Християнська бібліотека. Божественна комедія. Чистилище: Пісня 25. Християнська бібліотека. Божественна комедія.
Хай не буде тобі інших богів передо Мною!                Не роби собі різьби і всякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді під землею. Не вклоняйся їм і не служи їм, бо Я Господь, Бог твій, Бог заздрісний, що карає за провину батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях тих, хто ненавидить Мене, і що чинить милість тисячам поколінь тих, хто любить Мене, і хто держиться Моїх заповідей.                Не призивай Імення Господа, Бога твого, надаремно, бо не помилує Господь того, хто призиватиме Його Ймення надаремно.                Пам'ятай день суботній, щоб святити його! Шість день працюй і роби всю працю свою, а день сьомий субота для Господа, Бога твого: не роби жодної праці ти й син твій, та дочка твоя, раб твій та невільниця твоя, і худоба твоя, і приходько твій, що в брамах твоїх. Бо шість день творив Господь небо та землю, море та все, що в них, а дня сьомого спочив тому поблагословив Господь день суботній і освятив його.                Шануй свого батька та матір свою, щоб довгі були твої дні на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі!                Не вбивай!                Не чини перелюбу!                Не кради!                Не свідкуй неправдиво на свого ближнього!                Не жадай дому ближнього свого, не жадай жони ближнього свого, ані раба його, ані невільниці його, ані вола його, ані осла його, ані всього, що ближнього твого!               
УкраїнськоюХристиянський портал

Додатково

 
Чистилище: Пісня 25
   

Зміст: "Божественна комедія"


Сходження в сьоме коло - Сьоме коло - Любострасні - Приклади чистоти

1] Додержуючи вічного закону,

2] На небесах меридіан здали

3] Тельцеві сонце, ніч же - Скорпіону.

4] Отож, мов той, хто вдень чи серед мли

5] Іде, не спинений припоном жодним,

6] Бо пильні справи в мандри потягли, -

7] Крутими сходами один за одним

8] Так рушили ми швидше, без розмов

9] Проходом тільки одному свободним.

10] І як малий лелека, що готов

11] Злетіти, крила розправля й, лишати

12] Гніздо страхаючись, склада їх знов, -

13] Жадавши знать, як тільки міг жадати,

14] Я врешті рух зробив після вагань,

15] Як той, хто мову хоче розпочати.

16] І хоч спішили ми на вищу грань,

17] Мій добрий батько вимовив: «Стріляй-но,

18] Бо вже натяг ти лука запитань».

19] Я, осмілівши, рот розкрив негайно

20] Й почав: «Як схуднуть так могли вони,

21] Коли усі тут не їдять звичайно?»

22] «Ти пригадай, як Мелеагр смутний

23] Згорав, аж поки головня згорала,

24] І знайдеш, - мовив він, - одвіт ясний.

25] Ще помізкуй, як рухами дзеркала

26] Рух віддають ваш, і уздриш гнучким

27] Все те, що мисль твоя твердим вважала.

28] Щоб край покласти сумнівам тяжким,

29] Он Стацій тут, - до нього я звернуся

30] І ліків ранам попрошу твоїм».

31] «Коли йому я при тобі візьмуся, -

32] Той мовив, - говорить свої слова,

33] То лиш слухняністю з вини звільнюся. -

34] І він почав: - Як в тебе голова

35] Це слово, сину, сприйме й заховає,

36] Тоді її осяє мисль нова.

37] Кров досконала, що не прибуває

38] До спраглих вен, неначе повний стіл

39] Усяких страв, а з серця випливає,

40] Творить нові тіла, в нім взявши сил,

41] Які частками тіло знову творять

42] Із крові, що беруть вони із жил,

43] Пливе туди, про що в нас не говорять,

44] А звідти в кров чужу іде вона,

45] В природний келих, де вони не спорять,

46] А змішуються: з них слабка одна

47] Й терпляча, друга ж - дійова і сміла,

48] Бо з місця досконалого зрина.

49] Вона й береться до складання тіла:

50] Згустить ту кров, яка рідка була,

51] І оживить усе те, що згустила.

52] Душею ставши, сила чимала,

53] Підхожа до рослини всім, крім того,

54] Що йде іще, а та уже дійшла,

55] Цілком подібна до гриба морського,

56] Теж має рух і почуття пізніш

57] Зростає й інше з зародків усього.

58] Так, синку, з серця батька йде повніш

59] І ширше розвиток дочки чи сина;

60] Про це природа дбає найпильніш.

61] Не знаєш ти ще, як стає дитина

62] З тварини, та схибнула в тайні цій

63] Мудріша й вченіша, ніж ти, людина,

64] Навчавши, буцімто в душі людській

65] Можливий розум не перебуває,

66] Бо там не місце здібності такій.

67] Відкрий же груди правді, що все знає,

68] І відай: мозок тільки і живе,

69] Як певну частку в зародку займає.

70] Радіючи на чудо це нове,

71] Рушій найперший їй вдихає духа,

72] Це вмістище для цноти життьове,

73] Який діяльне все вбирає, й руха,

74] І складує у душу - в те одно,

75] Що і живе, і дивиться, і слуха.

