 |
 |
 |
|
|||
| |||
| |||
| |||
|
|
|
|
|
|
Зміст: "Божественна комедія" Сходження в сьоме коло - Сьоме коло - Любострасні - Приклади чистоти 1] Додержуючи вічного закону, 2] На небесах меридіан здали 3] Тельцеві сонце, ніч же - Скорпіону.
4] Отож, мов той, хто вдень чи серед мли 5] Іде, не спинений припоном жодним, 6] Бо пильні справи в мандри потягли, -
7] Крутими сходами один за одним 8] Так рушили ми швидше, без розмов 9] Проходом тільки одному свободним.
10] І як малий лелека, що готов 11] Злетіти, крила розправля й, лишати 12] Гніздо страхаючись, склада їх знов, -
13] Жадавши знать, як тільки міг жадати, 14] Я врешті рух зробив після вагань, 15] Як той, хто мову хоче розпочати.
16] І хоч спішили ми на вищу грань, 17] Мій добрий батько вимовив: «Стріляй-но, 18] Бо вже натяг ти лука запитань».
19] Я, осмілівши, рот розкрив негайно 20] Й почав: «Як схуднуть так могли вони, 21] Коли усі тут не їдять звичайно?»
22] «Ти пригадай, як Мелеагр смутний 23] Згорав, аж поки головня згорала, 24] І знайдеш, - мовив він, - одвіт ясний.
25] Ще помізкуй, як рухами дзеркала 26] Рух віддають ваш, і уздриш гнучким 27] Все те, що мисль твоя твердим вважала.
28] Щоб край покласти сумнівам тяжким, 29] Он Стацій тут, - до нього я звернуся 30] І ліків ранам попрошу твоїм».
31] «Коли йому я при тобі візьмуся, - 32] Той мовив, - говорить свої слова, 33] То лиш слухняністю з вини звільнюся. -
34] І він почав: - Як в тебе голова 35] Це слово, сину, сприйме й заховає, 36] Тоді її осяє мисль нова.
37] Кров досконала, що не прибуває 38] До спраглих вен, неначе повний стіл 39] Усяких страв, а з серця випливає,
40] Творить нові тіла, в нім взявши сил, 41] Які частками тіло знову творять 42] Із крові, що беруть вони із жил,
43] Пливе туди, про що в нас не говорять, 44] А звідти в кров чужу іде вона, 45] В природний келих, де вони не спорять,
46] А змішуються: з них слабка одна 47] Й терпляча, друга ж - дійова і сміла, 48] Бо з місця досконалого зрина.
49] Вона й береться до складання тіла: 50] Згустить ту кров, яка рідка була, 51] І оживить усе те, що згустила.
52] Душею ставши, сила чимала, 53] Підхожа до рослини всім, крім того, 54] Що йде іще, а та уже дійшла,
55] Цілком подібна до гриба морського, 56] Теж має рух і почуття пізніш 57] Зростає й інше з зародків усього.
58] Так, синку, з серця батька йде повніш 59] І ширше розвиток дочки чи сина; 60] Про це природа дбає найпильніш.
61] Не знаєш ти ще, як стає дитина 62] З тварини, та схибнула в тайні цій 63] Мудріша й вченіша, ніж ти, людина,
64] Навчавши, буцімто в душі людській 65] Можливий розум не перебуває, 66] Бо там не місце здібності такій.
67] Відкрий же груди правді, що все знає, 68] І відай: мозок тільки і живе, 69] Як певну частку в зародку займає.
70] Радіючи на чудо це нове, 71] Рушій найперший їй вдихає духа, 72] Це вмістище для цноти життьове,
73] Який діяльне все вбирає, й руха, 74] І складує у душу - в те одно, 75] Що і живе, і дивиться, і слуха.
76] Поглянь, щоб дивним не здалось воно, 77] Як сонячне тепло, віддавшись грону, 78] Із соками його дає вино.
79] Коли ж у Лахезіс забракне льону, 80] Дух звільнить здібності із тіла вмить, 81] Людські й божественні, немов з полону.
82] Частина більша з них уже мовчить, 83] А пам'ять, розум, воля - від порогу 84] Враз починають в діянні гостріть.
85] Душа, мов чудом чуючи знемогу, 86] На берег падає, на той чи цей, 87] Уперше дізнається про дорогу
88] І йде між душ без м'яса та костей 89] У сяйві сили творчої живої, , 90] Як і колись, серед живих людей.
