), з суші і з моря, вступив в Іспанію і біля Ілерди (сучасна Леріда) примусив пом-пеянців здатися (49 р. до н. є.). 118-126. Сан-Дзено - монастир у Вероні. Ім'я абата, що тут говорить, остаточно не з'ясовано. 119-120. При добрім Барбароссі... - імператор Священної Римської імперії Фрідріх І (1125-1190), який 1162 року зруйнував Мілан. 121-126. Той, кому ногою довелося в могилу стать - владар Верони Альберто делла Скала (пом. 1301) незаконно призначив абатом у Сан-Дзено свого нешлюбного сина Джузеппе, кульгавого і розпусного (пом. 1313). 133-135. Ті... в мандрах полягли, Йордан же сприймуть юні дчі й уші. - Євреї, що вийшли з Єгипту по дну Червоного моря, побоялися вступити в обітовану землю. За це всі повнолітні засуджені були померти в пустелі, і тільки діти їхні через сорок років побачили Йордан (Бібл.). 136-138. Ті, що відмовились і утекли... - Частина троянців, що вийшли з Енеєм із сплюндрованої батьківщини, лишилась у Сицилії (Ен. V, 700-778).
Зміст: "Божественна комедія" Скачати книгу: "Божественна комедія" Джерело: http://ae-lib.org.ua/ Читайте также на русском: Данте Алигьери. Божественная комедия. Read also in English: The Divine Comedy Lesen Sie auch in Deutsch: Göttliche Komödie
Рекомендуйте цю сторінку другові!
|
|
|
|
|
|