76] Поглянь, щоб дивним не здалось воно,

77] Як сонячне тепло, віддавшись грону,

78] Із соками його дає вино.

79] Коли ж у Лахезіс забракне льону,

80] Дух звільнить здібності із тіла вмить,

81] Людські й божественні, немов з полону.

82] Частина більша з них уже мовчить,

83] А пам'ять, розум, воля - від порогу

84] Враз починають в діянні гостріть.

85] Душа, мов чудом чуючи знемогу,

86] На берег падає, на той чи цей,

87] Уперше дізнається про дорогу

88] І йде між душ без м'яса та костей

89] У сяйві сили творчої живої, ,

90] Як і колись, серед живих людей.

91] І як вологи повне дощової

92] Повітря проти сонця розгорта

93] Розкішні різноколірні сувої, -

94] Повітря те, яке навкруг літа,

95] Бере той образ, що душа дарує,

96] Коли стоїть незрушна та густа.

97] Як полум'я за вогником слідкує,

98] Хоч де б він рухатися не хотів,

99] Так образ за душею скрізь прямує

100] І зветься «тінь», бо йде до всіх кутів

101] За нею; творяться таким звичаєм

102] Знаряддя зору й інших почуттів,

103] Так сміємось ми, так ми розмовляєм,

104] Так плачемо й зітхаємо в журбі, -

105] Та сам ти чув це, йшовши нашим краєм.

106] Тінь обриси свої міня собі

107] Як до бажань і порухів натури.

108] Це все й збудило подив у тобі».

109] Ми вийшли до останньої тортури,

110] Праворуч рушивши в прохід вузький,

111] І подивлялися вже не на мури,

112] Бо з кручі пломінь вилітав яркий,

113] З провалля ж дужий вихор виривався,

114] Гнав до стіни вогненні язики.

115] І кожен з нас по краю пробирався

116] Один по одному; і тут - в огні,

117] Там - в прірві опинитись я боявся.

118] Вожай мій: «Стережись! - казав мені, -

119] Вузду очей тримай, бо оступання

120] Тут небезпечне, похибки страшні».

121] І враз «Бог вящей милості» - співання

122] Почув я крізь розжарену глибінь,

123] І виникло поглянути бажання.

124] Уздрів я в полум'ї за тінню тінь

125] І, голову звертаючи на боки,

126] Вбачав то їх, то дальший свій ступінь.

127] Скінчився гімн, і голос чийсь високий

128] «Не знаю мужа» крикнув на краю,

129] І тихо відновився спів широкий.

130] «Діана, - знов гукнули всі, - в гаю

131] Геліки не лишила, бо дівчині

132] Дала Венера трутину свою».

133] І заспівали знов рухливі тіні

134] Хвалу жіноцтву і чоловікам,

135] Чесноті вірним і своїй родині.

136] Мабуть, кричать вони й співають там,

137] Аж поки палить пломінь, вітром гнаний,

138] І засіб цей нещадний, цей бальзам

139] Загоює нарешті їхні рани.

- - -

Коментарі:

1-3. Зміст: «У північній півкулі було дві години після півночі, а в південній - дві години після полудня».

22-24. Мелеагр - син калідонського царя Ойнея і Алфеї. Коли він народився, парки поклали в огонь поліно, напророчивши, що Мелеагр житиме, поки воно все не згорить. Алфея загасила його і сховала. Коли Мелеагр убив братів своєї матері, вона, помщаючись за них, кинула головню в огонь, і Мелеагр помер (Метам. VIII). Цим прикладом Віргілій хоче пояснити, що душі можуть чахнути без видимої, здавалося б, причини.

25-26. Як рухами дзеркала рух віддають ваш... - так і оболонка душ відображає їх внутрішній стан.

45. В природний келих - в матку.

48. З місця досконалого - з серця.

63. Мудріша й вченіша, ніж ти, людина - видатний арабський середньовічний філософ Ібн-Рошд (латинізоване Аверроес) (1128-1198), послідовник Арістотеля.

65. Можливий розум - схоластичний термін, що означав пізнавальну здібність.

79. Лахезіс - див. прим. Ч. XXI, 25-27.

86. На берег падає - до гирла Тібру або до берега Ахерону (див. прим. Ч. II, 94-105).

93. Розкішні різноколірні сувої - тобто веселка.

128. «Не знаю мужа» - слова Діви Марії під час Благовіщення (Єванг.).

130-132. Діана... в гаю Геліки не лишила. - Богиня Діана вигнала з свого гаю німфу Геліку (Каллісто), яка кохалася з Юпітером. Ревнива Юнона обернула Геліку на ведмедицю, але Юпітер узяв її на небо разом з її сином Аркадом (Метам. II).


Зміст: "Божественна комедія"

Скачати книгу: "Божественна комедія"

Джерело: http://ae-lib.org.ua/

Читайте также на русском: Данте Алигьери. Божественная комедия.

Read also in English: The Divine Comedy

Lesen Sie auch in Deutsch: Göttliche Komödie


Нагору

Рекомендуйте цю сторінку другові!

Підписатись на розсилку




Християнські ресурси

Нове на форумі

Проголосуй!