91] І як вологи повне дощової 92] Повітря проти сонця розгорта 93] Розкішні різноколірні сувої, -
94] Повітря те, яке навкруг літа, 95] Бере той образ, що душа дарує, 96] Коли стоїть незрушна та густа.
97] Як полум'я за вогником слідкує, 98] Хоч де б він рухатися не хотів, 99] Так образ за душею скрізь прямує
100] І зветься «тінь», бо йде до всіх кутів 101] За нею; творяться таким звичаєм 102] Знаряддя зору й інших почуттів,
103] Так сміємось ми, так ми розмовляєм, 104] Так плачемо й зітхаємо в журбі, - 105] Та сам ти чув це, йшовши нашим краєм.
106] Тінь обриси свої міня собі 107] Як до бажань і порухів натури. 108] Це все й збудило подив у тобі».
109] Ми вийшли до останньої тортури, 110] Праворуч рушивши в прохід вузький, 111] І подивлялися вже не на мури,
112] Бо з кручі пломінь вилітав яркий, 113] З провалля ж дужий вихор виривався, 114] Гнав до стіни вогненні язики.
115] І кожен з нас по краю пробирався 116] Один по одному; і тут - в огні, 117] Там - в прірві опинитись я боявся.
118] Вожай мій: «Стережись! - казав мені, - 119] Вузду очей тримай, бо оступання 120] Тут небезпечне, похибки страшні».
121] І враз «Бог вящей милості» - співання 122] Почув я крізь розжарену глибінь, 123] І виникло поглянути бажання.
124] Уздрів я в полум'ї за тінню тінь 125] І, голову звертаючи на боки, 126] Вбачав то їх, то дальший свій ступінь.
127] Скінчився гімн, і голос чийсь високий 128] «Не знаю мужа» крикнув на краю, 129] І тихо відновився спів широкий.
130] «Діана, - знов гукнули всі, - в гаю 131] Геліки не лишила, бо дівчині 132] Дала Венера трутину свою».
133] І заспівали знов рухливі тіні 134] Хвалу жіноцтву і чоловікам, 135] Чесноті вірним і своїй родині.
136] Мабуть, кричать вони й співають там, 137] Аж поки палить пломінь, вітром гнаний, 138] І засіб цей нещадний, цей бальзам
139] Загоює нарешті їхні рани. - - - Коментарі: 1-3. Зміст: «У північній півкулі було дві години після півночі, а в південній - дві години після полудня». 22-24. Мелеагр - син калідонського царя Ойнея і Алфеї. Коли він народився, парки поклали в огонь поліно, напророчивши, що Мелеагр житиме, поки воно все не згорить. Алфея загасила його і сховала. Коли Мелеагр убив братів своєї матері, вона, помщаючись за них, кинула головню в огонь, і Мелеагр помер (Метам. VIII). Цим прикладом Віргілій хоче пояснити, що душі можуть чахнути без видимої, здавалося б, причини. 25-26. Як рухами дзеркала рух віддають ваш... - так і оболонка душ відображає їх внутрішній стан. 45. В природний келих - в матку. 48. З місця досконалого - з серця. 63. Мудріша й вченіша, ніж ти, людина - видатний арабський середньовічний філософ Ібн-Рошд (латинізоване Аверроес) (1128-1198), послідовник Арістотеля. 65. Можливий розум - схоластичний термін, що означав пізнавальну здібність. 79. Лахезіс - див. прим. Ч. XXI, 25-27. 86. На берег падає - до гирла Тібру або до берега Ахерону (див. прим. Ч. II, 94-105). 93. Розкішні різноколірні сувої - тобто веселка. 128. «Не знаю мужа» - слова Діви Марії під час Благовіщення (Єванг.). 130-132. Діана... в гаю Геліки не лишила. - Богиня Діана вигнала з свого гаю німфу Геліку (Каллісто), яка кохалася з Юпітером. Ревнива Юнона обернула Геліку на ведмедицю, але Юпітер узяв її на небо разом з її сином Аркадом (Метам. II).
Зміст: "Божественна комедія" Скачати книгу: "Божественна комедія" Джерело: http://ae-lib.org.ua/ Читайте также на русском: Данте Алигьери. Божественная комедия. Read also in English: The Divine Comedy Lesen Sie auch in Deutsch: Göttliche Komödie
Рекомендуйте цю сторінку другові!
|
|
|
|
|
|
